Майдан – Крим – Донбас: головні події п'яти років війни

26 лютого 2014 року в Сімферополі депутати Верховної Ради АР Крим мали зібратися на позачергове засідання, на якому планували зачитати звернення до влади РФ. Під будівлею на них чекали проукраїнські і проросійські активісти. Протистояння закінчилось скасуванням засідання. Двоє людей загинули, поранених десятки. Вночі парламент і раду міністрів Криму захопили «зелені чоловічки» — російські військові без розпізнавальних знаків. Також вони почали блокувати українські військові бази по всьому півострову.

Але фактично окупація Криму почалася ще 20 лютого 2014 року — саме ця дата вказана на російській медалі «За возвращение Крыма».

1 березня 2014 року одночасно пройшли перші великі акції «руської весни» у Донецьку, Луганську, Харкові, Дніпрі, Мелітополі, Одесі, Миколаєві та Херсоні. Окрім місцевих сепаратистів, в них взяли участь декілька тисяч російських «тітушок».

Паралельно з анексією Криму росіяни почали готувати вторгнення на схід України. Президент РФ Володимир Путін попросив у Ради Федерації дозвіл використати російську армію на території України. Рада одноголосно такий дозвіл надала. Під час обговорення сенатор Андрій Клішас зазначив, що з проханням ввести війська до України звернувся президент-втікач Віктор Янукович.

16 березня 2014 року Росія провела в Криму нелегітимний референдум та миттєво оголосила його результати: нібито майже всі проголосували за входження півострова до складу РФ. Наступного дня Верховна Рада Криму звернулася до Росії з проханням про приєднання, а ЄС, США, Канада, Нова Зеландія та Австралія ввели перші санкції проти РФ.

18 березня президент РФ Володимир Путін підписав договір про прийняття Криму та Севастополя до складу Росії. 27 березня Генеральна Асамблея ООН проголосувала за підтримку територіальної цілісності України та не визнала російську анексію Криму та Севастополя. За — 100 країн, проти — 11.

13 квітня 2014 року в.о. президента Олександр Турчинов заявив, що на Донбасі починається широкомасштабна антитерористична операція із залученням Збройних сил України. За тиждень до цього в Донецьку оголосили так звану Донецьку народну республіку (27 квітня в Луганську створили «ЛНР»), а проросійські бойовики за підтримки російських військових захопили будівлі луганського обласного управління СБУ та невдало штурмували Харківську облдержадміністрацію.

За день до виступу Турчинова група російських диверсантів на чолі з Ігорем Гіркіним захопила відділок міліції у Слов’янську та, фактично, взяла місто під контроль.

В день оголошення АТО містами Донбасу прокотилася нова хвиля захоплень — озброєні автоматами бойовики захопили відділки міліції у Краматорську, Горлівці, а також адмінбудівлі у Покровську, Бахмуті та Лимані.

26 квітня 2014 року Україна перекрила Північно-Кримський канал, по якому вода з Дніпра потрапляла до Криму. Офіційна причина — окупаційна російська влада, не уклавши договір із Держводагентством, використовувала воду безкоштовно, борги досягли 1,5 мільйонів гривень. До відключення канал забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді.

2 травня 2014 року в центрі Одеси сталися сутички проукраїнських активістів із проросійськими мітингувальниками. Під час масових заворушень загинули 48 людей і понад 200 було поранено. Більшість жертв трагедії загинули в Будинку профспілок на Куликовому полі, де розташовувався табір антимайданівців. Слідство встановило, що масові заворушення в Одесі були організовані й навмисне сплановані.

10 травня 2014 року в Сімферополі російські спецслужби затримали чотирьох українців: Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія. Їх звинуватили у нібито підготовці терактів, які мали статися 9 травня 2014 року в декількох місцях Сімферополя.

У 2015-му всім чотирьом винесли вироки: Чирнію і Афанасьєву — по сім років ув’язнення (останнього за рік обміняють і він повернеться в Україну), Кольченко — 10 років, Сенцову — 20.

На підтримку режисера Олега Сенцова виступили європейські та американські кінематографісти, вони направили декількох листів на ім’я Володимира Путіна з проханням помилування режисера та номінували українця на Нобелівську премію. У 2018-му Олег Сенцов оголосив голодування, яке припинив через 145 днів.

Сенцов, Кольченко, Афанасьєв та Чирній стали першими політв’язнями. На сьогодні у в’язницях Росії та окупованих територій утримуються понад 80 українських політв’язнів.

6 червня 2014 року у французькому Бенувілі під час святкування 70-ї річниці висадки в Нормандії відбулась чотиристороння зустріч керівників Франції, Німеччини, Росії та України. Перші зустрічі в «нормандському форматі» не призвели до суттєвих результатів. Пізніше за допомогою нормандського формату було досягнуто Мінських домовленостей.

13 червня 2014 року українські силовики визволили від проросійських бойовиків Маріуполь.

14 червня 2014 року під час заходу на посадку в луганському аеропорту, який вже місяць знаходився в повному оточенні бойовиків, двома ракетами з ПЗРК був збитий транспортний літак ЗСУ. Він перевозив 40 десантників, усі вони, а також 9 членів екіпажу, загинули.

1 липня 2014 року початок активних наступальних дій ЗСУ. Протягом липня було визволено Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне та ще ряд населених пунктів.

12 липня 2014 року на російському «Першому каналі» вийшов сюжет про розіп’ятого хлопчика. В ньому начебто біженка з Донбасу розповідала, як у Слов’янську українські військові нібито стратили маленького сина та дружину ополченця. Пізніше журналісти (зокрема — російські) з’ясували, що сюжет був фейковим. Неіснуючий розіп’ятий хлопчик став символом дезінформації, яку російські провладні ЗМІ неодноразово застосовували за 5 років війни на Донбасі.

17 липня 2014 року над Донбасом російською ракетою «Бук» збили літак MH17 Малайзійських авіаліній, який виконував рейс Амстердам — Куала-Лумпур. Загинули 298 людей. «Бук» за кілька днів до цього ввезли до окупованих територій України через російський кордон.

ЄС та США запровадили секторальні санкції проти окремих галузей російської економіки. У відповідь Москва запровадила обмеження на ввезення продукції з країн ЄС.

12 серпня 2014 року почалося приховане вторгнення частин регулярної армії Росії. Вони захопили стратегічну висоту Савур-Могила та місто Новоазовськ, спробували пробитися до Маріуполя.

В результаті вторгнення 23 серпня українські війська потрапили в оточення в Іловайську Донецької області . За даними СБУ, під містом на той час перебували 3,5 тисячі російських військових. У ніч з 28 на 29 серпня Володимир Путін закликав бойовиків відкрити гуманітарний коридор. Вранці українські військові двома організованими колонами почали рух з міста за погодженими з російською стороною маршрутами. Бойовики та російські регулярні частини розстріляли обидві колони.

Згідно з розслідуванням ГПУ, під час Іловайського котла загинули 366 військових, ще 429 — дістали поранення різного ступеня, а близько 300 — потрапили в полон.

5 вересня 2014 року в Мінську досягли угоди про тимчасове припинення вогню (так звані «перші Мінські угоди»). В переговорах брали участь екс-президент України Леонід Кучма, посол Росії Михайло Зурабов, представниця ОБСЄ Гайді Тальявіні та ватажки невизнаних ДНР та ЛНР Олександр Захарченко та Ігор Плотницький (останні двоє підписали текст угоди як приватні особи).

Попри домовленості, перемир’я зірвали дуже швидко. Тривали локальні зіткнення, а деякі угруповання бойовиків відкрито заявляли, що не збираються виконувати угоду (наприклад, так звані «донські казаки»).

2 листопада 2014 року в Донецьку та Луганську бойовики провели незаконні вибори «голів» невизнаних республік та «депутатів». Ще раніше, в травні, на окупованих територіях бойовики влаштували так звані «референдуми», на які, всупереч Конституції України, винесли питання про «державну самостійність» ДНР та ЛНР. Ані Україна, ані інші держави або міжнародні організації результати референдумів не визнали.

22 січня 2015 року останні захисники залишили руїни нового терміналу Донецького аеропорту, оборона якого тривала з 17 квітня 2014 року. 20 січня бойовики, які контролювали підвал терміналу, підірвали опори будівлі, яка через це частково обвалилася, поховавши під собою захисників ДАПу. Після відходу основних сил ВСУ бої за аеропорт точилися ще 5 днів — до 27 січня 2015 року. Загалом за 242 дні оборони донецького аеропорту загинули 100 українських військових та добровольців.

