Цивільні суди над військовими: між мораллю та можливостями

Була. Але ліквідували

«Коли цивільний юрист займається військовими проблемами, це те ж саме, що терапевт проводить хірургічну операцію. Теж лікар — але не тієї спеціалізації», — говорить член парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності Владлен Неклюдов. На думку Івана Міщенка, судді Верховного Суду України та екскомандира взводу 93 бригади, залучення цивільних юристів до військових справ має свої переваги й недоліки. 

«Основний плюс — це певна віддаленість цивільних суддів від військової ієрархії. Такий суддя не має пієтету перед генеральським званням, для нього генерал — такий же правопорушник, як і всі інші».

Якщо ж говорити про створення військових судів, то не виключено, що суддя у званні лейтенанта відчуватиме психологічний дискомфорт, якщо йтиметься про правопорушення вищих офіцерів. Але мінус цивільного суду — це відсутність специфічного досвіду управління військовими підрозділами, знання військової специфіки, контексту прийняття рішень — особливо під час бойових дій. Від цивільного юриста цей контекст буде вислизати.Іван Міщенко, суддя Верховного Суду України

Але чому військовими справами займаються цивільні юристи, якщо незалежна Україна у спадок від СРСР отримала і військову прокуратуру, і військові суди? Річ у тім, що у вересні 2010 року військові суди в Україні ліквідували.

«У той період відбувалося скорочення армії, частка правопорушень, вчинених саме військовослужбовцями, постійно зменшувалася. Судді здебільшого слухали справи про якийсь дрібний кримінал — приміром, солдат продав автомат або побився напідпитку. Було вирішено, що з такими справами цілком може справитися цивільний суд і цивільна прокуратура», — пояснює Іван Міщенко.

Тоді про можливість російської агресії не думали. Але Військову прокуратуру, яка була структурним підрозділом Генпрокуратури, ліквідували у вересні 2019 року — через п'ять з половиною років після початку АТО. 

«російська агресія триває уже майже 11 років, зараз маємо повномасштабну війну. Але мені здається, що ніхто не усвідомлював масштаби бойових дій, того, що вони затягнуться так надовго, можливої кількості правопорушень, вчинених військовими. На сьогодні ж потреба у системі військової юстиції очевидна», — зауважує заступник командира 11 окремого батальйону спеціального призначення 112 бригади ТрО, а в цивільному житті — перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Максим Грищук.

Які справи передати військовим юристам?

Можливі два варіанти. Перший: військова юстиція переймається всіма правопорушеннями, які скоїли військові, — від крадіжок у магазинах і СЗЧ до неякісно організованої оборони населеного пункту. Другий: у віданні військових юристів будуть тільки ті справи, у яких ідеться про боєздатність частин та безпосередній перебіг військових дій.

«Військові справи у нас зараз розслідують фахівці чотирьох правоохоронних органів. Приміром, генерал украв — цим правопорушенням перейматиметься поліція. Він вчинив держзраду — ним зацікавиться СБУ. Якщо йому інкримінується неналежне виконання посадових обовʼязків — працюватиме ДБР. Генерал бере хабар — потрапляє в поле зору НАБУ. А йдеться ж про одного й того самого військовослужбовця. На мою думку, злочини, скоєні на побутовому ґрунті, могли б розглядатися в цивільних судах. А їхніми фігурантами перейматися цивільна прокуратура і поліція».

Злочини, для розслідування яких необхідні специфічні військові знання і компетенції, спеціальна експертиза, зокрема стосовно діяльності чи бездіяльності військового командування, однозначно треба передавати на розгляд військових юристів.Максим Грищук, перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України

Іван Міщенко називає кримінальні справи, коли йдеться про обороноздатність країни, вищою математикою. Адже юристи повинні глибоко розбиратися і в Кримінальному кодексі, і у військових статутах. Тому вважає, що розслідування таких справ, їхній судовий розгляд необхідно передавати саме військовим юристам.

За словами Максима Грищука, найбільша кількість кримінальних проваджень за статтями, передбаченими розділом 19 ККУ, зараз відкривається стосовно військових, які пішли в СЗЧ — за минулий рік ДБР зареєструвала їх 19 тисяч. Грищук вважає, що такі справи передавати на розгляд військовим судам не варто.

Іван Міщенко такої ж думки — у питаннях СЗЧ зазвичай може розібратися будь-який досвідчений «цивільний» суддя. А втім, зауважує Міщенко, необхідно брати до уваги причини СЗЧ. Якщо воно сталося через недоліки чи правопорушення командування, такі справи варто було б віддавати на розгляд військових судів.

Спеціалізований, але не військовий

Поки що про військові суди і військових суддів в Україні не йдеться. У січні 2025 року Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт, яким, зокрема, передбачена спеціалізація суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень.

«Мається на увазі, що судді місцевих і апеляційних загальних судів на своїх зборах обиратимуть суддів, котрі будуть спеціалізуватися на військових кримінальних правопорушеннях. Обиратимуть їх на п'ять років. При цьому обрані судді не звільнятимуться від ведення цивільних справ — просто кількість таких справ буде пропорційно зменшена», — коментує законопроєкт Владлен Неклюдов.

Зауважимо, що до ліквідації у 2010 році військових судів у Верховному Суді України діяла Військова колегія. Наразі законопроєкт не передбачає впровадження військової спеціалізації у Верховному Суді України. Суддя Верховного Суду Іван Міщенко називає законопроєкт не ідеальним, але реалістичним.

«По суті він означає, що в нас немає часу, грошей і можливості будувати з нуля систему військової юстиції. Це дуже складно і дуже дорого. Тому ми виходимо із ситуації, обираючи суддів, які готові до військової спеціалізації, готові заглиблюватися в цю тему».

Це можуть бути люди, які мають досвід військової служби. Наскільки вони будуть компетентні? Мені здається, що як би не критикували нашу судову систему, все-таки вона здатна впоратися з таким викликом. І поки я не чув жодних серйозних нарікань на якість судочинства у військових справах.Іван Міщенко, суддя Верховного Суду України

Різницю між суддею військової спеціалізації та військовим суддею Міщенко пояснює так: «Військові судді мають відповідні військові та юридичні компетенції, військове звання, вони безпосередньо інтегровані в армію, мають досвід військової служби. А спеціалізовані судді спочатку розбираються у Кримінальному кодексі, а вже потім — у військових статутах».

Якщо законопроєкт про військову спеціалізацію суддів готується лише зараз, то створення спеціалізованих прокуратур у сфері оборони передбачалося ще законом 2019 року, який ліквідував військові прокуратури. У людини, яка відслужила 26 років у військовій прокуратурі, а нині працює у спеціалізованій, ми розпитали про недоліки роботи спецпрокурорів.

«Працівники спеціалізованої прокуратури не мають статусу військовослужбовця, — говорить нам Олег (імʼя змінене). Це свідчить про їхню неналежну військово-професійну підготовку, щоб правильно ухвалити рішення про кваліфікацію злочину. В умовах бойових дій ніхто не пустить такого прокурора на нуль, щоб розв'язати питання у кримінальній справі. Через це страждає оперативність. А військові правопорушення треба розглядати дуже швидко, бо наразі військові, перш ніж доїдуть кудись у тил дати свідчення, можуть загинути або пропасти безвісти».

Отже, судді та прокурори, навіть у статусі спеціалізованих, не можуть працювати в зонах бойових дій, зокрема на передовій, бо не є військовими. Але навіть за умов такої безпечної роботи може виникнути проблема з комплектацією відповідних працівників.

Найбільшу кількість правопорушень військові вчиняють саме у прифронтових районах. Я знаю, що зараз у прифронтових областях дуже велика нестача кадрів спеціалізованих прокуратур, у тамтешніх судах ніхто не хоче працювати, усі намагаються перевестися в тилові райони. І тому зрозуміло, що в таких умовах важко буде провести конкурс. Найімовірніше, ці посади обійматимуть за примусовим призначенням — хочеш-не-хочеш, а маєш відпрацювати. Питання, наскільки це буде ефективно.Максим Грищук, перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України

Поліцію — на нуль

А от хто буде зобовʼязаний постійно перебувати в зоні бойових дій і обживатися на нулі — то це службовці військової поліції. Верховна Рада зараз працює над відповідним законопроєктом. За словами народного депутата Владлена Неклюдова, потреба у військовій поліції виникла, бо необхідно забезпечити оперативне реагування на порушення правопорядку в Міноборони, Державній спеціальній службі транспорту та ЗСУ: 

«Щоб військовослужбовці дотримувалися статутної дисципліни, щоб була належна охорона військового майна — це все впливає на здатність ЗСУ захищати Україну».

