«Чувствую, все закончится мордой в асфальт», — бідкається оператор медведчуківського телеканалу. Ще вночі він думав, що їде на Схід знімати звичайну акцію правих, а натомість разом з іншими телевізійниками з автопробігу потрапив у круговерть карколомних пригод. Цілу ніч колона з ветеранами, волонтерами й журналістами рухалась у бік фронту, а на світанку перед нею постав перший блокпост.

«Травмат» — це така вєщ, йому й «Гради» не страшні!» — кепкує ветеран Олекса Бик із наміру поліції затримати всю колону через те, що в декого є легальна травматична зброя. Бик ще просто не здогадується, що вже на наступному контрольному пункті йому повідомлять: він у розшуку нібито за грабіж. І так, кожен із блокпостів по дорозі перетворюється на справжнє випробування: із сутичками й навіть пострілами.

Головний герой символічного «Останнього блокпосту» в Золотому — лідер Азовського руху. Це його ідея влаштувати «двіж» проти «формули Штайнмаєра» неподалік лінії фронту. Відколи наступним пунктом, де планують розводити війська, обрали містечка Золоте й Петрівське, Андрій Білецький навіть перебрався на Луганщину. А між закликами долучатися до «руху опору капітуляції» він їздить у Київ на політичні телешоу, де розказує як бідують мешканці Катеринівки й Золотого, як вони скніють без поліції, швидкої допомоги і як цілими місяцями люди не бачать на полицях магазинів хліба.

А коли акція на КПВВ закінчується, військові запрошують hromadske перевірити як насправді живуть мешканці прифронтової зони. Дивіться іронічний пригодницький репортаж від Богдана Кутєпова з hromadske.doc.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile