За кордоном пішов у СЗЧ, а потім захотів повернутися в армію. Як це зробити, щоб не сісти в тюрму

«Рішення піти в СЗЧ було імпульсивне»

Артем іще на початку повномасштабного вторгнення долучився до тероборони на Київщині. Пройшов навчання за кордоном, після чого став заступником командира відділення. 

«Служба на “бойових” закінчилася швидко. Мені в перші 40 хвилин на піхотній позиції прилетів уламок у голову, мене евакуювали. І вдруге я потрапив на фронт [після лікування] уже 2023 року», — розповідає військовослужбовець hromadske.

Далі був контрнаступ на Донеччині, штурмові дії, нове поранення. Підлікувався — і повернувся у свою частину. Наступні 3-4 місяці провів у піхоті, після чого його відправили на навчання для підвищення до командира взводу. 

«Мій старий батальйон переформатувався, ставши частиною іншого штурмового підрозділу, тільки вже не батальйону, а полку… Всі ми розуміємо, що командир і навіть підрозділ, до якого ми будемо підпорядковані, ніколи не буде дбати про чужу піхоту».

Останні місяці військовослужбовець не долучався до штурмів, а працював координатором на КСП. Каже, «дах почав протікати» від спостережень за «безглуздими й страшними смертями» підпорядкованих людей. Спробував перевестися в підрозділ БпЛА, але не вдалося. У середині липня 2025 року під час відпустки за кордоном пішов у СЗЧ.

На нього вплинули як особисті життєві негаразди, так і втома від служби й відсутність хоча б тимчасової демобілізації.

По-перше, я не бачив, яку я приношу користь [державі]. Друге — за три з половиною роки, ну, чесно кажучи, вже «підзадовбався». І третє — небажання на той момент моєї дівчини якось повертатись в Україну і так далі. Ну тобто рішення було імпульсивне.Артем, військовослужбовець, який пішов у СЗЧ за кордоном

Переосмисливши свій вчинок, Артем вирішив, що готовий повернутися з-за кордону у військо. Та чіткого механізму, як правильно це зробити, не знайшов. 

«Всю цю інформацію знайти майже нереально… Це інформаційна пітьма, бо ти просто не розумієш, чи тебе просто візьмуть і посадять, чи тебе там у штурмовий полк відправлять, у “Скелю” чи ще щось…

Коли я зв’язався з рекрутерами нового підрозділу, мені пояснили, що зараз іще є якийсь інший механізм, що можна через клопотання до слідчого й письмову згоду повернутися. Але це реально ніде не озвучувалось».

Випадків повернення із СЗЧ з-за кордону — одиниці

Серед трьох рекрутингових центрів, із якими спілкувалося hromadske, лише в одного — Третього армійського корпусу — був такий випадок. 18-річному прикордонникові, який пішов у СЗЧ в Бухаресті, допомогли повернутися в армію.

«Пів року він писав рапорти на переведення, не отримував відповідей — і пішов у СЗЧ. За кордоном пробув чотири місяці, але вирішив повернутися й захищати Україну. Він вийшов на зв’язок зі мною», — розповів Тренер, начальник позаштатного відділу рекрутингу відділу СЗЧ у Третьому армійському корпусі.

Тоді рекрутер звернувся до ВСП і ДБР. Вони домовилися про конкретний пункт пропуску, куди приїде хлопець. Там його зустріли представники ДБР і сам Тренер. 

«Він дав свідчення, і після цього поїхав до нашого підрозділу, оформився. Це був перший і поки що єдиний такий випадок повернення з-за кордону», — додав він.

У 47 ОМБр «Маґура» зазначили, що в них подібних випадків не було. Аркуш Краммер, начальник рекрутингового центру, припускає, що в такому разі знадобиться співпраця з міграційною службою: «Треба їх попереджати, що він відібраний до нас і повертається. Найімовірніше, так».

На запитання, чому до рекрутингових центрів майже не звертаються військовослужбовці, які пішли в СЗЧ за кордоном, Шульц, начальник відділення рекрутингу 38 ОБрМП, відповів: 

«Якщо людина вже пішла на цей крок і продумала все наскільки, що, скажімо так, легально виїхала за кордон і потім не повернулася, то вона вже свідомо пішла на цей крок із якимись своїми певними життєвими принципами. У кожного різні обставини, починаючи від службових моментів, і закінчуючи всіма життєвими».

Адвокатка Олена Дабіжа припускає: небажання частини людей, які вчинили СЗЧ, повертатися в Україну може бути пов’язане з відчуттям безпеки за кордоном. На її думку, перебування в іншій країні формує у таких військових переконання, що там вони «не мають безпосередніх правових ризиків».

Водночас вона звертає увагу, що питання екстрадиції в подібних випадках є вкрай складним або фактично неможливим, бо більшість іноземних держав не видають громадян за правопорушення, які не належать до категорії воєнних злочинів.

Наразі залишається відкритим питання того, як і в яких межах може відбуватися притягнення до кримінальної відповідальності після завершення воєнного стану. Подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від майбутніх законодавчих і політичних рішень.Олена Дабіжа, адвокатка, керівниця адвокатського бюро LawSense

Процедура хитка

В офіційних роз’ясненнях немає чіткого механізму щодо повернення військовослужбовців, які вчинили СЗЧ за кордоном, каже hromadske адвокатка Олена Дабіжа. У роз’ясненнях Міноборони є декілька алгоритмів: в одних радять звертатися до консульств, перш ніж повертатися, в інших розʼясненнях — про це ні слова. Так само ніде немає запевнення, що військовослужбовця не затримають просто на кордоні.

На думку адвокатки Дабіжи, консульство такому військовослужбовцеві навряд чимось допоможе. Єдиний його варіант — повертатися в Україну й уже опісля звертатися до ВСП чи ДБР. 

Та перед цим слід дізнатись у ДБР, чи вже відкрите кримінальне провадження, бо не завжди це швидкий процес. А без справи повернутись у свою частину чи перевестись в іншу не вийде. До серпня 2025 року процедура повернення була спрощена, зараз без суду не обійтися. Якщо військовий захотів повернутися в армію, прокуратура має звернутися з клопотанням до суду про звільнення його від кримінальної відповідальності. 

Міноборони у відповідь на запит hromadske зазначило, що військовослужбовець, який вчинив СЗЧ та перебуває за кордоном, може звернутися до дипломатичної установи України й повідомити про бажання повернутися на територію України для продовження військової служби. Або ж, якщо військовий пішов у СЗЧ під час навчань за кордоном і вони ще тривають, можна звернутися до представника ВСП, який перебуває у складі підрозділу під час таких навчань.

Натомість, якщо військовий повертається сам, під час перетину державного кордону України він має сказати представникові Держприкордонслужби, щоби той повідомив орган управління Служби правопорядку та військову частину, з якої військовий пішов у СЗЧ, а також Нацполіцію.

Допомогу в поверненні таких військовослужбовців також готові надати рекрутери. Артем, готуючись до повернення, спілкувався з одним із рекрутингових центрів, і там йому пообіцяли відправити свого представника до кордону, щоб той йому допоміг знов опинитись в Україні. Далі з ним потрібно було їхати до слідчого й писати клопотання про бажання повернутися на службу. Цією опцією він не скористався. 

Нині він уже в Україні. Перед тим як перетинати кордон, Артем знайшов собі підрозділ та отримав рекомендаційного листа від командира про те, що той готовий узяти його до себе. Дізнався, що проти нього вже відкрили кримінальне провадження. Знайшов свого слідчого, надіслав йому клопотання про повернення на службу й рекомендаційного листа. 

А ще військовий попросив слідчого виписати йому повістку до суду на дату прибуття в Україну — про всяк випадок, щоб на кордоні бачили, що він уже не переховується, і не затримали. Відтак Артем приїхав у ДБР, де слідчий оголосив йому підозру. Нині чекає засідання й ухвали суду, аби повернутися у військо.

Але треба розуміти, що в таких військовослужбовців немає жодних гарантій щодо того, у яку військову частину вони потраплять. Тут важливо попередньо проконсультуватися з адвокатом, щоб визначити конкретну тактику.Олена Дабіжа, адвокатка, керівниця адвокатського бюро LawSense

І в Генштабі це підтверджують. Там hromadske зазначили, що військовослужбовці, які після СЗЧ повернулися до батальйонів резерву, направляються до бойових бригад, що потребують поповнення особовим складом, зокрема й до ДШВ та штурмових частин.