Військову поліцію створять на базі Військової служби правопорядку, яку ліквідують.

«Якщо порівняти з ВСП, повноваження поліції значно розширяться. Приміром, вона зможе проводити оперативно-розшукову діяльність, слідчі дії, відповідні експертизи тощо. Тобто готувати матеріали у кримінальній справі для передання їх у суд».

Я переконаний, що присутність військової поліції в зоні бойових дій матиме значний профілактичний вплив на військовослужбовців, зокрема в питанні запобігання СЗЧ.Владлен Неклюдов, народний депутат, член парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності

За його словами, положення законопроєкту зараз перебувають на стадії узгодження. Наприклад, вирішується, кому має підпорядковуватися військова поліція.

«Свого часу генерал Залужний виступав за те, щоб військова поліція підпорядковувалася безпосередньо головнокомандувачу ЗСУ. Міноборони було проти — бо як розслідувати військові правопорушення, якщо ти залежиш від очільника ЗСУ? Міноборони хотіло підпорядкувати військову поліцію собі. Щодо цього питання тривають дискусії», — каже нардеп Неклюдов.

На думку судді Івана Міщенка, в питанні підпорядкування необхідно дотримуватися інституційного принципу — і тоді неважливо, хто особисто цю інституцію очолює: певний міністр оборони чи головнокомандувач.

«Але у головнокомандувача ЗСУ (яка б людина не займала цю посаду) зараз стільки завдань, що займатися ще й військовою поліцією — не знаю, чи вистачить часу. Прикро, що у нас обговорення будь-якої новації починається з питання, хто кому буде підпорядковуватися. І виникають підозри у можливих зловживаннях. Думаю, що це через існування певної кризи довіри. Але рано чи пізно ми будемо змушені видати одне одному цей кредит довіри, тому що всі ці історії, де всі проти всіх, заважають рухатися вперед», — розмірковує суддя Верховного Суду.

Неоднозначно сприймається також той факт, що законопроєкт віддає під опіку військової поліції тільки ЗСУ та Міноборони. Деякі підрозділи СБУ, Держприкордонслужби та Нацгвардія, яка підпорядковується МВС, теж залучені до ведення бойових дій. І якщо до них виникнуть питання стосовно правопорядку та законності, то чому не військова поліція має цим перейматися?

Однак, за словами члена парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності Владлена Неклюдова, робота над законопроєктом далеко не завершена — можливо, його кінцевий варіант зніме усі питання. А далі треба буде ухвалювати закони про військові суди і прокуратуру, певен нардеп. 

Моральний і реальний підхід

«Військова поліція, прокуратура і суд — це тріада, яка забезпечить законність у військовій сфері. Поліція розслідує, прокуратура здійснює процесуальне керівництво та підтримує державне обвинувачення, суди ухвалюють рішення у справі — логічний ланцюжок здійснення правосуддя», — зауважує Максим Грищук.

Але до роботи над створенням військових судів і прокуратури він пропонує переходити після того, як запрацює військова поліція.

Можливо, з морального погляду і правильно, щоб військових судили військові — усі зараз хочуть це почути. Але треба дивитися на реальність такої ситуації. Чи зможе держава зараз повноцінно забезпечити кадри для військової поліції, суду, прокуратури?Максим Грищук, перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України

«Створити відповідну інфраструктуру, провести конкурси для відповідних призначень. Тому, на мою думку, у цьому питанні треба відштовхуватися від статистики певних кримінальних справ. І побачимо, скільки посадових осіб для роботи над ними нам треба в поліції, судах, прокуратурі. Це все завдання навіть не на завтра і не на наступний місяць. Бо йдеться про дуже складну структуру», — говорить Максим Грищук.

Схоже, поки що варто заспокоїти себе словами судді Верховного Суду Івана Міщенка про те, що він не чув жодних серйозних нарікань на якість цивільного судочинства у військових справах.