Звільнені з полону самопроголошених «Л/ДНР» цивільні громадяни України та військовополонені на КПВВ «Майорське» в день великого обміну полонених, Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/VALERI KVIT

29 грудня відбувся великий обмін полонених. З тюрем самопроголошених «республік» повернули 76 українців, Україна передала так званим «ЛНР» та «ДНР» 127 людей. Розповідаємо про українців, що повернулися з полону, а також про тих, чий від'їзд у «ДНР» або «ЛНР» в межах обміну вдалося підтвердити.

ХТО ПОВЕРНУВСЯ В УКРАЇНУ

За даними Служби безпеки України, додому повернулись 76 українців. Серед них 12 військових. Водночас, за словами радника секретаря РНБО Сергія Сівоха, домовленість була про 80 осіб, однак 4 особи вирішили залишитися на непідконтрольній Україні території «через сім’ї».

Олександр Геймур, Борис Пундор, Кім Дуванов

Троє з восьми військовослужбовців 43-ої окремої механізованої бригади «Патріот», які 22 травня 2019 року потрапили в полон «ДНР», заїхавши на вантажівці на непідконтрольну українській владі територію.

Володимир Воскобойник

Боєць 30-ої Новоград-Волинської Рівненської бригади. У полон бойовиків потрапив в ніч з 23 на 24 травня 2018 року за невідомих обставин.

Сергій Глондар та Олександр Коріньков

Спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков потрапили в полон 16 лютого 2015 року. Це були останні дні «дебальцевського котла». За словами рідних, в той день вони супроводжували колону з пораненими і вбитими бійцями ЗСУ через «коридор», але потрапили в засідку. 

Вони з тих, хто найдовше перебувають в полоні самоназваної «ДНР». Їх утримували у Макіївській колонії. Олександр Коріньков потрапив в полон майже одразу після весілля. Сергій Глондар має двох доньок, молодшу ще ніколи не бачив, бо потрапив у полон до її народження.

Катерина Глондар і Юлія Корінькова, дружини спецназівців, постійно приїздять на акції до Києва, пікетують посольство Російської Федерації, ночують під адміністрацією президента, зустрічаються з представниками влади, співробітниками СБУ, учасниками переговорного процесу. Напередодні переговорів у Мінську 16 грудня Корінькова, Глондаря та ще одного полоненого Богдана Пантюшенка показали в сюжеті російського каналу «Росія-1».

Богдан Пантюшенко 

Танкіста Богдана Пантюшенка взяли у полон під час боїв біля селища Спартак поблизу Донецького аеропорту в січні 2015 року. Військовий з позивним «Броня» був мобілізований у 1-шу окрему танкову бригаду у 2014-му. Під час боїв біля Донецького аеропорту бойовики підбили його танк, екіпаж потрапив у полон. Його дружина Вікторія не бачила чоловіка вже п’ять років. Перед полоном вони прожили разом всього рік.

Сергій Іванчук

Начальник інженерної служби 8-го полку спецпризначення з позивним «Фугас». Потрапив у полон 5 лютого 2017 року разом зі своїм підлеглим, сержантом Іваном Дєєвим. Його дружина Вікторія розповідає журналістам, що в той день до неї прийшов товариш чоловіка і покликав на розмову. Він повідомив, що Сергій не виходить на зв’язок і що він потрапив у полон самоназваної «ЛНР». 

10 березня з’явилося відео з допитом Сергія, пізніше теж були відео, де чоловік уже був одягений в тюремну робу. Пізніше так званий суд «ЛНР» «засудив» Сергія Іванчука до 20 років ув’язнення.

Вдома Сергія чекає дружина і двоє доньок. Вікторія каже, що розповіла дітям правду, що тата утримують проти його волі.

Станіслав Асєєв

Український письменник, журналіст і блогер, член Українського ПЕН. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.

Його затримали в травні або червні 2017 року. Спочатку в самоназваній «ДНР» про це не повідомили, і рідні почали його шукати. Пізніше в «республіці» визнали, що затримали Асєєва. 22 жовтня його “засудили” до 15 років в’язниці.

Міжнародним організаціям відмовили у візиті до Станіслава Асєєва. На підконтрольній Україні території його друзі та колеги влаштовують акції підтримки, нагадують про його ув’язнення і видали книгу оповідань «В ізоляції. Дописи про Донбас».

Український письменник, журналіст і блогер, член Українського ПЕН Станіслав Асєєв, звільнений з полону самопроголошеної «ДНР», на КПВВ «Майорське» в день великого обміну полонених, Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/VALERI KVIT

Олег Галазюк

Олег Галазюк родом з окупованого нині Тореза. Кандидат філософських наук, викладав в університеті, писав колонки про життя в окупованому місті для «Радіо Свобода» під псевдонімом Мирослав Тямущий. 

Не приховував проукраїнської позиції, вже один раз був у полоні. Потім його випустили. Чоловік на якийсь час поїхав з дому, але потім вирішив повернутися. 

В серпні 2017 року він написав, що поїхав жити до Маріуполя. Але в грудні 2017 року, коли відбувся великий обмін полонених, він через звільненого бранця передав записку про те, що його затримали і тримають в СІЗО Донецька.

Тоді його знайомі й рідні написали заяви до поліції і Служби безпеки України, його прізвище включили до оновлених списків на обмін.

До Галазюка не допускають навіть представників міжнародних гуманітарних організацій. Його рідні дозволили публікувати його ім’я в щорічному звіті Моніторингової місії ООН з прав людини.

Денис Коваль

Один з так званих «ясинуватських диверсантів». Його, а також ще шістьох неповнолітніх у самоназваній «ДНР» «засудили» до 10-15 років ув’язнення.

Затримали їх у вересні 2016 року та звинуватили у терористичних актах, підривах автомобілів, диверсіях. За повідомленнями «МГБ ДНР», неповнолітніх мешканців Ясинуватої нібито завербував український спецслужбовець на позивний «Алмаз». Організував нібито всіх Богдан Ковальчук, якому цей «Алмаз», за повідомленнями бойовиків, передав матеріали для виготовлення вибухівки та 5 тисяч гривень винагороди.  

За версією бойовиків, хлопці причетні до підриву залізничної колії в Ясинуватій в лютому 2016 року. Також самоназване «міністерство безпеки» виклало відео зізнання неповнолітніх хлопців. Також опубліковане відео з обшуків в будинках підлітків, на якому люди в масках «знаходять» вибухівку, загорнуту в пакети.

Олена Сорокіна

Олена — мешканка непідконтрольного Україні Первомайська Луганської області, працювала на заводі, але після скорочення відкрила зоомагазин. Ані батьків, ані дітей, ані близьких родичів Олена не має. Про її зникнення в жовтні 2018 року довідалася її подруга. Справжнє ім’я подруги не називають з міркувань безпеки. Розповідає, що зникла Олена 30 жовтня. До цього виходила на зв’язок і з’являлася в соцмережах, а потім зникла. В її хрещеної були ключі від квартири, але вдома було пусто.

«Перше, що побачили білизну, яку Сорокіна сушила на вулиці. Незважаючи на те, що напередодні ввечері та вночі падав дощ, ніхто її не зняв. Це було дивно. По-друге, горіло світло у кімнатах. По-третє, коти у квартирі були перелякані та голодні. І останнє на столі були речі з однієї з шухляд, можливо, хтось швидко щось шукав», — так про пошуки розповідає її подруга. 

Потім з’явилася інформація, що Олену в наручниках приводили додому і проводили там обшуки. За допомогою правозахисників жінці вдалося зв’язатися з місією ООН, звідти надіслали запит у так зване «МГБ ЛНР». В грудні прийшла відповідь, що її затримали за підозрою «у вчиненні злочину». Якого саме — невідомо.

Олександр Тимофєєв

Олександр Тимофєєв із дружиною і сином жив у Донецьку. Коли почалися бойові дії і в їхню квартиру почали прилітати уламки, вони вирішали переїхати. Спочатку поїхав син, потім по роботі до Києва переїхав і Олександр, забрав із собою дружину. В окупованому Донецьку залишилася паралізована матір, яка не захотіла їхати.

26 грудня 2017 року подружжя поїхало в Донецьк зустріти там новий рік разом із матір’ю. На блокпосту в Оленівці Олександра затримали, сказали, що підозрюють у злочині. В січні з’явилося повідомлення від самоназваної «МГБ», що його затримали за адміністративне правопорушення на 30 діб, потім з’явилися звинувачення в шпіонажі.

Після затримання дружині Олександра телефонували і просили викуп. Чоловіка привозили в будинок матері на «слідчий експеримент», там Олександр казав дружині, що його утримують у приміщенні донецького культурного центру «Ізоляція». Після цього дружину почали розпитувати про сина в Києві, і вона зрозуміла, що треба тікати. Їй вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. А в серпні 2019 Олександра Тимофєєва «засудили» на 20 років тюрми.

Марина Чуйкова

Марину Чуйкову затримали 19 березня 2018 року на блокпосту, коли вона хотіла поїхати з непідконтрольної Горлівки до Бахмута. За словами її сина, пояснили затримання тим, що знайшли в неї в телефоні номер «якогось СБУшника». До війни Марина працювала в Горлівці медсестрою, після початку бойових дій переїхала до Харкова, але іноді поверталася на непідконтрольну територію до матері, яка відмовилася виїжджати. 

У Марини двоє синів, вони чекають її повернення. Кажуть, матір є в списках на обмін, але інформації про неї майже не мають. Нібито вона в Донецькому СІЗО в камері ще з шістьма жінками. Її обвинуватили в шпіонажі і 1 жовтня 2019 року «засудили» до 11 років тюрми. 

Марина Чуйкова з рідними в аеропорту «Бориспіль», 29 грудня 2019 року
Фото:

hromadske

Василь Жемелінський 

Військовий 57-мої бригади ЗСУ. Потрапив у полон бойовиків «ДНР» 17 лютого 2018 року під Пісками.

Іван Дєєв

Військовий 8-го полку спецпризначення ЗСУ, був активістом Майдану. У 2016 році нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня за участь у війні на Донбасі. У полон бойовиків потрапив у лютому 2017 року на Луганщині.

Юрій Євтушок

Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. У травні 2018 року був захоплений бойовиками у полон.

Тетяна Горбуліч

Уродженка Слов'яносербського району, з 2014 року живе у місті Щастя. Там вона працювала кухарем «на різних об'єктах, де перебували представники українського силового блоку, в тому числі збройних сил і Служби безпеки України» — йдеться в інформації бойовиків . Як стверджують бойовики, у 2016 році Горбуліч нібито була завербована співробітником СБУ Іваном Божченком, за завданням якого займалася збором військової інформації на території «ЛНР». До цих заяв додається відео допиту, на якому жінка підтвердила, що збирала інформацію «про силові структури "ЛНР" і передавала Божченку, за що отримувала грошову винагороду». Тетяна була захоплена бойовиками "ЛНР" в Луганську.

Володимир Данильченко

У травні 2017 року в Луганську була затримана, за словами бойовиків, «диверсійно-розвідувальна група СБУ». Інформація про це з'явилася на сайті так званого «міністерства держбезпеки ЛНР» 19 травня 2017 року. 

Бойовики звинувачують Василя Сапронова, Сергія Іванчука, Володимира Данильченка та Івана Зотова в «усуненні суспільно-політичних діячів республіки» і в підготовці «кількох терористичних актів на критично важливих об'єктах інфраструктури ЛНР». Затримані нібито дали свідчення, в яких зізналися у скоєному.

Едуард Алоян

Затриманий бойовиками та засуджений до 12 років позбавлення волі, нібито за шпигунство на користь Києва. Бойовики стверджують, що Едуард Алоян, що перевозив людей лінію зіткнення, був завербований співробітниками СБУ при перетині КПП «Горлівка — Майорське».

Роман Фурсов

Військовослужбовець 16-го мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Захоплений бойовиками у листопаді 2017 року під час бою у районі Кримського Луганської області. Деякий час вважався загиблим.

Роман Гісь

Затриманий за нібито шпіонаж на користь України. У заяві бойовиків йдеться, що Гіся нібито в липні 2017 року завербувала СБУ, і до жовтня 2017 року він передавав українським спецслужбам дані про пересування автомобілів бойовиків ДНР, а також інформацію про ватажка ДНР. У липні 2019 року Гісь був засуджений бойовиками до 11 років в'язниці.

Андрій Яровий

Консультант ініціативи, що займається захистом прав ВІЛ-інфікованих. Його затримали в серпні 2018 року під час заїзду на непідконтрольні території за провезення препарату для особистого споживання. 

У квітні 2019 року Яровому присудили міжнародну премію «Carol and Travis Jenkins Award». Оголосили про це в місті Порто, в Португалії, на Міжнародній конференції зі зменшення шкоди, пов'язаної із вживанням наркотиків.

Роман Коркішко 

Займався пасажирськими перевезеннями через лінію розмежування. У серпні 2019 року був засуджений так званим «судом ДНР» до 12 років позбавлення волі за нібито роботу на СБУ.

Іван Катишев

Входив до групи так званих «українських диверсантів». Бойовики звинувачували його в нібито «організації терактів» на окупованій Луганщині, а також убивстві «начальника» управління Народної міліції «ЛНР» Олега Анащенка.

Іван Катишев, звільнений з полону самопроголошеної «ЛНР», з мамою на КПВВ «Майорське» в день великого обміну полонених, Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/YEVGEN HONCHARENKO

Анастасія Мухіна

70-річна мешканка окупованого Луганська. Її затримали в лютому 2018 року, коли вона наклеїла на будинку наліпку «Донбас вставай! Росія тебе зрадила! Обирайте майбутнє, обирайте Україну!»

Вікторія Вороніна 

Вікторії 24 роки, її затримали та засудили до 12 років ув'язнення за начебто співпрацю з СБУ і «шпигунство на користь України». За версією бойовиків, Вороніна передавала дані про соціально-політичний стан та військові справи в непідконтрольному Україні Луганську.

Вікторія Вороніна з рідними в аеропорту «Бориспіль», 29 грудня 2019 року
Фото:

hromadske

Денис Олійник

Влітку 2019 року «суд» «ЛНР» засудив Дениса до 12 років в’язниці за нібито «державну зраду». Також, за версією бойовиків, Олійник нібито постачав вибухівку диверсійно-розвідувальним групам, що діяли на непідконтрольній території Луганщини. Також у «ЛНР» стверджують, що Олійник займався пасажирськими перевезеннями на вільну від бойовиків територію України і був завербований СБУ при перетині блокпоста в районі Зайцева.

Анатолій Семеренко

У серпні 2016 був затриманий бойовиками «ЛНР», його звинуватили в шпигунстві та вербуванні військовослужбовців самопроголошеної «республіки».

Валерій Тарасюк

Мешканець непідконтрольного Україні Антрацита. Перевозив людей через лінію розмежування. Взимку 2019 року його засудили до 13 років за звинуваченням у шпигунстві. 

За версією бойовиків, Тарасюк в якийсь момент вирішив зайнятися ще й перевезенням зброї, яку маскував під предмети домашнього вжитку і потім передавав міським підпільникам.

Віталій Буянов

Бойовики самопроголошеної «ЛНР» затримали Віталія Буянова та згодом засудили до 12 років позбавлення волі за нібито співпрацю з українськими націоналістами, інкримінувавши державну зраду. За версією бойовиків, Буянов нібито співпрацював з українськими батальйонами «Донбас» і «Азов», і його дії були спрямовані «проти суверенітету і територіальної цілісності, обороноздатності та інформаційної безпеки» самоназваної «республіки». 

Валерій Семенов

Бойовиками самопроголошеної «ЛНР» був затриманий та засуджений до 13 років позбавлення волі за нібито шпигунство на користь СБУ. 

Після звільнення розповів журналістам, що на тих, хто потрапив у полон бойовиків, здійснюється постійний психологічний тиск, та додав, що «республіки» повністю контролює ФСБ РФ: «Як би Путін не говорив, що "наших там немає", це все брехня. Вони повністю все контролюють», — зазначив Семенов. 

Андрій Кочмурадов та Олена Лазарєва

Подружжя Андрій Кочмурадов і Олена Лазарєва зникли 16 жовтня 2017 року. Олена працювала нейрохірургом в Донецькій обласній лікарні, Андрій був начальником відділу реклами «Московського комсомольця» на Донбасі, потім працював у інтернет-бізнесі.

За версією бойовиків, Лазарєва нібито фотографувала історії хвороби у своєму відділенні для СБУ, а її чоловік нібито «злив» туди ж базу клієнтів своєї комерційної фірми.

Обох в самопроголошеній «ДНР» «засудили» до 15 років ув'язнення в колонії суворого режиму.

Дмитро Батрак

Затриманий та засуджений нібито за шпигунство на користь України. Як стверджують у “ДНР”, чоловік нібито фотографував та знімав на відео адміністративні будівлі Донецька, а також збирав інформацію про пересування й місця дислокації військової техніки самоназваної «Народної Міліції «ДНР» та передавав її СБУ.

Наталія Карачор

Головна спеціалістка управління освіти Краматорська. Критикувала відділ освіти міста за недостатньо патріотичну роботу з учнями, мала проукраїнську позицію, за яку нібито і була затримана бойовиками, коли поїхала до окупованого Шахтарська. У полоні провела 2 роки.

Донбас був і лишається однією з пріоритетних тем hromadske. Підтримайте нас будь-якою сумою, аби ми й далі могли оперативно й неупереджено розповідати про ситуацію на сході України.

Також у межах обміну з полону бойовиків повернулись Віталій Анікімов, Лариса Багненко, Євген Бражніков, Володимир Бурцев, Тетяна Гончарова, Євген Горбань, Ольга Губкіна, Олександр Данильченко, Василь Деркач, Валентина Єременко, Андрій Женчус, Олена Завальна, Вадим Завацький, Дмитро Карпук, Сергій Керюхін, Яків Кривошеєв, Олег Кулаков, Ігор Кулиш, Зінаїда Мальцева, Сергій Ніколаєв, Олександр Пауков, Станіслав Печенкін, Роман Писанець, Кирило Полікарпов, Олександр Поляков, Олександр Репетило, Сергій Робак, Валерій Романченко, Василь Савін, Денис Секацький, Валерій Соколов, Олег Сугерей, Максим Теорентер, Галина Терещенко, Юрій Тучин, Сергій Усатюк, Вадим Халимендик, Євген Циганюк, Руслан Шейтер, Алла Ярмишко.

КОГО УКРАЇНА ВІДДАЛА

Лариса Чубарова «Тереза»

49-річна росіянка, мешканка Харкова. Її затримали 7 квітня 2015 року у Харкові. У червні 2017 року суд визнав її винною в участі у незаконних збройних формуваннях і посяганні на територіальну цілісність України та засудив до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За даними слідства, у 2014 році громадянка Росії з прізвиськом «Тереза» стала активною учасницею харківського «Антимайдану» і брала участь у проросійських акціях.

У червні 2014 року вона поїхала в Донецьку область, де працювала під керівництвом «начальника управління контррозвідки» так званого міністерства державної безпеки «ДНР». «Тереза» обіймала посаду «комендантки» кількох населених пунктів Донецької області, захоплених бойовиками.

За даними Служби безпеки України, вона брала участь у допитах місцевих жителів та полонених військових Збройних сил України. Також, як з’ясувала прокуратура, «Тереза» займалася розвідкою — пошуком та передачею представникам «ДНР» відомостей про особовий склад, озброєння та військову техніку ЗСУ, а також матеріально-технічним забезпеченням діяльності бойовиків.

Лариса Чубарова «Тереза» (ліворуч) в день обміну полонених між Україною та самопроголошеними «Л/ДНР», КПВВ «Майорське», Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/YEVGEN HONCHARENKO

Віктор Тетюцький, Сергій Башликов, Володимир Дворніков

Обвинувачені у теракті біля харківського Палацу спорту 22 лютого 2015 року під час проукраїнської ходи. Внаслідок вибуху закладеної на дорозі протипіхотної міни загинули 52-річний Ігор Толмачов, 15-річний Данило Дідік, 18-річний Микола Мельничук, 37-річний поліцейський Вадим Рибальченко.

Після затримання в СБУ заявили, що Дворніков, Башликов та Тетюцький виконали злочин на замовлення Росії. Самі обвинувачені провини не визнають і просять їх виправдати.

26 грудня прокурор Володимир Лимар просив суд відпустити всіх трьох з-під варти, бо Росія включила їх у список на обмін. Обвинувачення просило суд звільнити їх під особисте зобов'язання. За два дні суд визнав Дворнікова, Тетюцького та Башликова винними та засудив їх до довічного ув'язнення з конфіскацією всього майна. У строк відбування покарання зарахували час перебування в СІЗО. До набрання вироком законної сили всіх трьох звільнили в залі суду.

Віктор Тетюцький (ліворуч) і Сергій Башликов в день обміну полонених між Україною та самопроголошеними «Л/ДНР», КПВВ «Майорське», Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/YEVGEN HONCHARENKO

Олег Янішевський, Сергій Зінченко, Павло Аброськін, Сергій Тамтура, Олександр Маринченко

Обвинувачені у вбивстві 48 та пораненні 80 людей на вулиці Інститутській у лютому 2014 року. Колишні бійці роти спецпризначення міліції «Беркут». 28 грудня Київський апеляційний суд відпустив їх під особисте зобов’язання. Активісти, незгодні з рішенням суду, блокували Лук’янівське СІЗО.

Дар'я Мастикашева

Дар'я Мастикашева звинувачується в державній зраді за статтею №111 Кримінального кодексу України. СБУ підозрює її у вербуванні ветеранів війни на сході України для імітації підготовки терактів у Росії, яку російські спецслужби змогли б використати для дискредитації української влади. Дар’ї Мастикашевій загрожувало від 12 до 15 років позбавлення волі. 

27 грудня Чечелівський (колишній Красногвардійський) райсуд Дніпра звільнив її з-під варти.

Сергій Долженков

Активіст «Антимайдану», відомий під прізвиськом «Капітан Какао». Разом з росіянином Євгеном Мефьодовим був учасником подій в Одесі 2 травня 2014 року. 

В 2017 році суд Чорноморська виправдав Долженкова і Мефьодова по «справі 2 травня», але СБУ оголосила їм підозру в іншому провадженні — про події 28 березня 2014 року в Миколаєві. Тоді організація «Одеська дружина», членами якої вони є, приїхала в це місто і провела акцію, під час якої вони демонстрували прапори РФ, Російської імперії, ВМС РФ, георгіївські стрічки та вигукували проросійські гасла.

У серпні поточного року Сергій Долженков і Євген Мефедов вийшли із СІЗО під заставу у 153 тисячі гривень кожен. Гроші на заставу зібрали в партії «Опозиційна платформа — За життя» за участі депутата Верховної Ради Миколи Скорика. Раніше Скорик намагався поручитися за Долженкова і Мефьодова, але суд в Миколаєві відмовив йому.

Руслан Гаджиєв

Руслан Гаджиєв — уродженець Адигеї. Танкіст, брав участь у бойових діях на Донбасі на стороні самопроголошених «республік». Потрапив у полон в січні 2015 року, був звинувачений у знищенні українського танка в боях під Дебальцевим. На допитах заявляв, що в Росії його затримали за викрадення автомобіля, але замість тюремного строку запропонували поїхати на Донбас. Засуджений українським судом до 15 років позбавлення волі. Під час минулого обміну був виключений зі списку. 

Рафаель Лусваргі

4 травня минулого року в Києві учасники праворадикальної організації С14 схопили бразильця Лусваргі, який воював на боці «ДНР». Його відвели до СБУ. За два дні до того, 2 травня, Лусваргі помітили у Свято-Покровському Голосіївському монастирі УПЦ МП.

До цього українські затримали Лусваргі в жовтні 2016 року в аеропорту «Бориспіль» одразу після його прибуття в Україну з Бразилії.

Слідство встановило, що з вересня 2014 по травень 2015 року він перебував у складі 1-го мотострілецького батальйону «Вікінг» 1-ї бригади бойовиків «ДНР». В січні 2017 року Печерський суд Києва засудив Лусваргі до 13 років в'язниці.

Однак 18 серпня 2017 року Апеляційний суд Києва скасував вирок. За словами адвоката Лусваргі, 18 грудня 2017 року Печерський районний суд змінив запобіжний захід бразильцю з тримання під вартою на особисте зобов’язання у межах процедури обміну полонених. З того часу, зауважив адвокат, Лусваргі перебував у Києві.

Коли між Києвом та самоназваними «ДНР» та «ЛНР» відбувся великий обмін полонених 27 грудня 2017 року, Лусваргі мав отримати свій паспорт та повернутися до Бразилії.

«Незважаючи на домовленості і повернення в Україну полонених військових, паспорт та проїзні документи бразильцю українська влада не повернула», — заявив тоді адвокат бразильця Валентин Рибін.

Як з'ясувало hromadske, передавати Лусваргі в межах великого обміну не стали, аби уникнути потенційного міжнародного скандалу. Оскільки він є громадянином Бразилії, Україна не має права передавати його таким квазіутворенням, як самоназвана «ДНР».

Артур Денісултанов

Обвинувачений у замаху на життя Аміни Акуєвої та Адама Осмаєва влітку 2017 року. Про те, що Денісултанова віддали в межах обміну, повідомила українська журналістка Катерина Сергацкова. Адвокат Денісултанова Олексій Дрюк відмовився коментувати нам цю інформацію. 

1 червня 2017 року в Києві на Подолі стався замах на учасників війни на Донбасі Адама Осмаєва і Аміну Окуеву. Нападник вистрілив в груди Осмаєву. У відповідь Аміна зі свого пістолета Макарова зробила кілька пострілів в нападника.

Едуард Коваленко

Лідер партії «Соціал-патріотична асамблея слов'ян». Едуарда Коваленка засудили на 5 років позбавлення волі за антимобілізаційний мітинг у Генічеську.

Після обміну заявив, що проводив в Україні акції проти мобілізації на «братовбивчу війну» та організовував перекриття доріг.

Микола Бутрименко

29 липня 2014 року на Донеччині біля Сніжного Микола Бутрименко запропонував групі бійців спецпризначення, яка шукала льотчика СУ-25, збитого бойовиками, сховатися у нього в будинку. Згодом чоловік нібито відійшов по своїх справах, а привів до будинку озброєних бойовиків. В результаті нерівного протистояння 10 українських бійців загинули, а п'ятеро потрапили в полон. 

Бутрименко був затриманий у 2016 році, коли приїхав на підконтрольну Україні територію, щоб оформити пенсію.

Навесні 2019 року Куйбишевський районний суд визнав його винним у фінансуванні тероризму та засудив до 8 років позбавлення волі. При цьому щодо звинувачення Бутрименка у скоєнні терористичного акту суд виніс виправдувальний вирок. Але вже у вересні Запорізький апеляційний суд повернув справу Бутрименка до суду першої інстанції для повторного розгляду.

27 грудня стало відомо, що Бутрименка звільнили з-під варти та внесли у список на обмін.

Мехті Логунов

Харківський вчений, якого Орджонікідзевській районний суд Харкова 31 липня 2018 року засудив до 12 років в'язниці за шпигунство на користь Росії. Звинувачення вимагало 13 років ув'язнення, захист Логунова наполягав на його невинуватості.

Мехті Логунов, якого Орджонікідзевській районний суд Харкова засудив до 12 років в'язниці за шпигунство на користь Росії, під час обміну, КПВВ «Майорське», Донецька область, 29 грудня 2019 року
Фото:

Фото: EPA-EFE/VALERI KVIT

В'ячеслав Євтухов

Так званих «харківських партизан» В'ячеслава Євтухова, а також Сергія Веселова і Дмитра Волошка у березні 2018 року суд визнав винними у семи терористичних актах: обстріл військкоматів, підпали і організація вибухів у 2014-2015 роках.

За даними слідства, з вересня 2014-го до березня 2015 року «харківські партизани» здійснили серію терактів: обстріл Орджонікідзевського і Фрунзенського районних комісаріатів Харкова (вересень 2014 року), спроби підривів і підпалів на залізничних станціях Залютино (жовтень 2014 року), Шебелинка (січень 2015 року) і Новожаново (березень 2015 року). Також слідство встановило, що ними був обстріляний офіс юридичної фірми і підприємство Харківрегіонгаз.

Усім трьом інкримінувалася спроба теракту на території нафтової бази в жовтні 2014 року. Тоді не спрацював жоден з двох гранатометів, з яких «партизани» намагалися здійснити постріли.

Веселов і Євтухов відмовилися співпрацювати зі слідством і не визнали своєї провини, їх засудили до 11 років позбавлення волі.  

Дмитро Волошко визнав свою провину. Він засуджений на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Усім засудженим частину терміну зарахували по так званому «закону Савченко»: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ігор Джадан

Лікар та публіцист. Його звинувачують в участі у харківському «Антимайдані» у квітні 2014 року і створенні терористичної організації. Більше 4-х років перебував у СІЗО, у липні 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова змінив запобіжний захід з тримання під вартою на заставу в розмірі 154 тисяч 880 гривень. І вже 12 липня, після внесення застави, Ігор Джадан був випущений з СІЗО. Раніше від обміну за «Мінськими угодами» відмовився, заявивши про свою невинність.

Денис Шатунов

Учасник одеського Антимайдану, засуджений на 10 років позбавлення волі за замах на вбивство активіста одеського Євромайдану Сергія Ходіяка.

За даними слідства, невстановлена особа замовила Шатунову вбивство Ходіяка. Але Шатунов не став сам виконувати. В травні 2015 року він звернувся до громадянина Ляшенка. Шатунов був упевнений, що Ляшенко є кримінальним елементом з Луганська, і не підозрював, що насправді той є співробітником міліції. Шатунов поставив перед Ляшенком завдання — вбити Ходіяка до 1 липня 2015 року, за що пообіцяв 10 тисяч доларів.

9 червня 2015 року Шатунов був затриманий біля свого будинку. Під час судового процесу він визнав, що дійсно намагався організувати вбивство Ходіяка, але категорично заперечував, що діяв на замовлення. За словами Шатунова, замах на Ходіяка — це помста за смерть його друга Євгена, який 2 травня 2014 року отримав смертельне поранення в Одесі на Грецькій площі.

Євген Дружинін, Олександр Стрельникович, Віктор Скрипник та В’ячеслав Бірюков

9 травня 2014 року група бойовиків під керівництвом колишнього міліціонера Недавнього на прізвисько Мангуст захопила будівлю міського управління міліції в Маріуполі, взявши в заручники правоохоронців. Під час спецоперації зав'язалася перестрілка, загинули 13 осіб, включаючи бойовиків. Кільком нападникам вдалося переодягнутися і залишити оточений район. На лаві підсудних опинилися лише чотири людини. Затриманій четвірці інкримінували умисне вбивство, створення терористичного угруповання і зберігання зброї. Їм загрожувало довічне ув'язнення в Україні.

26 грудня Жовтневий районний суд Маріуполя відпустив їх з-під варти, їх було включено у список на обмін. За словами адвоката Віталія Омельченка, Скрипник зараз перебуває в лікарні в «ДНР», йому потрібна операція на очах.

Максим Мисяк 

Максим Мисяк підозрюється у вбивстві харківського підприємця Ярослава Бисага 1 серпня 2013 року і підприємця Євгена Слоневського і його знайомого Олега Литвинова 9 березня 2014 року, а також у підготовці замаху на тодішнього депутата Харківської облради Ігоря Котвицького в червні того ж року. Крім того, Мисяку інкримінують зберігання вогнепальної зброї і вибухових пристроїв.

28 грудня Дзержинський районний суд Харкова в рамках обміну відпустив Максима Мисяка з-під варти. Йому змінили запобіжний захід на особисте зобов'язання.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: