Війна за українську книжку: вберегти, попри обстріли

У часи, коли російські ракети руйнують наші міста і країна працює на перемогу, важливо захистити й українську книжку, яка після має стати основою культури.

У перші місяці в абсолютної більшості українських видавців продажі книг катастрофічно впали: про це заявили 95% видавництв України. Навіть ті книжкові та некнижкові ритейлери, що не припинили роботу, переважно поки не можуть забезпечити колишній рівень платоспроможності. Чимало договорів призупинено на основі форсмажорних обставин.

Видавництва зайняті перелаштуванням бізнес-процесів, евакуюють склади, офіси, співробітників, шукають нових партнерів для друку та дистрибуції й рахують збитки. Про прибуток книжкового бізнесу зараз навіть не йдеться. Тримаємося на патріотизмі, ідеї збереження української книги та вірі, що книжкова сфера потрібна країні як ніколи.

Видавництво Vivat протягом останніх звітних періодів отримувало лише 10% прибутку. Здебільшого це надходження від роботи партнерів поза Харковом, що не припинили діяльність та продовжують продавати книжки.

Ми протягом тривалого часу не могли вивезти книги з міста. Склад працював у режимі евакуації ще від початку березня, але вивезти книжки вдалося лише в перших числах травня. Заважали постійні прильоти, які були відносно близько (будівлі розташовані у промисловій зоні неподалік від оборонних об’єктів). Лише коли інтенсивність роботи окупантської артилерії знизилася, ми ризикнули.

Півтори тисячі квадратних метрів і десятки людей. Логістично заменеджерити таку грандіозну евакуацію віддалено, повірте, вкрай складно. Більшість книжок вдалося вивезти. Ми не плануємо згортати діяльність видавництва в Харкові, тому й не вивезли все. За планом, книжок вистачить на пів року продажів (на випадок, якщо не вийде поповнювати асортимент новими надходженнями). Усе інше залишили вдома.

Зауважу, у Харкові виходить друком понад 80% усіх накладів країни. Точніше, виходило. Зараз друкарні міста переважно не працюють або працюють дуже обмежено.

Скажімо, типографія «ФакторДрук», що є найбільшим друкарським комплексом країни, натепер не працює. По-перше, це просто небезпечно для співробітників. А, по-друге, папір не виробляється в Україні, переважно його привозили з-за кордону. Зараз імпорт майже повністю зупинений і в країні критично мало паперу.

До війни Vivat друкував щонайменше 1 книгу на день. За останні три місяці ми не мали змоги надрукувати жодної. Активно шукаємо можливість додрукувати книжки, які мають неймовірний попит серед українців.

Очевидним лідером продажів цих місяців стала книжка британського прем’єра Бориса Джонсона «Фактор Черчилля». Залишки її накладу розійшлися навіть іще до моменту, як ми встигли вивезти його з Харкова на тимчасовий склад у Львові.

Найбільшим болем є те, що патріотичні книжки вилучають та знищують окупаційні адміністрації в містах, де триває активна фаза боїв. Про це нам розповідають колеги з бібліотек на тимчасово окупованих територіях. Резонансне видання «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані — книжка, за якою свого часу виграно суд із Медведчуком — нині знищується росіянами.

20 травня ми ризикнули відкрити книгарню в Харкові, попри те, що знаємо: вона не стане прибутковою у часи війни. Книгарня розташована у центрі міста, який сильно постраждав від обстрілів російських ракет.

За добу до відкриття книгарні наші консультантки та адміністраторка розставили на полицях вцілілі книжки, аби уперше від 24 лютого відкрити крамницю на вулиці Григорія Квітки-Основ’яненка.

Напередодні вночі по місту знову здійснювався обстріл і будівля книгарні зазнала нових пошкоджень. Передбачаючи це, ми навіть не оголошували точний час, аби мати змогу все скасувати або відтермінувати останньої миті.

Попри це книгарня була велелюдна. Туди прийшли, щоби купити книжки й послухати нашого гостя — Сергія Жадана. Розмовляли про стан українського книговидання, протидію існуванню російської книжки та спілкувалися з читачами.

Люди добиралися до нас навіть із Салтівки та з сусідніх сіл, аби придбати книгу першого дня роботи магазину.

Цим заходом ми маніфестували вимогу до спільноти видавців та законотворців об’єднатися для заборони ліцензування, ввезення, створення та розповсюдження книжок країни-терориста. Адже, як не дивно, досі ведуться дискусії щодо збереження російської книги.

А вона на українському ринку — згубне явище, яке було протягом усього часу існування книговидання в Україні. Книговидавничі компанії з російським капіталом, що зареєстровані в Україні, створювали та продовжують створювати абсолютно неконкурентне середовище для українських видавців. Що більше російського продукту — то менше існуватиме якісного українського.

За теперішніх умов галузь потребуватиме неабиякої підтримки з боку держави й закордонних партнерів. Тоді у видавництв з'явиться можливість давати відсіч російському наступу на культурний фронт.

Автор: Руслан Онощенко, директор мережі книгарень Vivat