«Я знав, що автобус за законом — територія України» — інтерв'ю з екс-мером Торецька, який відмовився від обміну

Журналіст

02 лютого 2018 15:28

Суд над 70—річним Сліпцовим — яскравий приклад того, в якому стані опинилася українська правова система — у ній де—факто існують обміни, водночас де—юре в кримінальному кодексі їх немає. Через це учасникам процесу доводиться маневрувати.

Колишній мер Торецька Володимир Сліпцов був серед тих, кого мали віддати так званій «ДНР» під час останнього великого обміну наприкінці грудня 2017-го. Але вже на місці він передумав. І сівши в автобус до журналістів, повернувся назад. Попри те, що його звинувачують у посяганні на територіальну цілісність та участі в терористичній організації.

Справу розглядають уже понад рік. У середині грудня суд скасував запобіжний захід на прохання прокурорів — вони запевняли, що ризику втечі немає, поза тим це потрібно заради обміну.

Але після повернення Сліпцова, прокурори знову передумали: тепер вони вважають, що він таки може втекти, причому в так звану «ДНР», куди сам відмовився вертатися.

У березні 2017-го судовий процес щодо Сліпцова зробили закритим на його ж прохання начебто через проукраїнських та антиукраїнських активістів, які неодноразово намагалися зірвати засідання. Ні журналістів, ні представників ОБСЄ туди не пускають.

Під час останнього засідання Сліпцова забрала швидка. Суд відклали, доки екс-мера не випишуть з лікарні.

Громадське зустрілося з обвинуваченим у його палаті в міській лікарні Торецька. Він відповідав на питання, лежачи під крапельницею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повернення додому: як зустрічали звільнених з полону українців в аеропорту Бориспіль (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Колишній мер Торецька Володимир Сліпцов під час інтерв'ю «Громадському» в палаті міської лікарні міста Торецьк, Донецька область, 30 січня 2018 року Фото: Сергій Дунда/Громадське

Чому ви в лікарні?

У мене цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, плюс циркуляція до ніг погано доходить. Тиск. Але я законослухняний громадянин, тому приїхав на суд.

Вас звинувачують у закликах до референдуму. Є відео, де ви виступаєте перед міською радою. І депутати виступають свідками у вашій справі на боці обвинувачення.

Немає жодного депутата, який би свідчив, що я був екстремістськи налаштований або проводив референдум.

А хто проводив «референдум»?

Активісти. Рада займала нейтральну позицію. Камеру вимкніть, я вам більше скажу. Не забувайте, де я живу — тут половина людей раніше засуджені.

Володимир Сліпцов (праворуч) виступає перед міською радою Торецька (колишнького Дзержинська — ред.) 15 квітня 2014 року screenshot з відео Дзержинск-город шахтеров

Ви відчуваєте загрозу від когось?

Загроза і з цієї, і з тієї сторони (зі сторони, підконтрольної так званій «ДНР» — ред.). Тут дехто не знає, що творить.

Чому в такому разі ви не поїхали, коли місто захопили бойовики?

Мене й СБУ-шники питали: чому не поїхали, взяли б лікарняний абощо. Так, я і справді міг поїхати на півроку, «нагнути» якихось медсестер. Але я ж юрист, це ж злочин когось «нагинати».

Сказано було, що ми підтримуємо референдум, але ж на основі українського законодавства

Тут уже нікого не було. Усі втекли — поліція, прокуратура. Мені теж треба було все кинути? Отже, судді хто? Ті, що фактично втекли, зрадивши батьківщині? Знайшли мера, ідіота старого з хронічними захворюваннями і ну його соромити на всю країну. Склепали той запис незрозуміло звідки (відео від 15 квітня 2014, де Сліпцов перед міськрадою Торецька закликає до проведення референдуму — ред.)

А що з тим відео не так?

А ви спеціалісти? Є лінгвістичні експертизи, які заперечують склад злочину. Сказано було, що ми підтримуємо референдум, але ж на основі українського законодавства за ініціативою обласної ради включити в порядок денний Верховної Ради і провести референдум. Я виніс таку пропозицію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захоплення луганського СБУ: З чого почалася війна в Луганську і хто за це відповідає

Володимир Сліпцов (третій ліворуч) під час засідання міської ради Торецька (колишнього Дзержинська — ред.) 15 квітня 2014 року screenshot з відео «Дзержинск-город шахтеров»

Але є відео, де ви чітко кажете про «Донецьку народну республіку».

Ви спеціалісти? Є такі спеціалісти, що ми, наприклад, зараз розмовляємо, а вони таке можуть закрутити. Стосовно допустимості доказів, незрозуміло, які оператори зробили цей ролик.

Просте запитання: ви казали «Донецька народна республіка» чи ні?

Мені важко відповісти. Того дня люди в камуфляжі проломили мені череп. Я лише окремі епізоди пам'ятаю. Коли з зали виносили прапор, я, до речі, єдиний з 300 людей вигукнув: «що ви робите»? А тепер за цей прапор судять.

Коли зібралися депутати, до зали вдерлися близько двохсот озброєних людей. Вони запропонували цю тему (проведення «референдуму» — ред.). Але багато депутатів утекли, жінки передусім.

Жодної співпраці з бойовиками не було. Ми готували місто до зими

Отож, коли кажуть, що міськрада ухвалила якесь рішення — та не було нічого. Не було кворуму. А мені ще й голову пробили.

