УКРАЇНА

«Колгосп без прав»: чи вплине вихід із СНД на майбутнє України

30 квітня, 2018 13:16
УКРАЇНА/«Колгосп без прав»: чи вплине вихід із СНД на майбутнє України
Зберегти
Вигляд
lead
Президент України Петро Порошенко під час 11 Київського безпекового форуму заявив, що Україна повинна припинити участь у статутних органах Співдружності Незалежних держав (СНД), а також скасувати деякі положення «Договору про дружбу, співробітництво та партнерство».

Президент України Петро Порошенко під час 11 Київського безпекового форуму заявив, що Україна повинна припинити участь у статутних органах Співдружності Незалежних держав (СНД), а також скасувати деякі положення «Договору про дружбу, співробітництво та партнерство».

«З огляду на те, що Україна ніколи не була і не є нині членом СНД, а також на відмову цієї структури засудити російську агресію, просив би, щоб ми спільно з урядом підготували пропозиції щодо офіційного припинення нашої участі в статутних органах СНД. Як й остаточного закриття українського представництва при відповідних інституціях у Мінську», — заявив Порошенко.

Яку роль Україна відігравала в СНД, та що означала Співдружність для України — розбиралося Громадське.

Що таке СНД?

8 грудня 1991 року Україна, Республіка Білорусь та РФ підписали так звані Біловезькі угоди або ж «Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» (СНД). Це була своєрідна спроба пом'якшити розпад Радянського Союзу.

Утім, Україна не ратифікувала статут СНД, тому, будучи державою-засновником, де-юре — не член Співдружності. Попри те,що повноцінно брала участь у роботі співдружності нарівні з рештою.

Згодом до СНД увійшли всі колишні республіки СРСР, крім країн Балтії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Іще 7 років Алієва: головне про вибори президента Азербайджану

Від часу анексії Криму й війни на Донбасі Україна кілька разів намагалася вийти з об'єднання. У травні 2014 року секретар Ради національної безпеки і оборони Андрій Парубій заявив, що Україна починає процес виходу зі Співдружності. У листопаді 2014 року до Верховної Ради подали відповідний законопроект, але до порядку денного його так й не внесли.

«Питання членства в СНД ніколи не було пріоритетним, критичним, ніхто не чинив тиску на (українську) владу, — пояснює політолог Олександр Сушко. — Це політичний посилання президента (України), але наразі це тільки посилання, за яким не пішли практичні рішення. У політико-правовому сенсі це рішення складніше, ніж здається».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Про мир домовляються з ворогами, а не друзями: експерти — про шляхи і ризики врегулювання конфлікту на Донбасі

Поки з усіх країн-учасниць припинила будь-які стосунки в межах СНД лише Грузія. Це сталося у 2009 році, а поштовхом була російсько-грузинська війна 2008-го року. За словами Сушка, Тбілісі виходило зі Співдружності, розірвавши дипломатичні відносини з РФ. Позаяк процедура виходу не прописана, це рішення сприйняли як даність на тлі загострення конфлікту з Росією.

Президент України Леонід Кравчук (другий ліворуч), голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич (третій ліворуч), президент Російської Федерації Борис Єльцин (другий праворуч) під час церемонії підписання Угоди про ліквідацію СРСР і створення Співдружності Незалежних держав (СНД), Біловезька пуща, Брестська область, Білорусь, 8 грудня 1991 року Фото: Yuriy Ivanov/RIA Novosti archive (CC BY-SA 3.0)

Для чого створювали СНД?

Згідно зі статутом, СНД — це не держава, а отже організація не має наднаціональних повноважень, приміром, єдиної валюти.

Експерт із СНД, політолог Аркадій Дубнов каже, що головна заслуга Співдружності — безвізові режими між більшістю країн пострадянського простору, а також деякі двосторонні договори, як, наприклад, угода про взаємну виплату пенсій (ідеться про тих, хто працював за часів СРСР, а потім у 1991 році отримав громадянство однієї з колишніх республік і, відповідно, пенсію). Тільки через двадцять років після створення Співдружності, у 2011 році країни СНД підписали договір про зону вільної торгівлі.

Про організацію критично відгукувалися багато політиків, включно з Володимиром Путіним. У 2005 році він заявляв:

«Якщо хтось очікував особливих досягнень у всіх сферах в СНД, то їх не було і бути не могло. Цілі програмувалися одні, а на ділі процес після розпаду СРСР відбувався інакше».

Другий президент Азербайджану Абульфаз Ельчибей висловився ще жорсткіше. Він підкреслює, що СНД вистояла б, за умови, що незалежні держави в її складі були б по-справжньому захищеними. Водночас, в Абхазії залучаються російські війська, щоб витіснити грузинське населення, нарікає він:

«Яка ж це «співдружність»? Росія використовує СНД, намагаючись зберегти стару імперію в новій формі, і винаходить різні механізми для цього. Лідери СНД не зробили жодної серйозної спроби залагодити вірменсько-азербайджанський конфлікт або будь-який інший конфлікт на теренах пострадянської зони. Я колись назвав СНД великим колгоспом без прав. Такий колгосп неминуче розвалиться, і це по суті вже сталося».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Грузія: смертельна спадщина серпневої війни

На думку ж українського політолога Олександра Сушка, Росія давно втратила інтерес до СНД, ще в 90-х роках, хоча на перших порах й існувала надія, що СНД буде певним перехідним етапом до реставрації російського домінування. Згодом стало зрозуміло, що закладений в СНД формат надто важко нав'язати іншим країнам.

Зліва направо: президент України Леонід Кравчук, президент Казахстана Нурсултан Назарбаєв, президент Російської Федерації Борис Єльцин та голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич під час церемонії підписання протокола про створення СНД, Алма-Ати, Казахстан, 21 декабря 1991 року Фото: Dmitryi Donskoy/RIA Novosti archive (CC BY-SA 3.0)

«Відтак Росія почала замислюватися про інші проекти, — пояснює Олександр Сушко. — Спершу це була Організація Договору про колективну безпеку, потім Митний союз, так звана союзна держава з Білоруссю, Євразійський економічний союз. Нині ЄврАзЕС — головна економічна модель для просування російської ідеї щодо відродження регіональної гегемонії».

Натомість Аркадій Дубнов уважає, що до кінця «розлучення» в СНД наразі не завершене: 

«Воно триває. Зокрема, на Кавказі — Карабахський конфлікт. Триває в Молдові, де не вирішена проблема Придністров'я. Є ситуація на сході України. Це все — наслідки «недорозлучення».

Союзи й організації

  • Організація Договору про колективну безпеку: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан
  • Митний союз: Росія, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Киргизстан
  • Євразійський економічний союз (ЄврАзЕС): Білорусь, Казахстан, Росія, Киргизстан, Таджикистан

Що може втратити Україна після виходу із СНД?

По-перше, під загрозою опиниться безвізовий режим. Попри те, що українська влада з 2014-го року ускладнила в'їзд для росіян в Україну, на повне скасування безвізового режиму з Москвою Київ не йде. Утім, на це цілком здатна Росія, стверджує Аркадій Дубнов:

«Я не дуже розумію, як Київ, не зважаючи на політичний характер цього демаршу, вирішуватиме проблему візового режиму з Росією. Добре це чи погано, коли сотні тисяч українців матимуть труднощі. Йдеться про трудових мігрантів, які досі складають більшість в Росії».

По-друге, Україна може опинитися в патовій ситуації щодо договорів з країнами пострадянського простору, які економічно їй вигідні.

У Росії не забарилися з реакцією на рішення Порошенка про вихід зі статутних органів СНД. Так, Валентина Матвієнко, спікерка Ради Федерації і глава Ради Міжпарламентської асамблеї СНД заявила, що вихід України з СНД «суперечить її економічним інтересам».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто інвестує в Україну?

А постпред Росії при СНД Андрій Шведов сказав, що, вийшовши зі Співдружності, Україна може позбутися доступу до зони вільної торгівлі і можливостей регулювати питання пенсійного забезпечення при переїзді громадян на проживання до інших держав. Як запевняє Шведов, «країни Співдружності представляють для України важливий експортний ринок, близько 16%, а надто для машинобудівної продукції.

Водночас в Адміністрації президента України вважають, що економічно вигідні для Україні договори можна і потрібно залишити. Про це заявила представник президента України у Верховній Раді Ірина Геращенко, втім, не назвавши, які саме домовленості потрібно зберегти, а від яких — відмовитися.

Політолог Олександр Сушко каже, що наразі не зрозуміло, як Україні вдасться зберегти десятки договорів, підписаних у межах СНД, завдяки яким Київ вів торгівлю і співпрацював з іншими країнами з найрізноманітніших питань — від вантажоперевезень до повернення культурних цінностей.

«Все буде залежати від того, чи захоче інша сторона — читай Росія — поставити палиці в колеса, й ускладнити цей процес. Або ж Росії буде все одно», — підсумовує Олександр Сушко.

Серед договорів, укладених у межах СНД, зокрема, є такі:

  • Угода про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності (1992 року)
  • Угода про загальний аграрний ринок держав-учасниць СНД (1998 року)
  • Угода про міждержавні перевезення небезпечних і розрядних вантажів (1993 року)
  • Конвенція про захист прав інвесторів (1997 року)
  • Положення про порядок повернення незаконно вивезених і ввезених культурних цінностей, затверджене Рішенням Ради глав урядів держав-учасниць СНД (1997 року)
  • Протокол про порядок взаємодії митних служб держав-учасниць СНД при перевезеннях спеціальних вантажів і продукції військового призначення (1999 року).

 

 

Пов`язані новини