24 січня 2015 року маріупольський мікрорайон «Східний» обстріляли реактивними системами «Град» та «Ураган». Загинуло 30 цивільних осіб, 128 поранено. Одночасно ватажок так званої ДНР Олександр Захарченко заявив про наступ на Маріуполь. Фахівці з’ясували, що обстріл вівся з населених пунктів Октябрське та Заїченко, що перебували на той момент під контролем бойовиків ДНР. Пізніше СБУ опублікувала аудіозапис переговорів російських офіцерів, які координували обстріл.

12 лютого 2015 року «Нормандська четвірка» в Мінську погодила так звані «другі Мінські угоди» — заходи, що мали призвести до деескалації та поступового припинення конфлікту на Донбасі. Сторони мали спочатку припинити вогонь, відвести важкі озброєння, обмінятися полоненими. Україна зобов’язалась амністувати учасників незаконних формувань та прийняти закон про особливий статус деяких районів Донецької та Луганської областей. Бойовики пообіцяли повернути Україні контроль над державним кордоном із Росією, після чого в Донецьку та Луганську мали відбутися місцеві вибори за українським законодавством.

Водночас проросійські бойовики активізували наступ на Дебальцеве. 13 лютого речник АТО Андрій Лисенко заявив, що, згідно з Мінськими угодами, Дебальцеве має лишитися під контролем ЗСУ. Але, незважаючи на домовленості, бойовики продовжували наступ великими силами, і українські військові були змушені відступити з міста.

3 червня 2015 року проросійськи збройні формування здійснили останню спробу перейти у наступ. Після масованого артобстрілу близько 1000 військових за підтримки 10 танків намагалися захопити місто Мар’їнка поблизу Донецька. Але, зазнавши значних втрат, бойовики відступили. З того часу «лінія розмежування» істотно не змінювалась.

18 вересня 2015 року Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров анонсували початок громадянської блокади Криму. За два дні акція почалася в селі Чонгар Херсонської області, на адмінкордоні з Кримом. Активісти вимагали припинити торгівлю з анексованим півостровом та постачання туди електроенергії. 22 листопада, після підрива декількох ліній електропередач в Херсонській області, півтора мільйона мешканців окупованого Криму залишилися без електропостачання.

16 грудня Кабмін прийняв постанову про обмеження поставок окремих товарів до Криму. За десять днів Укрзалізниця заявила про припинення сполучення з окупованим півостровом. А в передостанній день 2015-го Україна повністю припинила постачання електроенергії в Крим у зв’язку з непідписанням нового контракту.

26 квітня 2016 року так званий Верховний суд Криму визнав Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборонив його діяльність на території РФ. Ще раніше, в 2014 році, керівникові Меджлісу Рефатові Чубарову та відомому кримськотатарському діячеві Мустафі Джемілєву окупаційна влада заборонила в’їзд до Криму. Загалом з початку анексії півострова кримські татари постійно переслідуються окупаційною владою.

31 серпня 2018 року в донецькому ресторані «Сепар» підірвали ватажка самоназваної «ДНР» Олександра Захарченка. Окупаційна влада звинуватила у вбивстві українських «диверсантів». Загибель Захарченка стала черговою в довгій низці смертей ватажків донецьких та луганських бойовиків. Раніше невідомі вбили польових командирів Олександра Беднова («Бетмена»), Олексія Мозгового, Павла Дрьомова, Арсена Павлова («Моторолу»), Михайла Толстих («Ґіві»), у Москві від раптової хвороби помер колишній ватажок ЛНР Валерій Болотов.

25 листопада 2018 року два українські катери та рейдовий буксир йшли з Одеси до Маріуполя. Російські прикордонники не дозволили їм пройти Керченську протоку, українці вирішили повернутися до Одеси. При виході з Керченської протоки росіяни обстріляли та захопили їх. 24 українці, двоє з яких — службовці СБУ, були взяті під варту на 2 місяці. Їх звинуватили в незаконному перетині кордону РФ. 29 листопада їх вивезли до СІЗО Москви.

У відповідь президент Петро Порошенко запропонував ввести воєнний стан. Верховна Рада підтримала його запровадження в десяти областях Україні протягом одного місяця.