Бізнес із «тривожної валізки». Як українки в Польщі формують нове підприємницьке середовище

«Свій до свого по своє»

«Вона зателефонувала наступного дня і захоплено кричала у слухавку — не вірила, що медовик виявиться таким смачним! Так я зрозуміла, що перше замовлення добре розійшлося лише тому, що поляки мене пожаліли», — з усмішкою пригадує 28-річна кондитерка Віра з Києва.

Кілька років поспіль вона вдосконалювала свою майстерність, брала участь у фестивалях вуличної їжі, а коли нарешті наважилася орендувати частину приміщення під кафе у столичному житловому комплексі та внесла завдаток за оренду, почалася повномасштабна війна.

Торік у березні Віра опинилась у Варшаві й розпочала невеликий бізнес — «незареєстровану діяльність», за яку податок не сплачується, коли дохід за місяць не 1505 злотих (майже 13 000 гривень — ред.). Віра вже сформувала власну мережу постійних клієнтів й активно її нарощує. Солодощі продає через групи у Facebook.

«Ми йдемо в кожне нове кафе, яке відкривають українці, якщо щось купуємо, то в наших», — каже 37-річна Марина Кологривова з Харкова, розробниця власного бренду одягу і прикрас.

2 березня 2022-го у сусідній будинок влучила ракета й ударною хвилею у квартирі Марини повибивало вікна. Після цього жінка з донькою переїхали до Кракова.

Задовго до війни Марина, маючи 200 доларів, розпочала свій бізнес. Він виріс до 15 партнерських шоурумів по всій Україні. Нині в Польщі майстриня виготовляє патріотичні прикраси: для речей «з українською душею» фурнітуру частково замовляє за кордоном, щось купує на місці. 20% від свого прибутку переказує на підтримку України.

«Бізнес робиться на енергії, важливо, що вкладаєш, бо люди купують у людей», — переконана жінка.

Нині у Кракові вона розпочинає новий проєкт із назвою «Рідне з дому». Пропонує календарі, картини й милі дрібнички з України, які б ставали покупцям-українцям опорою на чужині.

Власні бізнеси в Україні підприємиці звикли просувати за допомогою Instagram. Нині ж у Польщі більше сподівань покладають на позитивні відгуки й спільноти українців у місцевих Telegram-каналах. У них чимало оголошень від майстринь, які працюють у царині краси й пропонують послуги з манікюру, нарощування вій, а також тих, хто виготовляє торти і домашні напівфабрикати. Усі вони розраховані на українців, які купують за принципом «свій до свого по своє».

Діяльність під час війни як досягнення

«Стратегія “відкриваємося для українців, а потім адаптуємося до польського ринку” добре спрацьовує для додання собі впевненості», — переконана бізнес-тренерка Мілітіна Велика, засновниця та керівниця консалтингової компанії MV Company. Вона консультує українців, які розпочинають власну справу за кордоном.

Щоб започаткувати вдалий бізнес, Мілітіна радить добре вивчити польський ринок і правила гри на ньому, зважаючи на ментальні особливості, а також розробити маркетингову стратегію та продумати систему дій.

48-річна косметологиня Ксенія Семенова з Харкова орієнтується на місцевих споживачів. Радить зважати на традиційні європейські звичаї та дослухатися до запитів ринку. Хоч і не заперечує, що українські переселенки формують і нові тенденції в польській індустрії краси.

У рідному Харкові Ксенія мала успішний салон, займалася косметологічно-лікарською діяльністю, проводила семінари. Торік 22 лютого в салоні якраз завершили ремонт і встановили нову сантехніку. За кілька днів будівлю розбомбили росіяни. Нині Ксенія працює у Кракові, надає косметологічні послуги.

«Податкова система в Польщі дуже дбайлива до початківців, — каже майстриня. — Податки тут вираховують лише з прибутку, витрати на матеріали й обладнання не враховуються. Ти навіть можеш обрати собі оподаткування, пів року маєш звільнення від глобальних податків, платиш лише в ZUS (Управління соціального страхування — державна організація в Польщі, відповідальна за питання соцстраху — ред.) із робочого комп’ютера. Коли приходиш до податкової, там кажуть: “Ми не каральний орган, ми допомагаємо вам заробляти”».

Наразі для українців у Польщі доступна так звана діяльність одноособова, яку можна зареєструвати навіть без Карти побиту. Серед інших можливостей — дотації від Центру зайнятості у 30 000 злотих (це приблизно €6500 — ред.) для започаткування власної справи, державне дофінансування — наприклад, при відкритті дитячого садочка тощо.

«Якщо діяльність ведеться під час війни — це вже велике досягнення, — переконана Мілітіна Велика. — Бізнеси, які працювали в Україні, на польському ринку будуть почуватися впевненіше. Однак до вибору напряму діяльності треба підходити зважено. Приміром, зараз спостерігаємо таку тенденцію, що польки, коли записуються на манікюр, просять, аби їх обслуговувала українська майстриня. Бо українські дівчата роблять усе натхненно і прискіпливо. Якщо вони володіють мовою, то започатковують власні курси й навчають польських фахівчинь. Є чимало напрямів для діяльності».

Є ще одна перевага польського ринку для українських підприємиць — він дає змогу працювати не лише в самій Польщі, а й по всій Європі. Такий собі трамплін можливостей.

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.

Авторка: Ольга Гембік