ENRU

Як співголова руху «Крим наш» бореться з «Артеком» — репортаж із Гурзуфа

4a0fec58a1f04f5d0
Громадський активіст Ігор Баришніков, Гурзуф, Крим, 5 березня 2018 року Фото: Олександр Назаров/Громадське
З Ігорем Баришніковим зустрічаємося поблизу будівлі міського суду Алушти. Співголова громадського руху «Крим наш!» приїхав, щоб підтримати засуджених активістів — депутата Павла Степанченка і Олексія Назімова, головного редактора місцевої газети «Твоя газета», їм загрожує до 7 років ув'язнення.

Хоча адвокат потрібен і самому Баришнікову — він шукає його для громади містечка Гурзуф, яке представляє. Саме там розташований  легендарний табір «Артек», з яким громада вступила в нерівний бій.  

Незважаючи на те, що у 2014-му і Степанченко і Назімов  підтримали анексію Криму, звинувачення в корупції місцевої влади — членів колишньої «Партії регіонів», які після окупації вступили до «Единой России» — не минулося даром. Процес проти них сфабрикований, вважають адвокати, які також займаються справою кримських татар, звинувачених у справі Хізб ут-Тахрір.

Так само марною виявилася боротьба громади Гурзуфа з кримським гігантом «Артек». Два з половиною роки вони протистояли забудові найбільшого міського пляжу «Гуровські камені». Нині Баришніков розмірковує про можливість процесів проти табору в міжнародних судах.

«Під територію «Артеку» потрапила і гурзуфська земля. Ми в суді намагалися довести, що земля муніципальна. Ми — це позивачі, за якими стоїть більшість жителів Гурзуфа, які втратили змогу користуватися пляжем», — пояснює він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Артек» — табір суворого режиму чи потенційний курорт для російської еліти?

Забудова міського пляжу «Гуровські камені», Гурзуф, Крим, 5 березня 2018 року Фото: Олександр Назаров/Громадське

Двічі громада Гурзуфа намагалася в суді відстояти право на пляж і обидва рази суд виносив рішення не на їхню користь. На противагу критикам забудови, місцеві медіа поширювали дописи блогерів, які писали, що пляж Гурзуфа був брудним і занедбаним, а отже артеківське керівництво принаймні наведе лад і ним користуватимуться діти.

Від 2015-го навколо «Гуровських каменів» почалося будівництво, відтоді територію оточує триметровий паркан. Охочі ще рік продовжували купатися в морі поряд із забудовою. З 2016-го доступу до пляжу мешканці Гурзуфа не мають узагалі.

Найкращий краєвид на будівельний майданчик біля моря відкривається з гори Болгатур. Підіймаємося на неї з Баришніковим.

«От так от зводять табір «Сонячний». Будівельникам доводиться долати чималі складнощі, бо ґрунт — суцільний плавучий пісок, — пояснює активіст. — Також там були археологічні розкопки, а ще — середньовічна базиліка. Ми не бачимо за будинками мусульманського цвинтаря. Коли я був маленьким, то було видно надгробки з написами арабською в'яззю».

З гори Болгатур відкривається найкращий краєвид на будівельний майданчик біля моря, Гурзуф, Крим, 5 березня 2018 року Фото: Наталія Гуменюк/Громадське

Громада давно пропонувала створити тут заповідник, розповідає Баришніков. Він показує відомі кримські пам'ятки — скелі Адалари, Генуезьку фортецю, яка тягнеться аж до гори Аюдаг. Перед нею — забудова.

«Бачите, яка вона жахлива. Частину дозволів на будівництво видали ще за часів України, але більшість уже за Росії. Я вважаю це неправильним. Не можна було цю територію забудовувати. Це єдині легені «Артека». Не можна безконтрольно збільшувати кількість жителів, не маючи інфраструктури. У нас очисні споруди в аварійному стані», — каже він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залишатися українцем у Криму — спецрепортаж з окупованого півострова

«Народжений в СССР», — так говорить Баришніков про себе. Розповідає, що виховувався на російській культурі й учився в Росії. Співголова руху «Крим наш!» вірить — рано чи пізно стосунки з Україною налагодяться. Так само як і вірить в «емісарів» з «Правого сектору», які в лютому 2014-го нібито приїздили в Крим. Анексію півострова чоловік називає «переходом Криму під російську юрисдикцію», та впевнений, що значна частина українців уже визнала, що на псевдореферендумі голосувала більшість кримчан.

Вид з гори Болгатур на містечко та набережну, Гурзуф, Крим, 5 березня 2018 року Фото: Наталія Гуменюк/Громадське

«Інша справа, що не все, що обіцяли, виконали. Життя в чомусь стало ліпшим, якщо, наприклад, казати про медицину та доступність держпослуг. Можна фактично без черг усе зробити. Водночас у Гурзуфі ліквідували залишки місцевого самоврядування. Дороги недостатньо асфальтують, благоустроєм не так займаються, але це не принципово», — розповідає Баришніков.

З місцевою владою домовитися не вийшло. Після анексії Росія провела адміністративну реформу, Гурзуфську селищну раду ліквідували, відтак Гурзуф керується адміністрацією Ялти. Жителі зверталися і до самопроголошеного «керівника» окупованого півострова Аксьонова, і до російського президента Володимира Путіна. Безрезультатно.

Одне з приміщень «Артеку», Гурзуф, Крим, 5 березня 2018 року Фото: Олександр Назаров/Громадське

— Ви не боїтеся займатися активізмом і так відверто говорити з медіа, та ще й українським?

— Ну, як бачите, я нічого від вас не приховую. Боятися можна лише страху. Ви тільки не зробіть мене там героєм українського спротиву, а то мене в сусідню з Назімовим камеру посадять», — відповідає Баришніков і проводжає на маршрутку до Ялти.

Щонайменше 15 хвилин вона їде вздовж високого муру «Артеку».