«Побічка не така страшна, як ризик заразитися». Що розповідають люди, які вже вакцинувалися від коронавірусу

Коли вакцина від коронавірусу з’явиться в Україні, поки сказати складно. У МОЗ вже вагаються щодо ефективності китайської SinoVac, яку планували закупити найближчим часом. Російський «Спутник V» із сумнівною репутацією купувати не планують, а Pfizer/BioNTech або Moderna, якими зараз щеплять у США та Європі, для нас поки надто дорогі. Зате є час зважити усі «за» і «проти».

Чи варто вакцинуватися від COVID-19 уже зараз, чи краще зачекати, доки будуть ефективніші вакцини? Щеплення — болюче й обов’язково має побічні реакції? Ми поспілкувалися з чотирма українцями, які мешкають за кордоном, про їхній досвід вакцинації від коронавірусу. А ще з двома росіянами — про щеплення тим самим «Спутником V».

Григорій Лапшин, завідувач секції трансплантаційної хірургії у клініці університету Любека, Німеччина. Робив щеплення вакциною Pfizer/BioNTech

Усіх співробітників нашої клініки поділено на чотири категорії. Перша — це люди, які працюють у приймальному відділенні або в реанімації, де є найбільший ризик захворіти на COVID-19. Друга категорія — це ті, хто працює з людьми після трансплантації та з пацієнтами з імунодефіцитом. Потім — усі інші. Моя дружина працює, наприклад, у дослідницькій лабораторії — вона у четвертій категорії й буде вакцинуватися насамкінець.

Процес вакцинації почався у нас 29 грудня. Я був одним із перших вакцинованих, оскільки працюю і в приймальному відділенні, і з трансплантаційними хворими, — щоб не бути переносником інфекції та самому не захворіти. Скажімо, днями мені довелося оперувати 73-річну жінку, у якої був COVID-19.

Мене вакцинував мій шеф. Я отримав лист із лінком, де покроково пояснювали, що і як потрібно заповнити, які документи підписати, куди та коли з’явитися. Усе тривало 5-6 хвилин. Процедура зовсім безболісна, жодних побічних реакцій у мене не було. Наступне щеплення — за три тижні. Через сім днів після другого щеплення настає майже повний імунітет від COVID-19 — близько 95%.

Наразі в Німеччині процес вакцинації необов’язковий, та й вакцини поки не вистачає. Упродовж останніх днів зареєстрували ще й другу вакцину. Тепер, крім американсько-німецької Pfizer/BioNTech, доступна американська Moderna. Вона зберігається за -20°С, а BioNTech/Pfizer треба зберігати за -78°С. Це доволі складно, і не всі можуть собі це дозволити. Щоправда, Moderna дорожча: одна порція коштує приблизно 19 євро, тоді як Pfizer/BioNTech — 12. Але, звісно, для населення ці вакцини безкоштовні.

Для мене рішення вакцинуватися було очевидним. Я розумів: профіт від вакцинації значно більший, ніж ризик якихось побічних ефектів. Я сам дуже задоволений, і в усіх моїх знайомих не було жодних побічних ефектів. Я часто бачу пацієнтів — навіть доволі молодих або середнього віку, які лежать у реанімації на штучній вентиляції легень, я бачу, як помирають пацієнти похилого віку. І це можна й треба профілактувати. Тим паче поки бачимо, що вакцина безпечна і доволі ефективна.

Тетяна Скрипець, онкологиня-гематологиня в онкологічному інституті в Барі, Італія. Робила щеплення вакциною Pfizer/BioNTech

В Італії вакцинація нині на добровільному рівні: хто хоче, той робить. Усе організовано Міністерством охорони здоров'я, у кожному регіоні є його представництво. Є розподіл на чотири хвилі вакцинування: перша — це медики та люди старші за 80. Друга хвиля — люди старші за 60 й ті, хто має високий ризик інфікування, певні хронічні захворювання. Третя й четверта — люди молодшого віку, представники інших професій.

Наприкінці грудня ми отримали лінк на реєстрацію, де повинні були вказати, де саме ми працюємо, чим займаємося, у якому департаменті. Наш інститут і всі клініки Італії отримали певну кількість вакцин. І кожен регіон, шпиталь, клініка вже окремо визначали порядок початку вакцинації лікарів, медсестер та іншого медичного персоналу. У нас це розпочалося з минулого понеділка. В адміністрації шпиталю є перелік персоналу, і там призначають: це відділення вакцинуватимуть сьогодні о такій-то годині, завтра — інше відділення. Неможливо зробити щеплення всьому персоналу за один день, якщо в нас загалом понад тисяча співробітників.

Одразу зазначу, що в нас майже всі вакцинувалися. Ті, хто не робив щеплення, мав на це поважну причину: не було жодних зауважень щодо того, що ця вакцина невалідна, що це якийсь експеримент тощо. В Італії, якщо статистично порівнювати з іншими європейськими країнами, більш розвинена течія «антивакцинаторів», а втім, на вакцини всі дуже чекають. Звісно, людям без медичної освіти це не так легко сприйняти й зрозуміти, тож варто розповісти на пальцях, чому вакцинуватися важливо.

29 січня я отримаю другу дозу вакцини. У всіх дослідженнях і в інструкції вказано, що більш імовірний вияв побічних дій саме після другої дози. Але ж побічна дія може бути навіть від парацетамолу чи ібупрофену. Я регулярно вакцинуюся проти грипу, і в мене були побічні реакції. Наприклад, головний біль, іноді дискомфорт на місці вакцинації, інколи температура підвищувалася до 38,5 — але це не було чимось страшним, це нормальна реакція нашого організму.

Навіть якщо людина вакцинувалася, все одно потрібно дотримуватися простих правил: маска, гігієна та соціальне дистанціювання — уже доведено, що це працює. На жаль, жодна вакцина не може на 100% гарантувати, що ти не захворієш. Можеш не захворіти, можеш бути безсимптомним пацієнтом, але ти можеш заразити іншу людину.

Валерія Найт, стоматологиня у штаті Нью-Джерсі, США. Робила щеплення вакциною Moderna

Поки це не обов’язково, але я вже хочу бути вакцинованою й мати змогу подорожувати. Також я спілкуюся з багатьма людьми, зокрема з пацієнтами похилого віку, і не хочу бути загрозою для них. Я не вважаю вакцину небезпечною, тому наважилася.

Наш менеджер стежив за вакцинацією у Нью-Йорку через сайт Стоматологічної асоціації штату Нью-Йорк. На цьому сайті писали, де і коли можуть вакцинуватися стоматологи й медпрацівники у Нью-Йорку. І щойно вакцина стала доступною у нашому регіоні, нам надіслали лінк на електронну пошту, через який ми зареєструвалися. Також треба було надіслати лист із нашої роботи — підтвердження, що ми працюємо з пацієнтами. А ще — відповісти на декілька питань про стан здоров'я: чи є симптоми COVID, чи є алергічні реакції, чи були вакцинації від чогось іншого впродовж поточного місяця, чи ви вагітна або збираєтеся завагітніти, чи подорожували до якихось небезпечних місць останнім часом.

Перед вакцинацією нам надсилали лист-пам’ятку, де наведені якісь загальні зауваги — що можуть виникнути алергічні реакції, наприклад. Сьогодні у мене був пацієнт, який сам розвозить вакцину в будинки для літніх людей. Він каже, що там уже вакцинувалися 20 тисяч людей, із них приблизно 40 мали якісь побічні реакції, але це було хіба легке почервоніння плеча. Найважчий наслідок — людині стало важко дихати. Але це людина, у якої багато супутніх алергій. Їй дали кисень — і все було добре.

Ми зробили першу вакцину, і нам тут-таки призначили день, коли треба робити друге щеплення — через три тижні. Я чекаю, коли зроблю друге щеплення. Мине деякий час і вже кричатиму: «Я можу вас обіймати, зі мною все окей!». Та вже зараз я б сказала, що відчуваю себе трохи привілейованою, адже вакцинувалась однією з перших і тепер менше наражаюся на небезпеку.

Звісно, на фейсбуці можна знайти все, що хочеш, будь-які теорії змови, але усі мої друзі, які працюють у медичних закладах, довіряють щепленням і вакцинуються. Тих, хто відмовився, у нас лише троє. Один із них каже, що поки зачекає, поспостерігає: якщо вакцина ефективна, зробить щеплення теж. У нас демократичний штат, тож конспірології шириться менше.

Галина Шенкарюк, доглядає за 97-річною жінкою в Тель-Авіві, Ізраїль. Робила щеплення вакциною Pfizer/BioNTech

Я працюю за трудовим договором на 5 років. Тут я вже прожила три роки, півтора з яких не була вдома — не могла поїхати через карантин. Для мене було принциповим зробити вакцинацію: тоді мені не доведеться відсиджуватися впродовж двох тижнів у готелі на карантині, ще й оплачувати його своїм коштом, повернувшись після відпустки в Україні.

23 грудня сам Нетаньяху (прем’єр Ізраїлю, — ред.) зробив щеплення — і всі люди почали вакцинуватися. Насамперед ті, кому за 60. В Ізраїлі дуже довіряють цій вакцині. Для кожного замовляють чергу телефоном — без цього ти не маєш права піти. У кожного є медична картка: вона схожа на наш ID-паспорт. Саме її проглядають лікарі, перш ніж погодити вакцинацію. Але мені чергу займати не довелося: тут я прив'язана до своєї бабусі. Іде вона — автоматично я з нею.

У пункті вакцинування нас обслуговували медбрати, вакцина уже була набрана. Викликають на ім'я — мене і мою бабцю одночасно, — але в різні кабінки. Уточнюють, чи є алергії, чи не хворіли на коронавірус, чи немає раку. Усе дуже швидко. Я прийшла та пішла з усмішкою. Удруге треба щепитися за три тижні, чергу займати теж телефоном — одразу ж після першого уколу. Часом, щоправда, телефонують вам або пишуть смс — і кличуть вакцинуватися. Очевидно, розкривають місткості з вакциною, і її необхідно терміново використати.

Нема чого боятися — можете так спокійно всім і казати. Мені теж із дому телефонувала дочка, вагалася: «Мамо, може б ти не робила?». А я відповідаю їй: «Чому? Ізраїльтяни дуже розумні люди. Якщо вони роблять, отже, нема чого боятися». Звісно ж, ми не знаємо, що буде далі, але як-то кажуть, щеплення не зашкодить.

Дмитро Кузнєцов, програміст у Москві, Росія. Робив щеплення вакциною «Спутник V»

Я програміст, працюю у великій компанії, і я просто вирішив зробити щеплення, бо регулярно спілкуюся зі своєю літньою мамою, і не хотів би становити для неї небезпеку. Насправді в Росії зараз доволі широкий спектр позицій, які люди мають, можуть таким чином вакцинуватися. Напередодні мої колеги отримали листи про те, що працівники ІТ-компаній, туристичної та ще деяких галузей можуть зробити щеплення.

У Москві це все доволі просто. Тут взагалі медичні послуги організовані так, що потрібно робити попередній запис через портал державних послуг. Я відкрив додаток, побачив, що на наступний день є доступні слоти для запису на вакцинацію, записався і прийшов на визначений час. Мені зміряли температуру й тиск, терапевт поставив кілька запитань про моє самопочуття — і я пішов щепитися.

На місці виявилося, що жива черга тут теж є. Вакцина «Спутник V» двокомпонентна, другий компонент колють через три тижні. Якщо на перший компонент мені дуже швидко зробили укол, на другий мені довелося зачекати хвилин 10. Медики розморожують вакцину — 5 доз в одній місткості — і намагаються відразу зібрати 5 людей, щоби його використати впродовж двох годин.

Після першого компоненту все було нормально, я відчував хіба слабкість. Згодом пригадав, що мене попереджали: якісь побічні реакції можуть тривати впродовж трьох днів. Ці три дні я працював із дому. А от після другого компоненту наступного дня в мене підвищилася температура до 38,5, був прискорений пульс. Такий стан був протягом усього дня. Я пив парацетамол, але температура не знижувалася. Я то засинав, то прокидався. Але врешті наступного ранку прокинувся, і все було нормально.

Після вакцинації я робив специфічний аналіз на кількість антитіл у приватній клініці — і він показав доволі велику їх кількість. Результат хороший.

Звісно, мене бентежив той нюанс, що вакцина не до кінця вивчена, і є ризики, пов'язані саме з цим. Але й хвороба загалом нова, її наслідки до кінця не зрозумілі, і я подумав, що краще щепитися, аніж мати ризик захворіти. Мама поки не квапиться вакцинуватися: вона знає про побічні ефекти, які відчув я. Якщо вони виникнуть і в неї, їй буде важче. Тому вона чекає: у Росії теж має з'явитися нова вакцина. Є інформація про «Спутник лайт», але поки незрозуміло, коли він має бути. А може, ще з'явиться Pfizer/BioNTech. Для старших людей, гадаю, краще зачекати та вакцинуватися препаратом із менш вираженими побічними реакціями.

Наталія Зуєва, співробітниця благодійного фонду допомоги хоспісам у Росії. Робила щеплення вакциною «Спутник V»

Я москвичка, але від початку пандемії ми з чоловіком живемо в селі у Володимирській області, майже ні з ким не спілкуємося. Кілька наших сусідів перехворіли. Тут узагалі поруч із селом є містечко, де діє великий ковідний госпіталь, і зрозуміло, що ситуація складна.

Вакцинацію у Москві анонсували вже давно. Вакцини спершу були лише для лікарів, потім для працівників у галузі культури. Тоді мій чоловік отримав повідомлення про те, що добре було б прищепитися. А потім оголосили розпорядження-рекомендацію працівникам соціальної сфери й благодійних фондів: до цієї категорії потрапила я. Узяла довідку про те, що я справді працюю у фонді, — хоча й безпосередньо не контактую з пацієнтами, а працюю більше з їхніми родичами, і переважно телефоном. Ми записалися в поліклініку за місцем проживання через електронну систему. Це схоже на звичайний запис до лікаря.

Приїхали завчасно, усе спланували. Залишили ключі сусідам, щоби вони навідали нас у разі, якщо нам буде зле й потрібна буде допомога. Зрештою все вийшло трохи довше, ніж я очікувала. Думала, ми пробудемо там із пів години, але чекали приблизно впродовж двох. Святкові дні, поліклініка велика й практично порожня. А на другому поверсі кілька кабінетів виділено під зону вакцинування. Але людей у черзі більше, ніж ми припускали. Вони приходять, заповнюють анкету на рецепції, чекають виклику до лікаря. Потім лікар ознайомлюється з анкетою, змірює температуру, тиск, розпитує про самопочуття.

Після цього виходиш у коридор і чекаєш, доки медсестра запросить 5 людей на вакцинацію. Сам процес — тривалістю буквально півтори хвилини — лишень оголити плече й отримати ін'єкцію. Після цього треба вийти й посидіти в окремій кімнаті — щоб лікарі могли допомогти, якщо раптом почнеться анафілактичний шок чи алергічна реакція. Потім тобі виписують довідку про те, що зроблено першу вакцину, і відпускають.

Ми трохи пройшлися пішки, потім я сіла за кермо, і ми поїхали додому. Оскільки ми їхали з Москви до села, то власне дорога тривала впродовж кількох годин. Далі — звичайне життя зі звичайною домашньою активністю. Єдине от, я помітила, що стало холодно і я не можу зігрітися. Це відчуття наростало до вечора. Якась загальна втома, слабкість… У мене холодні руки, холодний ніс. Десь опівночі я почала направду цокотіти зубами. Хотілося багато пити: постійно пила воду, бігала в туалет і не могла заснути. Це був не сон, а якесь забуття, коли кожні 40 хвилин прокидаєшся.

Близько 4:00 ранку помітила, що у мене висока температура. Зміряла — справді, 38. У такому стані я якось дотягла до світанку, тоді випила ібупрофен, який ми підготували заздалегідь. І знову заснула, уже глибше. А прокинулась — стан, мов після класичної температури. Вдень спала лише близько другої по обіді, водночас з'явився апетит, повернулися всі нормальні реакції. Після цього лише дещо відчувала втому у м'язах.

Якби у мене була можливість зачекати й бути певною у якості вакцини, я б так і зробила. Але у зв'язку з моїми сімейними обставинами (у мене старенький тато) я не можу собі дозволити таку розкіш — ще кілька місяців жити в цілковитій ізоляції та покладатися на випадок. Мені хотілося убезпечити не лише себе, а всю родину. Я все-таки працюю на гарячій лінії, і часто чую, як відбувається зараження у хронічно хворих, ослаблених, старших людей. Це може розвиватися непомітно, а потім призводить до фатальних наслідків. Крім того, звісно, я читала, дивилася, слухала думки спеціалістів. Вони говорять різне, але для мене головним аргументом було те, що відсутність вакцинації може призвести до тяжких наслідків самої хвороби. Можливі й побічні дії, але вони не такі страшні.