Напади на військових ТЦК: скільки за це світить, чи є покарані та як росія використовує ситуацію
Вручати повістки на вулиці стало небезпечно. Ледь не щодня між цивільними й військовослужбовцями ТЦК та СП стаються конфлікти. І не лише на словах, часом усе переходить у бійку. Таких інцидентів на четвертий рік повномасштабної війни стає дедалі більше.
Чому цивільні вдаються до насилля? Яка відповідальність за напади на військовослужбовців? Чи підбурює росія українське суспільство до спротиву роботі ТЦК? Та що із цим усім робити — у матеріалі hromadske.
Силові «аргументи» тилу
3 серпня в селі Бузьке на Миколаївщині на групу військових ТЦК і представника поліції напали невідомі. Вони палицями побили військовослужбовця й пошкодили його службове авто. За даними поліції, військовий, захищаючись, відкрив вогонь і травмував ногу одному з нападників. Зараз триває слідство.
Схоже було й на Волині. Там натовп кидав по службовій автівці ТЦК каміння та металеві предмети й бив водія по руці. А на Одещині жінка, за даними обласного ТЦК, поводилась агресивно біля режимного об'єкта, а потім напала на військового.
«Агресивна поведінка з боку цивільних громадян на адресу військовослужбовців ТЦК трапляється мало не щодня. Це вже давно нова реальність, у якій доводиться жити нашим військовим. І ця напруга постійно зростає», — сказав hromadske Роман Істомін, речник Полтавського обласного ТЦК та СП.
Посадовець припускає, що переважно це стається не тому, що військові щось роблять «не так», — агресія часто починається навіть до того, як військові ТЦК починають «щось робити».
Чи справді таких випадків побільшало, ми запитали в Нацполіції, Офісу генпрокурора та Сухопутних військ ЗСУ, однак статистики там або не ведуть, або ж не захотіли нею ділитись.
Експерти, з якими спілкувалося hromadske, здебільшого схиляються до того, що це радше окремі випадки, які активно перепощують у мережі, а не тенденція. Однак відзначають, що в перші три роки повномасштабної війни таких конфліктів було значно менше.
Напади на ТЦК розслідують за різними статтями, залежно від обставин злочину й наслідків. Правоохоронці розрізняють, зокрема, умисні легкі та важкі тілесні ушкодження, за які передбачене різне покарання. Деякі справи відкривали за статтями, які стосуються нападу на службовців чи військових.
На думку військового юриста Тараса Боровського, розслідувати такі злочини слідчі мають за статтею 114-1 про «перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань». Вона передбачає від 5 до 8 років увʼязнення.
Сам процес притягнення до кримінальної відповідальності доволі довгий — він часто триває роками. Тому поки що вироків щодо цього одиниці... Але кримінальні провадження заведені, людей ідентифікують доволі швидко, їх знаходять правоохоронці, тому це працює.Тарас Боровський, адвокат, військовий юрист, радник ексзаступника міністра оборони з правових питань
«Що мені такого дала країна?»
Експерти відзначають, що проблемою є те, що значна частина громадян відокремлює ТЦК від Сил оборони України, возвеличуючи лише військових на передовій. А роботу територіальних центрів комплектування вважає ворожою.
Правозахисник Володимир Яворський звернув увагу hromadske на дві тенденції. Перша — реакція цивільних на незаконні дії самих військовослужбовців ТЦК, які часом таки трапляються. Наприклад, коли військовослужбовці ТЦК нападають на адвокатів, намагаються мобілізувати багатодітних батьків та іноземців. Цивільні не знають, як вплинути в цих ситуаціях, і вдаються до сили.
Більш поширена тенденція — насильство як спроба уникнути мобілізації. Щоб їх не мобілізували, люди навіть об'єднуються у спільноти.
Роман Істомін зауважує, що частина людей відкрито каже: «Що мені такого дала країна, що я маю її захищати?». Чоловіки не хочуть воювати, а їхні рідні не хочуть, щоб ті йшли на фронт. Усі, хто хотів, зараз уже у війську.
Звичайно, жодні причини не виправдовують насильства цивільних, тому що в будь-якому разі держава має доволі жорстко реагувати на напади на військових. Тобто це речі, які, звичайно, неприпустимі. І тут неважливо, які мотиви у людей, — такого не має бути.Володимир Яворський, громадський діяч, правозахисник, програмний директор «Центру громадянських свобод»
На думку військового, з яким анонімно спілкувалося hromadske, держава серйозно помилилася на початку вторгнення, коли публічно знецінювала силу й спроможності ворога. Мовляв, саме тоді потрібно було мобілізовувати людей, коли вони були до цього готові, та їх не брали через переукомплектування.
Нині ж головною причиною, чому чоловіки не йдуть в армію, вони самі називають несправедливість поточної системи мобілізації, корупцію та невизначеність строків служби. До таких висновків прийшла дослідницько-аналітична група InfoLight_UA, яка торік проводила глибинні інтервʼю з тими, кого називають «ухилянтами». З вересня вони планують повторити своє дослідження.
