«Живу як у вакуумі». Постковідний синдром змінює життя людей — як його подолати
Зазвичай коронавірус минає за декілька тижнів. Та трапляється так, що й після негативного тесту людина ще довго не почувається здоровою. Вчені з усього світу досі досліджують постковідні симптоми та з’ясовують, хто має більший ризик стикнутися з такими після хвороби.
Як постковідний синдром змінює життя людей, як вони втрачають нюх і смак, страждають від безсоння й депресії та відмовляються від улюбленої роботи через постійне відчуття втоми — у матеріалі hromadske.
«Живу, ніби у вакуумі»
Уже півтора року 40-річна Марта намагається повернутися до звичного життя. У ньому вона радіє дітям і чоловіку, користується улюбленими парфумами, робить зачіску і манікюр, дивиться розважальні шоу по телевізору, випікає торти й відчуває смак крему, спілкується в автобусі зі своїми односельцями та щиро сміється.
«Я хворію досі. Я не така, світ не такий, як раніше. Мені байдуже до багатьох речей. Радості в житті жодної», — каже жінка.
Марта заразилася коронавірусом торік у липні. Ввечері палила сміття біля хати й зрозуміла, що не відчуває запаху. Вночі наздогнала слабкість, підвищилася температура. Тест на коронавірус виявився позитивним.
Сімейний лікар призначив Марті амбулаторне лікування — крапельниці й антибіотики. До типових симптомів коронавірусу з часом додалися також розлади шлунку, з’явилося відчуття, ніби ротова порожнина пошкоджена порізами, була постійна сухість у роті.
За кілька тижнів Марта отримала негативний тест на коронавірус, але здоровою вона себе не почувала. Жінка не могла спати, з'явилася апатія, галюцинації, страхи, вуха закладало, тіло німіло. Смак і нюх так і не відновилися, натомість звичні запахи стали нетиповими.
«Це запах, якого не існує. Навіть не знаю, як його описати. Майже вся їжа на смак, як гниле м’ясо. А я живу ніби у вакуумі», — розповідає жінка.
Марта схудла на 20 кілограмів, багато часу проводила в ліжку, думала про смерть, їй здавалося, що помирає. Не могла згадати елементарних, звичних речей — забувала давно завчені рецепти страв, не знала, як увімкнути тюнер до телевізора. З безпорадності та безвиході плакала.
З дописів у спеціалізованих групах про коронавірус у фейсбуці Марта зрозуміла, що так виявляється посткоронавірусний синдром. І таких людей як вона — багато.
Жінка звернулася до невролога та в психіатричну лікарню до психотерапевта, де їй призначили декілька препаратів, серед яких і антидепресанти. Завдяки цьому за місяць лікування Марта почала спати, їсти, спілкуватися з людьми. Однак решта постковідних симптомів залишилися.
Упродовж розмови Марта декілька разів намагається наголосити, що вона не божевільна — це коронавірус так вплинув на її ментальне здоров’я.
«Я просто мрію, коли це все мине… Ковід дуже б’є по мозкові. Люди з посткоронавірусним синдромом не божевільні. Їм потрібна підтримка і допомога».
Чи є ліки проти постковіду
Постковідний синдром — це широкий спектр різних симптомів, які ті, хто перехворів на коронавірусну хворобу, можуть відчувати щонайменше через чотири тижні після інфікування.
У Центрі контролю на профілактики інфекційних захворювань США визначають такі основні симптоми постковіду: утруднене дихання або задишка, втома, труднощі з концентрацією або «туман у голові», кашель, біль у грудях або шлунку, головний біль, прискорене серцебиття, біль у м’язах, відчуття поколювання, діарея, проблеми зі сном, гарячка, запаморочення під час стояння, висипи, перепади настрою, зміна смаків і запахів, порушення менструального циклу, поколювання й оніміння.
Єдиного переліку симптомів, які, ймовірно, матиме людина після коронавірусу, немає. Вони можуть поєднуватися по-різному і тривати протягом невизначеного періоду.
Неврологиня і психіатриня Людмила Підкуймуха наголошує: передбачити, кого спіткають посткоронавірусні симптоми після перенесеної хвороби, також фактично неможливо. Вони можуть виникати як у людей, які легко перенесли COVID-19, так і у важкохворих, киснезалежних пацієнтів.
В особливій зоні ризику ті, кому рекомендовано вакцинуватися насамперед, — люди з хронічними захворюваннями, такими як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, які мали серцево-судинні захворювання, перенесли гострі порушення мозкового кровообігу.
За дослідженням ВООЗ від 6 жовтня, у людини після перенесеної коронавірусної хвороби можуть виникати симптоми, яких не було під час нездужання, або ж повторюватися ті, що були. З часом вони можуть змінюватися та рецидивувати. А деякі можуть минати самі, каже неврологиня та додає: трапляється так, що після коронавірусу в пацієнтів загострюються хронічні хвороби.
«Якщо людина була схильна до тривожності, то, ймовірно, вона матиме цей симптом. Якщо в людини були депресивні епізоди або якщо вона виходила з таких станів без медикаментів — може статися загострення після коронавірусу.
Так само у людей, які страждали на головні болі, часто помічаємо загострення після хвороби — посилення інтенсивності, частоти болів», — каже лікарка.
Універсальної таблетки від виявів постковідного синдрому не існує. Лікарі можуть призначати симптоматичне лікування.
«Наприклад, затверджених доказових препаратів, щоби повернути нюх та смак, немає. Доволі часто вони повертаються до людини самі. Якщо так не відбувається протягом тривалого часу, ми можемо призначити препарати, які застосовуємо в неврології для того, щоб посилити нервові імпульси, відновити чутливість. Ми використовуємо їх за інших уражень — якщо є невропатія, оніміння, затерпання. Але неможливо сказати, що це точно поверне людині нюх і смак — буває по-різному. Трапляється мінімальне відновлення, а буває, що нюх взагалі не повертається на 100%. Складно сказати, від чого це залежить», — каже лікарка.
«Довелося змінити роботу через постковід»
29-річна Лілія вперше захворіла на коронавірусну хворобу приблизно рік тому. Температура підвищувалася до 40 градусів, була низька сатурація, задишка, зникали смак і нюх. Саме тоді Івано-Франківська область потрапила в «червону» карантинну зону, тож про госпіталізацію не йшлося — до лікарні клали лише киснезалежних пацієнтів. Дівчина лікувалася вдома за консультаціями лікаря, двічі доводилося викликати «швидку».
За три тижні гостра фаза хвороби минулася, Лілія отримала негативний тест. І вже незабаром у дівчини почали виявлятися перші симптоми постковіду. Лілія страждала від безсоння, що призводило до тахікардії та галюцинацій, впродовж двох місяців температура трималася на рівні 37,5, і поступово дівчина втрачала зір.
«Я завжди мала проблеми із зором. Але досі не траплялося, що він падав одночасно на двох очах на дві діоптрії, а нічний — зникав повністю», — каже дівчина.
Сімейна лікарка одразу сказала Лілії, що так виявляється постковід, і призначила препарати для лікування. Після них налагодився лише сон. За рік поступово почав відновлюватися нічний зір.
Лілія була змушена відмовитися від своєї роботи, відеомонтажу, що приносила їй основний дохід.
«Після перенесеного коронавірусу я одразу повернулася до роботи. Місяць працювала на знеболювальних. Це було нестерпно, тому почала шукати нову роботу. Влітку пішла в туристичну галузь. Зараз працюю продавчинею в магазині», — каже Лілія.
27-річна Мілена також розповідає, що після перенесеного коронавірусу була змушена відмовитися від звичного робочого навантаження.
«Я працюю на фрилансі й сама визначаю собі рівень завантаженості. Тепер планую все з огляду на те, як швидко можу втомитися», — розповідає дівчина.
Мілена мала коронавірусну хворобу минулого року влітку. Температура підвищувалася до 37,5, періодично зникали запахи, мала незначний нежить і сильну втому. За два тижні після одужання в дівчини почалася кровотеча поза межами менструального циклу. На консультації гінеколог сказав: це наслідок препаратів, які вона вживала під час хвороби. Щоби стабілізувати цикл, знадобилося три місяці.
Згодом у дівчини почало випадати волосся. Звернулася до трихолога, його рекомендації допомогли лише частково, ще з пів року волосся випадало.
Як ідеться на сайті Американської академії дерматології, пацієнти доволі часто скаржаться на втрату волосся за декілька місяців після коронавірусу. Так організм може реагувати на стрес або перенесену хворобу. Випадіння волосся може тривати від 6 до 9 місяців, і з часом саме минає.
Стан Мілени нині поліпшився, залишилася тільки втомлюваність, слабкість і часті застуди.
«Планую наприкінці цього року зробити повний чекап організму, щоби з’ясувати, що відбувається», — каже дівчина.
Втома та психічні розлади
Однією з найпопулярніших скарг від пацієнтів, які перехворіли на коронавірусну хворобу та стикнулися з постковідним синдромом, була втома. Після цього — задишка, біль у м’язах і втрата нюху, йдеться в дослідженні Офісу національної статистики Великобританії.
Лікарка-неврологиня Людмила Підкуймуха також зазначає, що пацієнти доволі часто звертаються зі скаргами на швидке настання втоми, коли страждають пам’ять і увага, їм важко сконцентруватися, це ніби «туман у голові». Коронавірус здатен вражати різні відділи нервової системи — найчастіше дає збій вегетативна. Розлади можуть виявлятися коливанням артеріального тиску, відчуттями припливів, підвищеною пітливістю, нападами пришвидшеного серцебиття або тахікардії.
Як ідеться в дослідженні, опублікованому в медичному журналі Lancet, через рік після перенесеного коронавірусу пацієнти мали більше проблем з рухливістю, відчували біль або дискомфорт, а також тривогу чи депресії порівняно з тими, хто не хворів на COVID-19. Втома і слабкість м’язів були найчастішими симптомами, про які повідомляли пацієнти через 6 та 12 місяців після одужання. Водночас половина людей, які брали участь у дослідженні, повідомили про принаймні один із таких симптомів як проблеми зі сном, пришвидшене серцебиття, біль у грудях і суглобах через рік після хвороби.
«Буває так, що легкі вияви постковідного синдрому — загальна слабкість, швидка втомлюваність, запаморочення, головні болі, розлади пам’яті та уваги — можуть минутися самі за 2-3 тижні. Медикаментозного лікування вони не потребують», — розповідає Людмила Підкуймуха.
Якщо ж із часом ці симптоми лише посилюються, з’являються панічні атаки, тривожні, депресивні стани, дієвою може стати психотерапевтична консультація. За важчих виявів — медикаментозне або стаціонарне лікування.
«Якщо людина бачить, що стан її не поліпшується, безсоння не минає, тривога наростає, панічні атаки частішають, тоді, звісно, потрібно звертатися до лікаря і не чекати. Що швидше ми виявимо проблему, то легше її буде вилікувати».
Повне одужання від постковідних симптомів може тривати понад рік, йдеться в дослідженні, опублікованому в Lancet.
Людмила Підкуймуха радить одразу після хвороби зробити загальний аналіз крові та звернутися до сімейного лікаря. За потреби він призначить додаткові аналізи й обстеження, щоб оцінити, чи справді зміни в організмі пов’язані з коронавірусом.
«Лікар порадив поїхати до санаторію»
Богдан заразився коронавірусом у розпал минулорічної передвиборчої кампанії. Він працював політичним консультантом, і тоді як ніколи було важливо не випасти з робочого процесу. А втім, вийшло зовсім інакше.
Спершу в хлопця почало боліти горло, підвищилася температура, згодом почалися розлади шлунку, нежить, головні болі, ненадовго зникав запах і смак. Працювати на повну силу Богдану не вдавалося.
На 10-ий день хлопець отримав негативний тест на коронавірус і вийшов в офіс.
«Залишалося 5 днів до виборів. Я вийшов на роботу, пропрацював день, був дуже слабким. Наступного дня знову прийшов, та вже за декілька годин мене відвезли додому. Мене вимикало, бракувало сил», — каже Богдан.
На комп’ютерній томографії виявилося, що в хлопця — 20% ураження легенів. Лікування пневмонії затягнулося ще на тиждень.
«Після одужання почав працювати як раніше, але організм був таким ослабленим — настільки розваленим я ще ніколи не почувався. Тремтіли руки, здавалося, що голову стискає. Не знати звідки бралася паніка», — згадує хлопець.
Сімейний лікар встановив у Богдана постковідний синдром і порадив реабілітацію. На 12 днів хлопець поїхав до трускавецького санаторію, де йому склали план відновлення. Там він жив у режимі «сон-їжа-процедури». Усе — за платною програмою.
Богдану поліпшало. Повернувшись до Києва, старався не перевантажувати себе, добре спати та працювати чітко за графіком.
«За порадами лікаря, почав більше гуляти. Перед сном читав книжку, придбав аромадифузор. Створював собі атмосферу відпочинку», — каже Богдан.
Лікарка-неврологиня також наголошує на тому, що після перенесеної хвороби не слід як раніше покладатися на сили свого організму. Варто хоча б тимчасово змінити ритм життя. Багато гуляти, дихати свіжим повітрям, регулярно їсти з достатньою кількістю вітамінів та мікроелементів, не користуватися ґаджетами за годину до сну, вчасно лягати спати та мати підтримку рідних.
Де пройти реабілітацію
У квітні 2021-го в МОЗ ухвалили протокол про надання реабілітаційної допомоги пацієнтам із коронавірусом. Її потребують люди, які після хвороби мають порушення функції легень, м’язову слабкість, труднощі з концентрацією, погіршення пам'яті, проблеми з ковтанням, порушення голосу, спілкування, розлади психічного здоров’я.
В Україні є декілька медзакладів, які за електронним направленням від сімейного лікаря безоплатно приймають пацієнтів із постковідним синдромом. Зокрема, в Черкасах, у Вінниці, на Львівщині.
Там людям пропонують пройти огляди й консультації у вузьких спеціалістів, за потреби зробити додаткові аналізи, займатися гімнастикою для дихання, фізичними вправами, відвідувати масажі, консультації в психолога. Час на відновлення кожного пацієнта різний і залежить від важкості його стану.
У закладах, які надають послуги постковідної реабілітації, має бути команда фахівців із фізичної терапії, реабілітаційної медицини, ерготерапії, терапії мовлення, клінічної психології та психіатрії.
Світлана Голодюк, директорка Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення, де приймають пацієнтів з постковідним синдромом, розповідає: що швидше пацієнт почне реабілітацію після перенесеної хвороби, то ліпшим буде результат.
У лікарні є 100 стаціонарних місць для пацієнтів із постковідним синдромом. Усі вони заповнені.
«Насамперед ми приймаємо пацієнтів, яких переводять із ковідних стаціонарів. Далі — пацієнти за направленнями від сімейного лікаря. З ними всіма працює мультидисциплінарна команда, кожному індивідуально добирається тактика лікування. Декого потрібно заново навчати дихати», — розповідає лікарка.
Щомісяця в лікарні можуть прийняти до 300 пацієнтів, які приїжджають із Вінницької області й інших регіонів. Окрім стаціонару, люди після перенесеного коронавірусу можуть отримувати послуги з реабілітації й амбулаторно в медзакладі.