ENRU

Як побудувати в Україні інституції, варті довіри

Виконавчий директор ЦЕС Гліб Вишлінський, керівник Групи підтримки України в Єврокомісії Пітер Вагнер та Хатія Деканоїдзе, яка очолювала Національну поліцію України в 2015-2016 рр на конференції Центру економічної стратегії дискутували про те, чи можливо в Україні побудувати потужні правоохоронну, судову та фінансову системи. Ми публікуємо основні тези цієї розмови.

Гліб Вишлінський: Рівень довіри до державних органів, політиків — надзвичайно низький. На чому має сфокусуватись влада та суспільство, аби запобігти політичній, економічній чи воєнній кризі?

Хатія Деканоїдзе: По-перше: головний виклик – корупція – залишається незмінним. Суспільство, влада, незалежні медіа мають продовжувати говорити про це. Коли люди бачать, що є перерозподіл повноважень та фінансових ресурсів в уряді, серед людей, які мали б займатись реформами, вони перестають довіряти інституціям.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Піду з поліції»: чому патрульні поліцейські в різних містах звільняються з роботи

По-друге, є ризик, що реформам, які були впроваджені після Майдану, дадуть задній хід. Я переживаю, що після отримання безвізового режиму може виникнути ситуація: візовий режим здобуто, тому реформи, ніби, можна пригальмувати.

Третій виклик - загроза, яка надходить від зовнішнього ворога, що окупував частину території. Ми обговорюємо, як його перемогти, але маємо розуміти, що це стане можливо лише за умови перемоги над внутрішніми ворогами.

Отже, підсумовуючи: реформи – це дуже важливо. Але управління країною – ще важливіше. Я маю на увазі, що скрізь треба бути жорсткими.

Пітер Вагнер: Хатія перелічила ключові речі, однак можна ще відмітити дуалізм. Україна наразі веде боротьбу на двох фронтах – зовнішньому, та внутрішньому, проти людей, які чинять спротив прогресу. Українці бачать обидва конфлікти в більш-менш однаковому об’ємі. Ззовні ж знають переважно про внутрішній, який пов’язаний з проблемами у впровадженні антикорупційних заходів.

Ніхто не зважає на досягнення, наприклад, у сфері державних закупівель, реформуванні НБУ та ймовірні майбутні виклики – пенсійну реформу та реформу системи охорони здоров’я. Люди ззовні ігнорують факт, що Україна страждає від зовнішньої агресії. Ці розбіжності у сприйнятті ситуації – теж свого роду виклик.

Керівник Групи підтримки України в Єврокомісії Пітер Вагнер Фото: Громадське

Гліб Вишлінський: Чи є інструменти ЄС та міжнародної спільноти, які б могли послугувати зовнішньою рушійною силою для реформ? Чи ті, хто відстоював ідею, що це справа безпосередньо українців, праві?

Пітер Вагнер: Відповідальність за реформи лежить на українцях. Це «питання права власності». Я переконаний, що українські політики усвідомлюють свою відповідальність за реформи. Це відчуття слід зберегти.

Україні довгий час потрібна буде підтримка від міжнародних партнерів. І вона її отримуватиме, допоки не зверне зі шляху реформ. Транші МВФ, макрофінансова допомога – це речі, які допомагають Україні просуватись по стежці реформ. Але вони не відбуваються тільки тому, що закладені в меморандум про взаєморозуміння.

Революція відбулась не через нестачу грошових потоків. Це була революція за цінності, за принципи. І тут зовнішній світ, ЄС та інші, безумовно, ще мають відіграти свою роль. Адже для людей на Майдані, як і зараз, ЄС залишається орієнтиром. Це не питання паспорту та можливості працювати за кордоном. Це питання свободи, причетності до спільноти Заходу, яка мотивувала людей.

Гліб Вишлінський: Грузія була єдиною країною в регіоні, яка продемонструвала успіх у знищенні корумпованої радянської системи без залучення ЄС, як рушійної сили. Це виняток. Чи є в України шанси повторити досвід Грузії, чи залучення ЄС – єдина стратегія для подолання корупції в Україні?

Хатія Деканоїдзе: Я поясню, чому так сталося в Грузії.По-перше, це успішна командна робота уряду. Грузія з 1990-х років була в стадії війни, 25% території країни досі окуповані Росією. В 2008 році Путін здійснив наймасштабніший напад на Грузію.

Але попри це в країні був гарний клімат для іноземних інвестицій, успішно йшла боротьба з корупцією, гарним був і курс грузинського ларі. Все це підтверджувало наявність політичної волі та розуміння людей при владі, що збудувати сучасну Грузію – важливо.

Історія успіху полягала ще і в тому, що молоде покоління не знало і досі не знає, що таке корупція в сучасній Грузії. На жаль, в Україні поки що немає такого покоління.

Я думаю, що в України є шанси. Я маю визнати, що багато можливостей було упущено після Майдану, бо, як зазначив Пітер, він був про гідність людини та цінності, які мають велике значення для українців. Серед них: свобода, прагнення бути частиною Європи, а не опинитись під контролем Путіна.

Не можна сказати, що суспільство не переймається корупцією, адже вона зачіпає людську гідність. Але погляньте на людей, вони не стають багатшими. Молодь емігрує, бо шукає кращих умов та можливостей. Отже, країна має стати привабливою для нових поколінь та своїх громадян.

Шанс на це має захищати суспільство, незалежні медіа, кількість яких скорочується, та нове покоління. Не слід давати можливість олігархам поширювати свій вплив і посилювати розпач в суспільстві, що нічого не змінюється.

Українці на певний час відвикли від корупції, в них з’явилось відчуття свободи. Я думаю, що якщо і продовжувати боротьбу, то тільки в цьому напрямку.

Очільниця Національної поліції України (2015-2016 рр.) Хатія Деканоїдзе Фото: Громадське

Гліб Вишлінський: Які інструменти можуть бути використані ЄС для того, аби зробити Україну більш демократичною та побудувати інституції, до яких був би високий рівень довіри суспільства?

Пітер Вагнер: Все, що було зроблено для безвізового режиму та Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі – дуже важливо. Україна виконала обіцянки та продемонструвала, що є надійним партнером. Є неабияка готовність підтримувати Україну і складається враження, що це не обов’язково питання грошей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Домашнє завдання для Ради: три реформи, які треба ухвалити у вересні

ЄС відкриває можливості для багатьох речей. Близько 200 мільйонів євро виділяються тільки на підтримку реформ. Вони можуть бути спрямовані на велику кількість проектів, на покращення макроекономічної ситуації.

Важливо, аби гроші витрачались стратегічно, тому краща економічна та правова ситуація сприятимуть розвитку бізнесу. Тоді ЄС вже зможе залучити увесь набір фінансових інструментів, наприклад гарантовані мікропозики, які стимулювали б розвиток економіки.

Але в жодному з цих інструментів немає сенсу для середовища, в якому панує невизначеність, де люди бояться корпоративного рейдерства.

Також важливо, аби ЄС залишався орієнтиром в плані цінностей. Та ще нам слід зберігати спокій та надавати стабільну підтримку. Ми маємо розуміти, що на зміни треба не два і не три роки. Слід відкинути цей романтичний підхід: країна після революції через три роки може стати абсолютно інакшою.

Так, була революція, але зараз країна переживає перехідний період, на який треба час. Кожен має собі постійно нагадувати, що готовий йти цим шляхом та триматись разом.

/переклад Ольги Кучмагри

Підписуйтесь на наш канал в Telegram