«Ми шукали тих, хто дійсно хоче поділитися своїми страхами, побоюваннями, чому він ховається, чому він уникає служби чи чому втік за кордон. Ми спілкувалися з різними людьми й по-різному підходили до формулювання питань. Майже 3/4 опитаних говорили про несправедливість як головний мотив, чому вони тікають», — зазначив hromadske керівник проєкту Юрій Гончаренко.
Цю несправедливість чоловіки пояснюють історіями, які їм відомі, про те, що «хтось “порішав”, і його не чіпають», «хтось за гроші виїхав», а мобілізують буцімто тільки «простих мешканців, які не “вирішили” це питання». Гончаренко наголошує: це вкрай негативна історія, коли відбувається таке розділення між людьми.
Підбурювання ззовні
А росія на цьому грає. Через свої інформаційні майданчики й соціальні мережі продовжує активно дискредитувати українську армію. І саме з подачі рф часто відео з нібито незаконними діями військових ТЦК потрапляють у мережу — часто спотворено чи вирвано з контексту.
російська пропаганда намагається максималізувати такі випадки й робити з них якомога більше «шок-контенту». Подекуди росія прямо вкидає фейкову інформацію про ТЦК. Нещодавно російські Telegram-канали поширювали «новину» про те, що нібито 12 працівників центрів комплектування в Україні загинули під час мобілізаційних заходів. І це подавалося нібито як наслідок невдоволення українцями роботою ТЦК. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки довів, що це фейк.
Аналітики InfoLight_UA почали фіксувати російський слід в інформаційних вкидах щодо ТЦК та СП з травня 2022-го. Юрій Гончаренко каже, що десь до осені 2022 року росіяни тестували — чи буде ця кампанія зривати мобілізацію. І коли побачили потенціал, почали більш активно це застосовувати.
Приблизно із середини 2024 року мета [росії] вже інша — внутрішній конфлікт в Україні. Громадські заворушення, бунти із застосуванням зброї, якісь такі глобальні протистояння — це ціль, якої вони, сподіваюся, не досягнуть.Юрій Гончаренко, керівник дослідницько-аналітичної групи InfoLight_UA
Працює це так. Одне й те саме відео, на якому військовослужбовці ТЦК та СП нібито чинять щось незаконне, крутять каналами по кілька разів, буває і по десять. Юрій Гончаренко зауважує: зараз, наприклад, у проросійських каналах можна побачити відео, де військові ходять в осінньо-зимовій формі, а їх подають як нові.
«Коли ти один раз отримуєш інформацію, ти її не сприймаєш. На другий раз — звертаєш на неї увагу. На третій ти починаєш замислюватися, чи справді це відбувається. І коли ти бачиш це постійно, то змінюєш свою думку щодо військових ТЦК й загалом щодо подій у країні. На жаль, у цьому моменті інформаційно ми маємо прогалини», — зазначає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив».
І додає, що російська агентура випробовувала різні варіації спроб зриву мобілізації, і саме дискредитація ТЦК стала основною.
Контроль замість хаосу
Просто домагатися блокування проросійських груп, де поширюють фейки про ТЦК, — не вихід, вважає політолог Олександр Коваленко. Це не дасть ефекту, адже моментально створюватимуться нові канали, про які державі ще не буде відомо. Більш раціонально контролювати такі канали й оперативно реагувати на неправдиві чи маніпулятивні повідомлення вже на своїх ресурсах.
Для подолання цієї проблеми потрібні три складники: притягати до відповідальності нападників на ТЦК, оперативно пояснювати кожне відео й загалом розʼяснювати, що чекає на людину після мобілізації, щоб вони переставали розглядати роботу груп оповіщення як видачу повісток на смерть.Тарас Боровський, адвокат, військовий юрист, радник ексзаступника міністра оборони з правових питань
Ще одне рішення — повна відеофіксація.
«Забезпечити всіх бодікамерами — це невелика проблема. Якщо ми говоримо про репутацію, якщо ми говоримо про захист честі саме представників ТЦК, то це відеофіксація, і тільки фактаж», — зазначив Олександр Коваленко.
І таке рішення вже впроваджують. У Міноборони запевняли, що з 1 вересня всі працівники ТЦК та СП будуть зобовʼязані носити бодікамери та проводити відеофіксацію під час перевірки документів або вручення повісток. Відомство навіть обіцяє «дисциплінарну відповідальність» за порушення правил фіксації — щоправда, яку саме — там не уточнили.
«Зараз акцент робиться винятково на ось цьому силовому складнику. Це “хапати” людей на вулиці й силоміць мобілізовувати. Як на мене, ця процедура вже давним-давно себе вичерпала», — каже правозахисник Володимир Яворський.
На його думку, треба змінювати весь процес мобілізації. Замість «облав на вулицях» з ухилянтами краще б спрацювали юридичні незручності: блокування банківських карток, виписування штрафів, позбавлення водійських прав.
Також, вважає Яворський, потрібно збільшувати фінансове заохочення, як-от те, яке зараз отримують хлопці віком до 24 років, розширювати перелік пільг для військових та їхніх сімей. Експерт зауважує, що росія має менше проблем із мобілізацією, бо «люди просто приходять по гроші». І в Україні, на його думку, багато людей готові піти воювати, але «їх потрібно переконати це зробити».
- Поділитися: