Прощавай, пакете. Чому заборона пластикових торбинок не вирішує проблему зі сміттям

Нещодавно президент підписав ухвалений Верховною Радою закон про обмеження обігу пластикових пакетів. Більшість пунктів цього документу починають діяти через пів року. А на його порушників — заклади торгівлі чи харчування — накладатимуть штрафи.

hromadske поспілкувалося з докторкою економічних наук, професоркою українсько-американського університету Конкордія Любов’ю Жаровою, щоб з’ясувати, чи допоможе цей закон покращити стан довкілля.

П’ять трильйонів пакетів на рік 

Щороку у світі виробляється близько п’яти трильйонів (трильйон — це тисяча мільярдів) одноразових пластикових пакетів, із яких лише 1-3% переробляються після використання. Решта опиняються на сміттєзвалищах або ще гірше — в навколишньому середовищі.

В останньому випадку вони не лише псують пейзажі, але й шкодять окремим організмам та цілим екосистемам. Утім у природних умовах пакети розкладаються впродовж сотень років. Як жартує Любов Жарова, досі ще живі пакетики, які бачили молодого Елвіса Преслі. Тому одноразові пластикові пакети стали одним із символів забруднення довкілля, а боротьба з ними привертає увагу громадськості.

В Україні одна людина в середньому щороку використовує близько 500 пластикових пакетів. Останніми роками з’являються біорозкладні пакети, які по ідеї не мають шкодити довкіллю так сильно, як традиційні поліетиленові. Проте не всі вони такими є.

Що таке оксипластик 

Один із важливих аспектів нового закону у тому, що він забороняє використання не тільки традиційних надтонких (до 15 мікрометрів) і тонких (15-50 мікрометрів) поліетиленових пакетів, а також і оксорозкладних пластикових пакетів.

Для їхнього виготовлення використовують той самий недружній до довкілля поліетилен, але зі спеціальними домішками. Завдяки їм під дією кисню та ультрафіолетового проміння пластик руйнується на окремі фрагменти — мікропластик. Але про те, що він справді розкладається на якісь прості хімічні сполуки, які не шкодять довкіллю, — не йдеться.

Мікропластик може створювати чи не більше проблем, ніж пластик в неподрібненому вигляді. Мікрочасточки поїдають тварини, їх поїдають інші тварини — і так по харчових ланцюгах мікропластик може досягати людини. Наприклад, потрапляючи разом із рибою на нашому столі в наш організм. Немає жодних сумнівів, що з повітрям, водою та їжею він потрапляє до нас всередину. Але поки не дуже добре зрозуміло, як саме це на нас впливає.

Згідно з дослідженнями на замовлення Всесвітнього фонду природи, ми щотижня споживаємо близько 2000 крихітних шматків пластику. Це приблизно 21 грам на місяць, трохи більше ніж 250 грамів на рік.

Новий закон забороняє магазинам та іншим закладам використовувати такі пакети з оксипластику.

Закладам торгівлі, харчування та послуг, які, порушуючи заборону, або продають пластикові пакети, або поширюють безплатно, загрожує штраф від 8,5 до 17 тисяч гривень. Якщо спіймають на порушенні повторно впродовж трьох місяців — ще один штраф від 17 до 34 тисяч гривень. Для інших суб’єктів господарювання штраф становить від 1,7 до 3,4 тисячі гривень.

Справжні біорозкладні 

Натомість можна використовувати справжні біорозкладні пакети. Для їхнього виробництва використовуються різні речовини, наприклад, рослинного походження, які відносно швидко розкладаються у природі на прості й нешкідливі сполуки (наприклад, вуглекислий газ).

Ба більше, такі пакети магазини та інші заклади можуть розповсюджувати безоплатно, а ось звичайні поліетиленові — ні. Мінімально можливу ціну на останні буде встановлювати Кабмін. Йдеться, звісно, про ті пластикові пакети, яке не підпадають під заборону новим законом.

Що є біорозкладаним пакетом, а що — ні — буде визначатися згідно з європейськими стандартами. Якщо пакет відповідає таким стандартам — на нього наноситься відповідне маркування. Його також має затвердити Кабінет міністрів.

Крім того, закон забороняє використовувати на пакеті слова «біо», «біопакет», «біорозкладний», якщо він таким не є.

Диваки в законі 

Любов Жарова каже, що, на її думку, з одного боку, цей закон потрібний і правильний. Але з іншого, це не більше ніж крок у правильному напрямку. Адже націлений лише на одну з багатьох проблем, пов’язаних із твердими відходами.

У законі зазначений виняток — пакети, розмірами до 22,5×34,5×45 см і призначені для пакування або транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів із них, а також сипучих продуктів і льоду. На них заборони не розповсюджується і вони залишаються з нами.

Крім того, під дію закону не підпадають інші вироби, наприклад пакети для сміття, пакувальна плівка, упаковки для таких сипучих продуктів, як цукор, крупи, чи макарони.

Одноразовий посуд, різні контейнери для їжі, трубочки для коктейлів — все це також не підпадає під дію нового закону. Тому очікувати, що тепер узбіччя доріг, ліси та луки раптом стануть чистими — наївно.

Піклування про екологію починається з кожного з нас. Так само як і кожен з нас впливає на демократію в Україні, невід'ємною частиною якої є незалежні медіа. Ми — одні з таких. Підтримайте нас, долучившись до спільноти Друзів hromadske. Ми фінансуємося завдяки такій підтримці читачів, рекламі та міжнародним донорам.

Любов Жарова наголошує на тому, що цей закон має стати частиною системного підходу і лише тоді ми з часом зможемо отримати бажаний результат. Наступним кроком можна було б заборонити використання тих же пластикових трубочок та інших одноразових виробів, як це вже зроблено в Європі.

Добра новина полягає в тому, що цей закон легітимізує альтернативи недружнім до довкілля пластиковим пакетам — багаторазові торбинки та контейнери, з якими досі в магазини ходили нечисленні покупці.

«Тепер будемо частіше згадувати про торбинки, шопери, фруктовки та інші атрибути безкульочного споживання. Проте слід пам’ятати, що наразі не існує 100% безпечного та дружнього до довкілля способу закупівлі продуктів. Навіть якщо ми не візьмемо до уваги необхідність виробництва тканини для торб (які зазвичай не виготовляються з екосировини та мають істотний вплив на довкілля) і говоримо про пошиття їх з уже вживаних речей, ми повертаємось до необхідності прання. Прання — це ще одне джерело забруднення мікропластиком та хімічними речовинами», — пояснює Любов Жарова.

Щодо так званих крафтових пакетів, то вони також не є безпечною альтернативною, адже потребують багато ресурсів для вироблення. Дослідження показали, що для того, щоб паперовий пакет нейтралізував вплив на довкілля (якщо порівняти з пластиковим), його потрібно було б використовувати від 3 до 43 разів.

Але також важливо розуміти, що самими лише заборонами досягнути докорінних змін не вдасться. Люди повинні змінювати свою поведінку і насамперед — відмовлятися від надмірного споживання.