«Ні обіцянок, ні пробачень»: як Зеленський та Порошенко стали фіналістами президентських перегонів
За попередніми підрахунками результатів першого туру президентських виборів, майже кожен третій виборець, який прийшов на дільницю, проголосував за Володимира Зеленського. Кандидат, який жодного дня не провів у політиці, одним із гасел якого є «ні обіцянок, ні пробачень», має вагомі шанси за три тижні стати президентом України. Як це сталося?
Відповідь на це питання чудово знає опонент Зеленського у другому турі виборів — чинний президент Петро Порошенко. Кампанія Зеленського багато в чому перегукується із кампанією Порошенка 2014-го.
Жага нового
2014-го року Порошенко відповідав запиту на нові обличчя. Після втечі Віктора Януковича, на хвилі Майдану цей запит був не просто високим — він був чи не базовою суспільною вимогою. Під час Революції Гідності Порошенко тримався у тіні тодішніх лідерів опозиції, водночас як позафракційний народний депутат не асоціювався із владою. Хоча і мав досвід роботи міністром економіки в уряді Миколи Азарова.
Порошенко очолив передвиборчі рейтинги за два місяці до голосування, на той час Юлія Тимошенко щойно вийшла з в'язниці і виявилася неспроможною серйозно поборотися за крісло президента. «Біло-блакитний табір» був деморалізований втечею Януковича, а єдиний рейтинговий політик Віталій Кличко знявся на користь Порошенка незадовго до виборів.
Зеленський очолив передвиборчі перегони одразу після того, як у новорічну ніч повідомив, що таки буде балотуватися — за три місяці до виборів 2019-го. А після відмови співака Святослава Вакарчука брати участь у виборах, Зеленський став єдиним кандидатом, що так само відповідає суспільному запиту на нові обличчя.
У 2014-му команда Порошенка намагалася створити йому імідж успішного бізнесмена, який побудував системний бізнес, тож йому точно не потрібно буде красти. У 2019-му цей імідж зіпсовано численними викриттями корупції оточення президента, зокрема і в оборонній галузі.
Зеленський отримав чудову нагоду так само, як і його опонент 5 років тому, позиціонувати себе не тільки талановитим коміком, але й успішним бізнесменом, який побудував компанію «Студія “Квартал 95”». Навіть перший скандал Зеленського-політика, у якого журналісти розслідувачі знайшли бізнес з виробництва фільмів у Росії, відлунює історією з Липецькою фабрикою Порошенка.
Над обома політиками нависає тінь олігархату. Порошенко досі не може позбутися іміджу «шоколадного магната». Вдночас він уже назвав свого опонента «маріонеткою олігарха» Ігоря Коломойського. На його телеканалі «1+1» виходять фільми та передачі Зеленського. Сам Коломойський публічно заявив, що бажає Зеленському перемоги на виборах.
Стратегією Порошенка в 2014-му була перемога вже у першому турі. Росія саме окупувала Крим, а на Сході тривала антитерористична операція, тож заклик обрати президента вже з першого разу тоді виглядав доцільним.
Щоб сподобатися максимальній кількості виборців, Порошенко пообіцяв, що за його президентства країна буде жити по-новому: вільно, безбідно, чесно та безпечно. Кому таке могло не сподобатись? Як результат — «за» проголосували майже 55% громадян, що прийшли на вибори.
За п'ять років про «країну мрії» розповідає вже Зеленський. Національну ідею, яка зможе об'єднати країну він характеризує так: «гідний, вільний, заможний українець». Як і Порошенко п’ять років тому, він обіцяє мир та повернення окупованих територій дипломатичним шляхом, особливо не вдаючись у подробиці.
На відміну від Порошенка, Зеленському не вдалося стати президентом одразу у першому турі. Попередні результати першого туру дозволяють говорити про те, що тепер громадяни не готові беззаперечно повірити комусь одному з кандидатів.
До того ж, дані ЦВК свідчать: цього разу президента обирають трохи інші виборці. Якщо в 2014-му мешканці південних та східних областей переважно проігнорували волевиявлення, то у 2019-му, навпаки, забезпечили найвищу явку на дільницях. Натомість, мешканці заходу та центру України, які п'ять років тому активно голосували, цього разу правом голосу скористалися пасивніше.
Зеленському не вдалося повторити й інший рекорд Порошенка — отримати перемогу в усіх регіонах країни, де проходили вибори. На Донбасі він поступився колишньому регіоналу Юрію Бойку, а у Львівській і Тернопільській областях — чинному президентові. В Івано-Франківській області Зеленський, окрім чинного президента, пропустив уперед ще й Юлію Тимошенко.
Та все ж, якщо цього разу хтось із кандидатів і може позиціонувати себе як той, хто об'єднав країну, то це Зеленський, адже він перемагає у решті 19 областей. Включно з Вінничиною, яка на минулих виборах була базовим регіоном Порошенка.
Крім того, Зеленський перемагає у Києві і, що найпоказовіше, за нього віддали більшість голосів військові, які голосували у зоні проведення Операції об'єднаних сил. Хоча, на відміну від Порошенка, не позиціонував себе кандидатом, який претендує на підтримку військових.
