Хто кому союзник? Чому США виходять із Сирії, а Туреччина туди заходить
Туреччина розпочала давно заплановану військову операцію «Джерело миру» на північному сході Сирії. Приводом стало рішення президента США Дональда Трампа вивести американські війська з території країни. Про нього він оголосив після телефонної розмови зі своїм турецьким колегою Реджепом Таїпом Ердоганом.
«Президент Дональд Трамп поспілкувався з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом телефоном. Незабаром Туреччина розпочне давно заплановану операцію на півночі Сирії. Збройні сили США не підтримуватимуть операцію і не долучатимуться до неї, а Сполучені Штати, які перемогли «халіфат» ІДІЛ, не будуть присутні в районі її проведення».
Така заява з’явилася на сайті Білого дому надвечір 6 жовтня. У ній також наголошувалося, що ув’язнені в Сирії бійці «Ісламської держави», які приїхали з європейських країн, тепер передаються Туреччині, бо США «не утримуватиме їх незрозуміло скільки років, витрачаючи на це значні кошти американських платників податків».
Таким чином Сполучені Штати заявили про виведення військ із Сирії, фактично надаючи Туреччині можливість розпочати військову операцію на північному сході країни. Там базуються опозиційні до Дамаска «Сирійські демократичні сили» (СДС).
Заява Білого дому викликала гостру реакцію СДС. Це очолюване курдами збройне угруповання, яке базується на півночі Сирії, було створено для боротьби з «Ісламською державою» (ІДІЛ). У своїй заяві СДС наголосили, що «захищатимуть свої землі за будь-яку ціну», а рішення Вашингтона назвали «ударом у спину».
Події останніх днів розгортаються стрімко. Спершу парламент Туреччини схвалив рішення про початок військової операції в Сирії. А вранці 9 жовтня агентство Bloomberg повідомило, що турецькі війська перетнули кордон із Сирією.
Курди в Сирії мобілізували свої сили в очікуванні турецького нападу: вони, зокрема, зняли охорону з найбільшого нафтового родовища Сирії, аби передислокувати її ближче до місця ймовірного нападу Туреччини. Пізно ввечері 8 жовтня курди також повідомили про обстріли їхніх позицій з турецького боку.
hromadske проаналізувало логіку дій США і Туреччини та можливий вплив рішення Дональда Трампа на події в Сирії.
Чому саме зараз?
Дональд Трамп уже оголошував про наміри вивести американські війська із Сирії в грудні 2018 року. Тоді через незгоду з рішенням президента пішов у відставку міністр оборони Джим Меттіс. Та зрештою Трамп після наполягань Пентагона залишив у Сирії невеликий американський контингент.
Що спонукало президента США знову згадати про виведення військ із Сирії? Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос знаходить причини у внутрішньополітичній площині.
«Очевидно, що для Трампа є важливим виконання його передвиборчих обіцянок. Однією з них був вихід із Сирії. Він декілька разів намагався це зробити упродовж своєї каденції, однак не виходило... У будь-якому випадку, на сьогоднішній момент, з огляду на можливий імпічмент та зовнішньополітичну ситуацію, він хоче показати своїм прихильникам, що виконує свої обіцянки. Для нього це — важливий елемент передвиборчої кампанії», — пояснив він в ефірі hromadske.
У свою чергу Ілія Куса, експерт із міжнародної політики Українського інституту майбутнього, вважає: цей крок Трампа є простим продовженням його уявлення про ведення зовнішньої політики.
«Трамп керувався логікою Трампа. Його мотивація дуже проста: відсікати всі проєкти, які не приносять йому особисто якогось «прибутку» чи «дивідендів». От він і відсік проєкт, який він особисто вважав позбавленим сенсу, економічно невигідним і нерентабельним», — коментує hromadske експерт.
Можливість взаємної домовленості Трампа й Ердогана щодо Сирії Ілія Куса вважає малоймовірною: «Особливого торгу між США й Туреччиною не було з тієї причини, що Вашингтон опинився в слабшій позиції, аніж Анкара. Я в цілому гадаю, що це був односторонній крок Трампа, якому із самого початку ситуація з курдами почала набридати».
Як повідомило видання Politico, Трамп прийняв рішення про вихід США із Сирії всупереч порадам своїх радників із національної безпеки. А розкритикували його навіть однопартійці американського президента — зокрема, лідер республіканської більшості в Сенаті Мітч Макконел і колишня постійна представниця США в ООН Нікі Хейлі.
У відповідь на критику 8 жовтня Трамп наголосив у своєму Twitter: США не полишають курдів напризволяще і допомагають їм зброєю та фінансами. А ще — пригрозив, що «будь-які невиправдані чи непотрібні бойові дії Туреччини боляче вдарять по її економіці та її дуже нестабільній валюті». А за день до того американський президент прямо заявив, що «знищить і спустошить економіку Туреччини», якщо та зробить щось, на його думку, «заборонене».
Туреччина і курди: непрості відносини
У заяві Білого дому за результатами телефонного дзвінка Трампа й Ердогана не було й слова про курдів. А між тим, саме вони є об’єктом наступальної операції Туреччини.
«Є в нас такий вираз: ми можемо прийти будь-якої ночі без попередження, — заявив Ердоган на зустрічі з журналістами 7 жовтня. — Для нас миритися із загрозами цих терористичних груп більше не є допустимим».
Під «терористичними групами» президент Туреччини мав на увазі курдських бійців, що воюють у Сирії.
Курди є четвертою за чисельністю етнічною спільнотою на Близькому Сході, яка розселена на території сучасних Туреччини, Іраку, Ірану, Сирії та Вірменії. Вони ніколи не мали власної держави, хоча боротьба за неї велася з кінця Першої світової війни.
Статус курдів у різних державах відрізняється: в Іраку, приміром, вони мають власну автономію, а в Туреччині зазнають постійних утисків. У 1978 році турецькі курди створили «Робітничу партію Курдистану» (РПК), яка з середини 1980-х років організовувала теракти проти офіційних осіб та установ Туреччини. В результаті загинуло близько 40 тисяч людей.
У той же час проти Ісламської держави веде боротьбу інша курдська організація — «Загони народної самооборони» (ЗНС), які є збройним крилом сирійської «Партії демократичної єдності». ЗНС є провідним угрупованням «Сирійських демократичних сил».
Переможці у війні з ІДІЛом, зраджені США?
У 2013 році бойовики ІДІЛу вторглися на територію північної Сирії, де проживають курди. Загони народної самооборони розпочали збройну боротьбу проти «Ісламської держави» під егідою СДС. Вони до 2017 року відновили контроль над більшою частиною північного сходу Сирії, який межує з Туреччиною.
Влада Туреччини й США вважають «Робітничу партію Курдистану» терористичною організацією. Але стосовно курдських «Загонів народної самооборони» їхні позиції відмінні: Анкара вважає ЗНС «продовженням» РПК, тоді як Вашингтон розглядає їх як основу повстанських сил, що борються проти ІДІЛу в Сирії.
«Одна з причин початку військової кампанії Туреччиною полягає в тому, що вона вважає сирійських курдів терористичною організацією і загрозою національній безпеці та безпеці кордонів. Відповідно, її ціль — зачистити прикордонну смугу для того, щоб нейтралізувати цю загрозу і перебити зв’язки сирійських курдів з турецькими по інший бік кордону», — пояснює hromadske Ілія Куса.
Військова операція Туреччини: якою вона буде?
Поки Туреччина лише здійснює підготовчі маневри для проведення операції, тож неможливо точно спрогнозувати її масштаб. Раніше Ердоган заявляв про створення «коридору безпеки» довжиною в 480 кілометрів і на 20 кілометрів углиб Сирії (в дійсності вона може бути набагато меншою). Туди планують переселити частину сирійських біженців, що проживають на території Туреччини — таких нині 3,6 мільйона.
«У цьому «коридорі безпеки» будуть стояти турецькі війська за підтримки місцевих протурецьких сирійських і арабських угруповань. Відповідно, так буде забезпечено довгостроковий вплив Туреччини на Північну Сирію — по суті, за схемою «ДНР-ЛНР», як у нас на сході з боку Росії», — додає Ілія Куса.
Такий контроль може полягати і в зміні складу населення регіону, додає Ігор Семиволос: «Ердоган хоче змінити етнічний склад населення північних регіонів Сирії, заселивши їх лояльним населенням. Таким чином курди лишаться в меншості, і ситуація з можливим курдським повстанням просто зникне».
У разі, якщо Анкара втілить задумане в життя, курдські збройні загони на півночі Сирії, найімовірніше, будуть розгромлені, прогнозує Ілія Куса: «Вони підуть у глибоке підпілля і розгорнуть кампанію терору проти турецьких окупантів, як це зараз відбувається в сирійсько-курдському регіоні Афрін на півночі Сирії, який турки окупували минулого року».
Експерт додає: нечисленний американський контингент у Сирії є радше політичною, ніж військовою підтримкою курдів. І в разі його зникнення вберегтися від розгрому з боку турецької армії курди можуть лише через «широку компромісну угоду за участі Туреччини, Росії, Ірану і, звісно, сирійської влади».
І справді, 8 жовтня стало відомо, що курди звернулися по допомогу до уряду Башара аль-Асада в Сирії, з яким вони перебувають у стані «ні миру, ні війни», а також Росії, яка підтримує Дамаск. Від першого вони очікують на військову допомогу, від другої — на закриття фактично контрольованого Росією авіаційного простору над Сирією для турецької авіації. А глава російського МЗС Сергій Лавров обговорив ситуацію в Сирії зі своїм турецьким колегою; щоправда, про деталі перемовин не повідомлялося.
Чи можливе повернення ІДІЛу?
Очолювані курдами «Сирійські демократичні сили» у відповідь на рішення Трампа про виведення військ натякнули: це може призвести до відродження «Ісламської держави».
«Маємо більше роботи з недопущення повернення ІДІЛу і закріплення наших досягнень, — заявив у Twitter речник СДС Мустафа Балі. — Якщо Америка піде, все це зникне». А за словами одного з курдських генералів, утримання полонених бійців «Ісламської держави» після вторгнення Туреччини стане «другорядною справою».
Експерт Ілія Куса вважає, що такі заяви курдської сторони є не більш ніж «страшилкою», до якої ті змушені вдаватися через слабкість своєї позиції: «Я не вірю в те, що “Ісламська держава” може бути відроджена в тій формі, в якій вона існувала до свого розгрому. Посилити ІДІЛ, скажімо, випустивши кілька десятків тисяч людей із таборів і тюрем, курди можуть. Питання в тому, що погано буде всім — і курдам у тому числі».
Експерт також закликає не перебільшувати значення заяви Білого дому щодо долі утримуваних у полоні бійців «Ісламської держави» з європейських країн, які вже тривалий час відмовляються репатріювати своїх громадян із Сирії.
«В’язнів з європейських країн (яких там, до речі, меншість) не віддадуть на поталу Туреччині з тієї причини, що вони не входять в зону, яка буде охоплена військовою операцією Туреччини. Тож заява Білого дому, я думаю, була просто блефом: мовляв, хочете вторгнутися — удачі розбиратися з проблемами, які там є. Це питання треба розглядати спільно із заявою курдів про те, що вони випустять бойовиків “Ісламської держави” на волю. Але я думаю, що нічого практичного за цим не криється», — стверджує Ілія Куса.