За Трампа в США стратили рекордну кількість людей за федеральні злочини. Чому смертна кара в Штатах досі існує?

13 січня у США стратили Лізу Монтгомері, яка у 2004-му вбила вагітну жінку. Це перша за майже 70 років страта жінки за федеральний злочин — тобто злочин, який регулюється загальнодержавними законами США. Крім того, на найближчі дні призначено виконання ще двох смертних вироків. Разом з ними кількість страчених за каденцію Трампа сягне 13.

Це несподівано велика цифра для США. На федеральному рівні до 2020-го нікого не піддавали такому покаранню от уже 17 років, хоча на рівні штатів смертну кару час від часу застосовують.

Сам факт існування найвищої міри покарання у США також дивує: нині Штати лишаються єдиною країною західної демократії, яка досі не скасувала смертної кари. З чим це пов’язано? І чи змінюється ставлення до смертної кари в американському суспільстві?

Повернення до страт на федеральному рівні

У липні 2019-го генеральний прокурор США Вільям Барр оголосив про поновлення найвищої міри покарання на федеральному рівні — «аби встановити справедливість щодо жертв найжахливіших злочинів». Про необхідність застосування найвищої міри покарання невдовзі говорив і Трамп після терактів у Дейтоні та Ель-Пасо.

Загалом, відповідно до законодавства, у США є злочини, за які карають на рівні окремого штату та за його законами, а є так звані федеральні. За них злочинця карають відповідно до загальнодержавних, або федеральних, законів.

Певні правопорушення, як-от підробка валюти або поштові крадіжки, автоматично розглядають на федеральному рівні. Те саме стосується випадків, коли США є стороною у справі. За деякі особливо серйозні злочини — наприклад, вбивство із застосуванням зброї масового знищення, вбивство високопосадовця, держзраду, масштабний обіг наркотиків або шпигунство — федеральне законодавство передбачає смертну кару.

Однак найвищу міру покарання на такому рівні то узаконювали, то призупиняли й насправді впродовж багатьох років активно не використовували. Скажімо, з 1988-го до 2003-го за федеральні злочини стратили лише трьох людей.

За рік після заяви генпрокурора Барра, 14 липня 2020-го, 47-річному Деніелу Льюїсу Лі, який убив трьох людей у 1996 році, у тюрмі Індіани ввели смертельну ін’єкцію. Це була перша за 17 років смертна кара за федеральний злочин, після якої поновилося регулярне й уже незвично часте її застосування у США. Таку кількість федеральних страт, які відбуваються упродовж останнього року, можна зіставити хіба що з другим президентським терміном Гровера Клівленда у 1890-х.

До речі, донедавна то був також останній випадок, коли смертні вироки виконувалися під час «перехідного періоду» — передання влади від одного президента іншому. Але адміністрація Трампа вирішила переписати історію — попри те, що водночас Трамп помилував уже кількох своїх колишніх політичних соратників.

Навіщо такий поспіх, у поки чинного президента чітко не пояснюють. Але всі прохання від засуджених до страти, їхніх рідних та адвокатів про помилування або відтермінування страти з огляду, наприклад, на коронавірус, рішуче відхиляли.

У коментарі The New York Times професор права в Університеті Техаса Стів Владек зазначив, що так генпрокурор Барр просто намагається «збільшити статистику» і таким чином надати значущості своїй роботі, яка, очевидно, завершиться з настанням влади Джо Байдена.

«Для нього це просто можливість стратити щонайбільше федеральних злочинців до завершення своїх повноважень», — вважає експерт.

В контексті цього у грудні 2020-го вісім сенаторів-демократів Конгресу, серед яких колишні суперники Джо Байдена у боротьбі за президентство Елізабет Воррен та Берні Сандерс, звернулися з листом до генерального інспектора Міністерства юстиції США Майкла Горовітца. У листі демократи просили розпочати розслідування щодо чинної адміністрації через поновлення страт на федеральному рівні, яке «суперечить сучасній історії та багаторічній практиці».

Джо Байден та обрана ним віцепрезидентка Камала Гарріс неодноразово публічно висловлювалися проти смертної кари. Очікується, що про скасування федеральних страт Байден оголосить уже в перші дні свого президентства — після інавгурації 20 січня.

Аби бути справедливими, варто згадати, що у 1994 році саме Байден подав законопроєкт, який розширив перелік злочинів, за які може бути страчена людина. До цього американське законодавство не передбачало смертної кари за шпигунство, незаконний обіг наркотиків у великих масштабах чи співучасть у вбивстві — тобто за злочини, які не означали безпосередньо скоєння вбивства. Четверо із нещодавно засуджених до смертної кари отримали вирок вже після 1994 року саме за такими статтями.

На рівні штатів смертна кара застосовується, але дедалі рідше

Уперше людину в британських колоніях (які пізніше об'єднались у США) стратили в 1608 році. У Джеймстауні (Вірджинія) розстріляли капітана Джорджа Кендалла за шпигунство для Іспанії. Наприкінці 18 століття під впливом ідей європейських просвітників окремі штати США почали обмежувати використання смертної кари. Пенсильванія стала першою — і заборонила таке покарання за всі злочини, крім вбивства першого ступеня (різновид умисного вбивства).

Нині ж окремі штати поступово відмовляються від смертної кари. Впродовж останніх років Нью-Мехіко, Ілінойс, Коннектикут, Меріленд, Нью-Гемпшир та Колорадо офіційно її заборонили, замінивши на довічне ув'язнення без можливості умовно-дострокового звільнення. Законодавчий орган штату Небраска також скасував смертну кару у 2015 році, але вже за рік її повернули. Тепер смертна кара законодавчо дозволена у 28 штатах. Однак у 12 з них за останній десяток років не відбулося жодної страти.

У 2020-му на рівні штатів страчували рекордно малу кількість людей — менше десятка (у 2019-му — 22 людини). Хоча загалом у камерах смертників перебуває понад 2,5 тисячі людей (і дехто очікує на виконання вироку десятиліттями). Алабама, Джорджія, Міссурі та Теннессі виконали по одному вироку, тоді як Техас стратив трьох в'язнів.

До слова, цей штат узагалі є «рекордсменом»: загалом із 1970 року у Сполучених Штатах відбулося понад 1 500 страт, із яких майже 40% — у Техасі.

«Дослідження свідчать, що більшість штатів, у яких дозволена смертна кара, схиляються до підтримки республіканців, а більшість із тих, що забороняють її, — до демократів. Це зумовлено ціннісними, ідеологічними й культурними відмінностями між жителями різних штатів та політикою лідерів, яких вони підтримують», — пояснює у коментарі hromadske Катерина Мітєва, речниця Amnesty International в Україні.

Ще один фактор, який найближчим часом може вплинути на зменшення кількості страт на рівні штатів, — це зміна службовців у місцевій системі судочинств.

«Близько 25% смертників наразі перебуває в округах, де прокурори заявляють, що не будуть застосовувати смертну кару або збираються суттєво обмежити її застосування. Все це свідчить про те, що надалі цифри залишатимуться низькими у більшості штатів», — пояснює Роберт Данхем, виконавчий директор Інформаційного центру смертної кари США.

Не менш важливий аспект — зміна суспільної думки щодо самого поняття смертної кари. Проведене у листопаді 2019-го опитування Gallup показало, що 60% американців підтримують довічне ув’язнення замість страти. Це був переломний момент — уперше за понад 30 років ставлення до найвищої міри покарання у США змінилося.

Смертна кара — правосуддя чи помста?

Amnesty International наполягає, що в основі смертної кари — насамперед не правосуддя, а помста, яка не полегшує біль втрати тим, хто втратив близьких унаслідок особливо жорстокого злочину.

«Чому смертну кару можуть досі підтримувати в демократичних країнах, як-от США? Насамперед частина суспільства й досі вірить, що така міра покарання може зменшити рівень злочинності. Але немає достовірних доказів того, що смертна кара має більш стримувальний вплив на злочинність, ніж ув’язнення. Насправді в країнах, де смертна кара була скасована, рівень злочинності часто падав. Річ у тім, що засудження людей до смертної кари не сприяє безпечнішому суспільству», — пояснює нам експертка Amnesty International.

Правозахисники наполягають: дуже часто смертна кара є дискримінаційною. Вона застосовується проти найбільш вразливих верств суспільства: наприклад, до бідного населення, етнічних та релігійних меншин. Як ідеться у звіті Інформаційного центру смертної кари США за 2020 рік, статистика страт лише підігріває расизм в американському суспільстві. Приблизно половина засуджених до страти — темношкірі (водночас, наприклад, станом на 2017 рік темношкірі становили не більше 13% усього населення США). А у 76% випадків вони отримують такий вирок за вбивство білих.

Останні страти у США на федеральному рівні супроводжувалися цілою кампанією за їхнє скасування.

Чи не найактивніше боролися за страченого 10 грудня 2020 року Брендона Бернарда, якого засудили за злочин, скоєний ним у 18 років: він брав участь у вбивстві подружжя у Техасі. Адвокати просили надати їм два тижні, щоби довести невідповідність призначеного вироку. На захист Бернарда виступили й колишні захисники Трампа у справі про імпічмент — Алан Дершовіц і Кен Стар, — і сенатори-демократи Дік Дубін та Корі Букер, і зірки на кшталт Кім Кардаш’ян, яка у 2018-му домоглася помилування для Еліс Марі Джонсон, яку засудили до довічного ув’язнення за зберігання наркотиків. Але нічого не допомогло.

Також 14 січня мають покарати Корі Джонсона, який у 1992-му вбив сімох людей у Вірджинії. 15-го — Дастіна Гіггза, який замовив убивство трьох жінок у 1996-му. Головний аргумент адвокатів на користь скасування вироку — нібито розумова відсталість обох засуджених. У такому разі застосування смертної кари суперечить Восьмій поправці до Конституції США.

Тонка межа між жорстокістю й гуманністю

Боротьбу за скасування найвищої міри покарання американські правозахисники вели ще з 1960-х. І часом вона була успішною: після справи «Фурман проти Джорджії» 1972 року, коли Верховний суд фактично визнав смертну кару занадто жорстоким покаранням, яке суперечить Конституції, упродовж десяти років у США діяв мораторій на страти.

Низка пізніших рішень Верховного суду коригувала умови, за яких мало б використовуватися таке покарання. Зокрема, ухвалили рішення, що її не можна застосовувати щодо винних у зґвалтуванні, співучасників злочинів, які не брали участі у плануванні вбивств, розумово відсталих людей та неповнолітніх.

Крім того, точилися суперечки про те, який зі способів смертної кари є найбільш гуманним. Хоча Amnesty International і пояснює, що сама суть страти не може у жодному разі бути гуманною.

Найбільш безболісним варіантом вважається смертельна ін’єкція. У деяких штатах дозволено застосовувати електричний стілець, хоча, наприклад, Верховний суд Небраски у 2008 році вирішив, що це «жорстоке й незвичайне покарання», яке суперечить Конституції. Розстріл застосовують вкрай рідко. Один із останніх випадків відбувся у 2010 році у штаті Юта — однак тоді про нього попросив сам засуджений. Повішення було дозволене у Делавері, Вашингтоні та Нью-Гемпширі, однак його так жодного разу й не застосували до скасування смертної кари ув цих штатах.

Згідно з указом генпрокурора Барра у 2019 році, страти за федеральні злочини мали б відбуватися тільки за використання ін’єкції пентобарбіталу-барбітурату. Це сильний снодійний засіб, який у надмірних дозах призводить до смерті. Десятьох засуджених упродовж останнього року страчували саме так. Та наприкінці листопада цього року Міністерство юстиції США оприлюднило новий указ, відповідно до якого інші способи смертельного покарання на федеральному рівні теж дозволені — йдеться про розстріл та електричний стілець.

Де ще у світі, окрім США, досі існує смертна кара?

Наразі смертна кара дозволена законодавством у 56 країнах. Ще у 28-ми вона формально існує, але понад десять років там уже нікого не страчували. У восьми інших страчувати людей можна лише за тяжкі злочини, зокрема під час війни.

Єдиною європейською країною, де смертна кара досі діє, є Білорусь. До того ж, на відміну від США, де завжди публічно оголошують дату страти й дозволяють бути присутніми на ній, наприклад, родичам, у Білорусі це цілком таємна процедура.

У 2019 році Amnesty International зафіксувала 657 страт у 20 країнах — це на 5% менше у порівнянні з 2018-им і загалом найменша кількість страт за останні десять років. Найчастіше такий вид покарання застосовувався у Китаї (але встановити, скільки саме людей там стратили, неможливо — ці дані засекречені), Ірані, Саудівській Аравії, Іраку та Єгипті.

В Україні смертна кара існувала до 1999 року, доки Конституційний суд не оголосив цей метод покарання таким, що суперечить основному закону держави. Хоча мораторій на страти Україна мусила ввести раніше, у 1995-му (це було умовою для вступу до Ради Європи), але понад рік його не дотримувалися. Наступного 1996 року стратили 85 людей. Та з 1997-го мораторій таки почав діяти, і в Україні уже нікого не розстрілювали (саме розстріл був єдиною формою виконання вироку — як у Радянському Союзі).

Думку українців про їхнє ставлення до смертної кари востаннє запитували у 2017 році. Тоді результати опитування показали, що майже половина громадян (47%) виступають проти відновлення смертної кари, 38% підтримують таку ідею, 14% — не визначилися.