На відео ви ще кажете «ми повинні допомогти нашим хлопцям».

Це перебрехали: ми створили дружини для охорони підприємств, бо тут усе грабували, метал різали, мародерство було. Я не казав «хлопцям з «ДНР». Я закликав допомагати тим, хто на підприємствах.

Ви були мером і ті кілька місяців, поки місто контролювали бойовики.

Жодної співпраці не було. Ми готували місто до зими. Займалися господарською роботою, ніяк не контактували. Я іноді приходив у захоплену будівлю адміністрації. У мене там лишався вогнетривкий склад з документами. Вони займалися своїми питаннями, я своїми — медициною, підготовкою міста до зими.

Ви весною готувалися до зими?

А як ви думаєте? Не встигнеш весною зробити, замерзне потім усе.

А бойовики просили мішки для блокпостів?

Які там мішки, вони що хотіли, те й робили. Чесно кажучи, мене не чіпали, але стосунки були натягнуті. Я з ними не чаював. Але ж вони теж наші, українці, просто заблукали. У нас усі структури працювали, і треба було керувати. А в їхні справи не вникав. Бо ще б по голові отримав.

А ви зверталися до керівництва країни, повідомляли, що відбувається?

Була ж стратегія. Її Турчинов з Тарутою придумали. Щоб не конфліктувати з ними, не піддаватися на агітацію, не провокувати...

...І не перешкоджати «референдуму»?

Ви так кажете — не перешкоджати. Що, сорочку на собі рвати, щоб тебе застрелили, чи як моєму другові Володі Рибаку живіт розпороли (Володимир Рибак — депутат міськради Горлівки, якого на початку окупації міста знайшли в річці мертвим — ред.)?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відомо про нового керівника патрульної поліції Одеси Юрія Рибака

Вас затримали у 2016-му, після того, як мешканці міста виступили проти Збройних сил. Писали, що саме ви організували протест.

У мене теж є питання: коли два Су-25 бомбили місто, хто віддавав наказ? Та мене тоді проклинали. Влада далеко, а тут я владу уособлюю, і я не знав, як виправдовуватися. Люди вийшли наступного дня після обстрілу міста. Я намагався їх заспокоїти. А потім приїхав Аброськін (на той час начальник донецької обласної поліції — ред.) і сказав, що я підбурював людей.

Я знаю, що вони мене хочуть виперти на той бік, там така справа, що за неї вбивати треба

Якби місто не звільнили, ви б залишилися тут?

Я пенсіонер, склав би повноваження і все. А ця наволоч (українські правоохоронці, які затримували Сліпцова — ред.) моєму замові мішок на голову накинули в центрі міста. Це що, збір доказів? Він утік в Росію після такого.

Я знаю, що вони мене хочуть виперти на той бік. У моїй справі стільки процесуальних порушень, що за неї вбивати треба. Не мене, а їх. Вони б мене в розшук подали і все (має на увазі порушену проти нього справу — ред.). У мене тут син, хвора дружина, я через неї і повернувся. І ще я хочу довести свою правоту.

Сліпцов (у центрі за склом) на лаві підсудних під час засідання Краматорського міського суду, 13 жовтня 2016 року screenshot з відео «Громадське ТБ Донбасу»

Розкажіть, як відбувався обмін 27 грудня

У СІЗО сказали: організовується обмін, пишіть заяви. Я подумав, що законністю тут і не пахне — за понад рік допитали 40 людей, можна ще 3-4 роки тарабанити, поки не здохну. Отож, погодився. Зіграло багато факторів: і нашим солдатам треба помогти, обмін так обмін. Нам же сказали, що ми маємо право залишитися тут, в Україні.

А що ви думали? Що не поїдете на ту сторону?

Мене заперли в автобус. Я там пробув десь 5 годин. Коли зайшла Морозова («омбудсмен» так званої «ДНР» — ред.) із СБУШ-ником. Я офіційно завив, що хочу залишитися. Вони поставили помітку.

Нас висадили, кажуть: забираємо «ДНР». Усі пішли, а я один залишився. А там офіцер був, з «ДНР». Я кажу: я на обмін — з Бахмута. Він відповідає — стій тут. Потім я побачив Валерію Володимирівну (Лутковську, уповноважену ВР з прав людини — ред.). Питаю: а мені з ким? Адже ніяких інструкцій не давали. Вона сказала — на цьому автобусі. І я сів в автобус з журналістами. Я ж бо знаю, що автобус за законом — це територія України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Малоросія»: ідея Кремля чи фантазія ватажка бойовиків «ДНР»

Приїхали в логістичний центр. Там я сказав офіцерові СБУ, що з Бахмута, з обміну. Він мені каже — шуруй звідси. Я зателефонував синові й попросив мене забрати.

Проїхали в бік Курдюмівки кілометри 4, нас догнали СБУ. Розповідай, як ти втік, — кажуть. А звідки я втік? По-перше, треба було пояснити, як цей процес відбуватиметься, за ким хоч орієнтир тримати.

Мене відпустили. Наступного дня приїжджав прокурор, сказав — давай міняти запобіжний захід.

Яке пояснення, чому вам змінюють запобіжний захід?

Ризики, що я втечу на ту сторону.