«У класі, де навчається моя донька, з 13 хлопців лишився 1». Експерт із міграції про дозвіл Зеленського перетинати кордон до 22 років

Про те, які наслідки може мати рішення Зеленського та якою мала б бути політика регулювання перетину кордону, hromadske поспілкувалося з Василем Воскобойником, головою неурядової організації «Офіс міграційної політики» та президентом Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

Підтримати

Пане Василю, президент Володимир Зеленський анонсував, що дозволить молодим українським чоловікам вільно виїжджати за кордон у віці не до 18, а до 22 років. Які наслідки це може мати? Чи не збільшиться через це міграційний потік? Адже відтепер ті, кому, наприклад, 19, зможуть вільно виїхати.

Це, з одного боку, дає можливість молоді самій вирішувати. Бо інакше за них вирішують батьки, коли цим дітям 15 чи 16 років. Діти ще не все розуміють і більшою мірою перебувать під впливом батьків. А ось коли цій молодій людині вже 20-21 рік, вона може ухвалювати більш усвідомлене рішення — їхати чи не їхати. Тому пропозицію Зеленського можна тільки вітати.

З іншого боку, якщо звернути увагу на соціологічні дослідження — наприклад, компаній Gradus Research та Advanter Group — ми бачимо, що 83% молодих українців хочуть виїхати за кордон. Тобто це рішення розширить можливості для тих, хто не виїхав раніше, і, можливо, підсилить міграційні настрої. Виходячи з цього, ми все одно даємо можливість молоді виїздити і, можливо, виїзд посилиться, бо не зникає головна передумова, яка підштовхує людей до виїзду за кордон, — це війна та мобілізація.

21-22 роки — це вік, коли молодь закінчує тут в Україні коледжі, професійно-технічні заклади або бакалаврат. У них уже є на руках диплом — і вони можуть подивитися на ті вакансії, які є на ринку праці. Якщо йдеться про звичайного вчителя, який щойно закінчив педагогічний інститут і шукає роботу у звичайній українській школі, то заробітна плата, на яку може розраховувати наш український вчитель на першому році роботи, — це 8000 гривень, з яких іще будуть вирахувані податки. І тоді людині треба виршувати — приймати ці умови чи розглянути варіант виїзду за кордон.

Наскільки я розумію, логіка рішення Зеленського — це утримати від виїзду тих, хто виїжджає в 16-17 років. За статистикою Євростату помітно, що ця група молодих українців почала виїжджати останніми роками дуже активно. Але досить наївно думати, що люди припинять виїздити, доки тривають воєнний стан і мобілізація. Невже Зеленський не розуміє, що причини глибші? 

Якщо ми бачимо, що розширюється прошарок тих, кого не мобілізують і кому дозволяють виїзд до 22 років, це фактично знімає головне питання — чи зменшать мобілізаційний вік до 18 років. Зеленський оцим своїм рішенням фактично підкреслив — ні, до 18 років мобілізаційний вік не буде знижуватись.

Окрім розширення категорії тих, хто може виїздити за кордон, президент озвучив і наступні його новації: збільшення стипендій для студентів та аспірантів, запровадження додаткових вступних сесій. Вступна кампанія буде відбуватися не тільки влітку, але і взимку. Це вже має в собі відлуння підготовки до виборів. Ми будемо поліпшувати життя наших студентів, тобто йде розрахунок на них як на потенційних виборців. І ще це додатковий натяк усім українцям, що війна найближчим часом закінчиться, що є надія на те, що завирує нормальне життя, без воєнного стану, без мобілізації, без обстрілів.

Молода людина, якій 20 чи 21 рік, із набагато більшою імовірністю влаштується за кордоном, ніж у 15-16. Тому що це вже не тільки освітні варіанти, але й варіанти повноцінного працевлаштування. Які варіанти нині є за кордоном в плані роботи для молодих повнолітніх українців? 

Найімовірніше, вони були подаватися на статус тимчасового захисту, що дає можливість працевлаштовуватись у будь-якій країні Європи. У Польщі, наприклад, з молоді віком до 25 років не збирають податок на доходи. Це фактично збільшує заробітну плату молоді майже на 20%. Виходить, що людина працює у Польщі, де, порівнюючи з Німеччиною, нижчі ціни на оренду житла, а отримує такий самий дохід, як у Німеччині.

Відповідно, це буде давати можливість нашій молоді, яка буде виїздити до Польщі, працювати й заробляти не порівнянні з Україною заробітні плати. У Польщі мінімальна заробітна плата навіть за некваліфіковану працю становить майже 50 000 гривень — тобто в десять разів більше, ніж отримує молодий український вчитель у школі після вирахування податків.

І я дуже побоююсь, що молодь віком до 22 років буде виїздити, адже вона просто усвідомлює необхідність заробляти кошти на своє життя. Європа дає таку можливість, і достатньо поїхати не до Німеччини, не до Данії, не до Норвегії, а поїхати просто до Польщі, не розраховуючи на якісь соціальні виплати, а відразу почати працювати й заробляти кошти.

Ви помічали, що серед молодих українців сама ідея виїзду за кордон є ідеєю-фікс? Вони насідають на своїх батьків із проханням допомогти їм організувати такий виїзд. Чому так сталося? Від 18 до 25 років, коли тебе можуть мобілізувати, все ж чимало часу.

Молодь, яка живе в TikTok, в Instagram, бачить, як люди спокійно переміщуються всім світом. Вони бачать, що відпочити десь на березі моря або навіть океану насправді не коштує величезних грошей.

Коли вони бачать, як живуть їхні однолітки в Польщі, Чехії, Німеччині, США, то хочуть жити так само, хочуть мандрувати світом. Вони хочуть отримувати емоції, вони хочуть жити повним життям, і тому вони, з одного боку, атакують своїх батьків, а з іншого боку — батьки самі постійно кажуть своїм дітям, що вони можуть знайти для себе можливості для реалізації десь за кордоном.

На наочному прикладі можу сказати, що у класі, де навчається моя донька, з 13 хлопців залишився лише 1. Це після закінчення дев’ятого класу.

На вищу освіту, до речі, у цьому році Міністерство освіти підвищило ціни. Це підганяє батьків вирішувати — або витрачати гроші на навчання в Україні, або відправити дітей на курси польської, німецької чи чеської мови й почати — можливо, навіть безплатно — навчатися за кордоном. А до диплома — польського, чеського, німецького вишу — додасться така річ, як рівень заробітних плат, незрівнянний з Україною.

Нині чимало освітніх фірм пропонують молодим українцям свої послуги для влаштування на навчання в Австрії, Чехії, Словаччині, Польщі, Литві. Багато хто цим користується. Чи реально, що такі молоді люди по закінченні навчання хоча б розглянуть варіант повернення до України?

Студенти, котрі навчаються в Австрії, у Німеччині по закінченні своїх вишів зможуть претендувати на заробітну плату в 3000-5000 євро. Чи зможе Україна запропонувати їм такий рівень перспектив? Україна, яка є фронтиром Європи перед оскаженілою росією?

Це серйозні питання, але в будь-якому разі Україна повинна налагоджувати комунікацію з українцями, які перебувають за кордоном. Потрібно постійно доносити до них єдину тезу: Україна на вас чекає. Якщо це насправді буде стрижнем політики нашої країни, то тоді ми зможемо розраховувати на повернення якоїсь частини громадян.

Думаю, майже всі українці мають знайомих чи родичів, які опинилися під час війни за кордоном. Вони розповідають свої історії про те, як живуть. Надсилають фотографії, відео. Це впливає на бажання виїхати тих, хто ще лишається в Україні?

Насправді картинка завжди здається гарнішою, аніж є справжнє життя. Коли ми бачимо в соціальних мережах, як наші знайомі за кордоном можуть спокійно подорожувати світом, то розуміємо, що ми так відірвані одне від одного. Вони не розуміють уже нас, ми не розуміємо їх, це створює прірву.

І майже кожен із тих, хто перебуває за кордоном, буде розповідати про свої здобутки, про свої успіхи. Вони є своєрідними амбасадорами, які насаджують у нас ідею того, що потрібно з країни виїздити. І що довше буде тривати війна, то більше таких настроїв буде.

Як ви ставитеся до того, що уряд загалом намагається впливати на демографічну ситуацію в Україні за допомогою дозволів і заборон на вільний перетин кордону? Для тієї ж молоді відчуття свободи є визначальним, тому вона гостро реагує. Чи немає якихось, може, складніших, але дієвіших методів?

Тут ідеться не про покращення чи погіршення демографічної ситуації, а про збереження мобілізаційного ресурсу. Тому потрібно виходити саме із цього.

Якщо ж говорити про війну й зачинені кордони та як це впливає на демографію, то в одному із соціологічних досліджень були оприлюднені такі числа: 80% молодих людей віком від 24 до 35 років навіть не замислюються про народження дітей.

Це величезна проблема з урахуванням того, що в нас індекс фертильності становить 0,7, тобто на 10 жінок народжується лише 7 дітей, а хоча б просто для збереження на одному рівні кількості нашої нації потрібно, щоб на 10 жінок народжувались хоча б 22 дитини.

І зачиненими кордонами якось змінити демографічну ситуацію неможливо. Чому? Тому що зачинені кордони автоматично означають, що чоловіки, які виїхали та вивезли свої родини, не будуть повертатися в Україну. Майже ніхто із чоловіків не повертається. І з кожним роком продовження війни, з кожним роком зачинених кордонів ця ситуація буде тільки погіршуватися.

Але найбільш серйозний удар відбудеться тієї миті, коли війна закінчиться, а воєнний стан буде скасовано. Ми зараз уже чуємо обговорення того, що навіть після війни потрібно тримати зачиненими кордони хоча б рік. Для того, щоб, з одного боку, втримати робочу силу. З іншого боку — втримати мобілізаційний потенціал, бо росії ніхто не вірить.

Та якщо таке рішення буде ухвалено, то в 90% громадян за кордоном це повністю перекриє бажання до повернення, адже це буде означати хрест на вільному житті, на жаль. Ми воюємо за вільний світ, але в той самий час ми вимушені тримати людей у країні, тому виникає сумнів: чи воюємо дійсно за свободу? Такі питання в людей з’являються.

Слід зрозуміти, що 70% українців, які перебувають за кордоном, навряд чи повернуться на батьківщину найближчим часом, а після закінчення воєнних дій у нас, можливо, не буде стрімкого економічного злету, а розпочнеться нова хвиля трудової міграції. Ми повинні готуватися до запрошення трудових мігрантів, талановитих іноземців до нас, в Україну.

Наскільки за нинішньої економічної ситуації — в Україні, в Європі, у світі — наявність значної кількості молодого населення є конкурентною перевагою? Чи відбувається боротьба за молодий демографічний ресурс і на що вона впливає?

Потрібно розуміти, що кількість молоді в нашій країні постійно зменшується. Якщо ще у 2010-х роках у нас молоді — а це люди віком від 14 до 35 років — було приблизно 10 мільйонів, то, за прогнозами демографів, до 2030 року в нас молоді буде удвічі менше — приблизно 5 мільйонів. А ця молодь має прийти на заміну вже нам — людям, яким за 40 років. Хто вийде на ринок праці? Хто буде платниками податків, хто буде споживачами товарів і послуг, хто буде далі жити в нашій країні?

Демографічна криза притаманна не тільки Україні — така сама проблема з народжуваністю й у Польщі, Чехії, Німеччині, фактично в усій Європі. Зрозуміло, що європейські країни намагаються залучати до себе талановиту молодь, а то й просто молодь у цій боротьбі. На жаль, я вимушений констатувати: Україна — поки що — у цій боротьбі програє.

Ми повинні зробити все, аби зменшити відтік українців, не тільки молоді, а загалом українців з України. Але робити це потрібно не примусом, не заборонами, не зачиненими кордонами, а створенням в Україні таких умов, щоб людям було цікаво тут залишатися, щоб людям було цікаво повертатися, щоб людям було цікаво їхати до нас.