Вибори в Ізраїлі. Чи означають вони кінець епохи Нетаньягу?

Перші в історії Ізраїлю повторні парламентські вибори 17 вересня не стали черговою перемогою для чинного прем’єра Беньяміна Нетаньягу. Згідно з підрахунком 90% голосів, його панівна партія «Лікуд» разом з іншими правими партіями здобула 55 мандатів у Кнесеті.

На один мандат їх випередив лівоцентристський блок, де головним є альянс «Кахоль-Лаван» («Біло-сині») ексочільника Генерального Штабу Ізраїля та головного опонента Нетаньягу Бені Ганца.

Аби зайняти прем’єрське крісло лідеру партії-переможця потрібно контролювати 61 зі 120 місць в парламенті. Стільки не має ніхто, тож доведеться формувати коаліцію.

Після минулих виборів у квітні саме на цьому етапі створення уряду провалилося, попри впевнену перевагу партії Нетаньягу. Річ у тім, що партія «Наш дім Ізраїль» Авігдора Лібермана, яка переважно представляє інтереси російськомовних ізраїльтян, не захотіла співпрацювати з чинним прем’єром. Зокрема через розбіжності у питанні загальної військової повинності та пільг для ультраортодоксальних євреїв. Тому 29 травня Кнесет вирішив саморозпуститися.

Провал Нетаньягу?

Чинний прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу займає прем’єрське крісло уже 10 років — найдовше з усіх своїх попередників. «Багатьом це не подобається: від простих людей до контреліт ізраїльського суспільства, в першу чергу представникам генералітету ізраїльської армії», — зазначає hromadske Ігаль Левін, колишній ізраїльський кадровий військовий, співзасновник Центру вивчення повстанських рухів в Україні.

Головний меседж Нетаньягу під час передвиборчої кампанії полягав у тому, що він єдиний має настільки впливових «друзів», як президент США Дональд Трамп, тож здатний захистити Ізраїль від Ірану й палестинців.

За тиждень до виборів Нетаньягу вдався до різких заяв, намагаючись поліпшити свій рейтинг. Під час виступу на ізраїльському телебаченні він пообіцяв, що у разі перемоги анексує значну частину Західного берега річки Йордан. І натякнув, що, ймовірно, це вже узгоджено із Вашингтоном. «Я очікую, аби здійснити це у максимальній координації із Дональдом Трампом», — зазначив Нетаньягу. Це спричинило обурення в усьому арабському світі.

«В разі, якщо Нетаньягу не вдасться стати прем’єр-міністром, це не означає, що новоутворений уряд почне стрімкий рух до врегулювання відносин з Палестиною. Але це принаймні не призведе до повномасштабної кризи у відносинах з нею, що могло б статися за Нетаньягу. Його наміри про анексію частини палестинських територій ставлять жирний хрест на будь-яких спробах вирішити конфлікт», — пояснює hromadske директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Як зазначає видання The New York Times, особливістю цієї передвиборчої кампанії стало визначення двох груп в ізраїльському суспільстві, на яких основні політичні сили загострювали свою увагу: це ультраортодоксальні євреї та араби-мусульмани.

На перших опирався Нетаньягу, зазначаючи у день виборів: «Ізраїль потребує сильного сіоністського уряду. Неможливим є уряд, що покладається на антисіоністські арабські партії, які відкидають будь-яке уявлення про Ізраїль як про власне єврейську й демократичну державу». 

Нетаньягу мав на увазі альянс «Біло-синіх», який пропонує організувати регіональну конференцію з арабськими державами. Водночас у порівнянні з минулими виборами у квітні, позиції «Об’єднаного арабського списку» поліпшилися: альянс здобув 13 місць у Кнесеті й обійшов націоналістичний «Ізраїль наш дім» Лібермана.

Та крім інтересів ізраїльського народу, у Нетаньягу є і більш особисті мотиви не втратити прем’єрське крісло. Зараз проти нього ведеться розслідування у низці справ — про шахрайство, корупцію й брехню під присягою.

2 жовтня, коли відбудуться досудові слухання, йому можуть офіційно висунути обвинувачення. Доки справа не дійшла надто далеко і провину Нетаньягу не визнали, він може просити Кнесет допомогти йому отримати депутатський імунітет. Для цього й потрібна підтримка коаліції.

Ігор Семиволос каже, що «зараз вирішується доля Нетаньягу — людини, яка довго була прем’єр-міністром і яка створила політичний ландшафт, який існує до сьогодні в Ізраїлі. Судячи із тенденцій, його політичний час закінчується, і очевидно, що із його закінченням набувають нової ваги уявлення про те, як діяти на Близькому Сході, що робити у близькосхідному мирному процесі, чи можна врешті закінчити тривалий конфлікт з Палестиною».

Що буде далі?

Остаточні результати виборів поки не відомі. Схоже, що вони не надто відрізнятимуться від попередніх, а це може означати, що політична криза в Ізраїлі триватиме. Річ у тім, що кому б не доручили формувати коаліцію — Нетаньягу чи його опоненту Ганцу — поки немає чіткого розуміння, якою вона буде.

Аби домовитися, найбільшим гравцям доведеться йти на компроміси. На їхній пошук та досягнення у Кнессета є місяць. Якщо цього не станеться — парламент переобиратимуть втретє. Але тоді шанси Нетаньягу, який буде зайнятий судовим процесом, на прем’єрство будуть ще меншими.

Беньямін Нетаньягу настільки стурбований боротьбою за прем’єрське крісло, що у наближчий час скасував усі закордонні візити, зокрема й до Генеральної асамблеї ООН у Ньою-Йорку. 18 вересня він заявив, що створить єдиний блок правих та релігійних організацій під своїм головуванням — і вони підуть на перемовини про формування уряду. До блоку, як сподівався Нетаньягу, увійдуть праві партії «Лікуд», «ШАС», «Яхадут ха-Тора», «Єврейський дім» та «Нові правила».

А вже наступного дня Нетаньягу закликав до перемовин про коаліцію свого головного опонента Бені Ганца. «Бені, ми повинні створити уряд широкої єдності щонайшвидше. Нація розраховує, що ми обидва проявимо відповідальність і будемо співпрацювати. Під час виборчої кампанії я закликав створити правий уряд, але, на жаль, результати виборів показують, що це неможливо», — сказав Нетаньягу.

Авігдор Ліберман, через якого не вдалося дійти згоди при формуванні коаліції минулого разу, знову може зіграти вирішальну роль. Він пропонує такий розподіл сил: «широкий, ліберальний, національний уряд, що складається з «Наш дім Ізраїль», «Лікуда» та «Синьо-білих». Аналітики кажуть, що це буде можливо лише у тому разі, якщо Нетаньягу залишить посаду голови партії «Лікуд», бо опозиція нізащо не піде із ним на співпрацю.