Куди приводять мрії
За п'ять років лозунг Порошенка «Жити по-новому» трансформувався на «Армія! Мова! Віра!» та звіти про побудову «фундаменту великої держави». Це більше схоже на програму українських націоналістів, ніж на програму самого Порошенка зразка 2014-го. 31 березня він отримав від громадян оцінку своєї роботи на посаді президента — попередньо за нього проголосували 16% виборців, які прийшли на дільниці.
Цього виявилося достатньо, щоб у 2019-му потрапити до другого туру.
Якщо Порошенко все ж переможе, результат першого голосування все одно буде переслідувати його другий президентський термін. Соціологи стверджують: саме результати першого туру свідчать про реальний рівень підтримки кандидата, адже у другому турі більшість виборців голосують не «за», а «проти» того з кандидатів, якого вважають «більшим злом». Тож у разі перемоги Порошенко все одно залишиться «президентом 16% громадян».
Сам Порошенко визнає: за роки його президентства українці не стали жити безбідно, інакше б цього разу не обіцяв у разі перемоги на виборах боротися з бідністю та розвивати економіку.
У своїй передвиборчій програмі Порошенко більше не наголошує на необхідності боротьби з корупцією, хоча українці досі вважають її однією з п'яти ключових проблем країни. За 5 років його президентства до в'язниці не сів жоден з високопосадовців, якому правоохоронці висунули звинувачення у корупції. Досі не розкрито резонансні злочини, які вразили не лише Україну, а й світ — вбивство журналіста Павла Шеремета; не встановлено слідством замовників вбивства Катерини Гандзюк. І попри те, що розкриття цих злочинів не належить до компетенцій президента, попередня обіцянка Порошенка жити безпечно викликає іронію, принаймні у частини громадян.
У ніч виборів, виступаючи у своєму передвиборчому штабі, Порошенко переконував: він зрозумів, що результат Зеленського — це сигнал владі. «Я повністю розумію мотиви вашого невдоволення. Я почув вас, але прошу, почуйте і ви мене», — звертався Порошенко до молоді, нагадуючи про безвіз, заяви Путіна, що той готовий домовлятися будь з ким, крім нього, та знову обіцяв: подати заявку на членство в ЄС та НАТО, «блакитні шоломи» на Донбасі і, звісно ж, серйозно зайнятися економікою.
Один на один з Путіним
Дані соціологічних опитувань свідчать: Порошенко так і не зміг переконати більшість громадян у загрозі широкомасштабної агресії Росії — наріжному камені його передвиборчої програми. Соціологічні опитування свідчать — мир на Сході продовжує залишатися ключовою задачею, яку, на думку громадян, повинен вирішити президент.
Водночас соціологічна група «Рейтинг» у грудні 2018, напередодні старту президентської кампанії, зафіксувала — повномасштабне вторгнення Росії займає лише п'яте місце у переліку головних загроз, які непокоять українців. Тобто, українці хочуть миру, але не дуже вірять у загрозу вторгнення Росії.
Найбільш красномовним свідченням цього є реакція українців на воєнний стан, який у листопаді президент запровадив в 11 областях країни. Такий крок Порошенко аргументував саме загрозою повномасштабного російського вторгнення. Однак навіть союзники президента у парламентській коаліції з «Народного фронту», найбільш войовничої фракції Верховної Ради, скептично поставилися до цієї ідеї Порошенка. Після закінчення дії військового стану такий крок президента повністю підтримали лише 21% громадян, натомість майже 60% — не підтримали. Та це не зупинило Порошенка, і всю виборчу кампанію він наголошував, що Путін нікуди не дівся і досі прагне загарбати Україну.
Доки Порошенко лякає громадян Путіним, Зеленський віджратовується від питань про те, як він буде домовлятися з Росією — що все ж пообіцяв зробити.
Після оголошення результатів екзит-полів у штабі Зеленського Громадське поставило кандидатові у президенти запитання — що саме він скаже Путіну при першій зустрічі: «А що є вже дата, коли ми зустрічаємось з Путіним?», — перепитав він, після чого додав — «я йому скажу: нарешті ви повернули наші території, скільки готові ще компенсувати грошей?».
У передвиборчій програмі Зеленського немає згадки про те, що Україна повинна стати членом ЄС, а питання членства в НАТО він обіцяє винести на референдум. Члени його команди, як, наприклад, Руслан Стефанчук, який у штабі Зеленського відповідає за ідеологію, обіцяють, що в Україні взагалі буде більше «народовладдя» — українці зможуть відкликати з посади чиновників та депутатів і навіть скасовувати закони.
У 2014-му Порошенко теж не дозволяв собі гучних висловів на адресу Путіна. У серпні 2014-го він не виключав проведення з президентом Росії «двосторонніх консультацій», натомість в останні два роки запевняє — якщо і спілкується з Путіним то лише про звільнення українських військовополонених та заручників.
До думки, що з Путіним неможливо про щось домовитися, президент дійшов лише після багатогодинних перемовин у Нормандському форматі.
За п'ять років президентства Порошенко змінив погляди на багато речей, наприклад, необхідність надання автокефалії Православній церкві України, доцільність створення в країні антикорупційних судів тощо. Однак він так і не задовольнив запит суспільства на зміни і, як наслідок, наприкінці його каденції громадяни так само, як і 2014-го, хочуть змін та готові дати шанс «новим» обличчям, нехай без політичного досвіду, нехай із не до кінця зрозумілою повісткою. Певною мірою Порошенко сам доклався до того, щоб у другому турі у коміка з'явився шанс його перемогти.
