Державний борг України зріс майже вдвічі за три роки великої війни. Наскільки це страшно

У 2021 році співвідношення держборгу до ВВП становило лише 49%. У 2022-му, з початком великої війни, цей показник різко виріс до 77,7%, а у 2023-му — до 84,4%. Кредитно-рейтингова агенція Fitch звертає увагу на той факт, що країни з фінансової ліги, до якої за своїми показниками належить Україна (наприклад, Аргентина, Ефіопія, Гамбія, Лаос, Пакистан), мають середнє співвідношення держборгу до ВВП на рівні 70,9%. Навіть у цій не найуспішнішій лізі економік Україна за показниками заборгованості пасе задніх.

Три роки активної війни зробили Україну досить проблемною державою з погляду заборгованості. І це можна було би пережити, але нам доводиться позичати знову й знову, а кредитори, відповідно, менш охоче надають кошти країні, що й так уже набрала чимало боргів.

«Звісно, таке співвідношення боргу до ВВП є дуже великим, однак варто враховувати, що країна охоплена війною і наразі не може розвиватися активно, через що цей показник такий», — говорить Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU.

А втім, він усе ж вважає, що про боргову кризу говорити не слід, а панікувати — тим більше. 

«З огляду на графік виплат за державним боргом, вони не є загрозливими для бюджету та держави, особливо в умовах отримання нових траншів міжнародної допомоги», — каже Котович.

Фінансово-економічні показники, необхідні для членства у Євросоюзі, вимагають, аби державний борг країни-члена ЄС або країни-кандидата був не більше 60% ВВП. Власне, Бюджетний кодекс України передбачає цей самий рівень, але дія цієї норми наразі призупинена.

«Так, 90% державного боргу до ВВП, три чверті якого в іноземній валюті, у звичайних умовах, якщо цей борг узятий на комерційних умовах, це суттєве навантаження на бюджет і економіку, — каже народний депутат Данило Гетманцев, очільник фінансового комітету Верховної Ради. — Але Україна перебуває не у звичайних умовах. Зростання державного боргу обумовлено переважно, якщо не виключно, російською агресією. Левова частка приросту державного боргу обумовлюється наданням офіційних зовнішніх позик від партнерів, які ми використовуємо на фінансування невійськових видатків і перекриття доходів, які випали через втрати від війни або пішли на оборону».

«До початку повномасштабного вторгнення рівень державного та гарантованого державою боргу України до ВВП демонстрував стійку тенденцію до зниження. Проте у період воєнного стану, в умовах суттєвого збільшення видатків на оборону, цей показник зріс», — розповіли hromadske в пресслужбі Мінфіну.

Україна дедалі більше позичає у валюті, а не у гривні

Якщо поглянути на деякі розвинуті країни, то вони теж мають дуже високий державний борг. Так, держборг Японії становить 264% ВВП, Греції — 173%, Італії — 142%.

Але порівнювати всі ці країни з Україною некоректно з різних причин. По-перше, вони мають більші за розміром економіки. По-друге, їхній державний борг має нижчі відсоткові ставки. По-третє, якщо говорити про Грецію та Італію, то вони є членами Єврозони, тому в разі погіршення боргової ситуації їх неодмінно рятуватиме Європейський центральний банк, що він уже неодноразово робив. По-четверте, у цих країнах немає війни.

Україна ж зі своїм державним боргом якщо не сам на сам, то принаймні в зовсім іншому статусі. Допоки триває війна, а Україну в ній досі підтримує велика міжнародна коаліція — боргова криза нам не загрожує. Але так не може тривати вічно. Понад те, фінансова перспектива України вже майбутніх трьох років видається туманною.

Міжнародна коаліція поки що надає Україні позики, не надто зважаючи на рівень заборгованості країни, адже в пріоритеті — траєкторія розвитку війни. Так, у 2024-му, як і у два попередні роки, близько сім восьмих зростання всього державного боргу було спричинене збільшенням зовнішньої заборгованості, лише одна восьма припадала на внутрішні позики — облігації.

Найбільший чистий вплив на зростання заборгованості у 2024 році мало отримання пільгових кредитів від ЄС у межах Ukraine Facility на суму 11,1 мільярда доларів, групи Світового банку — 8,9 мільярда доларів, Міжнародний валютний фонд — 2,4 мільярда доларів, уряду Канади — 1,4 мільярда доларів, за даними фінансового комітету Ради.

«Перший важливий факт, який треба брати до уваги під час оцінки боргових ризиків, що ці позики надаються на виняткових пільгових умовах», — коментує нардеп Данило Гетманцев.

Так, ставка за більшістю таких кредитів не перевищує 2%, а строки погашення становлять до 25 або навіть 35 років, як у разі кредитів ЄС, при тому, що сплата відсотків за ними передбачена коштом ЄС. А от МВФ суттєво збільшив вартість кредитів для України — до близько 7% річних.

«Звісно, розумію обурення, що 7% для країни у війні — дорого. Це правда», — каже Гетманцев. 

