На Арараті зійшов сніг: що змінилося у Вірменії за три місяці нової влади

Революція у Вірменії перемогла: 8 травня новим прем'єр-міністром країни став Нікол Пашинян. За три місяці правління він устиг зробити чимало. Проте у Вірменії є люди, які його критикують.

Сьогодні в країні діє тимчасовий уряд. Він повинен підготувати Вірменію до позачергових парламентських виборів, які очікують провести наприкінці року.

Журналіст Громадського Остап Яриш був в Єревані під час революції. За три місяці він відвідав країну знову, щоб на власні очі побачити зміни. Про те, як трансформується Вірменія — читайте в нашому спецрепортажі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Протести у Вірменії: крок проти несправедливості (СПЕЦРЕПОРТАЖ)

Три місяці

«Ні-кол, ви-ходь! Ні-кол, ви-ходь!»

Перед будівлею вірменського уряду, попри на нестерпну спеку, зібралася майже сотня людей. Уже цілий тиждень температура в Єревані не опускалася нижче сорока градусів: від задухи й розпеченого асфальту лінь ходити, говорити і навіть думати. Проте мітингарі, схоже, на це не зважають: щочетверга, в день, коли засідає кабінет міністрів, вони приходять до будівлі уряду. Кожен хоче побачитися з Ніколом Пашиняном, і в кожного власна, важливіша за всі інші проблема.

«Моїй доньці потрібне лікування у Франції, а посольство їй не дає візи!»

«Поряд із моєю крамницею збудували великий супермаркет, і тепер люди перестали до мене ходити!»

«Наш будинок в аварійному стані, от-от розсиплеться від вітру!»

Перед будівлею уряду шумно. Демонстранти збираються в невеликі купки й скаржаться одне одному про наболіле. Ніхто не критикує Нікола Пашиняна. Всі чекають, що він, наче довгожданний рятівник, допоможе вирішити їхні проблеми.

Мітинг біля будівлі уряду в Єревані, Вірменія, 19 липня 2018 року Фото: Остап Яриш/Громадське

Серед людей із транспарантами впізнаю пенсіонера — ми спілкувалися на цій площі рівно три місяці тому. Тоді він був активним учасником Оксамитової революції і щовечора виходив у центр Єревана. Тепер влада змінилася, але він знову під будинком уряду. В руках — його вицвіла фотографія у військовому мундирі.

«За ці три місяці для мене ніяких змін! Як тоді, так і тепер я вимагаю правосуддя! — обурюється пенсіонер. — Декілька років тому мою квартиру пограбували, і поліція не дає ходу справі. Нікол Пашинян — чесна людина, вся надія на нього! Чому він досі не замінив старих слідчих? Якщо в них до ветерана карабаської війни таке ставлення, то що вже казати про інших? — чоловік показує старий військовий портрет. — Поглянь, скільки в мене медалей!»

Чоловік під час мітингу біля будівлі уряду в Єревані, Вірменія, 19 липня 2018 року. Колишній військовий і активний учасник Оксамитової революції стверджує, що поліція не розслідує належним чином пограбування його помешкання Фото: Остап Яриш/Громадське

«А ось...ось моя найдорожча медаль!» — до нас підходить худа, втомлена жінка із запалими очима. Схлипуючи, вона показує світлину, де її обіймає стрункий юнак у камуфляжі. «Мого сина вбили під час служби в армії, а мені сказали, що це самогубство. Але він не міг цього вчинити! Я хочу справедливого слідства!»

— Але чому ви прийшли з цим до уряду?

Жінка складає руки і зводить очі до неба.

— Пашинян! Він усім нам може допомогти!

— Але ж ви розумієте, що це не його компетенція?

З обличчя матері враз зникає захоплення.

— Як це?.. А для чого тоді ми за нього стояли? — розгублено питає вона.

Син цієї жінки загинув під час строкової служби в армії. За офіційною версією — скоїв самогубство, але мати не визнає цього й продовжує вимагати повторного розслідування. Вона покладає великі надії на нового прем'єра Пашиняна, Єреван, Вірменія, 19 липня 2018 року Фото: Остап Яриш/Громадське

Святий Нікол

Після перемоги революції Вірменія ще не до кінця оговталася від ейфорії: тут досі відчувається всенародне захоплення Ніколом Пашиняном. Здається, звичайні люди мають його за месію, посланого вірменам, щоб позбавити їх від усіх бід.

На ринках Єревана — повно сувенірів із зображенням нового прем'єра: футболки, кепки, значки й обкладинки для паспортів. А деякі продавці навіть ставлять портрети Пашиняна поруч із хрестами та іконами Ісуса. Для остаточної канонізації йому бракує хіба що схвалення церкви.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Професійний революціонер: хто такий лідер вірменських протестів Пашинян

Люди сприймають Пашиняна як месію, який позбавить від усіх негараздів (на фото — сувеніри в міській крамниці, Єреван, Вірменія, 19 липня 2018 року) Фото: Остап Яриш/Громадське

Однак, є й ті, хто його критикує.

«Святий Нікол Визволитель! — саркастично посміхається активіст і блогер Сергій Чаманян. — Коли я кажу, що в нас формується культ особи, на мене дивляться, як на зрадника. Але Пашиняну немовлят підносять, щоб він на них руку поклав. Вірменські ювеліри виготовили золоті монети з портретом Цезаря-Пашиняна, вартістю 2000 євро. То як це назвати?»

У квітні Чаманян, як і більшість вірменів, брав активну участь у протестах. Він щодня виходив на вулиці, вів стрім-трансляції, а коли екс-прем'єр Серж Саргсян подав у відставку, разом з усіма пив шампанське і святкував цілу ніч.

Тепер він скептично ставиться до процесів, що відбуваються в країні. «Всі захоплюються Пашиняном. Тільки ніхто не пам'ятає, що безумовне захоплення дуже швидко переростає в безумовну ненависть».

Вірменський блогер Сергій Чаманян, Єреван, Вірменія, 17 липня 2018 року Фото: Остап Яриш/Громадське

Сам Нікол Пашинян намагається всіляко боротися зі своїм возвеличенням. У державних структурах на місцях, де завжди висіли портрети першої особи, тепер — просто цвяхи. Замість зображення прем'єр-міністра в коридорах обіцяють повісити портрети звичайних вірменів, які брали участь в Оксамитовій революції.

Пашинян і надалі намагається бути близьким до людей, практично щотижня влаштовуючи у Facebook онлайн-трансляції, де відповідає на запитання співгромадян. І збирає сотні тисяч переглядів.

«Facebook-трансляції Пашиняна сьогодні найрейтинговіше шоу країни. Його відео популярніші, ніж порно, — жартує Сергій Чаманян. — Але кожен, хто скаже слово проти Нікола, для людей перетворюється на ворога. Спробуй лише в коментарях щось написати — тебе одразу змішають з багном і обкладуть триповерховими матюками».

Вряди-годи Пашинян використовує Facebook і для інших цілей. Нещодавно на своїй сторінці він порадив журналістам суспільного телебачення Вірменії не публікувати критичних сюжетів про владу: «Деякі телеканали, фактично користуючись необмеженими можливостями свободи слова, вирішили зайнятись антидержавною пропагандою. Не робіть цього. Просто не робіть».

Наступного дня з телеканалу звільнилися двоє керівників, а також декілька журналістів. Це викликало тривогу в медійних колах Вірменії. Багато хто згадував про те, що Нікол Пашинян і сам у минулому журналіст, який сидів за власні опозиційні погляди.

«Бачив радянський фільм «Вбити дракона? — запитує Чаманян. — У ньому головний герой — лицар-рятівник — убиває Дракона й визволяє місто. А потім сам стає Драконом. Сьогодні у Вірменії ця грань особливо тонка. І мене дуже лякає, що в нас усе зав'язано на Ніколові. А ми саме проти цього й боролися».

В Єревані донині відчувається всенародне захоплення особистістю Нікола Пашиняна (на фото — агітаційна листівка з фотографією Пашиняна на скляному даху підземного переходу, Єреван, Вірменія, 17 липня 2018 року) Фото: Остап Яриш/Громадське

Не у своїй тарілці

«Був у мене друг, який провадив досить авантюрне життя. Ніколи не грав за правилами, але завжди носив на грудях великий хрест. Одного разу я спитав: «Навіщо тобі хрест? Ти що, віриш у Бога?» Він каже: «А я про всяк випадок вірю», — усміхається Карен, сивобородий власник невеликого хостела в центрі Єревана. — Отак і тут. Гадаю, дехто критикує новий уряд про всяк випадок. І якщо потім щось піде не так, сказати: а я ж попереджав!»

Разом із дружиною Рузанною вони ховаються від сонця біля свого будинку й сортують абрикоси. Запах стиглих фруктів розноситься подвір’ям. Здається, що ще трохи постоїш тут — і весь одяг та волосся також пахнутимуть абрикосами.

Не відриваючись від роботи, Рузанна розмірковує: «Але здорова критика нам потрібна. Щоб новий уряд не розслаблявся, і в нього не почалася зіркова хвороба».

Після квітневих подій до влади прийшло багато людей з народу. Ледь не кожен вірменин, який брав активну участь у революції, тепер знає когось в уряді. А якщо ні, то його брат знає. Ну, або друг чи сусід — це вже точно. І хоча цей сусід просто міг одного разу привітатися з майбутнім міністром, усі про це розказують так, ніби вони з першого класу сиділи за однією партою.

Формування команди — один із основних викликів нової вірменської влади. На заваді стоїть банальна відсутність кваліфікованих людей. Верхівку поставили нову, а от апарат залишився — його просто ніким замінити. Троє чинних міністрів працювали на нижчих посадах в уряді Сержа Саргсяна. Судді й силовики також ті самі, що й раніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Від президента до прем'єра: п'ять фактів про рокіровку нового прем'єра Вірменії Сержа Саргсяна

«Здорова критика нам потрібна. Щоб новий уряд не розслаблявся». Рузанна на своєму подвір'ї в Єревані, 18 квітня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

У свіжій команді теж не все ідеально. Серед нових міністрів й керівників державних структур багато людей, яким бракує досвіду не лише в політиці, а й у тих сферах, якими вони тепер керують. Це колишні громадські активісти, журналісти, а подекуди просто люди з оточення Пашиняна.

Міністеркою культури призначили викладачку англійської мови одного з єреванських вишів. Уперше будівлю Мінкульту вона відвідала вже в якості його очільниці. А секретар Ради нацбезпеки раніше працював у Transparency International. Вірменія немовби постала перед вибором: країною керуватимуть або незаплямовані люди, або досвідчені.

«Диви, знову я поклала абрикосу не в ту миску! — бідкається Рузанна. — От і в нас так само: деякі міністри геть не у своїй тарілці. Але хоча нова команда й робить помилки, вона точно краща, ніж Саргсянівська банда. Звісно, одразу ліпше тут не стало. Зарплати не збільшились, економіка не покращилася. Але принаймні тепер я розумію, що ці люди працюють не на власні кишені, а для країни. Для мене це дуже важливо».

«Деякі міністри, як абрикоси — геть не у своїй тарілці», Єреван, Вірменія, 17 липня 2018 року Фото: Остап Яриш/Громадське

Натомість Сергій Чаманян до нового уряду налаштований вкрай критично: «Усе тримається виключно на авторитеті Пашиняна. Якщо його раптом не стане, Вірменії буде така «труба», що ти собі й не уявляєш. У Нікола в команді нема людей, які б мислили стратегічно: вони працюватимуть, поки є Пашинян. А от як зробити так, щоб країна працювала без нього, ніхто не знає».

— Ну, ці люди принаймні чесні.

Чаманян кривиться.

— А ти б погодився, щоб тебе оперував недосвідчений, але чесний хірург? Я ні.

Центральна площа в Єревані, Вірменія, 19 липня 2018 року. Три місяці тому вірмени вийшли на площу, вимагаючи відставки прем'єра Сержа Саргсяна, сьогодні тут тихо й не велелюдно Фото: Остап Яриш/Громадське

На Арараті зійшов сніг

Після приходу до влади Пашинян та його команда оголосили війну старій системі. Прем'єр-міністр неодноразово заявляв: вендети не буде, але перед законом тепер усі рівні.

Найбільшою рибою в улові Пашиняна є другий президент Вірменії Роберт Кочарян: наприкінці липня його заарештували. 1 березня 2008 року за його наказом поліція придушила великий протест: тоді загинуло десятеро демонстрантів.

Для вірменів дата 1 березня — дуже болюча, а справа важлива приблизно настільки ж, як розслідування вбивства Небесної Сотні в Україні. Й хоча всі розуміли, хто відповідальний за ці смерті, 10 років злочин не розслідували.

«Головне — це не всіх посадити, а повернути гроші в бюджет. Хоча Кочарян і Саргсян таки повинні сидіти. Але перша мета — повернути гроші, адже без цього Пашинян нічого не зробить», — міркує Карен.

«Ми й не підозрювали, що корупція у Вірменії була таких масштабів, — підхоплює Рузанна. — Це просто жах! І тепер куди не глянь, ця грязюка виливається з усіх шпарин, — жінка тикає пальцем у стіл, ніби затуляючи в ньому уявні отвори. — Ох, скільки роботи попереду! Але перемога буде тоді, коли хабарі у Вірменії не братимуть через власне усвідомлення, а не через страх».

За три місяці в країні відбулася й низка інших гучних затримань, однак наразі жодного з корупціонерів не засудили.

Прийшли й по колишнього начальника охорони Сержа Саргсяна. Через два місяці його звільнили під заставу.

Почався суд над мером одного з міст. Але суддя заявив, що не має достатньо доказів і закрив справу.

Затримали брата колишнього президента Саргсяна. Після допиту його відпустили.

Ще один його брат перебуває в розшуку. Та водночас і досі виконує обов'язки посла з особливих призначень.

«Видовищ повно — хліба нема. Чекаємо, коли підвезуть, — стенає плечима Сергій Чаманян. — Я не хочу, щоб їх затримали, потрусили й відпустили. Нехай їх за законом судять, нехай вони за законом сидять. А гроші конфіскуємо потім. Справжньої боротьби з корупцією я поки не бачу. На найнижчих рівнях — у школах, лікарнях, вона залишилася. Усе це торкається верхівки, але там це радше показуха, ніж реальні результати. Адже влада якось має підтримувати свій авторитет, ні? А без конкретних здобутків єдиний варіант не втратити підтримку — це постійно розважати людей».

Карен дотримується іншої думки.

«Як це — немає результатів? От наш сусід вирішив отримати додаткову категорію водійських прав. Раніше як було: знаєш ти правила чи не знаєш, умієш водити чи ні, але за екзамен треба було платити. А тепер він пішов, спокійно виконав усю процедуру — і хоч би хтось затнувся про хабар! Сусід заплатив лише офіційний збір і ні драма більше. А поліція? Вона зовсім інакше ставиться до народу. Хоча працювати залишилися ті самі люди. Таке враження, що вони тепер грають за новими правилами».

Чоловік іде, залишаючи наодинці мене, Рузанну й абрикоси.

Поліцейські патрулюють місто, Єреван, Вірменія, 16 липня 2018 року Фото: Остап Яриш/Громадське

«Знаєш, я справді відчуваю нову Вірменію, — Рузанна глибоко вдихає повітря, ніби намагається вловити запах змін. — Хоча якщо спитаєш, як саме, не зможу сказати. Але я точно відчуваю, що це нова країна. Можу будувати плани. Тепер знаю, що все залежить тільки від мене. І неважливо, маю родичів у парламенті, чи ні. Минуло всього три місяці, а як змінилися відчуття!»

У цю мить із мискою нарізаного кавуна повертається Карен. «Дивись, який красивий! Коли я ще був малим, моя бабуся казала: якщо на малому Арараті зійшов сніг, значить, кавуни вже достигли. До того смакувати ними ще рано, не такі солодкі».

Аби заохотити, він першим бере декілька шматочків.

«А про зміни… Почекай, нехай сніг зійде не тільки на Арараті. Він тут також уже почав танути».