«Діти анексії»: Як кримські родини захищаються від репресій

В одному зі спальних районів Сімферополя у переповненій галасливою малечею кімнаті важко усвідомити, що практично всі діти тут — діти політв’язнів.

У сусідній кімнаті з солодощами та чаєм — жінки, більшість з покритою головою, — це дружини та доньки затриманих. У голові столу — ще четверо кримських татар, яких щойно випустили з СІЗО. Так відбувається зустріч «Кримської солідарності» — ініціативи, що зібрала найближчих родичів потерпілих заради підтримки один одного.

А поки дорослі радяться, як допомогти одне одному, для малечі свято влаштувала волонтерська група «Наші діти» («Бізім балалар»), заснована в червні 2016-го. Вони збирають кошти для 66 дітей кримських політв'язнів, а також допомагають сім’ям трьох зниклих безвісти кримських татар та родині Олега Сенцова. Щомісяця кожна дитина отримує 5000 рублів (2 500 грн).

«Хай лишень насміляться щось зробити тими, хто допомагає дітям», — впевнено говорить одна з волонтерок. Організація не зареєстрована офіційно, але діє у правовому полі, бо така благодійність дозволена російським законодавством.

У більшості затриманих — а це практикуючі мусульмани — багатодітні родини, жінки або не працюють, або ж не можуть влаштуватися на роботу.

Фото: Громадське

«З родин забрали годувальників. Ті судові процеси, які відбуваються, не дають нам надії вирішити щось у правовий спосіб, тож принаймні ми можемо допомогти фінансово», —говорить Ділявер Меметов.

Молодий хлопчина, який навчався на хімічному факультеті, не мав стосунку до правозахисної діяльності, доки 12 травня 2016-го року в Бахчисараї не затримали його батька Ремзі Меметова. Тоді за звинуваченням в тероризмі, а також у зв'язках із забороненою в Росії організацією «Хізб ут-Тахрір» затримали чотирьох кримських татар — Зеврі Абсеїтова, Рустема Абільтарова, Енвера Мамутова і Ремзі Меметова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СПЕЦПРОЕКТ «ІМЕНА: Кримські політв'язні, які опинились за ґратами через анексію Криму Росією»

Сам Ремзі Меметов за освітою інженер-механік, але став кухарем, коли після депортації родини повернувся до Криму в 1995-му, потім долучався до підготовки мусульманських святкувань у Бахчисараї. Син наполягає, що за цей час слідчі дії по суті не ведуться, просто подовжується термін перебування в ув’язненні.

Загалом, у справі «Хізб ут-Тахрір» затримано 19 мешканців Криму. Більшості з них інкримінують статтю 205.5 КК РФ, за якою ув'язненим загрожує від 3 до 10 років позбавлення волі.

Адвокат Ельмір Курбедінов пояснює, що навіть, якщо серед усіх 19-ти заарештованих є члени «Хізб ут-Тахрір», то звинувачення так і не надало вагомих доказів терористичної діяльності.

«Російське законодавство недосконале і вкрай узагальнене, тому можна використовувати його як інструмент боротьби з інакодумством», — каже юрист.

Фото: Громадське

«Кримська солідарність» об’єднує не лише затриманих у цій справі «Хізб ут-Тахрір», а й усіх, чиї звинувачення можна вважати політичними. Під слідством перебувають лідери кримських татар — заступники Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз. Останньому закидають організацію масових заворушень 26 лютого 2014, коли Крим був підконтрольний Україні. Стаття передбачає до 10 років позбавлення волі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми не кріпаки, ми господарі цієї землі» — дружина кримського політв'язня Ахтема Чийгоза

«Вперше  ми невеличким колом зібралися у кафе в Севастополі щодо затриманих там. (Йдеться про справу так званої «Севастопольської четвірки» — ред.). Нині у нас традиція збиратися кожну останню суботу тижня. Наше коло поповнюється. Допомагає нам в цьому російська держава, проводячи нові арешти», — з іронією говорить  адвокат Абурешит Джеппаров, згадує, як перші зустрічі небагатьох рідних переросли в ініціативу «Кримська солідарність».

Його колега Еміль Курбедінов додає, що масовість арештів призводить до того, що перелякані родини ув’язнених перестають боятися, адже їм нічого втрачати: «Маски скинуто. Кожен показав, ким він є. Це вже не ті розхлябані люди, яких я бачив тут до приходу Росії».

Наджіє Аджи-Мамутова хотіла б вважати день бодай трохи святковим для дітей. Атмосфера справді вкрай привітна — чай, солодощі, весела музика. Ніби всі присутні зібралися на сімейну подію. Здається, так  думають і перехожі.

Наджіє Аджи-Мамутова

Фото: Громадське

«Такий день — все ж таки розрада, але дитинство моїх дітей скінчилося в день арешту чоловіка», — стримано каже жінка.

Муслім Алієв, з яким Наджіє прожила понад 20 років,  був активною людиною в кримськотатарській громаді в Алушті. На запрошення місцевих мусульман брав участь в організації поховань, проведенні ритуалів одруження та наречення новонароджених. Він за ґратами з 11 лютого 2016-го року, так само у справі причетності до ісламської організації «Хізб ут-Тахрір». Йому загрожує 20 років ув’язнення.

Понад рік — відтоді, як триває досудове слідство, — родині так і не дозволи провести побачення. Найбільша радість для родини, коли затриманого приводять до зали суду, а не лише включають через конференц-зв’язок. Громадське зустрічалося з Наджіє навесні минулого року, коли та з жахом згадувала, як відбувався арешт:

«Було чотири людини в масках, у чорному, з автоматами. Вони притиснули його до підлоги з вигуками: «Лежати! Не рухатися! Чи не чинити опір!» Дітей налякали страшно. Нашому маленькому 8 років. Він каже, що боявся прокинутися, лежав у ліжку і думав, що це просто сон. Вони в нас були шість з половиною годин. І ця дитина весь цей час чекала, коли нас будуть вбивати. Син каже: «Анайка, хто їх народив? Анайка — це мама». Я кажу: «Мама народила, всіх народжують мами». А він так дивиться на одного, на іншого в масках і каже: «Не може такого бути, мама таких народити не могла».

Фото: Громадське

За цей час Наджіє звучить більш впевненою.

«Саме діти не дають загрузнути в цьому всьому, вони наші енерджайзери. Але все ж це дуже на них позначається. Увесь цей рік мій найменший постійно хворіє», — нарікає жінка, та говорить, що аби триматися, весь час пам’ятає, що сама на волі, тож і їй, й іншим родинам необхідно робити якомога більше для тих, кого утримують за ґратами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Покинути Крим — все одно що покинути хвору матір», — спецрепортаж до третьої річниці окупації

Підписуйтесь на наш канал в Telegram