Зміни клімату та ще 4 факти про вибори у Швейцарії

Швейцарія 20 жовтня обирала новий парламент — Федеральні збори. Виборці голосували за двохсот депутатів Національної ради (нижньої палати) та більшість з 46-ти депутатів Ради кантонів (верхньої). Обидві палати однаково важливі: більшість законів вони ухвалюють виключно на основі спільної згоди. До того ж парламент обирає Федерального канцлера, призначає суддів Федерального суду і Федеральну раду — головний виконавчий орган держави.

За результатами недільних виборів, права консервативна Швейцарська народна партія здобула найбільше — 54 місця в парламенті, ліва Соціал-демократична партія — 38. Правоцентристська Ліберальна партія — на третьому місці з 29-ма мандатами. Лише на один мандат від неї відстала партія «Зелених». Але це ще не остаточні результати: 17 листопада до Сенату кантонів залишилося обрати ще дванадцятьох депутатів.

Виборча система у Швейцарії складна, водночас має низку цікавих відмінностей від інших європейських виборів. Це стосується як тих, хто обирає, так і тих, кого обирають. Наприклад, тут можна голосувати, не виходячи з дому — онлайн або виславши поштою свій бюлетень на адресу найближчої виборчої комісії. А балотуватися у депутати парламенту — навіть постійно проживаючи за кордоном.

Чим цікаві та важливі парламентські вибори у Швейцарії — пояснює hromadske.

Цього разу балотувалося більше молоді і більше жінок

На цих парламентських виборах претендентів на депутатські мандати виявилось рекордно багато — понад 4600 людей на 246 місць у парламенті. З них близько 1900 — жінки: це на 34,5% більше, ніж на минулих федеральних виборах 2015-го року. Згідно з підсумками цьогорічних виборів у 200-місній Національній раді опинилося 85 жінок (тобто 42,5% депутатів). У минулому парламенті в нижній палаті їх було лише 63.

Зростання кількості кандидаток-жінок пов’язане, зокрема, з тим, що останній рік питання гендерної рівності часто було на перших шпальтах швейцарських газет. В червні на загальнонаціональний страйк за рівні умови оплати праці вийшли на вулиці різних міст країни сотні тисяч жінок. Це сталося вперше за останні майже 30 років.

До того ж, майже третина кандидатів у депутати були молодшими 30-ти років. «У нас цього року є понад 450 кандидатів, які не мали права голосувати у 2015-му році», — зазначає політологиня Барбара Перріард. На її думку, це свідчить про те, що молодь дуже хоче активно брати участь у політиці. А 73 кандидата взагалі мешкають на постійній основі за кордоном, тобто є представниками так званого «швейцарського світу».

Зміни клімату хвилюють швейцарців усе більше

Як свідчили результати передвиборчих опитувань, для молодих кандидатів та виборців значну важливішу роль на цих виборах відіграють питання глобального потепління та змін клімату, ніж, наприклад, пенсійна реформа. Захист довкілля навіть відсунув на задній план проблемне питання про угоду між Євросоюзом та Швейцарією про прийняття правил єдиного ринку ЄС.

Те саме підтвердило і власне опитування швейцарського видання The Local про найважливіші питання, які турбують виборців. Згідно з його результатами, понад чверть людей найбільш зацікавлені саме у питаннях змін клімату. На другому місці — охорона здоров’я, на третьому — пенсійна та соціальна політика. У зв’язку з такими результатами на Швейцарію очікує те, що аналітики вже назвали «зеленим цунамі», тобто рекордним зростанням впливу «зелених» партій (їх у Швейцарії дві). За результатами виборів цього року вони поліпшили свій результат майже вдвічі.

Чому так сталося? Тема змін клімату останнім часом постійно на слуху у швейцарців. Упродовж останнього року в країні часто відбувалися кліматичні страйки, кульмінацією якого став кліматичний марш у Берні у вересні цього року: до нього долучилося щонайменше 100 тис людей.

Швейцарці стурбовані попередженнями вчених про руйнування льодовиків на вершинах Альп, зокрема, найвищої гори Європи Монблані. А льодовику Пізоль у Гларнських Альпах вони навіть влаштували символічну поминальну службу. Як очікують виборці, саме у «зелених» партій є відповіді на усі ці екологічні виклики, — тому й голосують за них.

Праві популісти втрачають позиції

Десятками років у Швейцарії лідирували чотири основні партії — права консервативна Швейцарська народна партія, ліва Соціал-демократична партія, центристська Християнсько-демократична партія та правоцентристська Ліберальна партія. І саме представники цих партій традиційно займали посади у Раді міністрів Швейцарії.

Цього разу у розкладі сил у парламенті не відбулося надто різких змін. Антиімігрантська Швейцарська народна партія знов здобула найбільшу підтримку, як і на виборах 2015-го року, однак втратила 3,8% голосів. А от Християнсько-демократична отримала майже стільки ж голосів, як і партія «Зелених». Вона натомість поки лідирує за кількістю місць у Раді кантонів.

Менш популярною партією теж екологічного спрямування є ліберально-центристська партія «Зелених лібералів», але вона теж поліпшила свої показники цього разу на 3,2%. Чи зможуть дві партії здобути впевнені позиції у парламенті — усе одно ще відкрите питання. І чи вдасться їм об’єднати зусилля та запропонувати одного кандидата на міністерську посаду — теж невідомо з огляду на розбіжності в інших питаннях, як-от роль держави у соціально-економічних справах.

Аналітики називають швейцарські вибори «барометром популізму у Європі». Швейцарська народна партія із жорсткою антиміграційною політикою вважається однією із найдавніших та найбільш успішних правих популістських партій у повоєнній Європі. Та цього разу йдеться про деяку втрату її позицій та «зсув вліво».

До того ж, аналіз, який провела газета Neue Züricher Zeitung, показав, що більшість кандидатів Національної ради, які балотувалися цього року, мають більш прогресивні погляди у порівнянні з 2015-м роком. Це виявляється не лише в кліматичній політиці, а й, наприклад, у підтримці розширення прав ЛГБТ-спільноти.

Бюлетені можна надсилати поштою

Хоча зазвичай голосувати на виборах у Швейцарії можна не лише особисто прибувши на дільницю, а й поштою або навіть онлайн, цього разу останню опцію скасували. Якщо немає змоги відвідати виборчу дільницю, треба просто трохи завчасно заповнити необхідні виборчі документи та відправити їх звичайною поштою. Це — дуже зручний спосіб, особливо для швейцарців, які живуть за кордоном.

Загалом право проголосувати на парламентських виборах 20-го жовтня має 5,3 млн людей. І не лише громадян Швейцарії, також у деяких кантонах — особи з подвійним громадянством і ті, хто, маючи паспорт іншої країни, уже тривалий час живуть легально на території федерації.

Через те, що голосування на виборах у Швейцарії не є обов’язковою процедурою, зазвичай явка не перевищує 50%. Цього року у зв’язку з посиленням цікавості до питань захисту довкілля та прав жінок очікувалося, що явка може не лише перевищити традиційний показник, а й бути найвищою за останні 40 років. Але такі передбачення були хибними: на дільниці прийшло лише 46% — це навіть менше, ніж у 2015-му.

Істина народжується на референдумах

Попри таку велику кількість функцій, які має парламент у Швейцарії, він насправді не завжди може ухвалювати вирішальні для країни рішення. Відповідно, вибори до Федеральних зборів насправді не настільки важливі тут, як у будь-якій іншій європейській парламентській республіці. Як зауважує швейцарське видання The Local, уся справа — в «особливій формі демократії», яка панує в країні.

Йдеться про пряму демократію за посередництва референдумів. Вони у Швейцарії відбуваються чотири рази на рік, і в щоразу до бюлетеня включається низка питань національного чи місцевого значення. Фактично вирішальна думка про законопроект, який ухвалив парламент, часто мають звичайні швейцарці.

У Швейцарії існує три види референдумів. Обов’язковий — коли усі конституційні зміни мають бути поставлені на голосування. Необов’язковий дозволяє людям оскаржувати закон, ухвалений парламентом. Так наприклад 2017-го року 53% виборців на референдумі проголосували проти парламентського законопроекту про пенсійну реформу. Третій вид передбачає можливість для швейцарців створювати власні закони за допомогою громадянських ініціатив.

Частково через таке народовладдя, передвиборча боротьба у Швейцарії здебільшого не така запекла й цікава, як в інших країнах. Як зазначає політолог Шон Мюллер, до того ж у Швейцарії останнім часом не трапляється якихось «шокових подій», які б дали змогу кандидатам висловитись та порівняти позиції щодо цього.