Світ / США

Поле бою Вісконсин: як обирали Конгрес у мінливому штаті

Світ/США/Поле бою Вісконсин: як обирали Конгрес у мінливому штаті
Зберегти
Вигляд
На виборах до Конгресу США цьогоріч була рекордна явка — люди довго стояли в чергах під дощем, щоб віддати свій голос. Ці вибори — перші після того, як президентом став Дональд Трамп. Як змінилися настрої в країні за цей час? На що сподіваються його прихильники республіканці, й чого остерігаються демократи?

Журналісти Громадського Остап Яриш й Олександр Кохан вирушили у Вісконсин — штат, в якому прибічників республіканців і демократів приблизно порівну. Яка атмосфера панувала і як штат робив свій вибір — у репортажі.

Один із десяти

«Сьогодні я прийшов проголосувати вперше у своєму житті. Ми маємо позбутися Дональда Трампа і його посіпак при владі!»

Воллі — афроамериканець, йому за сорок. Усе життя він ігнорував вибори — вважав, що його голос нічого не змінить. У 2016 році також не пішов на дільницю, адже був твердо переконаний, що переможе Гілларі Клінтон. Принаймні у Вісконсині. Сама Клінтон, зрештою, в цьому теж не сумнівалася. Однак тоді штат, який раніше двічі обирав президентом Барака Обаму, несподівано віддав голоси за Трампа. Для Воллі це стало катастрофою.

Мені страшно дивитися, на що нині перетворюється Америка. Скінхеди, расисти, тепер це — «старі хороші хлопці

«Мені страшно дивитися, на що нині перетворюється Америка. Скінхеди, расисти, тепер це — «старі хороші хлопці». Якщо вже неосвічена людина, як я, розуміє, що відбувається, то невже цього не бачать інші люди, нагорі? Ми повинні обрати новий Конгрес, де будуть демократи».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Демократи повернули Конгрес: результати американських виборів

Вісконсин — один із тих штатів, де прихильників демократів і республіканців приблизно порівну. Саме в таких місцях і визначається доля виборів.

Виборча дільниця у Мілуокі, штат Вісконсин, США, 7 листопада 2018 року
Виборча дільниця у Мілуокі, штат Вісконсин, США, 7 листопада 2018 року   
Олександр Кохан/Громадське

Томас Кеттінг, огрядний редактор місцевої газети Journal Sentinel, анітрохи не сумнівається у важливості штату.

«Із 50 американських штатів 40 завжди голосували виключно за одну з двох партій. Залишається 10 штатів, які постійно переходять від одних до інших. І Вісконсин — один із них. Одного разу тут голосують за демократів, іншого — за республіканців», — розводить руками він.

Окрім Вісконсина, серед таких штатів цього року — Невада, Колорадо, Миннесота, Флорида, Аризона тощо.

«Для кандидатів завжди було важливо приїжджати в такі штати, щоб здобути там перемогу, — продовжує Томас Кеттінг. — Але на попередніх президентських виборах Гілларі Клінтон не приїхала у Вісконсин. Вона вважала, що штат у неї в кишені, тому відправила на передвиборчий мітинг доньку й чоловіка, сама ж поїхала агітувати виборців деінде. Дуже багатьох людей це розчарувало, для них це був наче ляпас. Ігнорування Клінтон стало супутнім фактором, який разом з іншими й призвів до того, що тут переміг Дональд Трамп».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Три запитання про вибори до Конгресу США

Червоний Вісконсин

Такий результат став несподіванкою для всіх. Утім, для когось вона була жахливою, а для когось — зовсім навпаки. Учитель на пенсії Джефф Крамріш — один із тих, хто у 2016 святкував перемогу.

«Чесно — спершу я не думав, що Трамп підходить для ролі нашого президента. Але знаєте, він виявився фантастичним! Наче хтось зверху послав його сюди!», — сміється пенсіонер. Він виглядає, наче типовий прихильник республіканців — із тих, яких завжди показують по телевізору: червоний светр, біла шевелюра та вуса, які були модними у 80-тих.

Коли Америка обрала Барака Обаму, я поважав це рішення — як би негативно до нього не ставився. То чому вони тепер не поважають наш вибір? Схоже, в «Демократичної партії» своє розуміння демократії

Із Джеффом ми зустрічаємось на агітаційному віче «Республіканської партії», за день до виборів. Воно відбувається на околицях Мілуокі — найбільшого міста штату. В ангарі, який поспіхом переобладнали під урочистий зал, збираються люди. Вони прийшли послухати кандидатів, а також спікера нижньої палати Конгресу Пола Раяна, який приїхав їх підтримати.

Публіка тут — здебільшого люди середнього й літнього віку, молоді порівняно мало. З-поміж близько двохсот людей лише двоє афроамериканців. Посередині ангару — сцена з великими прапорами США та штату Вісконсин, позаду неї різна сільськогосподарська техніка. Сьогодні час для великої політики. Поки чекаємо початку, Джефф розповідає про себе.

Джефф на агітаційному віче «Республіканської партії» напередодні виборів на околицях Мілуокі, штат Вісконсин, США, 6 листопада 2018 року
Джефф на агітаційному віче «Республіканської партії» напередодні виборів на околицях Мілуокі, штат Вісконсин, США, 6 листопада 2018 року   
Олександр Кохан/Громадське

«Я — активний волонтер, протягом передвиборчої кампанії роблю для «Республіканської партії» все, що в моїх силах. Щовівторка виходжу, малюю постери й знаки, розставляю районом. Долучаюсь, як можу — думаю, це важливо. Зараз у нас одні з найважливіших виборів. Їх треба виграти».

На подіум по черзі виходять кандидати — в нижню палату Конгресу, в Сенат, в губернатори. Кожен зриває шквал овацій.

«Друзі! Приведіть на вибори з собою ще дев’ятьох людей. Кожен! Кожен із вас! І разом, силою десяти, проголосуйте за наше майбутнє!» — закликає кандидат у губернатори, тицяючи пальцем у народ — ніби Дядько Сем з відомого агітаційного плаката.

«Ото він дає! Яка емоційна промова, чули? Фантастика!» — Джефф під враженням виступу випромінює ентузіазм.

«Я часто відвідую мітинги, і знаєте, щоразу переконуюся, що республіканці — саме ті, хто захищає консервативні цінності. Вони змушують цю країну рухатися далі, вони нас захищають й оберігають. Ось, наприклад, зміни клімату. Що це? Я не хочу віддавати всі гроші на захист клімату, я хочу покращувати оборону нашої країни. А імміграція? Варто закрити кордони. Тут стало жити краще для багатьох, зокрема й для афроамериканців. Гляньте, як у нас знизився рівень безробіття! І все це завдяки Трампу. Мені не подобається, як нас хочуть розділити й налаштувати один проти одного».

Джефф переконаний, що країну навмисне розділяє саме керівництво «Демократичної партії».

«Коли Америка обрала Барака Обаму, я поважав це рішення — як би негативно до нього не ставився. То чому вони тепер не поважають наш вибір? Схоже, в «Демократичної партії» своє розуміння демократії.

Вони будь-що намагаються атакувати республіканців. Гляньте — якщо якийсь консерватор балотується на посаду, а консерватори — це хороші, моральні та мудрі люди, демократи одразу ж починають його атакувати. Раніше вони називали б його расистом, а тепер почали звинувачувати в сексуальних домаганнях. Як із верховним суддею Бреттом Кавано. Начебто коли він був у старшій школі, то сексуально доторкнувся до дівчини. А ви коли-небудь торкались дівчини у своєму житті?» — Джефф запитально піднімає брови. Він не згадує, що йшлося не про «сексуальний дотик», а про спробу зґвалтування.

«От скажіть — як тепер молодим хлопцям зустрічатися з дівчатами? Як ви можете почати стосунки? Ви що, будете запитувати: «Чи можна потиснути твою руку? Можна тебе поцілувати сьогодні? Ось, підпишись тут, будь ласка, — пенсіонер хитає головою. — Добре, що я вже 50 років жонатий. А мої сини й внуки — вони тепер у великій халепі!»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Навіть якщо ви подобаєтеся Трампу, це не робить вас його другом», — кореспондент The New York Times

Синій Вісконсин

— Деміане, синку, ці журналісти щойно мені розповіли, як учора розмовляли з республіканцем. І він казав, що боїться за своїх дітей, які не можуть тепер спілкуватися із жінками. Уявляєш?

— От маячня! Якби їх виховала мати-одиначка, вони б знали, ЯК спілкуватися з жінками.

— Що я вам казала! Це мій хлопець!

Джилл Фергюссон — одна з найяскравіших учасниць на зустрічі демократів, що відбувається ввечері після голосування. Пенсіонерку важко не помітити: в готель, де триває свято, вона принесла власноруч зроблені плакати: в залі постійно тримає їх над головою. З матір’ю сюди прийшов її син.

Поки обоє говорять про ставлення до жінок, хтось зі сцени оголошує:

«Леді та джентельмени! Сьогодні вперше за всю американську історію понад 100 жінок обрані до Конгресу Сполучених Штатів!»

Джилл починає голосно кричати від щастя й розмахувати плакатом. На ньому намальовані жінки й напис: «Ми йдемо, щоб очистити Конгрес».

Джилл Фергюссон на зустрічі демократів після виборів, Мілуокі, штат Вісконсин, США, 7 листопада 2018 року
Джилл Фергюссон на зустрічі демократів після виборів, Мілуокі, штат Вісконсин, США, 7 листопада 2018 року   
Олександр Кохан/Громадське

На зустрічі демократів публіка зовсім інша, ніж на республіканському вічі. Тут багато афроамериканців, людей азійського походження, більше жінок та молоді. Усі випивають і спостерігають за оновленнями результатів виборів у прямому ефірі: на стіні головної зали, поруч зі сценою, висить великий екран.

«Ох, я багато стресую на цих виборах. Щоб відволіктися та якось зняти стрес, саме роблю ці постери. У моєму районі мене через це всі знають! У мене вже є приблизно 100 різних знаків. Здебільшого проти війни, за захист довкілля та прав людини», — хвалиться Джилл.

Жінка не може стояти на місці. У свої 65 вона неймовірно енергійна — то підтанцьовує під музику, то вже п’є з кимось коктейль і голосно сміється. Проходячи повз, люди звертають увагу на її саморобні знаки, хвалять і підбадьорюють.

Найбільші проблеми в Америці нині — націоналізм, білий расизм. «Америка — понад усе» — це нонсенс. Ми живемо НА ПЛАНЕТІ, і думати, що ми кращі за когось, що ми сильніші, збільшувати бюджет на оборону та озброєння — це просто божевілля. Ех… This is America!

«Найбільші проблеми в Америці нині — націоналізм, білий расизм. «Америка — понад усе» — це нонсенс. Ми живемо НА ПЛАНЕТІ, і думати, що ми кращі за когось, що ми сильніші, збільшувати бюджет на оборону та озброєння — це просто божевілля. Ех… This is America!» — останню фразу жінка вимовляє з такою ж інтонацією, як у пісні афроамериканського співака Childish Gambino, яка стала популярною у США.

«Що змінилося за останні два роки? Люди, які мають ненависть, виходять, говорять усе вголос і пишаються цим. У них є платформа для цього, в них є голос, і повна підтримка Трампа. Їхню ненависть заохочують. Вони переймаються тільки собою та за своє. Їм байдуже на всіх інших, їх не турбує клімат, їх не турбує війна, права людини та наша жахлива зовнішня політика».

Джилл знову кудись біжить, повертається за кілька хвилин.

«Для мене ці всі питання дуже важливі. Знаєте, чому? Я бабуся, маю вісьмох онуків. Одній з моїх онучок 22, вона скоро збирається вийти заміж, — а там, гляди, й правнуки будуть. І я хочу, щоб вони жили в нормальній країні. А не такій, в якій живу я».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ідіот» і «брехун» — що ми дізналися з нової книжки про Трампа

***

У Вісконсині на виборах перемогли демократи: штат укотре змінив свою думку. Тут обрали губернатора та сенаторку від «Демократичної партії». На загальнонаціональних виборах результати розділилися: демократи повернули собі більшість у Палаті представників, а республіканці — закріпилися в Сенаті.

«Демократична партія» виборола голоси саме в невизначених штатах — вони змогли мобілізувати частину електорату, незадоволену політикою Дональда Трампа. А також тих, хто два роки тому вибори просто проігнорував.

Однак як прихильники демократів, так і республіканців хочуть бачити Америку кращою країною. І хоч у кожного — своє уявлення про цю кращу Америку, у Вісконсині на зустрічах в ангарі та готелі однаково грали пісні Bon Jovi. І серед обох таборів були люди, які замість синього чи червоного того вечора вибралися в зелений одяг. У кольори форми місцевої футбольної команди.

Пов`язані новини