«Діяльність генпрокурора Луценка не має нічого спільного із законом» — інтерв'ю з Сергієм Горбатюком

25 червня 2018 09:14

23 червня у Генеральній прокуратурі України офіційно заявили, що Департамент спецрозслідувань реорганізують у слідче управління, а прокурорів переведуть до Департаменту процесуального—керівництва ГПУ. З чим пов'язані такі зміни, що це означає для департаменту спеціальних розслідувань і що тепер буде зі справами Майдану?

«У нас погані новини, — написав напередодні у Facebook народний депутат Мустафа Найем. — Генеральний прокурор готується підписати наказ, який фактично ліквідує Департамент спеціальних розслідувань ГПУ, який займається розслідуванням справ Майдану».

Юрій Луценко з відповіддю не забарився. Коментуючи допис нардепа, він написав, що слідство і процесуальне керівництво потрібно розділити, бо цього, мовляв, вимагає закон. «Щоб нікого — як мене і сотні інших — не водили на двометровому цепу прокурори і слідчі, скеровані однією метою одного начальника», — спробував пояснити він.

23 червня в Генеральній прокуратурі України офіційно заявили, що Департамент спецрозслідувань реорганізують у слідче управління, а прокурорів переведуть до Департаменту процесуального-керівництва ГПУ. Водночас речниція генпрокурора Лариса Сарган запевнила, що «жоден слідчий чи процесуальний керівник у «справах Майдану» не буде ані звільнений, ані змінений».

З чим пов'язані такі зміни, та що це означає для департаменту спеціальних розслідувань? На ці та інші питання Громадському відповів директор департаменту Сергій Горбатюк.

Директор Департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк під час інтерв'ю Громадському, Київ, 23 червня 2018 року Фото: Артем Ващенко/Громадське

Уже офіційно відомо, що ваш департамент реорганізовують. З чим, на вашу думку, це пов'язано і що це значить для департаменту?

По-перше, варто зазначити — якщо хтось робить корисну справу, він не приховуватиме цього. Реорганізація, про яку сьогодні оголосили офіційно в генеральній прокуратурі, відбувалася впродовж останнього часу, й ні слідчому підрозділу, ні керівництву департаменту про це не повідомляли. Отже, думка тих, хто може вказати, якими будуть наслідки для розслідування справ Майдану та злочинів колишніх високопосадовців, не враховувалася.

І виходячи з розвитку подій під час прокурорства Юрія Луценка, можна сказати, що реорганізація не викликана об'єктивними чинниками. Так, вони називають причину: у зв'язку з початком діяльності Державного бюро розслідувань і втратою повноважень слідчих прокуратури щодо розслідування нових злочинів від 20 листопада 2017 року. Але, з точки зору законодавства, від цього часу нічого не змінилося і саме для розслідування злочинів Майдану. Адже закон передбачає, що старі провадження і, зокрема, майданівські ще можуть розслідуватися як мінімум до 20 листопада 2019 року саме слідчими прокуратури. І департамент створювався як окремий підрозділ для максимально ефективного розслідування цих справ.

У ГПУ кажуть, що це необхідно для розділення слідчих і прокурорів, чи це дійсно так?

Вони й на сьогоднішній день розділені: є відділ процесуального керівництва і відділ слідчого управління. Єдине, що зведені в одному департаменті. Кожен слідчий, прокурор може розповісти, чи втручався я в їхню діяльність і навпаки, скільки разів від незаконного втручання заступників генпрокурора я їх захищав. Але, якщо б навіть формально генеральний прокурор хотів розділити слідчих і прокурорів, то як мінімум це питання мало би обговорюватись.

Зокрема як один із варіантів вирішення питання, керівництво ГПУ пропонує розформувати департамент і створює 2 окремі підрозділи — слідче управління, департамент процесуального керівництва, нібито для розділення слідчих та прокурорів, що зі свого боку збільшить кількість керівників з можливістю впливати на хід кримінальних справ.

Буквально з перших днів каденції на посаді генерального прокурора Юрій Луценко намагався втрутитися в розслідування

Кримінально-процесуальний кодекс дійсно передбачає розділення слідчих і прокурорів, це забезпечується в нашому департаменті. Але на сьогодні, як би не реформовували слідчі підрозділи, генеральний прокурор залишається керівником і слідчих прокуратури, і прокурорів. І тут питання в тому, наскільки керівництво прокуратури може забезпечити їхню незалежну роботу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Юрій Луценко грав у політику в Генеральній прокуратурі та що з цього вийшло

Це, на мою думку, основна причина, чому реформують саме наш підрозділ. Буквально з перших днів каденції на посаді генерального прокурора Юрій Луценко намагався втрутитися в розслідування. Там, де був якийсь інтерес незрозумілий, який потрібно ще розслідувати, виносилися постанови, що нібито розслідування неефективне, і справи забирали. Ми протидіємо, але останнім часом таких справ стає дедалі більше.

Після оскарження, написання заяв про вчинення злочину, написання скарг в кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, я озвучую це й для суспільства. І це також негативно сприймається нинішнім керівництвом.

І от вони вирішили під маскою начебто легітимності — у зв'язку зі створенням ДБР — усе ж таки реформувати цей незручний департамент для того, щоб мати можливість впливати на розслідування і явно не з метою притягнення до відповідальності, а виключно, щоб виконувати чиїсь прохання, бажання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Державне бюро розслідувань: примара правоохоронного органу?

Приміром, ми маємо справу за підозрою Олени Лукаш (ред. — екс-міністр юстиції). Зібрали докази для завершення розслідування — вона підозрюється в заволодінні державними коштами. Але від лютого 2017-го заступники генпрокурора не підписують повідомлення про підозру. Генпрокурор, не знаючи матеріалів провадження, заявляє, що слідчі не зібрали доказів, тобто говорить відверту неправду на всю Україну. І тепер постановляє взагалі забрати справу і передати в інший підрозділ. Це лише один приклад, але таких десятки.

Або, наприклад, ми повідомили підозру представнику спецпідрозділу «Альфа» щодо подій у Хмельницькому. Справа розслідувалася майже три роки військовою прокуратурою. Вони розгубили докази, а потім дійшли висновку, що майданівці самі себе перестріляли. Справу передали нам. Ми зібрали всі необхідні докази для повідомлення про підозру.

І генеральний прокурор мені зауваження зробив: «Як ви могли повідомити про підозру альфівцю на день “Альфи”?» Не думаючи про те є докази чи немає, головне, чому у святковий день

Сьогодні вже СБУ, не знаючи матеріалів, заявляє, що справа сфабрикована. А генеральний прокурор каже, що розбереться. Хоча, коли справа була у військовій прокуратурі, ми тричі рапотрували, що вона не розслідується, мовляв, розберіться, але нічого не відбувалося. Нам передали справу, тільки коли поскаржилися родини Небесної сотні. І генеральний прокурор мені зауваження зробив: «Як ви могли повідомити про підозру альфівцю на день “Альфи”?» Не думаючи про те є докази чи немає, головне, чому у святковий день.

Раніше це стосувалося тільки справ високопосадовців, а тепер і стосовно майданівських злочинів. Найяскравіший приклад — це за підозрою Івана Бубенчика, коли генеральний прокурор втрутився й безпідставно змінив старшого групи прокурорів, а відтак змінили підозру й запобіжний захід. Я намагався перешкоджати таким діям, але після реорганізації такої посади, як начальник департаменту, не буде.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Хто такий Іван Бубенчик та чому його затримали

Якою тепер буде ваша роль у цих справах?

Реорганізація і полягає в тому, що моя роль зникає: немає департаменту — немає посади. Інший варіант — це призначити мене керівником слідчого підрозділу, але водночас мати вплив на прокурорів. А всі рішення ухвалюються саме прокурорами. Іншими словами, «ви там розслідуйте, але якщо захочете когось притягти, то це ми будемо вирішувати». Тобто все в ручному режимі.

Як це вплине на подальшу долю справ Майдану, чим це загрожує їм?

Реорганізація вибиває із колії слідчих і прокурорів, зокрема є маса технічних моментів: стосовно складення актів приймання-передачі, доступу до таємного відділу. Вони вибиваються на кілька місяців. Питання — навіщо? Навіщо, якщо ви вважаєте, що на справах Майдану важливо сфокусувати зусилля. І коли я запитав генпрокурора, чи ці справи вже не матимуть особливої уваги, не будуть номером один, він відповів: «Так, вони такі, як і всі інші».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9,5 тисяч свідків та один засуджений — що ми знаємо про «Справу Майдану»

Але в справах Майдану ми маємо напрацювання з точки зору системної роботи. Чому системної? Подивіться повідомлення на сайті генпрокуратури — практично щодня ми повідомляємо про підозри або направляємо обвинувальні акти до суду. Організована робота триває.

Тобто реорганізація стосуватиметься й інших підрозділів?

Так вона і зараз стосується.

Могли б ви уточнити, чи є варіант вирішення цього питання без реорганізації департаменту спецрозслідувань?

Якщо хочеться реорганізувати департамент, то знову ж таки, як особливий: з мінімальною кількість керівників, з можливістю далі взаємодіяти в межах кримінально-процесуального кодексу.

Але ж реорганізація — це одна частина. Вони заявляють, що слідчі і прокурори залишаться. Але друга частина — всі виводяться за штат і по-новому набираються. А вже керівників слідчого та прокурорського управління вони обиратимуть самі.

І того ж керівника процесуального керівництва Олексія Донського, я впевнений, не призначать на цю посаду, бо він не менш незручний, ніж я. І начальника слідчого управління, бо він неодноразово писав скарги на незаконні дії керівництва. До того ж, і слідчі, і прокурори, які неодноразово скаржилися на дії генпрокурора, тепер думатимуть, чи візьмуть їх у штат. Тобто це таке штучне підв'язування, щоб мати на них вплив.

Щодо підпорядкування: хто кому тепер підпорядковуватиметься?

Найгірше те, що нас офіційно позбавили можливості отримувати таку інформацію. Те, що чуємо на сьогодні — слідчим підрозділом керуватиме заступниця генпрокурора Анжела Стрижевська, а відділом процесуального керівництва — заступник генпрокурора Юрій Столярчук.

Водночас у нас задокументовано, що ці заступники десятки разів незаконно втручалися в розслідування. Якого ж позитивного результату можна домогтися ліквідацією департаменту?

Але керівництво реагує на небезпеку, скажімо, зі сторони суспільства, наших скарг: ще на початку наради генпрокурор заявляв, що це остаточне рішення, а під кінець засумнівався.

Тобто це ще не остаточний варіант і відповідний документ не підписаний, наскільки я розумію?

Я так теж зрозумів, що не підписаний, все в ручному режимі. Але ідея реорганізації виникла ще у квітні, тоді я написав генпрокурору, що передусім ми дбаємо, щоб справи розслідувались і що будь-яке реформування не повинно шкодити розслідуванню. Тому, якщо в нього є ідеї, ми їх можемо опрацювати, вказати на ризики і надати свої пропозиції. Офіційно цей лист зайшов, але, як бачимо, до того ніхто не прислухається.

Ви неодноразово ще у 2016-му році казали про певний тиск на департамент з боку генпрокурора, коли частину прокурорів забрали на «справу Януковича». Тобто і в реорганізації ви вбачаєте певний тиск?

Це не тиск. Він проявляється в тиску. На сьогодні, якщо скласти наші скарги через втручання в діяльність, через незаконні дії, я можу сказати, що впродовж усієї каденції діяльність генерального прокурора Юрія Луценка не має нічого спільного із законом. Він його не просто не знає, він його не хоче знати. Він не намагається його дотримуватися, діяльність здійснює в ручному режимі: цих хочу і притягую до відповідальності, цих не хочу і не притягую. Є докази, немає — для нього це другорядна справа. Йому потрібен піар. І справи без достатніх доказів можуть направлятися до суду, а десь його, можливо, попросили, і справа до суду не йде. Це проявляється в багатьох справах.

Він має право перебувати на цій посаді? Не має права разом із своїми заступниками, тому що кожен з них вчиняв такі ж незаконні дії. Вони ж повинні бути за приклад всім правоохоронним органам, а вони його самі грубо, цинічно порушують

Тобто він вчинив стільки дій з ознаками злочинів, що це є однозначною підставою для його відставки. Щодо справи Лукаш, ми подали заяву до НАБУ, адже умисно й відверто втручалися протягом року, щоб не дати прокурору направити справу до суду. І таких випадків десятки. І це генеральний прокурор, який має здійснювати нагляд за дотриманням законності. Він має право перебувати на цій посаді? Не має права разом із своїми заступниками, тому що кожен з них вчиняв такі ж незаконні дії. Вони ж повинні бути за приклад всім правоохоронним органам, а вони його самі грубо, цинічно порушують.

