Майдан Незалежності, Інститутська, Грушевського — зараз тут спокійно, а п’ять років тому вибухали «коктейлі Молотова», лунали постріли. Люди захищали свою гідність. І своє життя.

Громадське поговорило з п’ятьма різними людьми про те, що зробила Революція Гідності з ними та з країною в цілому. Колишня журналістка, діджей, художниця, музикантка та філософ — ким би не були наші герої сьогодні, п’ять років тому вони були просто відчайдушні, перелякані, назавжди змінені Майданом українці.

***

Олена Сініцина, засновниця освітньої програми у благодійному фонді «Таблеточки»: «Коли я згадую 20 лютого, то все рівно уявляю двір Михайлівського собору, закляклі ноги в ряд, які стирчать з-під різнокольорових ковдр, і дівчину, яка щойно впізнала свого коханого. Я бачила це все на власні очі. Пам'ятаю, як стою біля цих ніг, дивлюся на на ці яскраві ковдри: зелені, червоні, жовті з плямами крові на них. Я дивилась і думала, що тепер це все моя відповідальність».

Після Майдану Олена залишила журналістику, здобула освіту у сфері здоров’я і почала працювати у фонді «Таблеточки».

***

Анатолій Топольський, діджей і ветеран війни: «Це все більше схоже на якийсь сюрреалізм — усе, що пов’язано з війною на Донбасі, з відсутністю Криму. Я рік не йшов до армії, тому що боявся. Ми там побули хто рік, а хто — півтора, і пішли, а все залишилося. Мені стає не що пофіг, але…».

Через рік після Майдану Анатолій пішов воювати на Схід. Зараз діджей розчарований у тому, що відбувається на війні і в політиці.

***

Влада Ралко, художниця: «Якщо ми зараз уславимо і героїзуємо Майдан через музеї і поставимо крапку на ньому таким чином, то мені страшно, що він справді був дарма. Але я вбачаю в самому слові «дарма» великий злочин».

На Майдані Влада малювала щоденники, щоби зафіксувати події такими, які були. Зараз вона роздратована тим, що тему Майдану і війни хочуть закрити.

***

Вахтанг Кебуладзе, філософ: «У тому коктейлі відчуттів, які переживав особисто я і переживаю дотепер, дуже важливою складовою є відчуття провини, тому що загинули вони, а не ти. Чи потрібна була ця травма? Я не наважуся це сказати. Те, що це був травматичний досвід так. Але те, що цей досвід був дуже позитивний і дуже потрібний мені особисто так. Тому це дуже складний досвід: дуже контроверсійний і неоднозначний»

На Майдані Вахтанг вирішив, що не буде сотником, але допомагав і розчинявся в роботі щодня. Під час Майдану він не міг писати, лише через два роки тишу замінили тексти.

***

Каша Сальцова, музикантка, членкиня правління «UA: Суспільне»: «Я не думаю, що можна сказати, що Майдан це було погано чи це було добре. Майдан мав статись з нами, і ми маємо пройти через нього до сих пір. Майдан продовжується, коли ми бачимо справу Катерини Гандзюк, Майдан продовжується, коли ми бачимо, що відбувається з корупцією. Майдан триває. Я зрозуміла, що не тільки я відчуваю самотність, коли думаю про те, що відбувається зараз. Нас таких багато. І це більше не самотність»

Від розстрілів на Майдані Сашу двічі врятували дні народження її рідних та друзів. Після Революції Гідності Кольцова очолила розважальний напрям Суспільного, увійшовши до складу правління НСТУ.

Авторки: Анна Ютченко, Діана Горбань
Поділитись: