Брудний метод. Що лікують пересадкою калу сьогодні та на що чекати в майбутньому

Спершу, почувши про трансплантацію калу, можна здивуватися чи розсміятися. Ми звикли, що людям за потреби пересаджують нирки, серце, шкіру або інші важливі органи, від яких залежить життя. Проте не кал. 

Але не до сміху. Це медична процедура, яку вже сьогодні лікарі в різних країнах з успіхом використовують, щоб подолати небезпечні побічні наслідки вживання антибіотиків. І дослідження дають підстави сподіватися, що в майбутньому за допомогою трансплантації калу можна буде лікувати й інші дуже різні хвороби. 

Наприклад, нещодавно дослідники з Ірландії повідомили, що пересадка калу від молодих мишей до старих покращує в них деякі когнітивні функції. А це означає, що — потенційно — процедура може допомогти й людям упоратися із наслідками старіння. 

Про перспективи трансплантації калу hromadske поговорило з генетиком, дослідником процесів старіння, кандидатом біологічних наук Олександром Колядою.

Я і 30 трильйонів 

Чому саме кал — неприємна субстанція, відходи нашої життєдіяльності?

Річ у тім, що в ній містяться численні види бактерій, які також називають кишковою мікрофлорою (або мікробіомом). Усього їх в організмі понад 30 трильйонів — це можна зіставити із числом клітин власне людського тіла.

Видовий склад бактерій у кишечнику відрізняється в людей залежно від харчування, віку, стану здоров’я та інших факторів. Олександр Коляда розповідає: разом із колегами йому вдалося з’ясувати на прикладі українців, що зимове «населення» нашого кишечника відрізняється від літнього — у теплі місяці воно здоровіше. Найімовірніше, це через харчування — влітку зазвичай їмо більше овочів, а це корисно для мікрофлори.

В іншій роботі наші дослідники показали (знову на прикладі українців), що люди із зайвою вагою мають інший склад кишкової мікрофлори в порівнянні з людьми із нормальною вагою тіла.

Ці та інші приклади свідчать про тісний зв’язок між нашим тілом і бактеріями, що його населяють. Й іноді це питання життя і смерті.

Коли хороші бактерії зникають 

Ось один із прикладів. В кишечнику більшості людей живе бактерія Clostridioides difficile. Більшість із нас не знає про неї, і вона ніяк особливо не заважає. Але, лікуючи антибіотиками ту чи іншу інфекцію, заразом впливаємо на мікрофлору кишківника. Багато бактерій гинуть, але не Clostridioides difficile — просто тому, що вона не реагує на більшість антибіотиків.

Ба більше, коли зникають і слабшають її конкуренти, вона готова зайняти вільні ніші й нарешті гучно заявити про себе — так виникає псевдомембранозний ентероколіт. Він може виявлятися болем у животі, діареєю, підвищеною температурою та нудотою. Переважно якщо скасувати вживання антибіотиків, мікрофлора кишечника нормалізується і людина одужає. В складніших випадках доводиться призначати антибіотики, до яких Clostridioides difficile зазвичай чутлива. Але деколи й вони не допомагають. У хворого фактично не залишається вибору, і це нерідко призводить до смерті. За даними CDC (Центр з контролю та профілактики захворювань в США) у 2017 році Clostridioides difficile спричинила майже 13 тисяч смертей у США.

Але в арсеналі медицини є ефективніший, ніж антибіотики, метод — пересадка калу, або як її ще називають, трансплантація фекальної мікробіоти. Загальна ідея проста: потрібно взяти мікрофлору з кишечника здорової людини й «поселити» її в кишечнику з порушеною мікрофлорою.

Можемо навіть не знати кожну з цих бактерій, але вони самі між собою розберуться, кого з них повинно бути більше, а кого — менше. Такий метод лікування за псевдомембранозного коліту офіційно використовується в різних країнах й успішно рятує життя людей.

Тропічний ліс усередині нас 

Попри те, що роль кишкової мікрофлори в організмі активно досліджується, все ще знаємо недостатньо про неї. Просто тому, що мікробіом є дуже складним. Деякі дослідники навіть порівнюють його з тропічним лісом із його незліченними зв’язками між тисячами й тисячами різних видів організмів. А це означає, що потенціал у пересадки калу набагато ширший, ніж лікування псевдомембранозного коліту й інших розладів травної системи.

Кишечна мікрофлора проти COVID-19

Кілька місяців тому польські дослідники повідомили про два випадки, коли трансплантація фекальної мікрофлори допомогла вилікуватися від COVID-19. Двом чоловікам віком 80 і 19 років призначили таку процедуру для лікування інфекції Clostridioides difficile. Але трапилося так, що обидва тоді само захворіли на COVID-19. В обох був позитивний результат тесту і підвищена температура. Але за лічені дні після пересадки калу тест вже був негативним, симптоми минули й жодних ускладнень не було.

Сама собою пересадка калу не могла спричинити захворювання, адже донорів ретельно перевіряли. Хоча жодних узагальнень із двох випадків робити не можна, але дослідники вважають, що саме процедура трансплантації фекальної мікрофлори могла сприяти легкому перебігу коронавірусної інфекції. Для обох пацієнтів це було особливо важливо, оскільки кожен перебував у групі ризику.

Навіть хвороба Альцгеймера 

Також вважається, що пересадка калу може допомогти людям з аутизмом.

«Навряд чи на сам цей стан можна якось вплинути за допомогою бактерій, але річ у тім, що люди з аутизмом часто мають підвищену чутливість до багатьох харчових продуктів, і в них часто виникають проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Але через те, що їм складно комунікувати із зовнішнім світом, вони не можуть розповісти про свої проблеми належним чином. Трансплантація фекальної мікрофлори дозволяє зменшити багато які симптоми таких людей», — пояснює Олександр Коляда.

Інший, неочікуваний на перший погляд напрям, де в перспективі може застосовуватися пересадка калу, як розповідає дослідник, пов'язаний із лікуванням хвороби Альцгеймера — найбільш поширеної причини деменції.

Науковці описали випадок, який стався із літньою подружньою парою, де чоловік потерпав від вираженої деменції. Після курсу антибіотиків йому знадобилася пересадка фекальної мікрофлори — відтак у нього значно покращилися когнітивні функції. Чому саме це сталося — достеменно невідомо, але ця історія спонукає науковців до подальших пошуків.

Пересадка калу в Україні 

Загалом, за словами Олександра Коляди сьогодні у світі проводять сотні клінічних досліджень, пов’язаних із технологією пересадки калу. В Україні, як відомо, таких досліджень немає.

Проведення цієї процедури в клінічній практиці в нашій країні ніяк не регулюється, отже, не забороняється. Проте, як каже Олександр Коляда, ні великого попиту, ні пропозиції на неї в нас немає. Не тому, що наші люди більш відповідально лікуються антибіотиками та менше хворіють. А тому, що в нас недостатньо добре діагностується інфекція Clostridioides difficile, яка є головним показом для трансплантації фекальної мікрофлори.

Принаймні в одному із медичних закладів Києва цей метод застосовують уже кілька років. Та відкритої інформації про результати наразі замало, щоб говорити про її ефективність.

Донори калу 

Якщо є люди, яким роблять пересадку калу, то мають бути люди, які є його донорами. Але жарти на зразок «Вирішив підзаробити — став донором калу» тут зовсім недоречні. Адже фекальна мікрофлора може бути як порятунком для хворого, так і джерелом серйозних проблем, про що далі.

Донорами не можуть стати, наприклад, люди з різними інфекційними захворюваннями. В середньому всім критеріям донора відповідає лише одна людина з тисячі.

У 2015-му році в США почали працювати перші у світі банки донорського калу — спеціальні установи, де зразки калу від різних людей збираються і зберігаються для наукових цілей і лікування хворих.

Сам собі донор 

Але в деяких випадках людина може стати сама собі донором калу. Наприклад, якщо їй потрібно пройти серйозний курс лікування антибіотиками, який може суттєво порушити мікрофлору кишечника. Тоді перед початком лікування людина може зберегти зразок фекальної мікрофлори, а після лікування їй цей зразок пересадять. В таких випадках говорять про аутотрансплантацію.

Інша ситуація, коли мікрофлора може змінитися і загрожувати людині, — якщо застосовують променеву терапію під час лікування онкологічних захворювань. Тоді також може врятувати аутотрансплантація фекальної мікрофлори.

«З огляду на мою сферу наукових інтересів було б цікаво спробувати пересадити літній людині “молодшу” версію її ж мікробів і подивитися, як це вплине на роботу її організму. Адже з віком наш мікробіом змінюється і стає більш прозапальним. Якщо його “омолодити”, це може піти на користь», — каже Олександр Коляда.

Точно не гомеопатія 

Попри перспективи й уже наявні успіхи, трансплантація калу може мати побічні ефекти, серед яких украй серйозні. Позаминулого року в США зареєстрували першу в історії смерть пацієнта внаслідок трансплантації фекальної мікрофлори. Причиною став штам кишкової палички з донорського калу, стійкий до цілої низки антибіотиків. В іншого пацієнта, який отримав кал від того самого донора, так само розвинулася інфекція — але зрештою йому пощастило більше.

«Такі історії лише доводять ефективність методики. Ускладнень та летальних випадків не буває — зі зрозумілих причин — хіба від гомеопатії. Якщо методика чи препарат справді працює, то рано чи пізно від них виникнуть якісь побічні ефекти, — каже Олександр Коляда. — Це зворотний бік медицини та доказ, що фекалії — це ліки».