Як Могилянка президента обирала та для чого за відставку міністра ходили

З 2020 року в історії про вибори в Могилянці не було жодних зрушень: усі голосування за президента виявлялися безрезультатними. Кандидати змінювалися, а переможця так і не могли визначити. Насамперед через законодавство: для перемоги в першому та другому турі необхідно було отримати 50% голосів плюс 1 голос зверху від числа всіх виборців.

Проте 5 лютого 2021 року Верховна Рада ухвалила до Закону «Про вищу освіту» зміни, що мали би «полагодити» нежиттєздатну систему голосування. Відтепер для першого туру діятиме попередня норма, а от у другому перемога належатиме тому кандидатові, який здобуде 50%+1 від загальної кількості учасників голосування. Утім, і ця зміна не вельми допомогла вирішити проблему: тепер причинами були низька явка та неодностайність спільноти. На передостанніх виборах 4,9% учасників проголосували «проти всіх» — зрештою необхідної більшості голосів так ніхто й не набрав, і вибори вкотре стали безрезультатними.

Відсутність президента — небезпечний стан для Могилянки. Упродовж цього періоду призначали кількох виконавців обов'язків президента (обирали їх, зокрема, з-поміж віцепрезидентів): Тетяну Ярошенко, Василя Ожогана, а згодом — тоді ще деканку факультету економічних наук Олександру Гуменну. Втім, таке допустимо лише на короткий термін (не більш як рік), а Могилянці потрібні інституційні зміни, бо спільнота застрягла й не знає, куди рухатись далі.

Дуже яскраво описує стан могилянців вислів: «Ми загрузли у втомі». Але йдеться не про звичайну втому, а екзистенційну: стабільність у вигляді виборів без переможця, поділ спільноти на «ваших і наших», і до всього — жодних рішень із низкою нагальних проблем. Академія зневірилась, що взагалі зможе колись когось обрати.

Щоб підтримати комунікацію щодо виборів (якої і так бракує), студентство створило окремі канали інформування: там збирають інформацію з доступних джерел і подають у простій формі. Було видано кілька спеціальних випусків могилянського щотижневика «Спудейський вісник» із інтерв'ю з кожним кандидатом та поясненням про вибори. І, звісно ж, відбувалися дебати й численні зустрічі кандидатів зі спільнотою.

Однак сталося диво: на п’ятих виборах (27 січня) у другому турі з’явилися всі шанси нарешті обрати президента. Кандидат Сергій Квіт здобув лідерство ще в першому турі, що могло означати й остаточний успіх. Власне, так воно й сталося — виборча комісія констатувала перемогу Сергія Квіта із результатом у 52,8% голосів. Це перші вибори за останні кілька років, під час яких необхідна більшість голосів таки назбиралася.

Але не все так просто. На виборчій дільниці під час голосування трапився інцидент: невідомі особи ввійшли в приміщення, вкрали одну зі скриньок для голосування, а іншу облили зеленкою. Викрадену поліцейські пізніше повернули на дільницю, і, як зазначено в заяві голови виборчої комісії Володимира Венгера, кількість виданих бюлетенів збігалася з кількістю бюлетенів в обох скриньках. Це підтвердила комісія. Результати виборів тоді визнали обидва кандидата: і Сергій Квіт, і Олександра Гуменна.

Виборча комісія передала Міністерству освіти й науки всі необхідні протоколи голосування, а воно, зі свого боку, мало підписати контракт із переможцем виборів. Проте МОН вирішило цього не робити. Там наголосили на порушеннях виборчого процесу через інцидент зі скринькою, і заявили, що не визнають результати виборів. Втім, згідно з чинним законодавством, у міністерства немає повноважень щодо визнання чи не визнання — це робить Організаційний комітет університету. А всі авторитетні могилянські інституції, і, насамперед, студенти й випускники, результати виборів визнали.

Могилянка в усі часи славилася опором будь-якому зовнішньому наступу на свою свободу. Останньою краплею стало оголошення міністерством конкурсу на обрання нового президента — це були б уже 6-ті вибори. У відповідь на такі дії органи студентського самоврядування створили комітет і оголосили про початок безстрокового студентського страйку. Теза проста: могилянська спільнота обрала свого кандидата, тож МОН має укласти з ним контракт. Увечері 3 лютого було оголошено про першу акцію протесту — її запланували на 4 лютого під Кабміном. Того ж вечора відбулася нарада з працівниками Міносвіти, керівництвом Верховної Ради та представниками Могилянки (зокрема й студентського самоврядування). І за її результатами МОН скасувало наказ про оголошення нових виборів.

Попередньо заплановану акцію протесту не скасовували: попри те, що призначати нові вибори передумали, про інші рішення не йшлося. Студенти Могилянки (а пізніше — й інших університетів, які вийшли на підтримку могилянців) висунули три ключові вимоги: визнання результатів виборів і початок процедури підписання контракту з їхнім переможцем; відставка міністра освіти й науки Сергія Шкарлета і припинення наступу на академічну свободу університетів.

Під час акції членів страйкового комітету запросили на зустріч із премʼєр-міністром Денисом Шмигалем: той отримав звернення могилянців і сказав, що він «на боці студентів». А також зазначив, що процес підписання договору з Сергієм Квітом уже стартував — почалася спеціальна перевірка кандидата.

Могилянське самоврядування стежитиме за роботою Кабміну зі зверненням могилянців та контролюватиме її. До всього, студенти не змінюють однієї з головних вимог страйку: міністр освіти й науки Сергій Шкарлет має подати у відставку. Ця вимога резонує із загальним настроєм студентства всієї України, яке в разі демаршу влади готове буде вкотре вийти на підтримку Академії.

У грудні 2020 року могилянці разом зі студентами інших університетів теж виходили під Офіс президента з цією вимогою — і збираються страйкувати далі, аж допоки Шкарлет не піде геть.