І ця реорганізація робиться виключно для того, щоб і далі в ручному режимі мати можливість будь-яке кримінальне провадження закрити.

Тобто все повертається назад? Як було до 2016-го?

А практично нічого й не змінювалося. Ми намагаємося це змінити, а вони хочуть жити так, як і було за часів Януковича.

Якщо раніше згідно із законом про прокуратуру і кримінально-процесуальним кодексом 60-го року генеральний прокурор ніс відповідальність за кожне кримінальне провадження, міг його взяти, вивчити і закрити, то в нинішньому кодексі та в нинішньому законі про прокуратуру, генпрокурор має організаційно-методичні функції, щодо спрямування, або там, де він старший в групі прокурорів. Він же навіть не намагається його дотримуватися. Він і далі розповідає, що несе за все відповідальність, заслуховує справи, дає вказівки. Але він не має права це робити. Я не вважаю, що це правильно.

Мають бути наглядові функції. Ви ж ухвалили закони, європейські, важливі, прибрали «сталінську прокуратуру» — то дотримуйтеся. Не дотримуються і читати не хочуть. Адже якщо дотримуватимуться, то не матимуть впливу на ухвалення рішень. А ухвалення рішень — це можливість допомогти друзям, це можливість незаконно збагатитися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Політик у прокуратурі: як Юрій Луценко провів рік в ГПУ

Директор Департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк (ліворуч) та голова СБУ Василь Грицак (другий ліворуч) під час зустрічі з прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком у Києві, 21 січня 2016 року Фото: Андрій Кравченко/POOL/УНІАН

У прес-службі генпрокуратури кажуть, що реорганізація відбувається через зміни до Кримінального кодексу, які Верховна Рада ухвалила ще торік.

Які? От запитайте в них і подивіться, як щось змінювалося за цей час. Нічого не змінювалося. Можна говорити про ризики, якщо керівник департаменту незаконно впливає на слідчих і прокурорів. Але ж такі самі ризики зберігаються на рівні генпрокурора, тому що і ті, і ті йому підпорядковуються. Питання в керівнику — дотримується він закону чи не дотримується. Він забирає повноваження в того, хто захищає слідчих і прокурорів, передаючи тим, хто впродовж двох років казав: «Наказуйте, Юрію Віталійовичу, і ми ухвалимо будь-яке незаконне рішення, незважаючи на вимоги закону».

Сьогодні громадськість дуже переймається реорганізацією вашого департаменту. Що можна зробити, щоб залишити його нинішню структуру?

Розумієте, вони шукатимуть, знаходитимуть якісь підстави, виправдовуватимуть, адже говорити вміють, хоча навіть не знають закону.

Не буде змін, доки посаду генерального прокурора обійматимуть люди, пов'язані з якоюсь політичною силою чи керівництвом держави

Якщо в них є мета, вони її досягнуть, тому що спочатку метою було дати мені декілька доган і зняти. Одну догану суд скасував, другу я продовжую оскаржувати. Далі було декілька кримінальних проваджень щодо мене. Вишукували, намагалися знайти бодай щось і зняти. Відтак назначали перевірку нашого департаменту, щоб знайти якісь недоліки. Ми ці рішення оскаржили, показали, що вони порушили закон, але все одно вони знайшли вихід.

Їх нічого не стримує. Нічого не зміниться в генеральній прокуратурі, не буде дотримуватися закон, поки керуватиме Юрій Луценко і його нинішні заступники.

Якщо ж і без привязки до прізвищ, то не буде змін, доки посаду генерального прокурора обійматимуть люди, пов'язані з якоюсь політичною силою чи керівництвом держави. Сама поїздка генерального прокурора до президента — це є порушенням закону.

Генпрокурор у США каже, що був у президента шість років тому — двічі, на офіційних заходах. Президент не має права давати доручень. А в нас звітуються: я поїхав, ми поїхали, ми зустрілися. Не можна. У тебе є кримінально-процесуальний кодекс — виконуй. І це проблема нашої держави — призначаються політичними силами і вони їм служать.