Американський історик, письменник, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, Барселона, Іспанія, 3 грудня 2018 року
Фото:

Фото: EPA-EFE/Alejandro Garcia

Тімоті Снайдер — відомий сучасний історик, професор Єльського університету та постійний науковий співробітник Інституту гуманітарних наук Відня. Він є автором книг «Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття», «Криваві землі», «Чорна земля» та інших праць про історію Європи.

Тімоті Снайдер прибув до Києва на запрошення Фонду Віктора Пінчука, щоб прочитати публічну лекцію та взяти участь у 12-му Щорічному молодіжному форумі освітніх програм «Завтра.UA» та «Всесвітні студії». Громадське побувало на лекції та переказує основні тези виступу історика.

Найголовніше питання — як жити після імперій

Велике питання європейської історії — та насправді лише єдине — полягає у тому, що робити після імперії? Це одне питання, яке має значення. Історія Європи — це історія імперій.

Є правильна відповідь, яку знайшли європейці, — розпочати процеси інтеграції, які зміцнюють держави, об'єднуючи їх разом. Велика трансформація в європейській історії — це кінець імперії та створення Європи, яка гуртує держави.

Україна завжди була в центрі історії Європи

Є дві причини, чому я вірю, що майбутнє Європи залежить від України. Перше — це те, що велике питання про те, як ви рухаєтеся від імперії до Європи, має залучати Україну. А друге — на кожній великій поворотній точці Україна була в центрі.

Якщо Європа збирається продовжувати своє існування, вона буде існувати за рахунок розширення і залучення нових членів, і найважливішим з них є Україна.

Європа вас потребує. Але цього ніхто не знає.

Майбутнє померло

Що треба Європі більше за все? Це майбутнє. Європейці почуваються дуже комфортно щодо свого минулого. В європейській політиці люди дуже звикли говорити про те, як колись було погано, а зараз — краще. Але ви можете помітити, що десь на цьому шляху майбутнє померло.

Усіх хвилює популізм. Що це таке? Це демократія мінус майбутнє. Це політика, в якій я говорю вам про національне минуле, де ви були невинні ні в чому, а решта — винуватці. Проблема європейського популізму — це незнання свого майбутнього, чи страх майбутнього.

Європейці не знають, що потребують майбутнього. Майбутнє Європи завершилося приблизно в 2013 році. Саме тому Майдан — настільки цікавий. З точки зору Європи, важливо те, що Майдан був про майбутнє Європи. Єдиними, хто в 2014 році говорив про європейське майбутнє, були українці. Це дуже цінно і важливо. Ця дискусія завершилася, звісно, через вторгнення зі сходу і нездатність Європи цьому протистояти.

Використовуйте російську мову на свою користь

Це нормально, що міжнародні мови мають багато домівок. Французька — у Квебеку та Африці, а не лише у Франції. Німецька — в Австрії, Швейцарії та Німеччині. В кожному з цих місць вона різна. Але російська є лише одна — історично це дуже дивно. Коли заснували американську державу, одна з перших речей, яку зробили, — було написання власних словників. Вони взяли мову для себе. Для мене нормально, що українську мову треба підтримувати та розвивати.

Водночас, на мою думку, українцям час визнати, що буде помилкою залишати російську культуру Росії. Скажімо так: у тисячу разів важливіше розвивати українську культуру. Водночас це не є вибором. Через українізацію нічого не робити з Росією — це була б помилка, я гадаю. Наприклад, було б непогано створити Державний інститут російської мови.

Зеленський — це віртуальний феномен

Випадок Зеленського — віртуальний феномен. Це людина, яка дуже вміло й розумно створила відчуття можливостей для кожного. Це можливо зробити й до того, як станеш президентом. Тож він — дуже виразний приклад основного запитання: чи можна взяти щось із цифрового світу і перетворити це в щось у реальному світі. Я хочу дивитися на це як на виклик, а не проблему — для Зеленського та всіх інших.

Поділитись: