Як сатирична газета змінила французькі вибори – репортаж з Парижа

Генерал Шарль де Голль, Жорж Помпіду, Валері Жискар  д'Естен, Франсуа Міттеран, Жак Ширак, Ніколя Саркозі, Франсуа Олланд – повна галерея президентів П’ятої французької республіки відкривається на стіні при вході в редакцію сатиричної газети Le Canard Enchaîné (Качка в кайданах). Їхні зображення позбавлені пафосу й лиску, очільники Франції постають тут радше добрими героями коміксів, аніж державними мужами. На цій стіні у звичайному паризькому будинку по вулиці Сент-Оноре, неподалік музею Лувра, вже готують місце для нового президента.

В анналах карикатуристів Le Canard Enchaîné  удосталь сатиричних зображень Еммануеля Макрона чи Марін Ле Пен. На думку редакції, у першого шансів поповнити сатиричну галерею значно більше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Хто переможе на виборах у Франції: Скандал із Франсуа Фійоном та «праймеріз» соціалістів

Під час нинішньої президентської кампанії газета відзначилася своїми розслідуваннями діяльності різних кандидатів у президенти. Найбільше галасу наробило викриття кандидата від партії «Республіканці» Франсуа Фійона, – прем’єр-міністра в уряді Ніколя Саркозі, консервативного  проросійського політика, що має добрі й давні контакти з Володимиром Путіним та виступає за зняття санкцій із Росії.

Журналісти Le Canard Enchaîné виявили, що Фійон взяв на роботу власну дружину як свою парламентську помічницю. Втім, у Національній асамблеї Франції її ніхто не бачив. Лідер на початку президентських перегонів – у першому турі Фійон фінішував лише третім. Його рейтинг почав падати саме після публікацій у сатиричній газеті.

Головний редактор сатиричної газети Le Canard Enchaîné (Качка в кайданах) Луї-Марі Оро на фоні галереї президентів П’ятої французької республіки (зліва направо - генерал Шарль де Голль, Жорж Помпіду, Валері Жискар  д'Естен, Франсуа Міттеран, Жак Ширак, Ніколя Саркозі та Франсуа Олланд) Фото: Олександр Назаров/Громадське

У головного редактора газети Луї-Марі Оро запитуємо, чи погоджується він із тим, що його видання вплинуло на сучасну історію Франції:

«Важливо наголосити, що відповідальність за поразку Фійона на цих виборах несе виключно він сам. Після того, як ми оприлюднили наше розслідування, він сам же ще далі погіршив своє становище. Він говорив відверту брехню. Кожного разу, коли з’ясовувалися нові обставини, він намагався викрутитися, давав нелогічні пояснення. Це виглядало безпорадно. Тобто він сам же й зробив усе для своєї поразки. Втім, безперечно, каталізатором цього викриття став саме Le Canard Enchaîné».

Саме Le Canard Enchaîné став каталізатором викриття брехні Фійона та інформації про неонацистів у штабі Марін Ле Пен Фото: Олександр Назаров/Громадське

Луї-Марі Оро наголошує, що його видання оприлюднювало резонансі розслідування також і щодо інших кандидатів. Наприклад, саме на шпальтах уперше з’явилася інформація про те, що партія Марін Ле Пен «Національний фронт» найняла в якості «технічного координатора друкованих та веб-матеріалів» Федеріка Шатійона. За це він  отримував щомісяця зарплату. Шатійон у 1990-х він очолював студентську антисемітську організацію і має репутацію неонациста. Сам Шатійон підтвердив, що працює в апараті партії кандидатки в президенти Франції.

Головний редактор Le Canard Enchaîné так пояснює, як його журналістам допомагають іронія та сатира в роботі над такими темами:

«Ми не служимо політичним партіями. Ми служимо лише партії сміху. Ми завжди дистанціюємося від будь-якого питання. І наша дистанція – це іронія. Ми утримуємося від якихось прокурорських інтонацій, надміру серйозного тону. Стараємося подати насправді важливу інформацію дещо відсторонено, без звинувачувального тону, без повчань».

В редакції французської сатиричної газети Le Canard Enchaîné (Качка в кайданах) Фото: Олександр Назаров/Громадське

Луї-Оро працює в цій сатиричній газеті 37 років, з них сім — як головний редактор. За ці десятиліття багато, що змінилося. Втім, суть видання і місія незмінні, – наголошує редактор. Нині наклад Le Canard Enchaîné – близько 500 000 примірників. Газета самоокуповується  за рахунок продажів та підписників. Вона не викладає своїх матеріалів в інтернеті, а її сайт містить лише загальну інформацію про видання й фото першої шпальти чергового номеру. Попри нові технології та популярність соціальних мереж, друкована газета може бути по сьогодні популярною і економічно успішною у Франції.

«Для мене працювати в Le Canard Enchaîné — надзвичайний привілей. Чому? Це абсолютно вільне видання. Ми маємо повну свободу від будь-яких політичних зобов’язань чи промислового капіталу. Ми самі заробляємо свої гроші від продажу й підписки. Якщо ви, як медіа, не можете самостійно окупитися, заробити кошти, то йдете до банків. Хто тоді керує виданням? Ви чи банки? Le Canard Enchaîné – власність редакції. Його акціонерами, його власниками є самі журналісти», – пояснює головний редактор.

Особисто для нього принциповим є не те, що це сатиричне видання, а його незалежність. Два роки тому газета відсвяткувала своє століття.

Луї-Оро працює в газеті вже 37 років, з них сім — як головний редактор Фото: Олександр Назаров/Громадське

Багато хто у Франції називає нинішню президентську кампанію «ненормальною, божевільною». Le Canard Enchaîné опублікував не один фейлетон на цю тему. Втім, Луї-Марі Оро вважає, що не все так погано, бо у французького політикуму з’явився потенціал для змін:

«Традиційні великі партії, що визначали політичне життя цієї країни, – соціалісти та праві – геть програли. Вони не мають своїх кандидатів у другому турі виборів. Таке відбувається вперше за всю історію П’ятої Республіки. Очевидно, що їх неминуче витіснять нові політики. Що стосується Еммануеля Макрона, який нині протистоїть ультраправим, то він теж може допомогти оновити країну. На парламентських виборах він збирається висувати від свого руху кандидатів, яких обирали по інтернету».

Le Canard Enchaîné не має свого сайту в інтернеті, а її журналісти та художники все багато років поспіль доводять, що друкована газета може бути по сьогодні популярною і економічно успішною у Франції (наліпка на дверях у паризькому будинку по вулиці Сент-Онор) Фото: Олександр Назаров/Громадське

Le Canard Enchaîné зайняв чітку політичну позицію: газета відкрито виступила проти Марін Ле Пен. Щоб під час виборів у Франції незалежне видання виступило проти когось чи за когось трапляється рідко. Цього разу на кону французька демократія, переконують журналісти. На першій сторінці останнього перед другим туром випуску написано великим літерами: «Ni Marine, ni Le Pen!».

«Наш вибір – захищати демократію. Ми не вибираємо між правими та лівими», — кажуть вони. І додають, що не бояться нових позовів і скарг від політиків. Нещодавно вони отримали черговий – від Франсуа Фійона.

Два роки тому газета Le Canard Enchaîné відсвяткувала своє століття Фото: Олександр Назаров/Громадське

Підписуйтесь на наш канал в Telegram