«Значна частина залучених коштів під час війни — це пільгові довгострокові кредити зі ставками, що наближаються до нуля, та відтермінованими виплатами на десятки років, — говорить Адріан Пантюхов, економіст аналітичного центру Ukraine Economic Outlook. — Із часом реальна вартість залучених коштів знижуватиметься. Один мільярд доларів, позичений у 2022 році, у 2032-му фактично коштуватиме менше. За консервативними оцінками, з урахуванням щорічної доларової інфляції на рівні 2%, за десять років понад 20% номінальної вартості боргу буде розмито».

Міністерство фінансів України вже понад п’ять років наголошує на важливості того, аби державні позики дедалі більше були у гривні, адже в такому разі борговій стійкості країни не настільки загрожує девальвація національної валюти. Але наразі маємо протилежне: структура державного боргу погіршується. Частка боргу в іноземній валюті зросла майже до 75% проти 65% до війни, при тому, що безпечним рівнем вважається 60%.

Підтримати

Ризики зменшення міжнародного фінансування

Війна не може тривати вічно, так само як і міжнародне фінансування потреб України, коли фактично половина держбюджету перекривається донорами, котрі зацікавлені в Україні.

Саме через це важливим є питання про те, як кредитори оцінюють імовірність завершення війни в осяжному майбутньому.

«Fitch очікує, що війна триватиме у 2025 році в межах поточних параметрів. На наш погляд, попри деякі територіальні досягнення росії з кінця 2023-го, західна військова підтримка та сильний опір мають допомогти України уникнути суттєвих додаткових втрат території.

Нова американська адміністрація офіційно зазначила ціль закінчити війну, що може спричинити домовленість про припинення вогню. Але мирна угода є малоймовірною через складні поступки, яких вимагаються від обох сторін. Параметри домовленості про припинення вогню, включаючи безпекові гарантії для України та обсяг територій, що залишаться під російським контролем, залишаються невизначеними», — пише в аналітичній записці для клієнтів агенція Fitch.

З огляду на те, що міжнародна спільнота прогнозує продовження гарячої стадії війни протягом усього 2025 року, партнери цього року пообіцяли надати Україні 38,4 мільярда доларів.

«Очікується, що у 2025 році Україна отримає 38,4 мільярда доларів зовнішнього фінансування, — повідомили hromadske в пресслужбі Національного банку України. — Валові внутрішні залучення плануються на рівні 579 мільярдів гривень, чисті залучення становитимуть 17 мільярдів гривень».

Це означає, що лише 17 мільярдів гривень нових грошей може позичити Мінфін на внутрішньому ринку, решта з позичених 579 мільярдів піде на погашення вже наявної заборгованості. Україна наблизилася до того моменту, коли позичати вдома можна лише в дуже обмежених обсягах. 

«Це не нескінченна можливість, є певні обмеження в частині запозичень — вони пов’язані не тільки з обсягами запозичень, а й з борговою стійкістю», — заявив міністр фінансів Сергій Марченко.

Це особливо загрозливо з того погляду, що в разі замороження війни протягом 2025 року потоки міжнародної допомоги скоротяться, внутрішній ринок запозичень матиме вичерпаний потенціал, а відбудова економіки, енергетики інфраструктури, житлового фонду сама себе не профінансує.

«На 2025 рік ми маємо тверді гарантії від ЄС, США, інших партнерів, які дозволяють повністю закрити потребу в зовнішньому фінансуванні, — пояснює Данило Гетманцев, очільник фінансового комітету Ради. — Три основні джерела — пільгове фінансування за програмою ERA (коштом частини з 50 мільярдів доларів прибутків від заморожених російських активів), Ukraine Facility та програма EFF від МВФ. Частина коштів за цими програмами буде доступною і у 2026 році, який також частково вже забезпечено зовнішнім фінансовим ресурсом. У цьому плані ми почуваємось більш впевненими, ніж на початку минулого року».

В НБУ прогнозують, що вже у 2026-му обсяги міжнародної допомоги впадуть до 25 мільярдів доларів, а у 2027-му — до 15 мільярдів.

А втім, регулятор запевняє: «Зберігається простір для акумуляції додаткових ресурсів у разі непередбачених подій. Опція „друку коштів“ (купівлі Національним банком ОВДП) наразі не розглядається. Емісія як джерело наповнення бюджету буде розглядатися насамкінець за неможливості використання та недостатності надходжень з інших джерел».

«Очевидно, що високий рівень боргу не є бажаним, але наразі ключовий ризик полягає не в його обсязі, а в потенційному скороченні міжнародної допомоги у 2026-2027 роках, — пояснює поточну боргову ситуацію економіст Адріан Пантюхов. — Наразі партнери фінансують значну частку соціальних витрат держави, що дає змогу обслуговувати зобов’язання без скорочення фінансування критичних сфер. Відтак, головний виклик для України — забезпечити стійку макроекономічну політику та створити умови для залучення інвестицій, які дозволять поступово зменшити боргове навантаження».

На запитання hromadske про те, що буде в разі замороження війни та різкого скорочення обсягів міжнародної допомоги для України, депутат Данило Гетманцев відповів: «Як воно буде далі — подивимось. Сценарії можуть бути різними й насамперед вони визначатимуться залежно від того, чи продовжиться війна, чи буде стійкий мир. Звісно, що за негативного сценарію ризики боргової стійкості суттєво загостряться. На мою думку, найбільш суттєвим є валютний ризик, оскільки три чверті всього державного боргу деноміновано в іноземній валюті».

«Тут треба, по-перше, нарощувати глибину й ліквідність внутрішнього боргового ринку, насамперед гривневих ОВДП, що власне і відбувається з кінця 2022 року, але є ще куди рухатись. А по-друге, зберігати відносну валютну стійкість, не дозволяти обвальну девальвацію, бо це зазвичай прямий шлях і до боргової кризи», — додає депутат.

Тим часом зовнішній ринок запозичень для України залишається переважно закритим. Це пов’язано з реструктуризацією державного боргу у 2024-му, коли Мінфін мусив домовлятися з кредиторами про зменшення зобов’язань за єврооблігаціями на 37%, а також про продовження їхнього строку.

«Ринкова ставка для України із нашим кредитним рейтингом становила б зараз, імовірно, 15-20%. І це ще питання, чи дали б нам у борг на ринкових умовах у стані війни», — говорить Гетманцев.

Наразі ж завдяки пільговим кредитам середньозважена вартість українського держборгу становить 5,09% проти 7,79% у 2022-му. Середньозважена строковість збільшилася приблизно в два рази — з 6,27 року до понад 12 років.

Однак Гетманцев вважає повернення України на зовнішній ринок запозичень реальним: «Так, вважаю це цілком реальним. Мінфін публічно озвучував плани повернутись на зовнішні комерційні ринки запозичень у 2025–2026 років. Не знаю, чи трапиться це цього року, але 2026-го, коли минуть уже два роки після останньої реструктуризації, це цілком імовірно. Залежить від умов, які будуть складатись».

Чи можливо для України зменшити держборг?

Зазвичай країни, котрі хочуть чи мусять зменшити своє боргове навантаження, вдаються до доволі різких заходів. Це може бути радикальне зменшення бюджетних видатків, підвищення податків, масова приватизація, підвищення пенсійного віку, виконання доволі суворих вимог МВФ та інших кредиторів.

Так, схожу політику нині провадить в Аргентині президент Хав’єр Мілеї, чим заслужив схвалення як інвесторів, так і міжнародних організацій. 

«У цьому контексті цікавим прикладом є Аргентина. Новий президент країни здійснив жорстких заходів економії: скоротив кількість міністерств, звільнив частину державних службовців і зупинив індексацію зарплат та пенсій. Як наслідок 2024-й став першим за 14 років, коли Аргентина досягла профіциту бюджету. Проте заплатила свою ціну: у квітні 2024 року інфляція споживчих цін в Аргентині досягла 289% у річному вимірі, наразі вона майже знизилась до двознакового рівня», — пояснює економіст Адріан Пантюхов.

Чи повинна й Україна піти цим шляхом — якщо не зараз, то в близькому майбутньому? Той самий МВФ на український рівень держборгу до ВВП у 90,4% дивитиметься набагато негативніше по завершенню війни й вимагатиме конкретних дій для зменшення цього навантаження.

«Покращення показника відношення боргу до ВВП має відбуватися насамперед завдяки зростанню економіки, особливо після зменшення безпекових ризиків. Тоді країна зможе рефінансувати свої борги за нижчими ставками, а також за необхідності зменшувати загальну суму боргу, покриваючи виплати завдяки кращим доходам бюджету», — вважає фінансовий аналітик Тарас Котович.

«Усі боргові ризики повинен прорахувати Мінфін у своїй борговій стратегії, яка незабаром має бути оновлена. Задля мінімізації цих ризиків приймаються плани й конкретні заходи з управління державним боргом. Війна показала, що треба бути готовим до будь-якого розвитку подій», — вважає депутат Данило Гетманцев.

«Україна пройде 2025 рік без урізання бюджетних видатків. У найближчій перспективі сценарій скорочення державних витрат залишається неприйнятним, адже держава виконує ключову роль у розподілі міжнародної фінансової допомоги, яка наразі формує понад 50% ВВП країни, — прогнозує економіст Адріан Пантюхов. — Для України важливо знайти баланс між оптимізацією державних фінансів та збереженням соціальної стабільності».

«Перебуваючи в Програмі МВФ, Україна взяла на себе зобов’язання щодо боргової стійкості. Зокрема, цільовий показник співвідношення боргу до ВВП складає 82% до кінця 2028 року та 65% до кінця 2033 року», — говорять у Мінфіні.

Та поки що йдеться не про зменшення, а про подальше збільшення державного боргу України. Так, МВФ прогнозує, що у 2025-му держборг України до ВВП зросте до 106,6%, а у 2026-му — до 107,6%. За негативного сценарію числа будуть іще гіршими: 117,5% у 2025-му, 132,1% у 2026-му, 134,3% у 2027-му.