Грузія: смертельна спадщина серпневої війни

Після закінчення серпневої війни розмінувальники перевірили 34 мільйони квадратних метрів грузинської землі, дістали та знешкодили тисячі одиниць боєприпасів. Але небезпечних місць лишається чимало.

У межах російськомовного партнерства, Громадське публікує матеріал JAMnews.

Російські військові бази й села на території самопроголошеної Південної Осетії звідси видно, як на долоні. Село Мереті Горійського муніципалітету в серпні 2008 року опинилося в епіцентрі російсько-грузинської війни та потрапило під інтенсивне бомбардування — так само, як і сусідні села.

Відтоді минуло десять років, однак сліди війни в цих селах усе ще дуже помітні. На стінах і воротах майже кожного другого будинку можна помітити сліди куль, осколків і пожеж.

Нині тут спокійно. Тишу порушують лише співи птахів, гуркіт тракторів і голоси селян, які працюють у полі. Весна тут найактивніший сезон.

Сільське господарство — практично єдине джерело заробітку для населення регіону. Здебільшого місцеві живуть за рахунок садівництва та вирощування овочів.

Іоане Баіадзе уважно оглядає яблуні у своєму саду.

«Торік ціна на яблука була непоганою, ми задоволені. У людей з'явилася надія й бажання працювати. Цього року всі вийшли на роботу», — говорить Іване.

Але лише кілька років тому тут ніхто не обробляв землю, адже це було небезпечно — час від часу вибухали боєприпаси, що  залишилися з часів війни.

Ті, що сіють страх 

Під час війни у 2008 році, як Росія, так і Грузія застосовували касетні бомби, що завдавали особливо великої шкоди. Докладний звіт про це представила міжнародна організація Human Rights Watch, згідно з яким багато залишків касетних бомб розкидані на територіях населених пунктів у зоні бойових дій, зокрема на подвір'ях будинків та шкіл, у полях, на фермах і біля доріг.

Попри докази, зібрані Human Right Watch і звіти організацій, що  займаються розмінуванням, Росія донині заперечує факт застосування касетних боєприпасів. Грузія визнала їхнє використання, утім, заявила, що застосовувала їх тільки проти російських військових.

Жертви серед мирного населення під час бойових дій (загалом 228 осіб) були значною мірою спричинені застосуванням саме такого типу бомб і снарядів.

Жертви були й після війни — уже після закінчення бойових дій через вибухи боєприпасів у цьому регіоні загинули шестеро людей, дістали поранень — 19.

Касетні бомби складаються з контейнерів, які після запуску розкриваються в повітрі та розкидають велику кількість менших боєзарядів або бомб. Ці елементи розлітаються великі відстані.

Такий тип боєприпасів особливо небезпечний для мирного населення, навіть після завершення бойових дій. У 2008 році в Дубліні 108 країн підписали угоду про заборону використання, зберігання та передавання касетних боєприпасів. Проте серед підписантів немає ні Росії, ні Грузії. Також ані Росія, ані Грузія не підписали Оттавську конвенцію, яка забороняє використання протипіхотних мін.

Цю територію зачистили від касетних боєприпасів, але помітні їхні сліди — скалічені люди, зруйновані будинки, які багато родин ще не відновили, психологічні травми — місцеві розповідають, що досі «чують» звуки вибухів.

Зураб Зарідзе живе в селі Мереті. У нього великий яблуневий сад, яким він заробляє на життя. Те, що Зураб сьогодні живий, — випадковість. Три роки тому він працював у тому-таки садку, коли пролунав вибух. З трактора чоловіка відкинуло на декілька метрів. У його тілі залишилося 13 осколків — лікарі вирішили, що занадто ризиковано їх діставати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Обережно, міни! — спецпроект «Сіра зона»

Після цього вибуху фахівці британської організації Halo Trust, яка займається розмінуванням, зокрема й в Україні,  знайшла на ділянці Зарідзе та прилеглих територіях 837 різноманітних боєприпасів.

Зона бойових дій на Донбасі й територія навколо неї вважається одним із «найзабрудненіших» мінами та вибухонебезпечними предметами регіонів у світі.

Згідно з даними ООН, площа замінованих територій в Україні становить близько 700 тисяч гектарів, це майже як Чернівецька область.

Хто займається розмінуванням та як місцеві живуть поруч із небезпекою, читайте в матеріалі Громадського Розмінування Донбасу: життя, як на мінному полі

Право на мирне життя

На будинку сім'ї Тандіашвілі в селі Ахалдаба зі стін у деяких місцях обсипалася штукатурка, вікна на другому поверсі вибиті. Село розбомбили під час серпневої війни, у будинок улучила ракета типу S8. Навіть тепер, десять років по тому, Кетеван і Ніколоз Тандіашвілі не мають можливості відремонтувати будинок.

Кетеван згадує, як будинок мало не злетів у повітря:

«Будинки сусідів горіли. Одна бомба розірвалася прямо перед нашими воротами. Ще одна впала на будинок. Коли ми зайшли всередину, побачили, що стеля обвалилася, а підлога продірявлена».

Сапери повідомили, що ракета може вибухнути будь-якої миті. Щоб  її знешкодити, довелося рити яму завглибшки два метри та працювати кілька днів.

Мешканця села Броцлеті, батька чотирьох дітей Картлоса Сурамелі, ми застали за обрізанням гілок ожини. З ділянки, де сім'я сьогодні вирощує помідори, яблуні та сливи, у 2008 році сапери вивезли 160 залишків касетних боєприпасів і одинадцять вибухонебезпечних частин.

Саого Картлоса поранило — він носить у своєму тілі 16 осколків.

Картлос Сурамелі дивом вижив під час бомбардування. На його ділянці знайшли 160 частин касетних бомб, Броцлеті, Грузія Фото: Давид Піпіа/JAMnews

Головну роботу з очищення зони конфлікту від залишків касетних бомб виконала Halo Trust. Через великі обсяги робіт у 2008 році організація найняла на роботу 150 місцевих жителів, навчила їх та забезпечила необхідним обладнанням.

Серед них був і мешканець села Мегврекісі Георгі Маісурадзе, який очистив від боєприпасів власну ділянку, а відтак і територію рідного села.

«Це була дуже важка робота. Після сигналу спеціального пристрою, ми позначали те місце і починали перебирати там ґрунт. Потім виявлену бомбу підривали тротилом. Я особисто знайшов величезну кількість бомб. Ми обнишпорили кожен міліметр. Після цього в нас нічого не вибухало», — розповідає Георгі.

Як і його односельці, нині він заробляє на життя сільським господарством. Уже після війни в нього з'явилася сім'я. Він виховує двох синів.

«Ми пройшли через дуже непрості часи, доки отримали можливість мирно працювати на власній землі. Я сподіваюся, що мені більше ніколи не доведеться шукати міни», — говорить він.

Георгій Маісурадзе брав участь у розмінуванні рідного села. Нині займається сільським господарством на очищеній від мін і снарядів землі, Мегврекісі, Грузія Фото: Давид Піпіа/JAMnews

Halo Trust — британська організація, яка працює в 19 країнах світу, зокрема Грузії та Україні, — де очищувала території від мін та боєприпасів, що залишилися після війни.

У Грузії організація працює від 1997 року. За цей час Halo Trust очистила 135 мільйонів квадратних метрів. Серед них — у гірських селах Омало й Шенако на кордоні з Росією, а також на колишніх радянських військових базах — в Ахалкалакі, Мцхета, Телаві, Сагареджо, Чогнарі, а також на місці колишнього полігону Давид Гареджі.

Роботи з розмінування в Грузії в різний час фінансували Євросоюз, Великобританія, США й Німеччина.

Від 2010 року діяльність організації в Грузії фінансує Японія. Усього на розмінування в країни витратили 40 мільйони 882 тисячі доларів, з яких понад 25 мільйонів — в Абхазії.

Роботи ще багато

У заплаві річки Ліахві біля села Дзевера білий броньований екскаватор вибирає великий шар землі. Ділянка завдовжки в кілька метрів біля дороги розділена на смуги за допомогою пофарбованих у білий колір каменів. Розмінувальники металошукачами шукають тут нерозірвані боєприпаси.

Боєприпаси, знайдені співробітниками Halo Trust у колишній зоні бойових дій 2008 року, Горі, Грузія Фото: Давид Піпіа/JAMnews

Кожен квадратний метр землі ретельно перевіряється до глибини в понад 15 сантиметрів. На наших очах знайшли мінометну міну. Її відносять на безпечну відстань і знешкоджують.

Це не касетна бомба — на цьому місці під час війни російська авіація розбомбила грузинську вантажівку з боєприпасами. Унаслідок залишки боєприпасів розлетілися на чималу відстань. Тепер їх шукають співробітники Halo Trust.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ 9 кроків уряду Грузії для поліпшення відносин з Росією

Розмінувальники вже знайшли біля села Дзевера 20 мінометних мін і 16 інертних (у безпечному стані) боєприпасів. Працювати тут доведеться, ймовірно, ще кілька тижнів.

Інша група розмінувальників працює в селі Двані.

Співробітники Halo Trust розміновують території колишньої зони бойових дій 2008 року, Дзевера, Грузія Фото: Давид Піпіа/JAMnews

Halo Trust працює в регіоні Шида Картлі з 2008 року, відколи закінчилася активна фаза війни.

Загалом у 18 селах очистили територію у 34 мільйони квадратних метрів. Вилучили 3789 боєприпасів, серед них 1759 — касетних.

Але це ще не кінець — за словами менеджера програми Halo Trust у Грузії Іраклія Чітанави, небезпечних місць залишається ще чимало.

«У регіоні Шида Картлі залишається ще декілька місць, де ще з війни можуть бути залишки боєприпасів. Це, наприклад, село Земо Нікозі, де знайшли міну поряд з адміністративною лінією (кордоном). Тому цю територію обов'язково потрібно очисти. Навчальні боєприпаси знайшли в селі Дірбі Карельського району, на місці колишнього полігону. Найскладніша ситуація — біля села Чонто, де у 2008 році впав російський літак. Там знайшли 24 авіабомби. Але щоб туди потрапити, потрібно перетнути так званий «кордон», — каже Чітанава.

Менеджер програми Halo Trust у Грузії Іраклій Чітанава каже, що небезпечних місць залишається ще чимало Фото: Давид Піпіа/JAMnews

16 березня Halo Trust почала роботи з технічного обстеження в селі Двані, тут кілька років тому боєприпас вибухнув у руці в дитини — вона втратила пальці. Наразі нічого не знайшли. Однак, за словами Чітанава, щоб остаточно переконатися, у регіоні потрібно перевірити ще майже 20 тисяч квадратних метрів.

/Манана Вардіашвілі, Давид Піпіа (Фото, Відео), Горійський район, Грузія