Державі повернули руїни маєтку на Одещині, в якому жив пацієнт Фройда — «Людина-вовк»

Руїни палацу-садиби Дубецьких-Панкеєвих у селі Василівка в Одеській області в листопаді 2021 року
Руїни палацу-садиби Дубецьких-Панкеєвих у селі Василівка в Одеській області в листопаді 2021 рокуWikimedia / Oleksandr Malyon

На Одещині у державну власність повернули руїни палацу-садиби Дубецьких-Панкеєвих. У цьому маєтку жив Сергій Панкеєв, відомий у світі як «Людина-Вовк» з дослідження австрійського психоаналітика Зигмунда Фройда.

Про це повідомила прокуратура Одеської області.

Прокурори з’ясували, що у 2010 році будівлю передали у приватну власність за умови її збереження, догляду та реставрації.

Однак, як зауважили правоохоронці, власник проігнорував покладені на нього обов’язки й за понад 15 років не зробив нічого для збереження пам’ятки, яка продовжувала перебувати в критичному стані.

У прокуратурі зазначили, що оскільки це суперечило громадським інтересам та порушувало законодавство про охорону культурної спадщини, то вони подали позов до Господарського суду.

Суд задовольнив позов прокурора й розірвав договір купівлі-продажу, зобов’язавши власника повернути руїни маєтку площею понад 2300 м² у власність держави.

Більше про маєток

Архітектурна пам’ятка розташована у селі Василівка в Одеському районі. Садибу побудували між 1830 та 1854 роками в стилі класицизму за проєктом архітектора Франца Боффо.

Спершу маєток належав родині генерал-майора Василя Дубецького. У 1862 році Дубецькі продали палац, і згодом у ньому оселився із сім’єю купець Костянтин Панкеєв.

Його син, Сергій Панкеєв, став відомий у світі як «Людина-Вовк». Так його для збереження анонімності підписав Зигмунд Фройд. 

Панкеєв розповів Фройду, що з самого дитинства його переслідує кошмар, в якому зграя вовків з короткими хвостами сидить перед вікном й дивиться на нього, а потім один з них стрибає на підвіконня. Від жаху Панкеєв завжди прокидався. Фройд вважав, що кошмар викликаний тим, що в дитинстві Панкеєв став свідком статевого акту між батьками.

У 1937 році садибу націоналізувала радянська влада. Після Другої світової війни у будівлі працювала сільська школа, а згодом — адміністративні установи.