Не локдауном єдиним. Три історії успіху країн, яким вдалося приборкати коронавірус

Поки більша частина світу переживає черговий сплеск епідемії, в деяких країнах коронавірус майже взяли під контроль. Як саме цього вдалося досягти? Переважно — жорсткими заходами (локдаунами також) і дещицею удачі (куди ж без неї). Розповідаємо про успішний досвід у боротьбі з COVID-19 нечисленних країн і те, як саме їм вдається втримати низький рівень захворюваності.

Нова Зеландія: пощастило з географією?

Нова Зеландія стала чи не єдиною країною світу, де Новий рік відзначили майже як зазвичай — тобто без обмежень на зібрання людей, необхідної соціальної дистанції та масок. (Хоч і під час концертів людям усе одно нагадали про небезпеку COVID-19.) А все тому, що в країні фактично вдалося позбутися коронавірусу ще влітку 2020 року — після цього ситуація майже не погіршилася, уряд чинної прем’єрки Джасінди Ардерн витримав випробування виборами, а її партія навіть збільшила представництво в парламенті.

Одне з найперших пояснень новозеландської «історії ковідного успіху», які спадають на думку, — вдала географія, через що контролювати кордони країні було відносно легко. Розташована неподалік Австралія так само успішно стримала епідемію попри спорадичні сплески захворюваності. Але, як стверджує один із авторів стратегії Нової Зеландії у боротьбі з COVID-19 Джо Стокман, річ не лише в географії.

До пандемії COVID-19 новозеландська система охорони здоров’я не була готова до спалахів інфекційних захворювань. Ба більше, 2019 року в країні стався спалах кору — найгірша епідемія від 1999 року. Це була одна з причин оголошення в Новій Зеландії чи не найбільш жорсткого у світі локдауну. Кордони країни закрили для іноземців, новозеландцям дозволили бачитися лише з родиною, з дому можна було виходити лише в магазин або на прогулянку за умови соціального дистанціювання. У п’ятимільйонній Новій Зеландії також вдалося швидко налагодити систему відстеження контактів хворих (зокрема й через мобільний додаток), їхню ізоляцію і тестування.

Важливу роль у боротьбі з COVID-19, на думку Стокмана, відіграла й комунікація влади. Прем’єрка Ардерн особисто проводила щоденні брифінги про ситуацію з коронавірусом під час локдауну, де наголошувала на успіхах «нашої 5-мільйонної команди» в подоланні епідемії. Цей психологічний аспект, вважають дослідники Університету Вікторії, зміцнив довіру населення до влади та її рішень.

У червні 2020 року, коли впродовж більш як місяця в країні не виявляли жодного випадку зараження COVID-19 серед місцевого населення, у Новій Зеландії послабили локдаун. Але після цього жорсткі заходи неодноразово відновлювали, коли спалахи коронавірусу виявляли знову. А заледве не кожен випадок порушення людьми цих обмежень широко висвітлювався у ЗМІ. Останні обмеження, запроваджені на початку січня, стосуються авіаперельотів. Їх запровадили через поширення в інших країнах більш заразних штамів коронавірусу.

Результат: станом на 11 січня в майже 5-мільйонній Новій Зеландії за період пандемії виявили усього 2 222 випадки COVID-19, із них 25 людей померли від ускладнень.

Ісландія: коли країна — як велике село

Невелика країна на самісінькій півночі Європи з населенням меншим, ніж у Вінниці, показала на власному прикладі важливість підготовки до епідемії заздалегідь. Географічна віддаленість (відсутність сухопутного кордону) і незначна густина населення (в середньому менш як 3 людини на квадратний кілометр) стали для Ісландії перевагою: повного локдауну тут не запроваджували, хоча обмеження в певній формі зберігали постійно.

В Ісландії ще з кінця січня 2020-го, коли в країні не було жодного хворого на COVID-19 (перший випадок виявили наприкінці лютого), запровадили масове тестування населення. Громадянам, які поверталися з-за кордону, радили йти на добровільну ізоляцію навіть за відсутності позитивного результату тесту на коронавірус. Перші обмеження в Ісландії ввели лише в середині березня: тимчасово закрили навчальні заклади, заборонили зібрання понад 100 людей, маски радили носити лише хворим у приміщеннях.

Головним чинником успіху Ісландії в боротьбі з епідемією називають відстеження контактів інфікованих коронавірусом. Для цього влада країни на початку квітня першою у світі створила спеціальний додаток. Та й через відносно невелику кількість населення (трохи більше як 360 тисяч) жителі знайомі один із одним і тісно між собою спілкуються — і тому в разі, якщо хтось із них захворів, про це знали люди з найближчого оточення та самоізолювалися. Зрештою, наприкінці серпня в Ісландії заявили, що виписали з лікарні останнього хворого на COVID-19 — решта ж мали легкі симптоми й лікувалися вдома.

При цьому Ісландія в середині червня відкрила кордони для мандрівників із обмеженої кількості країн, оскільки покладається на доходи від туризму. Влада не змінила свого рішення й після того, як у серпні пара туристів порушила умови самоізоляції та спричинила поширення вірусу в Рейк’явіку — тоді лише посилили обмеження всередині країни й для прибулих. Тепер вони мають надати спеціальній службі свої реєстраційні дані, а також або відсидіти два тижні в самоізоляції, або здати два тести на COVID-19: перший одразу після приїзду, другий — за п’ять днів.

На початку 2021 року в Ісландії почали послаблювати обмеження: збиратися можна буде не 10, а 20 людям, працюватимуть спортзали, із деякими застереженнями дозволяють проводити розважальні заходи. А більшість нових випадків COVID-19 наразі виявляють саме у тих, хто приїжджає до країни. Головна проблема — з вакцинацією від коронавірусу: Ісландія як член Європейської асоціації вільної торгівлі також бере участь у механізмі розподілу вакцин ЄС, але влада прогнозує, що масової імунізації вдасться досягти хіба в середині 2021 року.

Результат: станом на 11 січня з трохи більш як 360 тисяч ісландців COVID-19 виявили загалом у 5 890 людей, із них від ускладнень померли 29.

Палау: перші в черзі на вакцинацію всього населення

Ця острівна країна в Тихому океані з населенням близько 16 тисяч людей узагалі не виявила жодного хворого на COVID-19. І цим даним є підстави вірити — на відміну від Північної Кореї (де незалежних джерел інформації немає) чи Туркменістану (де коронавірус просто заборонили) Палау, як і у випадку Нової Зеландії та Ісландії, допомогли географічна віддаленість, невелика чисельність населення, а ще — тісні відносини зі США, завдяки яким країна може отримати достатньо вакцини для імунізації всього населення.

У січні минулого року, коли коронавірус тільки почали виявляти за межами Китаю, Палау одна з перших у світі закрила свої кордони. У квітні країна вже почала тестувати населення на COVID-19. Туристів, на відміну від Ісландії, Палау вирішила не пускати — саме для того, щоб із приїжджими в країні не поширився коронавірус.

Тепер же Палау планує протягом 2021 року вакцинувати від коронавірусу 80% населення — і стати першою країною, яка досягне колективного імунітету завдяки масовій вакцинації. А все завдяки доступу до американської програми прискореної розробки препаратів від COVID-19 «Операція Стрімкість», у межах якої на території США також розподіляють вакцини.

«Нам пощастило мати доступ до вакцин у межах програми, а наш невеликий розмір (площа Палау — 459 квадратних кілометрів — ред.) полегшує розгортання вакцинації», — заявив Ріттер Удуї, керівник програми реагування на надзвичайні ситуації міністерства охорони здоров’я Палау. Спершу масову вакцинацію планували завершити у травні 2021 року, але тепер очікують, що продовжать реченець через затримки з постачанням вакцини.

Перші дози вакцини від коронавірусу в країну надійшли на початку 2021 року. Третього січня ними почали вакцинувати медиків, чиновників і людей похилого віку. Поки що Палау використовує вакцини Moderna через їхню меншу вибагливість до температурного режиму, але в країні є спеціальна холодильна камера для зберігання препарату Pfizer/BioNTech (потребує температури -70 градусів за Цельсієм).

Результат: станом на 11 січня в майже 16-тисячному Палау не виявили жодного інфікованого коронавірусом.

***

Усім згаданим країнам пощастило з географічним розташуванням і нечисельним населенням. Це, безперечно, полегшило для них реагування на епідемію коронавірусу. Але кожна з країн також своїм прикладом показує, наскільки важливою в кризові часи є правильна комунікація дій влади, завчасне планування та довіра населення до уряду — особливо коли йдеться про максимальне обмеження свобод людей.