Наступного тижня відбудеться візит прем’єр-міністра Держави Ізраїль Біньяміна Нетаньягу до України. Згідно з офіційною інформацією, він відвідає меморіальний комплекс Бабин Яр, проведе переговори з президентом України Володимиром Зеленським і зустрінеться з представниками єврейської громади.

Бібі, як його називають в Ізраїлі, прибуває до Києва через 20 років після попереднього відвідування у 1999 році, під кінець своєї першої каденції на посаді голови уряду.

Враховуючи, що 17 вересня в Ізраїлі відбудуться позачергові парламентські вибори, експерти висловлюють думку, відвідини Києва мають на меті насамперед отримання голосів «української вулиці», як називають на Землі Обітованій ізраїльтян-вихідців з України, яких нараховується, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона. Для Ізраїлю ця цифра означає «багато».

Альфа і омега політики полягає у тому, що кожна держава дбає передусім про свої національні інтереси, а політик – про перемогу на виборах. Тому коли мова йде про такого досвідченого політика, як Нетаньягу, важко вважати цей його крок непрорахованим. 

Але який інтерес Ізраїлю в Україні?

Чи потрібні йому голоси «української вулиці»?

Відповідь на це питання – так, якщо вважати, що більшість репатріантів з України зберігають позитивне ставлення до країни свого народження.

Але давайте не створювати зайвих очікувань – Путін також братиме участь у ізраїльських перегонах – його чекають у Єрусалимі у вересні, ближче до дати виборів. Тож насправді не все так просто і однозначно.

З точки зору голосів виборців, то не меншу зацікавленість в Україні мають й інші верстви ізраїльського суспільства, а саме – ортодоксальні кола, хасиди. Ультрарелігійна партія ШАС традиційно присутня не тільки у Кнесеті, але й в уряді, і саме її представники традиційно очолюють міністерство внутрішніх справ.

Скандали з недопущенням українців до Ізраїлю виникають саме тому, що з українського боку в Україну не допускають ізраїльтян-ортодоксів, які найчастіше прямують до Умані. Справа навіть не у тому, хто правий, хто винуватий, а у тому, що вирішення питання в’їзду в Україну без перешкод для Бібі стає у цьому зв’язку не менш важливим, ніж голоси «української вулиці». Тому що ШАС або входить у коаліцію, або ні.

Аналогічний передвиборчий аспект має питання про перенесення посольства України з Тель-Авіва до Єрусалима, яке має винятково важливе політичне значення для Ізраїлю. Проблема Єрусалима – у центрі всього близькосхідного врегулювання. Ізраїль вважає саме Єрусалим вічною столицею, і ні за що не погоджується ділити його з палестинцями. Рішення Трампа про перенесення посольства США в Єрусалим стало великою перемогою Бібі та ізраїльського лобі у Вашингтоні. Тепер справа у закріпленні успіху.

Той факт, що Нетаньягу лише вдруге за 20 років відвідує Україну є дещо маніпулятивним. Немає дефіциту в контактах між керівництвом Ізраїлю і України. Але треба розуміти, що найчастіше візити і контакти відбувались по лінії міністрів закордонних справ та президентів, тоді як в Ізраїлі реальна влада в руках прем’єр-міністра.

Порошенко був в Ізраїлі у січні цього року, а у січні 2018-го вони бачились з Бібі у Давосі. Також Порошенко і Нетаньягу зустрічались в Ізраїлі у 2016 році, а Гройсман відвідав Єрусалим у 2017-му. Важливим наслідком переговорів протягом останніх років стало укладення угоди про вільну торгівлю, закон про ратифікацію якої нещодавно підписав президент Зеленський.

Перцю до візиту голови ізраїльського уряду додає той факт, що протягом останніх років він незвично часто контактував з Путіним.

В Україні з подивом спостерігали, як Нетаньягу з георгіївською стрічкою йшов поряд з очільником Росії по Красній площі 9 травня цього року.

Ця непересічна подія може подобатись чи ні, але вона має своє пояснення. Ізраїль знаходиться у оточенні ворожо налаштованих держав, і одна з них – Сирія.

Є проблема Голанських висот і розташування у Сирії баз шиїтських бойовиків, яких підтримує Іран.

Контакти з Росією набули інтенсивності саме тоді, коли стало відомо, що Росія, Туреччина й Іран координуватимуть зусилля по сирійському конфлікту.

Не все відбувалося легко у контактах Ізраїлю і Росії у цьому плані, проте Бібі було просто необхідно мати прямий канал зв’язку з Кремлем, враховуючи періодичні рейди ізраїльської авіації задля знищення підрозділів і баз армії Асада і шиїтських бойовиків. Realpolitik у дії.

Під час зустрічей у Києві Нетаньягу може порушити питання несприятливих для Ізраїлю голосувань України в ООН, а Зеленський – неприєднання Ізраїлю до режиму анти-російських санкцій.

З боку Ізраїлю є невдоволення розвитком військово-технічного співробітництва, яке все ще знаходиться на стадії потенції, у той час, як перспективні проекти з Україною перехопила Туреччина. Свого часу подібні проекти здійснювались, і були вигідні обом сторонам, враховуючи серйозний потенціал Ізраїлю у технологіях і ОПК.

У зв’язку з очікуваним візитом варто звернути увагу і на деякі інші моменти, які можуть бути корисним для нової української влади.

Важко знайти країну, яка б мала тісніші відносини з Білим домом Трампа, ніж Ізраїль. Якщо Бібі і Володимир знайдуть спільну мову, український президент може почути багато цікавих порад стосовно того, як розмовляти з Трампом. І це у той період, коли всім відома історія про начебто втручання України у передвиборчі перегони на стороні Клінтон, що коштувала Порошенку особистих контактів з 45-м президентом США.

Проте нині Байден, який зрівнюється у рейтингах з Трампом, говорить про пріоритетність України у його баченні зовнішньої політики США.

Напередодні особистої зустрічі у Варшаві, Нью-Йорку чи Вашингтоні з Трампом Зеленському зовсім не зайвим буде переговорити з досвідченим Бібі Нетаньягу. Його портрети з рукостисканням з Трапом і – окремо – з Путіним, прикрашають штаб квартиру партії «Лікуд», лідером якої є чинний голова ізраїльського уряду.

У цьому контексті подекуди говорять і про можливість певної медіації з боку Бібі в українсько-російському конфлікті.

Треба віддати належне – під час одного з інтерв’ю Нетаньягу не виключив такої можливості.

Він справді може порушити «українське питання» під час зустрічі з Путіним у вересні, проте навряд чи варто розраховувати, що московський гість його почує.

Водночас, при всіх складнощах і деталях міжнародного становища Ізраїлю, нам потрібно порозумітись у тих питаннях, які є життєво важливим для обох сторін.

Серед них – це насамперед безпека, міжлюдські контакти і взаєморозуміння у міжнародних організаціях.

Крім того, протягом останніх років Ізраїль став ключовою країною з видобутку природного газу у Східному Середземномор’ї, й сьогодні йдеться про можливість газового експорту до Європи через Кіпр і Грецію. Запаси у родовищах «Тамар» і «Левіафан» просто величезні. Можливо, це питання також становитиме інтерес для української сторони, враховуючи наші хронічні проблеми з постачанням природного газу. 

Поділитись: