Чому охололи стосунки України та Польщі

Чому охололи стосунки України та Польщі
hromadske

«Не просто партнери, а друзі навіки», — так президент України Володимир Зеленський описав відносини з Польщею навесні 2022 року. Однак за півтора року великої війни в гарячій дружбі двох країн повіяло холодом. У чому причина останнього напруження між Україною та Польщею — розбиралося hromadske.

«Недостатньо вдячності»

Фактично останній конфлікт розгорівся після слів керівника Бюро міжнародної політики Канцелярії президента Польщі Марціна Пшидача. Той у липні заявив, що Україні «варто було б почати цінувати роль, яку Польща відіграла для України протягом останніх місяців і років».

Соцопитування показують, що Польща залишається безумовним другом для українців, а її глава Анджей Дуда має серед наших громадян підтримку навіть більшу, ніж Джо Байден. Одначе ця заява Пшидача зачепила українців, особливо після схожих закидів міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса.

З Офісу президента України у відповідь заявили про маніпуляції та «конʼюнктурні інтереси» окремих польських політиків. Заступник керівника ОП Андрій Сибіга навіть заявив про «свідому чи не свідому» гру на руку росії.

Лише заявами сторони не обійшлися: Київ викликав посла Польщі, Варшава у відповідь — посла України. Врешті вже заступник міністра закордонних справ Польщі Павел Яблонський каже, що відносини Варшави та Києва сьогодні «є не найкращими», оскільки в української сторони «з'явилися якісь емоції».

Збирання врожаю пшениці на одному з агропідприємств у селі Томилівка Київської областіРатинський В'ячеслав / УНІАН

Зерно спотикання

Заява Пшидача пролунала не просто так — це була відповідь на питання про відносини між Польщею та Україною на тлі суперечки через експорт агропродукції.

Морський шлях для вивозу українського продовольства на продаж значно постраждав через свідоме саботування росією «зернової угоди», а згодом — і повного зриву домовленостей і блокаду портів. Україна почала активніше возити продукцію через територію сусідів, але ті заявили про дестабілізацію внутрішніх аграрних ринків.

Болгарія, Угорщина, Румунія, Словаччина та Польща вирішили, що відстоюватимуть інтереси вітчизняних фермерів і разом із Єврокомісією узгодили обмеження для сільськогосподарської продукції з України.

Першою імпорт агропродукції з України припинила саме Варшава на тлі протестів місцевих фермерів. Тоді, у квітні, йшлося про широкий список продукції. Після переговорів з ЄК п'ять країн зупинилися на забороні імпорту пшениці, кукурудзи, ріпака та насіння соняшника з України (зазначимо, транзит цих продуктів дозволили).

Мінагрополітики України наголошувало, що зараз найскладніша ситуація — у фермерів України, адже вони зазнають колосальних збитків від війни та гинуть на своїх полях. Утім, з обмеженням усе ж погодилися.

Дію ембарго продовжували два рази, з травня термін його завершення розтягнувся аж на вересень. Країни просили ЄС продовжити його і до кінця 2023 року, але Єврокомісія відмовила. Попри це, Польща, Угорщина та Словаччина вирішили продовжувати ембарго самостійно. Справа дійшла до суду: Україна подала позови до Світової організації торгівлі щодо цих країн про порушення міжнародних зобов’язань.

Президент Володимир Зеленський виступає під час загальних дебатів Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, 19 вересня 2023 рокуОфіс президента України

Упродовж місяців суперечок про зерно взаємні погрози України та Польщі лише загострювалися. Україна попередила про дзеркальні агрообмеження та після 5 місяців марних перемовин готується блокувати імпорт польських овочів. У Польщі відповіли, що тоді ще більше розширять свої обмеження та навіть можуть припинити допомогу українським біженцям.

Суперечка вийшла і на рівень міжнародних контактів. Дуда у Нью-Йорку, коментуючи «зернову кризу», порівняв Україну з людиною, що тоне, хапається за все і може потягнути за собою на глибину інших. Президент Зеленський під час виступу на Генасамблеї ООН непрямо розкритикував Польщу, згадавши про «друзів у Європі, які створюють трилер із зерном».

Ставка на Україну

Уже 15 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори, які, як очікується, можуть послабити позиції консервативної партії «Право і справедливість» (ПіС), що домінувала протягом двох останніх каденцій.

Польські ЗМІ погоджуються, що зараз ПіС робить ставку саме на польсько-українські відносини. Соцопитування в Польщі свідчать, що поляки потроху втрачають ентузіазм у допомозі Україні, лунають скарги, що «біженцям дістається все задарма».

За даними ЗМІ, після виклику посла Польщі до Києва влітку штаб ПіС вирішив використати дипломатичну напругу й дав своїм парламентарям сигнал активно критикувати поведінку української влади.

Міністр оборони Польщі та член ПіС Маріуш Блащак пішов іншим шляхом: звинуватив опозицію в готовності віддати половину країни у разі війни та у «підготовці повторення Бучі та Ірпеня».

Напруженість між Польщею та Україною також взяла до уваги центристська «Польська селянська партія». Окрім того, у виборах візьме участь ультраправа «Конфедерація», яка, за даними опитувань, має третє місце в рейтингу підтримки з 13,5%. «Конфедерацію» охрестили антиукраїнською через позицію щодо підтримки України, виступів проти законів на підтримку біженців тощо.

Один із найвідоміших членів «Конфедерації» — Януш Корвін-Мікке. Він повторює практично всі тези російської пропаганди. У квітні, коли весь світ побачив вулиці з тілами вбитих українців у Бучі, він заявляв, що це «точно не бучанці», а може навіть і не тіла, а люди, що позують собі на камеру.

В арсеналі політичних сил, які хочуть зіграти на втомі поляків від війни в Україні, — питання міграції, нібито засилля польського ринку українськими товарами, страх громадян перед російським вторгненням і заклики допомагати українцям «не роззброюючись самим».

Ще один політик, наближений до «Конфедерації» — Ґжеґож Браун — поширював заяви про «не нашу війну» та «українізацію Польщі». Ресурси, які поширюють цю пропаганду, не оминають нерозв'язані історичні питання між Києвом і Варшавою.

Володимир Зеленський і Анджей ДудаОфіс президента України

Історична пам’ять країн

Цьогоріч до 80-тих роковин Волинської трагедії Польща вкотре наголосила, що польсько-українське примирення має включати визнання провини та вшанування пам’яті жертв часів Другої світової війни. Україна не погоджувалася з «однобічною та політизованою» оцінкою трагічних подій 1943-1944 з боку польських політиків і дипломатів.

Утім, Польща сигналізувала, що нерозв’язані питання історії ще можуть дати про себе знати. 1 серпня, у День пам'яті Варшавського повстання 1944 року, заступник глави МЗС Польщі Павел Яблонський заявив, що без урегулювання цього питання, розблокування ексгумації та вшанування пам’яті жертв «не буде справжнього примирення чи інтеграції України в ЄС».

Текст оновлено 20 вересня 2023 року.