Іспанські медики першими у світі пересадили обличчя від донора, який просив про евтаназію

Про це розповіли у лікарні Валь-д’Еброн.

Загалом пересадка обличчя не є новинкою, але це вкрай рідкісна та складна операція. Після першої у світі повної трансплантації обличчя, яку також проводили у Валь-д’Еброні у 2010 році, медики провели близько 54 часткові чи повні трансплантації обличчя по всьому світу.

Нині у Валь-д’Еброні заявили про першу у світі трансплантацію обличчя від донора, який просив про асистований суїцид. Перед смертю донор не лише вирішив пожертвувати свої органи та тканини, а й запропонував своє обличчя.

«Донори та їхні родини завжди здійснюють величезний акт щедрості та альтруїзму, але цей випадок також демонструє рівень зрілості, який залишає людину без слів. Той, хто вирішив покінчити з життям, присвячує одне зі своїх останніх бажань незнайомцю та дає йому другий шанс такого масштабу», — каже докторка Елізабет Навас, медична координаторка з донорства та трансплантації в Університетській лікарні Валь-д’Хеброна.

Реципієнтом стала жінка на ім’я Карме, чиє обличчя спотворила бактеріальна інфекція, пише El Pais. Трансплантацію обличчя проводить, коли пацієнт втрачає ділянки обличчя, як, наприклад, кругові мімічні м’язи, які неможливо відновити за допомогою стандартних методів пластичної хірургії. Карме пережила сильний некроз, який спустошив її обличчя.

«Я не могла їсти, бо мій рот не відкривався, у мене була відсутня половина носа, і я не могла нормально дихати; фізично це було досить неприємно, і я взагалі не могла вести нормальне життя», — розповіла жінка.

Для пересадки донор і реципієнт повинні мати однакову стать і групу крові, а також схожі антропометричні вимірювання голови. Спочатку проводиться біологічна оцінка як реципієнта, так і донора. Окрім того, до роботи залучені психологи, адже обличчя проектує образ, який людина показує іншим, і тісно пов’язане з особистою ідентичністю.

Трансплантується не тільки шкіра, а й жирова тканина, периферичні нерви, мімічні м’язи та кістки обличчя. Операція є надзвичайно складною, оскільки структури, які потрібно реконструювати, є малими та тривимірними. Така пересадка може тривати добу поспіль.

«Трансплантація обличчя — це не просто розміщення м’яких тканин, щоб надати нормального вигляду. Це робиться для відновлення функцій та відчуттів. Трансплантація обличчя, яке неможливо відчути чи рухати, — це не що інше, як маска», — пояснив Джоан-Пере Баррет-і-Нерін, керівник відділення пластичної хірургії та опіків Університетської лікарні Валь-д’Еброн.

До операції з трансплантації обличчя загалом було залучено близько 100 фахівців зі сфер пластичної та реконструктивної мікрохірургії, трансплантології, імунології, психіатрії та клінічної психології, реабілітології тощо.

Нині Карме повернулася до звичного життя: «Після трансплантації все пройшло дуже добре, але я все ще одужую. Але моє життя починає налагоджуватися: я можу розмовляти, я починаю їсти, я відчуваю щось у ділянці трансплантації, я можу пити, пити каву. Я не проти виходити на вулицю і можу жити нормальним життям. Через рік, я думаю, я буду повністю здорова, це чудово».

Законодавство в Іспанії забороняє донору та реципієнту зустрічатися. Карме неодноразово дякувала своїй донорці, але вважає, що їй «було б важко з нею познайомитися».

«Тісні стосунки означали б розвиток особливої ​​прихильності, яка зрештою не привела б до добра», — вважає вона.