Зерно важливіше за нафту: що чекає сільське господарство після карантину

Чи стане зерно новою нафтою після карантину?

Уже є. Можливо, саме тому його виробництво дотується в світі більше, ніж будь-які інші товари чи послуги. І такий рівень прямих та непрямих дотацій робить цей бізнес не дуже прибутковим для виробників. Адже гроші йдуть транзитом через виробника власникам земельних ресурсів та тим компаніям, які обслуговують агробізнес. Якби дотацій не було, то аграрії були б значно заможнішими, а ціни на продовольство в світі – більш збалансованими.

Чи стане виробництво зерна прибутковішим бізнесом після карантину? Ні, не для всіх видів зернових культур, але зростання цін на продовольче зерно, особливо на пшеницю, вже очевидне.

Водночас дешева нафта та коронакриза вдарять по цінам на фуражне (непродовольче) зерно, бо вони напряму пов’язані з цінами на енергоносії через біоетанол, де головними джерелами сировини є цукрова тростина і кукурудза.

Більшість заводів з виробництва біоетанолу в США зупинилися, бо він не потрібен за таких цін на нафту. Щоб їх запустити знову, потрібно знизити ціни на кукурудзу. А значить більше кукурудзи буде потрапляти на ринки кормів. Але й там її зараз потрібно менше, бо падає попит на м'ясо.

Разом із прогнозами падіння попиту на червоне м'ясо зменшення цін на кукурудзу може бути найбільшим, а це якраз і є основна зернова культура України. Ми не відчули сповна цю тенденцію, вона тільки починається.

Чи будуть українські аграрні олігархи після кризи більш впливовими, ніж металургійні?

Я не фахівець у металургії, але на фоні очікуваного зниження продажів практично в усіх галузях, на жаль, аграрний бізнес стане ще більш значущим для української економіки. Говорю «на жаль», тому що це прямий індикатор відсталості країни. В США частка агробізнесу в ВВП менша 1%. При цьому США є світовим лідером в агробізнесі з величезним відривом від інших країн.

До речі, я прогнозую зменшення надходжень від експорту аграрної продукції в 2020 році для України, адже наразі у нас найменше вологи за всю історію. Крім вирощування фуражних зернових, та, можливо, виробництва курятини, яєць і рослинних олій, більшість інших напрямів АПК зазнають прямих втрат від коронакризи.

Я також з занепокоєнням спостерігаю за тим, що Україна після знищення аграрного міністерства практично зникла з переговорних процесів щодо доступу до нових ринків.Більше того, доступи до окремих ринків ми втрачаємо. І галузеві асоціації говорять, що не знають, до кого звертатися з цих питань. У той час ЄС, наприклад, підписав минулого року угоду про вільну торгівлю з В’єтнамом – одним з найперспективніших ринків збуту агропродукції.

Аграрні асоціації давно просять розпочати переговори з цією країною, але тепер наші шанси значно нижчі. Подібних історій багато.

З позитивного можна сказати, що падіння аграрного ВВП може бути меншим, ніж в інших галузях.

Чи буде українське село жити краще?

Я думаю, що українське село стане жити гірше. Головні галузі, які забезпечують мешканців українських сіл грішми, – це не зерно, а вирощування овочів та фруктів і значно меншою мірою – утримання корів та інших домашніх тварин. І саме цим галузям уряд України перекрив кисень, просто заборонивши роботу оптових та роздрібних ринків під час реалізації найдорожчої, ранньої продукції. Звичайно, заборонити щось значно простіше, ніж забезпечити дотримання безпечних умов роботи, але ж заборона нічого не дала для безпеки людей, крім втрат для фермерів, бо вони й далі пробували продавати свою продукцію, створюючи стихійні ринки просто на узбіччях доріг.

Коли дискували (обробляли землю дисковим культиватором, знищуючи посадки, – прим.) на Херсонщині редиску, в Києві ціна на неї була рекордно високою і відчувався дефіцит. Азернові та олійні, які подешевшають, давали аграрним компаніям ресурс для оплати за оренду паїв їх власникам. Це теж чималі кошти, які не можна ігнорувати.

Зауважу також, що на відміну від США чи країн ЄС, Україна має обмежені фіскальні та фінансові можливості для подолання наслідків глобальної економічної кризи. Відповідно, погіршення доступу до фінансів призведе до сповільнення розвитку агробізнесу в тому числі.

Чи може Україна стати лідером у виробництві якоїсь культури, як Польща з яблуками або Еквадор із бананами?

Україна є лідером з виробництва та експорту чималої кількості продуктів. Наприклад, ми експортер соняшникової олії №1 у світі. Ми також найбільший виробник сої та кукурудзи в Європі, один з лідерів за обсягами виробництва зернових в світі тощо.

Україна буде продовжувати продавати лише агросировину чи треба розвивати харчову переробку?

Одна з ключових експортних позицій України – це соняшникова олія та протеїнові шроти. Це продукти переробки. Ми також експортуємо все більше курятини та яєць, що також є продуктами з доданою вартістю. Тобто процес іде і розвивається максимально в існуючих умов.

На превеликий жаль, українцям дуже бракує базових знань про те, як працює бізнес та ринок. І це стримує розвиток.Адже майже ніхто не хоче вкладатися в маркетинг та рекламу, хоча ці інвестиції якраз і дають найвищу віддачу. Але виробники стараються продавати продукт за найнижчою ціною з прекрасними якісними параметрами.

Як було б правильно розвивати агросектор за нових умов?

Розуміння того, що таке є продукцією з високою доданою вартістю, в Україні теж часто є досить примітивним. Я вже багато років виправляю галузевих чиновників, коли вони зводять додавання вартості до переробки. Тому зроблю це ще раз – потрібно закарбувати собі назавжди, що додаткові витрати на продукт не обов’язково створюють додаткову вартість. Додаткова вартість створюється лише цінністю продукту для споживача.

Наведу кілька прикладів – заморожена малина коштує 2 євро, а якщо доставити її свіжою до Сінгапуру, то можна отримати оптову ціну навіть в 10 разів вищу! Це просто різні бізнес-моделі. За свіже якісне яблуко можна отримати при експорті більше 1 долара за кг, а продавати яблуко на переробку дорожче 10 центів за кг майже нікому ніколи не вдається. Наші виробники часто мріють створити переробку яблука замість того, щоб покращувати сад і отримати можливість продавати фрукти на “свіжому” ринку.

Тому додавання вартості – це створення цінності для споживача, не завжди це відбувається шляхом переробки і не в усіх галузях.Також потрібно не забувати, що рух вгору по драбині додавання вартості потребує значно більших зусиль з доступу до ринків, а у нас великі проблеми з цим. З 2015 до 2018 рр була дуже активна робота в цьому напрямі і Україні дуже активно допомагали різні проекти технічної допомоги. Зараз особливих зусиль не видно.

Але коли ти пропонуєш на ринок, наприклад, сир замість сухого молока, то вже потрібні більші зусилля для узгодження доступу до ринку. Крім того, потрібні значно більші маркетингові зусилля та бюджети. А з маркетингом у нас також проблеми. Отже, це не так просто і потребує більших ресурсів.

Чи варто зараз інвестувати в агро звичайним українцям? Наприклад, купувати землю після скасування мораторію?

Розділю питання на два – інвестиції в виробництво та інвестиції в нерухомість (тобто землю). Це не одне й те саме. Купивши землю, ти не зобов’язаний її обробляти, а можеш здати землю в оренду іншим, отримувати пасивний рентний дохід та сподіватися на зростання її вартості (і землі, і ціни на оренду), щоб дозволить перепродати землю пізніше.

Отже, купівля землі абсолютно не стимулює інвестиції в агробізнес та в аграрне виробництво. Більше того, власники землі завжди будуть лобіювати збільшення субсидій в агробізнес, адже це відразу дозволить їм збільшити орендну плату та підвищити вартість землі.

Щодо інвестицій в агробізнес та в аграрне виробництво, то їх не можна узагальнювати чи відділяти від будь-яких інших інвестицій. Є галузі, де складніше конкурувати, і є галузі, де конкуренції менше, але, можливо, є інші проблеми. Це бізнес. І, звичайно, зараз у цілому агробізнес є привабливішим, наприклад, ніж нерухомість. Але якщо ти цим не будеш займатися професійно і віддавати цьому бізнесу весь час, то досягнути в ньому успіху буде дуже важко. Крім того, аграрне виробництво має купу ризиків, які не є притаманними іншим, – це посухи, дощі, град. Отже, варто все зважувати перед тим, як приймати рішення про інвестування.

Чи можна очікувати розвиток суміжних з АПК галузей економіки? Наприклад, сільськогосподарського машинобудування, виробництва добрив чи насіння?

Ці галузі не розвиваються самостійно. В кожній з них є свої особливі умови так само, як і в АПК. Наприклад, галузь виробництва добрив вже багато років страждає від де-факто монополії одного олігарха, який обмежує конкуренцію, впливаючи на багато агрополітичних рішень у галузі. Це шкодить усім.

Я особисто вважаю, що Україна має чудові умови для створення інноваційного агробізнесу. Все, що потрібно, щоб цей процес пішов, – це забезпечення дотримання законів, тобто реформа системи права України. Потім можна задіяти ресурси Національної академії аграрних наук, які зараз є непродуктивними, та надати їх безкоштовно всім міжнародним та українським компаніям, які хотіли б в Україні розміщувати дослідні центри, використовуючи цей колосальний ресурс. Це б стимулювало створення науковомістких розробок, продуктів та послуг, які б стимулювати експорт знань та технологій, замість експорту сировини, та сприяли підвищенню ефективності агробізнесу країни в цілому.

І лише тоді можна було б говорити про сталий розвиток суміжних галузей.

Як зміниться ринок праці в сільському господарстві? 

Ринок праці змінюється постійно. На жаль, рівень заробітних плат в агробізнесі більшості країн світу є найнижчим з усіх галузей. Причину я пояснив у відповіді на перше питання – величезні субсидії в агробізнес з боку різних країн світу створюють додатковий дохід переважно власникам землі, а не виробникам.

На жаль, коронакриза призведе до підвищення субсидування агробізнесу, адже продовольча безпека для багатьох країн стає пріоритетом. Отже, чиновники, а не бізнес, будуть вирішувати, куди підуть кошти.

Я думаю, що агробізнес внаслідок коронакризи втратить дуже багато робочих місць. Усі будуть старатися механізувати та автоматизувати всі процеси максимально.

На початку карантину всі компанії, де потрібно багато людей, наприклад виробники ранніх овочів, ягід, або фермери, що мають сортувальні лінії фруктів, зіткнулися з проблемою гарантування безпеки працівників.

Це значно збільшило витрати на виробництво і призвело до активного пошуку способів автоматизації цих процесів.

Відповідно, я думаю, що буде менше некваліфікованих працівників і більший попит на людей, що займаються технічними, IT та інженерними рішеннями забезпечення діяльності агробізнесу.

Чи зміниться сам агробізнес через коронакризу? Яких напрямів будуть стосуватися ці зміни?

Основні зміни будуть стосуватися автоматизації виробництва та логістики. Я думаю, що з цього процесу буде виключено чимало людей. Можливо, також знизиться виробництво продуктів, де неможливо автоматизувати збирання, наприклад, у тих країнах, де є дефіцит місцевої робочої сили. Передусім йдеться про виробництво плодоовочевої продукції в ЄС та США.

Також навіть у країнах, що розвиваються, більше грошей буде витрачатися на автоматичні оптичні лінії сортування, пакування, завантаження тощо. Отже, наукомісткість агробізнесу однозначно буде зростати. Я також думаю, що буде прискорюватися процес інтенсифікації виробництва та перехід роздрібної торгівлі в онлайн.

«Україна після карантину» — спільний проєкт «Української правди» Центру журналістики Київської школи економіки, Hromadske.ua та аналітичної платформи VoxUkraine. Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Автор: Андрій Яніцький, керівник Центру журналістки при Київській школі економіки