Гарантії без гарантій. Чи можливо убезпечити Україну від нового вторгнення рф

Копалинами атаки не відібʼєш

Угода про рідкісноземельні метали, підписання якої зірвалося через перепалку між президентами України та США, мала б містити одним із пунктів гарантії безпеки. Принаймні на це сподівався Володимир Зеленський.

Натомість адміністрація Дональда Трампа розглядала цю угоду винятково як спосіб компенсувати витрати США на підтримку України. Американський президент загалом вважає, що вже сама угода є гарантією безпеки й інші просто не потрібні.

«Це свого роду автоматична безпека, тому що ніхто не буде жартувати з нашими людьми, коли ми будемо там», — казав Трамп.

Та Україна із цим не погоджується. Зеленський наголошував, що американський бізнес і зараз представлений в Україні, і росію від атак це не зупиняє.

«Зеленський намагається домовитися про економічну співпрацю для того, щоб сюди могли зайти ті чи ті іноземні компанії… Теоретично це може бути [елементом гарантій безпеки]. Тобто іноземні компанії, які будуть сюди заходити, звичайно, будуть зацікавлені в тому, аби безпекова ситуація в Україні залишалася стабільною і не загрожувала веденню бізнесу», — сказала hromadske Аліна Гриценко, експертка аналітичної мережі Research Solutions.

У фінальному тексті угоди, яку готувалися підписати, йшлося про те, що США підтримують «зусилля України отримати гарантії безпеки, необхідні для сталого миру». Це формулювання не описує, про які гарантії ідеться.

У разі підписання угода про рідкісноземельні метали між США та Україною може стати одним з елементів широкої системи гарантій, але не єдиним, наголосив hromadske ексочільник МЗС Володимир Огризко.

Сама собою угода про надра не може бути гарантією безпеки. Це про видобування корисних копалин, а нам потрібна угода про можливе відбиття чергової російської агресії. Корисними копалинами, я думаю, що таку функцію ми не виконаємо.Володимир Огризко, міністр закордонних справ України з грудня 2007 року до березня 2009 року

Значущість миротворців перебільшена

Своє бачення забезпечення миру в Україні має і Європа. Вже тривалий час медіа пишуть, що низка європейських країн розглядають можливість відрядження до України військового контингенту. І ось нещодавно ці повідомлення набули чіткіших рис.

«Ми відрядимо контингент до України, щоб захистити виконання цієї (мирної — ред.) угоди. Ми підемо далі, щоб створити коаліцію охочих захистити угоду в Україні й гарантувати мир», — заявив прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.

Пізніше міністр фінансів Франції Ерік Ломбард зазначив, що його держава й «інші європейські країни» теж готові направити війська в Україну. Але точно не всі — премʼєр Румунії вже сказав, що його країна цього не робитиме. Як і Угорщина, вочевидь.

І хоча, на перший погляд, цей елемент гарантій безпеки здається прийнятним, виникає чимало питань щодо того, чи будуть такі війська стояти поблизу лінії зіткнення зі зброєю, чи перебуватимуть в умовній безпеці на заході країни як миротворці.

Надсилати військовий контингент суто для галочки в якомусь там складі, аби просто надіслати й сказати: «Дивіться, ми забезпечуємо безпеку в Україні», — це не гарантія безпеки.Аліна Гриценко, докторка філософії з політології, експертка аналітичної мережі Research Solutions

Також є нюанси щодо кількості військових такого контингенту. Приміром, Володимир Зеленський у січні називав потребу у 200 тисяч миротворців, а в лютому говорив про 100 тисяч. Але Європа, схоже, стільки не запропонує. Guardian із посиланням на джерела пише, що Сили безпеки під керівництвом Європи можуть налічувати «кілька десятків тисяч» чи навіть менше.

Експертка Аліна Гриценко вважає, що для європейців, якою б реалістичною не була загроза від росії, завжди важливішим буде зберігати прийнятну кількість військовослужбовців на своїх кордонах, аніж відправляти їх до України.

Не варто й перебільшувати статусність миротворців, зазначив hromadske публіцист і журналіст Віталій Портніков. Він нагадав, що трагедія у Сребрениці в Боснії і Герцеговині, коли 1995 року сербські військові вбили понад 8000 мусульманських чоловіків і хлопчиків, відбулася тоді, коли там стояли миротворці з Нідерландів — країни НАТО. Вони просто відійшли від пропозицій, які займали.

І до НАТО є питання

Україна все ще розраховує на членство в Північноатлантичному альянсі як головну гарантію безпеки. Зеленський навіть заявив, що готовий піти у відставку в обмін на вступ України до НАТО.

Однак новини останніх тижнів показали, що США цього не допустять. Дональд Трамп за зразком російської пропаганди заявляє, що саме розмови про вступ України до НАТО і спровокували росію на війну.

Віталій Портніков зауважує, що до останнього часу вважав вступ до НАТО справді великою гарантією безпеки, бо в цій ситуації росія може побоюватися конфлікту з ядерним блоком, і тому війна з Україною для неї стане більш ризикованою. Та зараз його думка змінилася.

«Коли ми розглядаємо варіант дистанціювання США від можливої війни в Європі, ніяких гарантій безпеки абсолютних не існує ані для України, ані для країн, які є нашими сусідами. Зараз навіть у країнах Балтії чи Польщі  не можуть бути впевненими на 100%, що в разі нападу росії на їхні території Сполучені Штати будуть втручатися в ситуацію», — зауважив Портніков.

До того ж гіпотетичне членство України в НАТО ще не гарантує відповіді союзників у разі повторення нападу росії. Договір Північноатлантичного Союзу хоч і передбачає, що «напад на одного учасника НАТО є нападом на усіх його членів», однак рішення щодо колективної оборони «ухвалюється після консультацій між учасниками блоку».

За кожною країною залишається вибір індивідуально ухвалювати рішення щодо відповіді… І навіть, якщо відбудеться якась агресія росії проти країни-члена НАТО, на сьогодні немає гарантії, судячи з позиції адміністрації Трампа, що США виступлять однозначно на підтримку й консолідують союзників для того, щоб ухвалити консенсусне рішення щодо відповіді на цю агресію.Аліна Гриценко, докторка філософії з політології, експертка аналітичної мережі Research Solutions

Більш реалістичним для України на сьогодні, на думку експертки, є зміцнення оборонної співпраці з країнами, з якими вже підписані двосторонні угоди, та долучення до нових мініальянсів, як-от Веймарського трикутника. Спільно з іншими потужними країнами Європи Україна може розширювати співпрацю, наприклад щодо військових навчань.

«Ми насправді можемо їх багато чого навчити як країна, яка має Збройні сили, загартовані реальною війною. Оце може бути нам альтернативою», — вважає Аліна Гриценко.

А якщо ядерка?

«Віддайте нам назад ядерну зброю», — казав український президент на початку лютого в контексті альтернативи вступу України до НАТО.

І таке бажання є не лише в Зеленського. Днями, коли сталася перепалка між президентами у Вашингтоні, співзасновник monobank Олег Гороховський підхопив настрої суспільства й створив банку «На ядерку», зібравши 27 млн гривень для потреб військових.

Але ці розмови навряд чи мають щось спільне з реальністю. Держсекретар США Марко Рубіо, коментуючи заяву Зеленського, сказав: «Я не думаю, що це реалістична вимога. Нам потрібно менше країн із ядерною зброєю, а не більше. І я не думаю, що це розв’яже їхню проблему».

Віталій Портніков зауважує: ядерні держави робитимуть усе можливе, аби ніхто не відновив свого ядерного потенціалу й не став членом ядерного клубу.

«Уявіть собі Україну, проти якої оголошують економічні санкції водночас Сполучені Штати, росія, Китай і країни Євросоюзу, як це відбулося з Іраном на момент створення ядерної зброї», — каже він.

Трохи більш реалістичним видається варіант із «ядерною парасолькою», тобто коли держава-член ядерного клубу надає гарантії захисту іншій державі, яка не має ядерної зброї.

На думку експертки Аліни Гриценко, «ядерну парасольку» Україні могла б забезпечити Франція, і це теоретично «могло б бути однією з гарантій безпеки». Проте зараз публічних дискусій щодо цього немає.

Крізь російські примхи

На шляху до надійних гарантій безпеки для України стоїть не лише нестача політичної волі від союзників, а й іще дещо не менш важливе — узгодження мирної угоди із самою росією. Позиція США така, що умови угоди мають бути схвалені як Україною, так і росією, аби вони виконувалися.

Будь-які гарантії безпеки — це буде предмет торгу з російською стороною. Вони мають на щось погодитися, і це має бути у відповідний спосіб включено в якусь потенційну угоду, якщо такої буде досягнуто і таку буде підписано.Аліна Гриценко, докторка філософії з політології, експертка аналітичної мережі Research Solutions

І ось тут виникають основні проблеми — після кожної заяви про нову потенційну умову майбутніх гарантій безпеки в росії виступають із заявами, що не допустять цього.

Так було, наприклад, щодо миротворчого контингенту. Міністр закордонних справ рф Сергій Лавров заявив, що поява військ НАТО в Україні для рф «неприйнятна», а його заступник взагалі сказав, що це буцімто «ескалаційний крок».

Водночас у США вважають, що домовитися можливо. Так, радник з питань нацбезпеки США Майк Волц каже, що заради мирної угоди москві доведеться погодитися на гарантії безпеки для України від європейців, а Києву — піти на територіальні поступки.

«Мені складно уявити, що російська сторона погодиться на миротворчий контингент», — каже експертка Аліна Гриценко.

На її думку, якщо йтиметься про велику кількість військових, а не про одну-дві тисячі, то це «має бути живий щит, який путін буде повинен знищити, якщо йому захочеться довоювати». Тож він, мовляв, точно не погодиться на цю умову в угоді.

Те саме й зі вступом до НАТО. В рф постійно заявляють, що не допустять цього. Більш імовірно, що росія наполягатиме на тому, аби Україна до закінчення воєнних дій ухвалила у своїй Конституції нейтральний статус.

«І якщо цього не буде зроблено, російське керівництво продовжуватиме воєнні дії з подальшим знищенням української інфраструктури, як ми розуміємо з їхніх намірів», — вважає Віталій Портніков.

Зараз росіяни будуть торгуватися щодо своїх умов. На думку Аліни Гриценко, фінальна угода буде залежати від того, наскільки американська делегація «зможе дипломатично продемонструвати свою маневровість, аби знизити апетити російської сторони».

То що нас врятує?

Всі експерти, з якими спілкувалося hromadske, спільні в думці, що жодна потенційна умова майбутніх гарантій безпеки не забезпечить Україну від повторного нападу росії.

Досвід Будапештського меморандуму показує, що все можна порушити, навіть якщо обіцянки дають ядерні держави, каже ексочільник МЗС Володимир Огризко.

Тому найкраща гарантія безпеки — це потужна, сучасна, добре озброєна українська армія і союзники, які зобов’язуються допомогти в разі можливої агресії. І це найкраще може бути реалізовано в межах повноправної участі України в НАТО або створенні в Європі іншої військово-політичної структури, яка візьме на себе забезпечення європейських країн усіма формами необхідного захисту.Володимир Огризко, міністр закордонних справ України з грудня 2007 року до березня 2009 року

Аліна Гриценко вказує, що специфіка режиму в росії змушує Україну весь час бути готовою до війни, і вірогідність чергового військового конфлікту через 50 чи 100 років завжди залишатиметься.

«росія завжди для нас буде загрозою», — каже експертка. А щодо будь-яких гарантій, навіть якщо вони здаватимуться надійними, на її думку, «все одно залишається можливість, що десь вони будуть порушені».

Виконання цих гарантій залежить від багатьох факторів, зокрема і зовнішніх — який вигляд матимуть міжнародні відносини в конкретний момент часу, коли буде необхідність, аби ці гарантії виконувалися. І внутрішні фактори — політична воля окремих еліт в окремих країнах, які виступають гарантами.Аліна Гриценко, докторка філософії з політології, експертка аналітичної мережі Research Solutions

Віталій Портніков називає чотири умови, виконання яких дозволять Україні захиститися від повторного нападу росії. Перше — сильна й сучасна українська армія, саме існування якої зможе продемонструвати, що агресор у разі нападу буде мати серйозні втрати.

Друге — Україні потрібна серйозна підготовка до будь-якого нового вторгнення. Мають бути надійні фортифікації і захист — а не так, як було перед лютим 2022 року, каже Портніков.

Третьою умовою експерт вважає економічне виснаження росії, коли в неї не буде реальних можливостей з економічного погляду підтримувати свій військово-промисловий комплекс, розвивати армію і готуватися до агресії.

«Якщо президент Трамп буде домовлятися з росією про якісь особливі економічні взаємини, то це “відпадає”, тому що, навпаки, американська політика створить для росії нові можливості з посилення агресивних планів — і не тільки проти України, але й проти інших європейських країн», — вказує публіцист.

І остання умова, яку називає Портніков, — «боротьба за демократизацію росії». Мовляв, росії потрібен уряд, який «буде готовий розв’язувати проблему майбутнього української державності політичним та економічним шляхами».

Ми ніколи не переконаємо росіян, що українці — це самостійний народ, а Україна — це не територія росії… Нам потрібно, щоб ті, хто будуть на чолі росії, будуть вважати, що вони зможуть вирішити «українське питання» не шляхом військового нападу, а шляхом політичної дестабілізації та економічного тиску, як це було до 2014 року. У цій ситуації в української держави є шанс вижити, мати безпеку, створювати сильний економічний потенціал і гуртувати суспільство.Віталій Портніков, український публіцист, письменник і журналіст