15 вересня в Києві очікують на Ювала Ноя Харарі, історика, письменника і просто зірку. Він прочитає лекцію на міжнародному освітньому форумі Facing The Future.

43-річний доктор філософії, викладач Єврейського університету в Єрусалимі Ювал Ной Харарі всесвітню відомість здобув не як науковець, а як письменник, автор бестселерів Sapiens: А Brief History of Humankind (в українському перекладі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього») і Нomo Deus: A Brief History of Tomorrow («Людина божественна. За лаштунками майбутнього»).

До появи цих книг — перша вийшла в 2014 році, друга — в 2016-му, Харарі був добре знаний лише у вузьких колах своїх учнів, колег і слухачів його лекцій. Докторський ступінь він отримав в Коледжі Ісуса в Оксфордському університеті, тема дисертації «Історія і Я. Війна і відносини між історією і персональною ідентичністю у військових мемуарах Ренесансу». Певний час займався Середньовіччям, світовою і військовою історією, потім досліджував зв’язок історії з біологією, різницю між людиною і твариною.

Наступним етапом його наукового інтересу стало людське щастя. Саме щастя вивело Харарі за межі науки і прибило до людей.

Сьогодні можна навіть казати про культ цього вченого письменника, який балансує над прірвою псевдонаукової белетристики.

З одного боку, Харарі цінують інтелектуали й науковці, з другого — пересічні, але допитливі громадяни. До 2018 року було продано понад 10 мільйонів його «Людини розумної», яку переклали 50 мовами. Коли з`явилась «Людина божественна», п`ять мільйонів книжок розлетілись за два дні. В чому ж річ?

По-перше, це не важке читання, яке виймає з тебе душу, мозок і потребує серйозних зусиль, а вельми захопливе (згодом стає нуднувато, але цього ще треба дочекатися).

По-друге, це читання сенсаційне. Ви будете весь час здивовані, гортаючи сторінку за сторінкою. Наприклад, коли дізнаєтесь, що вчені, які вивчали роботу людського організму, душу так і не знайшли. Тому не дивно, що традиційні основи особистості — свобода волі, покликання, віра в якийсь там вищий сенс існування і таке інше — в останні роки відчутно похитнулися.

Сучасну людину вже не збити з пантелику шелестінням вищого сенсу, вона стає все більш тверезою, твердо стоїть на землі, і в цих еволюційних процесах, як стверджує Харарі, нема нічого надзвичайного, бо людська поведінка обумовлена тими ж факторами, що і поведінка куріпки, вовка чи бджоли. Гормони, гени, синапси.

По-третє, Харарі заколисує і втішає. В його тлумаченнях світова історія виглядає не кривавою катастрофою безкінечних воєн, сварок, гризні та різанини з перепочинками на відродження, освіту та чергову відлигу, а прогресивним поступовим розвитком і перетворенням тварини в людину. (У Кафки було навпаки, але то коли було).

Безперечно, на цьому тернистому шляху траплялися непорозуміння і різні прикрі явища, як-от: інквізиція, Голокост, сталінський терор, атомні бомбардування, тощо, але занадто перейматися цим не слід (ну, я не побачила, щоб Харарі переймався), бо світ все одно невпинно крокує до щастя, розквіту і своєї вищої мети — безсмертя.

Так, Харарі обіцяє безсмертя, причому найближчим часом.

Детально він не пояснює, за яких умов це може статися, але обіцяє, і дуже впевнено. Це, врешті-решт, давня мрія людства, якої прагне кожна розвинута особистість. До речі, окремий інтерес читача викликає й те, як розуміє Ювал Ной Харарі права людини.

«Якщо люди усвідомлять, що їх права існують тільки в їх уяві, не розпадеться суспільство? Вольтер казав: «Бога немає, але не кажіть про це моєму слузі, а то він мене вночі заріже». Хамурапі міг би тими ж словами відстоювати свій ієрархічний принцип, а Томас Джефферсон — аксіому про права людини. У Homo sapiens від природи немає ніяких невідчужуваних прав, як немає їх у павуків, гієн і шимпанзе. Однак не варто повідомляти це слугам — вони приріжуть вас вночі».

Якщо у вас є слуги, ні в якому разі не повідомляйте їм про їх невід`ємні права, й самі майте на увазі. Тепер ви вже знаєте, що прав у вас не більше, ніж у шимпанзе. Ну, і звідки б ви ще про таке дізналися, і хто б вам ще про таке розповів?

І погодьтеся, одне діло, коли щось подібне видає мудра людина в електричці, а зовсім інше — молодий і симпатичний доктор філософії. Так, Ювал Ной Харарі ще й симпатичний.

Коли історія людства не дуже добре вкладається в його концепції, Харарі її помітно підштовхує, щоб вклалася, у якихось випадках — елегантно обминає, а в якихось — нестримно фантазує. «Всесвітня імперія твориться у нас на очах, і керувати нею буде не окрема держава чи етнічна група — цей новий світ стане підвладним багатонаціональній еліті, і склеювати його воєдино буде загальна культура і загальні інтереси. Кожен вирішує для себе питання: відгукнутися на цей запит чи замкнутися в лояльності до свого народу і держави, — і все частіше вибирає імперію».

Якби такий допис вийшов з-під пера якогось європейського мрійника, я б так не дивувалась. Але це написано людиною, яка народилась і 43 роки живе в Ізраїлі, де відданість своєму народові і державі — основа основ державної політики й існування громадян. Я не знаю, як саме Харарі уявляє собі Ізраїльську імперію (можливо, так, як і безсмертя) і де він зараз бачить такий от новий світ, і дуже хотілось би якихось зрозумілих пояснень від автора щодо його ж подібних заяв, але автор не пояснює.

Головне пояснення — «у нас на очах». Тому під час читання в мене періодично виникало дитяче питання: а де в Харарі очі?

Взагалі, Ювала Ноя Харарі можна цитувати з будь-якого місця, майже кожен другий абзац — своєрідне відкриття.

«Гроші — єдина створена людьми система довіри, яка перекидає міст через будь-які прірви і не припускає дискримінації по релігійному, гендерному, расовому принципу, з приводу віку чи сексуальної орієнтації. Завдяки грошам люди, які не знають одне одного і не мають ніяких підстав одне одному довіряти, можуть ефективно співпрацювати».

До Харарі мені і на думку не спадало, що гроші — єдина система довіри.

Я наївно вважала, що саме через гроші в історії людства весь час виникали і виникають криваві бійки, сварки і конфлікти — і на рівні держав, і на приватному рівні.

В світі, де нікуди досі не поділась корупція, рекет, банківські афери, усіляки пограбування і невмируща Cosa Nostra, досить дивно чути про таку систему довіри, та ще й єдину. Це з розряду — не бачите, а воно є!

Власне, секрет успіху Ювала Ноя Харарі і полягає саме в цій площині. Він весь час розповідає про те, чого ніхто, крім нього, не бачить, а воно є. Чи майже є. Чи ось-ось настане. Наприклад, безсмертя. І розповідає досить затишно, місцями — колискова пісня.

Стомлене людство потребує простих рецептів щастя, з щастям в світі, як і раніше, суцільні негаразди, і, на щастя, в Харарі є і про щастя. Складно сказати, чого в нього нема.  

«Якщо навчитися приймати речі такими, як вони є, страждання зникне. Якщо ви відчуєте печаль, але не станете бажати скоріше її позбутися, то печаль залишиться, але страждати від неї ви вже не будете. Навпаки, ви знайдете в ній скарб. І якщо, відчувши радість, ви не станете поспішати посилювати або подовжувати цю радість, то будете радіти, не втрачаючи душевного спокою».

В принципі, якщо душі в людини не має, як стверджують вчені, що вивчали організм, то і печаль їй ні до чого. Це атавізм старої ери з її забобонами стосовно людської особистості, а на дворі — новий світ, про який весь час сповіщає Харарі, і людина майбутнього, з точки зору доктора філософії, в корені відрізняється від людини минулого з її культом страждання. Як саме уявляє Харарі божественну людину майбутнього, ви можете прочитати в його книжках, і навіть почути щось цікавезне безпосередньо від нього, скориставшись нагодою київського форуму.

«Чого ми бажаємо бажати? Якщо це питання вас не лякає — значить, ви просто не замислювалися над ним серйозно».

Судячи з усього, питання, яке порушує Харарі, не тільки не лякають, а, навпаки все більше зачаровують освічену публіку.

Він їздить світами, бере участь в освітніх заходах, виступає з лекціями, його друкують газети The Guardian, The Financial Times, The Times, журнали Nature и Wall Street Journal.

Як свідчить успіх Ювала Ноя Харарі, не так вже й важко бути богом для стомленого людства, коли в тебе є унікальні рецепти, небанальні висновки і приголомшливі прогнози на майбутнє.

Якщо вас це не лякає, то я бажаю вам приємного читання. Я бажаю вам бажати. І буде вам щастя.

Поділитись: