ENRU

Вибори у Франції: 5 фактів, які можуть здивувати

Ca1ec2f3539eda294
Фото: EPA/IAN LANGSDON

Цієї неділї, 7 травня, у Франції проходить другий, фінальний, тур президентських виборів. У фіналі змагаються Марін Ле Пен – кандидатка від ультраправої партії «Національний Фронт» - та Емануель Макрон, засновник нової політичної сили «Рухаймося вперед».

Передвиборча кампанія тривала багато місяців, і чимало подій, фактів та інтерпретацій змогли здивувати навіть поінформованих оглядачів. Громадське підготувало свою добірку цікавих фактів, пов’язаних із виборами.

Коли мігранти голосують проти мігрантів: Лотарингія

Лотарингію — регіон Франції на північному сході – український читач може знати передусім з курсів історії ХІХ-ХХ століття. Саме вона, поряд із Ельзасом, була територією головних суперечок та воєн між Францією та Німеччиною.

Але Лотарингія також відіграла важливу роль в історії французької промисловості. Її нерідко називають «французьким Техасом» — але українці могли би її назвати «французьким Донбасом». Саме тут у ХІХ та ХХ столітті була сконцентрована важка промисловість — вугільні шахти та металургійні заводи.

Упродовж століття регіон приймав численні хвилі мігрантів: з Італії, з Алжиру, з Польщі, зі Словенії та навіть з України. Трудові мігранти влаштовувалися на великі заводи, важко працювали та непогано заробляли собі на життя. Вони розбудували регіон, перетворили його на потужний промисловий центр країни.

Втім, у першому турі президентських виборів регіон масово проголосував за Марін Ле Пен: кандидатка від «Національного Фронту отримала майже 28% голосів. Чому населення, основу якого в минулому складали саме мігранти, підтримало кандидатку, яка виступає за обмеження міграції?

Голосування за «Національний Фронт» є наслідком стрімкої деіндустріалізації регіону, вважає Еммануель Графф, режисер-документаліст, який вже понад 25 років знімає документальне кіно про Лотарингію.

«Тридцять чи сорок років тому тому в Лотарингії близько 100 тисяч людей працювали в металургійній галузі. Зараз їх всього чотири тисячі. Ці цифри дають уявлення про Францію, яка надзвичайно швидко змінюється. Адже мова йде про одне чи два покоління. В контексті цих стрімких змін люди нерідко втрачають орієнтири, адже росте безробіття, та з’являється феномен нестабільного працевлаштування», — розповідає він в ефірі Громадського.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як сатирична газета змінила французькі вибори – репортаж з Парижа

Мігранти, яких наразі бояться французи, – це переважно нещодавні хвилі міграції, – пояснює Еммануель Графф. Старі мігранти, які інтегрувалися до французького суспільства упродовж декількох поколінь, вже відчувають себе французами. Такою є республіканська модель Франції, яка є дуже потужною силою асиміляції та інтеграції.

«Мешканці Лотарингії вважають себе французами, а не мігрантами, і нерідко забувають сімейну історію, пов’язану з міграцією. Пальцем показують завжди на останнього, нещодавнього мігранта. Вчорашній мігрант вважає, що йому загрожує мігрант сьогоднішній», — говорить Графф.

Коли ЛБГТ голосують за ультраправих: парадокс «Національного фронту»

Останні соціологічні опитування показують, що гомосексуальні люди сьогодні дедалі більше голосують за націоналістичну партію «Національний Фронт». Згідно з даними агенції Cevipof, у 2012 році 19% гомосексуалів голосували за «Національний Фронт». Під час місцевих виборів 2015-го року уже 32,5% одружених гомосексуальних пар голосували за ультраправу партію, яку очолює Марін Ле Пен

Це голосування є парадоксальним, адже гомосексуальні люди у Франції раніше більше голосували за лівих чи ліво-лібералів, натомість праві та консерватори часто відзначалися відвертою гомофобією.

Чому ж у Франції сьогодні відбувається зміна?

Французький дослідник Дідьє Лестрад, в книзі «Чому ґеї стали правими?» пояснює, що у французькому суспільстві відбувається зміна обґрунтування необхідності боротьби з гомофобією.

Річ у тім, що боротьбу ґеїв за власні права традиційно тлумачили як боротьбу за рівні права для всіх, як для гетеро-, так і для гомосексуальних пар. Натомість сьогодні багато хто з гомосексуальних пар у Франції зосереджуються на захисті саме власних прав. Саме тому вони позитивно реагують на Марін Ле Пен: вона обіцяє «захистити» ґеїв від мусульман та інших мігрантів, які нерідко агресивно реагують на прояви гомосексуальної орієнтації.

Фактор страху, можливо, стає потужнішим за прагнення рівності в суспільстві.

Цікаво також, що Флоріан Філіппо — «права рука» Ле Пен в питаннях партійної ідеології — сам є ґеєм. Це також може приваблювати гомосексуальних виборців.

Крім того, Ле Пен займала дуже обережну позицію у питанні «шлюбу для всіх» — тобто легалізації одностатевих шлюбів. Новий закон вона не критикувала, а тому поле для критики використав передусім правоцентрист Франсуа Фійон.

Коли село голосує по-іншому, ніж місто

Соціологи помітили, що виборці, які віддають перевагу Марін Ле Пен, переважно проживають у селах та невеликих містечках із населенням до 10 тисяч мешканців. Більші міста – з населенням більше 10 тисяч, набагато менше голосують за кандидатку від ультраправої партії.

Водночас, на електоральні настрої впливає безробіття. У невеликих містах із населенням до 10 тисяч мешканців  та безробіттям понад 15% люди голосують за Марін Ле Пен. У більших містах з безробіттям понад 15% вони в 1-му турі віддали перевагу Меланшону — кандидату, який обіцяє соціальну державу.

Соціологи наголошують, що зростання популярності «Національного Фронту» вказує на глибинну кризу французького суспільства, зокрема на наслідки економічної кризи.  

«Ця криза викликає у людей почуття тривоги щодо майбутнього, яке їм дедалі важче собі уявити, — пояснює Громадському Ромен Юе, соціолог з університету Ренна. — В цьому контексті висловлювання лідерки Національного Фронту, яка багато говорить про «забутих» громадян Франції, мають великий вплив».

Коли Ле Пен проти Макрона — це для деяких «чума проти холери»

Соціологічні дослідження напередодні першого туру виборів вказували на впевнену перемогу Еммануеля Макрона із розривом з 30% голосів виборців.

Але поміж двома турами виборів чимала кількість людей повідомляли, що не підуть голосувати 7 травня. Серед них останнім часом поширилося гасло: «ані чума, ані холера». Воно вказувало на просту річ: для багатьох у Франції вибір між двома кандидатами насправді не є справжнім вибором.  

Чому ж так складно обрати поміж Марін Ле Пен та Макроном?

Причин цього явища дві, розповідає в ефірі Громадського політичний аналітик Габріель Арді-Франсон:

«Марін Ле Пен несе дуже важкий спадок – вона є спадкоємницею партії, яка несе гомофобні ідеї, а подеколи расистські та навіть фашистські». Але з іншого боку, багато хто з виборців ставить знак рівності поміж цими ідеями та програмою Макрона, яка є ліберальною, і можливо, недостатньо соціально орієнтованою для частини суспільства.

«Сьогодні у Франції деякі люди не хочуть голосувати за Еммануеля Макрона, бо вважають його уособленням Системи. Макрон, справді, є випускником Вищої школи управління, він був банкіром, був міністром економіки, тому багато людей використовують проти нього ті слова та означення, з якими йому щодня доводиться боротися», — пояснює аналітик.

Втім, кількість реальних «противсіхів» не варто перебільшувати, вважає він.

Коли «сімейний затишок» стає політикою

«Нинішні президентські вибори у Франції — це боротьба поміж жінкою, яка «вбила» свого батька, та чоловіком, який «одружився» на своїй матері», — жартує в ефірі Громадського французький філософ та письменник Паскаль Брюкнер.

Сімейні історії обох кандидатів, які пройшли у другий тур, невипадково стали предметом уваги французьского суспільства. Марін Ле Пен є донькою Жана-Марі  Ле Пена, який очолював партію «Національний Фронт» упродовж багатьох десятиліть. Його найбільший успіх — 17% у першому турі президентських виборів 2002 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто така Марін Ле Пен?

У 2011-му році Жан-Марі передав владу у партії своїй доньці Марін Ле Пен. Марін прагнула «де-демонізації» (dé-diabolisation) «Національного фронту», і поступово відсуває свого власного батька від політичної сили, яку він заснував. 2015-го стається остаточний розрив: донька ставить хрест на політичній кар’єрі батька, здійснюючи таке-собі символічне вбивство.

Особисте життя Еммануеля Макрона також опинилося в центрі уваги публіки. Сьогодні 39-річний міністр та його 63-річна дружина часто з’являються на публіці разом. А французька преса із захопленням стежить за цією неординарною парою, чиї стосунки почалися, коли Макрону було 15.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Несподіванка французьких виборів під прицілом Кремля

Частина французів захоплюється їхньою парою, тоді як інші критикують. «Люди дуже розділилися у цьому питанні. Я думаю, що феміністки дивляться на цю історію із великою симпатією, адже зазвичай відбувається навпаки: літні чоловіки одружуються на молодих жінках, — розповідає в ефірі Громадського Паскаль Брюкнер. — Йому вдалося знищити ще одне кліше, і ця ситуація є безпрецедентною. В нього немає дітей, але в нього є зведені онуки».

Ці та інші факти можуть вас здивувати на виборах, які вирішують долю Франції та всієї Європі на найближчі роки. Але які також руйнують багато соціальних та політичних стереотипів.

Нагадаємо, у Франції 7 травня стартував другий тур виборів президента країни. 

Дивіться о 20:00 спецефір на Громадському, присвячений виборам президента Франції.