5 фактів про суд над нацгвардійцем Марківим в Італії

Колишнього нацгвардійця, який має подвійне українсько-італійське громадянство, звинувачують у причетності до вбивства на Донбасі у 2014 році фотографа Андреа Роккеллі. Захист Марківа наполягає на його невинуватості і називає процес абсурдом. Ключові свідки у справі ― італійські журналісти, на свідченнях яких і грунтується справа проти Віталія.

На суді розглядали також цивільний позов італійських об’єднань журналістів проти держави Україна.

Громадське зібрало головні факти про те, як відбувається суд над Марківим.

1.Суд триває з липня 2018 року, а Марків за гратами вже півтора року

Судовий процес над Віталієм Марківим офіційно почався 6 липня 2018 року. Того дня у залі суду в Павії, звідки родом загиблий Андреа Роккеллі, представили також позов проти держави Україна. Його подали Федерація італійської преси, Асоціація журналістів Ломбардії та асоціація фоторепортерів Cesura Lab, яку заснував Роккеллі. Це вивело справу Марківа на політичний рівень ― сторона обвинувачення вимагає не лише відповідальності окремого солдата за смерть Роккеллі, а й української держави. Втім, через те, що позов було оформлено некоректно, розглядати справу по суті почали лише в листопаді.

Станом на зараз відбулося п’ять засідань суду. На них виступили свідки сторони обвинувачення. Наступне засідання призначене на 18 січня 2019 року, на ньому продовжать свідчити свідки обвинувачення. Згодом буде заслухано свідків сторони захисту, зокрема, з України. На 2019 рік призначено 8 засідань, останнє має відбутися 12 квітня.

Віталія Марківа затримали в аеропорту Болоньї 30 червня 2017 року. З того часу він перебуває за гратами, адже слідчі відхилили клопотання адвоката про його переведення під домашній арешт. За час досудового слідства звинувачення Марківу змінили з «умисного вбивства» на «причетність до вбивства».

Віталія Марківа звинувачують у тому, що, перебуваючи на горі Карачун, він передав інформацію про перебування журналістів українській армії, від мінометного обстрілу якої начебто ті й загинули. Прокурори вважають смерть Роккеллі та Міронова вбивством. Захист відкидає ці звинувачення, наполягаючи на тому, що журналісти перебували в зоні війни без розпізнавальних знаків і стали жертвами перехресного вогню. Адвокат Марківа Раффаеле делла Валле, один із найкращих в Італії, називає звинувачення проти Віталія абсурдними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Суд проти всієї України: головне про справу нацгвардійця Марківа

Андреа Роккеллі та його перекладач Андрій Міронов загинули в результаті мінометного обстрілу біля підніжжя гори Карачун під Слов’янськом 24 травня 2014 року. В інциденті поранення дістав французький фотограф Вільям Рогелон, який також є свідком у справі. У жодного з журналістів не було бронежилетів, позначок «преса» чи акредитації української влади для перебування у зоні АТО.

2. Ключові свідки обвинувачення не надали прямих доказів причетності Марківа

На суді вже заслухали свідків сторони обвинувачення ― карабінера, який забирав тіло Андреа Роккеллі, італійського власника керамічної фабрики Zeus Ceramica неподалік Слов’янська, а також ключових свідків. Це французький фотограф Вільям Рогелон, який був поранений під час обстрілу, в якому загинув Роккеллі, та італійські журналісти, на основі чиїх публікацій порушили справу.

Жоден із цих свідків не зміг надати прямих доказів провини Марківа чи того, що Роккеллі загинув через обстріл з боку української армії.

На останньому в цьому році засіданні 14 грудня свідчили журналістка Іларія Морані, чия стаття стала приводом для затримання Марківа, та її колега Марчелло Фаучі, особисто знайомим з Віталієм. Вони заявили, що після загибелі Роккеллі Фаучі зателефонував Марківу, аби отримати інформацію про ситуацію на фронті. Ця розмова, яка відбувалася за допомогою гучного зв’язку (її запис не зберігся), згодом була процитована Морані у статті для газети Corriere della Sera. В ній журналістка цитує слова Марківа, імені якого не називає, у заголовку представляючи його «капітаном української армії» (на суді Морані заявила, що заголовок писала не вона, а редакція). Марків попереджає їх про небезпеку, застерігає, що не варто наближатися до Слов’янська. Морані у статті наводить його цитату: «Зазвичай ми не стріляємо у напрямку міста і по цивільних, однак коли бачимо рух, заряджаємо важку артилерію. Так сталося з автомобілем двох журналістів і перекладача». Саме ці слова згодом стали підставою для арешту українця. Сам Віталій стверджує, що дізнався про смерть Роккеллі із розмови з журналістами і не казав, що в його бік стріляла українська армія.

У свідченнях італійських журналістів багато суперечностей ― так, Фаучі і Морані вказали різні дати та локації, коли було здійснено дзвінок Марківу, а також різні мови. Фаучі стверджує, що розмова відбувалася італійською, Морані ― англійською та італійською. Фаучі заявив, що не пам’ятає достеменно зміст розмови і не зміг підтвердити, що Марків згадував у ній про загибель Роккеллі. Фаучі також розповів, що восени 2014 року зустрічався з Віталієм у Києві і той подарував йому бронежилет.

«Якби він підозрював Марківа у загибелі Роккеллі, чи зустрічався б із ним і брав у нього подарунки?», ― розмірковує Олесь Городецький, один із лідерів української спільноти Італії, який був присутній на всіх засіданнях суду. На його думку, свідчення журналістів зіграли на користь сторони захисту, а не обвинувачення.

«Вони самі собі суперечили, називаючи різний час, різну мову і різне місце розмови. Журналісти не мають упевненості щодо самого змісту розмови. Тож навряд чи це можна вважати доказом причетності Віталія», ― вважає Городецький.

3. Існують сумніви щодо надійності свідчень єдиного очевидця, француза Вільяма Рогелона

Не зміг надати доказів причетності Марківа і єдиний, хто вцілів після мінометного обстрілу, в якому загинули Роккеллі та Міронов ― французький фотограф Вільям Рогелон. На засіданні суду 30 листопада він заявив, що не бачив, хто саме стріляв у їхній бік, однак підозрює, що це була українська армія ― хоча, за його словами, жодного українського солдата він не бачив. Свою позицію він аргументував тим, що після обстрілу він зустрів сепаратистів, які дали йому втекти. Водночас Рогелон зазначив, що по канаві, де вони ховалися разом з Роккеллі та Міроновим, стріляли також з автоматів, і з них же обстрілювали авто, на якому він утік після обстрілу. Ця територія тоді перебувала під контролем бойовиків.

Свідчення Рогелона є сумнівними щонайменше з кількох причин. По-перше, він неодноразово їх змінював ― за гарячими слідами, у 2014, заявляв, що не знає, хто стріляв. У 2016 він казав, що це могла бути українська армія, і ці ж слова він повторив у суді в Павії. По-друге, у суді Рогелон заявив, що мав «чудові відносини» з проросійськими бойовиками. По-третє, колеги, які у травні 2014 працювали разом з Рогелоном, говорять про його дезорієнтованість та непрофесіоналізм.

Оля Морван, фотографиня, яка на той час працювала з Рогелоном в агенції Wostok Press, розповіла Громадському: «Він абсолютно нічого не знав про Україну, і нічого не бажав слухати. Щойно він приїхав, подався до Слов’янська, окупованого на той момент… (У день загибелі Роккеллі ― ред.) Вільям подзвонив мені десь о п‘ятій чи шостій годині вечора, благаючи, аби я переказала лікарю, щоб надіслали машину швидкої до... він не знав куди. Він сказав, що водій був на операції (поранення в живіт), а він сам у стегно, але міг ходити, і його вже лікарі підлатали. Я спитала, що з іншими. Він сказав, що не знає. Коли я спитала, чи він перевірив пульс, він сказав, що ні, він побачив багато крові та побіг. Наш бос заборонив йому розмовляти з пресою».

Оля пригадує, що тоді Рогелон розповідав їй ― у них стріляли звідусіль, була перестрілка, адже вони перебували між двома позиціями, в найбільш небезпечному місці. «Ніхто при своєму розумі туди не поїхав би», ― додає Морван.

Інший колега Рогелона, французький фотограф Поль Гого, розповідає, що Рогелон поводився дуже самовпевнено, попри те, що, за його ж словами, до України зробив лише один репортаж, із Сирії. Того дня, 24 травня 2014 року, колеги попереджали Вільяма, що не варто наближатися до Слов’янська. Журналісти знали, що на той момент то була найгарячіша точка, каже Гого. Однак Рогелон, який приїхав в Україну не обізнаним з ситуацією і не володів ні російською, ні англійською мовами, вирішив таки поїхати.

Поль Гого переповів Громадському події того дня:

«Після кількох днів зйомок у Донецьку він (Рогелон ― ред.) сказав, що знудився і хоче поїхати на фронт, у Слов’янськ. Ми всі переконували його, що це погана ідея, і ніхто з нас туди зараз не їде. Пам’ятаю, він хотів зробити фото в окопах, поряд із солдатами, там, де стріляють. Вранці він виїхав з нашого хостелу і сказав мені: «я зателефоную, якщо щось станеться». Я пішов працювати в ресторан у Донецьку. Ввечері він зателефонував мені в паніці, переляканий, зі словами «вони всі мертві, мабуть, я помру». Я спробував заспокоїти його і спитав ― де ти? З ким? Якої вони національності? Що сталося? Він не зміг відповісти, де він, сказав, що був разом з італійським колегою і той загинув. Він був у паніці і швидко поклав слухавку... За кілька годин я побачив Вільяма на російському пропагандистському телеканалі. Він був у шпиталі, поранений, і говорив, що в нього стріляла українська армія».

В об’єктивності Рогелона сумнівається і білоруський журналіст Дмитро Галко, який у травні 2014-го познайомився з ним у хостелі Red Cat у Донецьку, де мешкали журналісти з усього світу. «Його розуміння реалій було таким, що він говорив мені: "Діма, щось тут зовсім нічого цікавого. Може, варто поїхати до Дніпра? Я чув, там барикади!" До Дніпра, Карл, з Донецька! Навесні 2014 го! Там БАРИКАДИ! Весь хостел тоді здригався від сміху». Дмитро розповідає, що француз, не знаючи мови і не розуміючи ситуації, постійно ходив з іншими журналістами, і часом підставляв їх, наприклад, фотографуючи якийсь військовий об'єкт. «Після однієї з перевірок автобуса на сепаратистському блокпості, де п'яний перевіряючий зачіпав пасажирів дулом калаша й гроном гранат, відпускаючи якісь брудні жарти про "бандерівців", Вільям сказав, що "мені здається, сепаратисти дуже милі люди... ні, ну правда ж?" А ще якось начепив на себе георгіївську стрічку. І не міг зрозуміти, а що з цим "не так". Ну це ж подарунок, говорив, сувенір», пригадує Галко.

На його думку, Рогелон використав своє поранення під Слов’янськом як кар’єрний трамплін ― «вичавив із нього все що можна. Інтерв'ю, запрошення, виставки». У Франції він домігся компенсації як цивільна жертва, що отримала поранення при виконанні професійних обов'язків у позові до Гарантійного фонду. На думку Галко, «він просто користується ситуацією, говорить те, що йому вигідно. Або те, в чому його переконали захопники Слов'янська, "дуже милі люди". Журналіст сумнівається, чи свідченням Рогелона про те, що відбувалося тоді під Слов’янськом, можна довіряти.

4. Марків та адвокати зберігають оптимізм. Українська діаспора в Італії активно підтримує Віталія

Адвокати Марківа доволі оптимістично оцінюють перебіг судового процесу. Після допиту ключового свідка, Вільяма Рогелона, Донателла Рапетті, одна з адвокатів Віталія Марківа, заявила, що задоволена цим засіданням. «Свідок просто підтвердив те, що казав раніше під час допиту. Він не може чітко відповісти, хто стріляв, але підозрює, що це були українські солдати ― хоча він їх на власні не очі не бачив під час атаки. Загалом у цих свідченнях не було жодних сюрпризів, ми очікували подібного», ― сказала вона українським активістам біля зали суду. За її словами, Марків налаштований позитивно, незважаючи на півтора року за гратами: «Віталій дуже уважно слухає, він постійно поряд і дає мені підказки, пояснює певні аспекти. Він зберігає спокій».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Звинувачення проти Марківа не тримаються купи» — адвокат українського військового

Засідання суду над Віталієм Марківим відбуваються у відкритому режимі, спостерігати за процесом можуть усі охочі. Присутні також акредитовані журналісти, дозволяється відеозйомка. На кожне засідання з усіх куточків Італії приїжджає кілька десятків українців, які таким чином підтримують Віталія Марківа. Українці одягають вишиванки, а от національні прапори та плакати з гаслами суддя попросила не приносити. У вишитій сорочці та костюмі виходить і сам Віталій. Він щоразу вітається з українською «групою підтримки» словами «Слава Україні». На засіданнях присутня його мама Оксана Максимчук, яка вже багато років мешкає в Італії.

5. Процес над Марківим відбувається і за межами зали суду

Поки у залі суду заслуховують свідків, справу Марківа в Італії продовжують використовувати в антиукраїнській кампанії. 5 грудня в Мілані відбувся круглий стіл на тему: «Справа Роккеллі і стан справ із правами людини та свободою слова в Україні». В ньому взяли участь віце-президент Комісії з закордонних справ парламенту Італії і голова італійської делегації в ОБСЄ, депутат від партії «Ліга» Паоло Грімольді, брат загиблого Андрія Міронова Олександр, російська журналістка Оксана Челишева, яка зараз проживає у Фінляндії і робить своє розслідування «справи Роккеллі» та учасники з України ― Олена Бережна, мати загиблої депутатки від «Партії регіонів», і журналісти Руслан Коцаба та Наталя Наталіна.

На прес-конференції після заходу голова італійської делегації в ОБСЄ Паоло Грімольді закликав українську владу «дати відповідь щодо вбивства Роккеллі». «Як представник італійської делегації в ОБСЄ я зроблю все, щоби було знайдено правду у справі Роккеллі і використаю всі наявні в мене інституційні елементи задля відновлення справедливості. Я робитиму це і в Києві, куди приїду разом з делегацією ОБСЄ моніторити президентські вибори. Сподіваюся, що після виборів в Україні прийде до влади уряд, який поставить на перше місце питання справедливості та пошуку правди, навіть якщо це стосується італійського громадянина», ― заявив Грімольді, чия партія «Ліга» має проросійські погляди та закликає скасувати санкції щодо Москви.

На заході лунали звинувачення на адресу України, що та не провела належного розслідування обставин загибелі Роккеллі. У відповідь на це в Києві раніше заявляли, що розслідування за гарячими слідами було неможливим, адже околиці Слов’янська перебували під контролем проросійських бойовиків ще кілька місяців після трагедії. Після арешту Віталія Марківа у 2017 році Україна пропонувала створити спільну слідчу групу для розслідування обставин загибелі Роккеллі. Однак італійська сторона не відгукнулася на цю пропозицію. Огляд місцевості під Слов’янськом проводив лише адвокат Віталія Марківа, слідчі та прокурори не вважали за необхідне приїхати в Україну на місце подій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Винний без суду і слідства: як італійські медіа засудили українського солдата Марківа