Війна

Звільнені від опіки: Як держава допомагає українцям, яких повернула з полону «ДНР» та «ЛНР»

29 січня, 2018 11:56
Війна/Звільнені від опіки: Як держава допомагає українцям, яких повернула з полону «ДНР» та «ЛНР»
Зберегти
Вигляд
lead
27 грудня 2017 року 74 українців звільнили з полону самоназваних «ДНР» та «ЛНР». Окрім жінки, яка вирішила залишитися на непідконтрольній території зі своєю сім'єю, решту звільнених заручників привезли до Києва. Нині майже всі перебувають у «Феофанії». Куди діватися по закінченні лікування, більшість з них не знає. Як планує держава допомагати звільненим з полону, розбиралося Громадське

27 грудня 2017 року 74 українців звільнили з полону самоназваних «ДНР» та «ЛНР». Окрім жінки, яка вирішила залишитися на непідконтрольній території зі своєю сім'єю, решту звільнених заручників привезли до Києва. Нині майже всі перебувають у відомчій клініці «Феофанія».

Куди діватися по закінченні лікування, більшість з них не знає. Чи планує держава допомагати звільненим з полону громадянам, і чи взагалі вважає, що повинна цим займатися, розбиралося Громадське.


На підльоті до Києва у військово-транспортному літаку звільнений з полону боєць «Азова» Євгеній Чуднєцов, якого в «ДНР» спочатку засудили до розстрілу, а відтак до 30 років ув’язнення за шпигунство на користь України, розмірковував уголос: і де, цікаво, я сьогодні ночуватиму? Те саме запитували в себе й інші пасажири літака, здебільшого цивільні, близько першої ночі 28 грудня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Три роки в одиночці»: як боєць «Азову» потрапив у донецьку колонію

Після урочистої зустрічі на військовому аеродромі, всіх відвезли до «Феофанії», де більшість з них лікуються й донині. Уже наступного дня волонтери збирали для них гроші на одяг, мобільні телефони і сім-карти.

Жені Чуднєцову «Азов» допоміг з тимчасовим житлом, помешкання для звільненого ультраса луганського футбольного клубу «Зоря» та його батьків теж знайшли «азовці». Одягом більшості цивільних допомогли волонтери. Але як бути далі, звільнені заручники не знають.

Боєць «Азова» Євгеній Чуднєцов, який перебував у полоні так званої «ДНР» (другий ліворуч із синім пакетом). Звільнених з полону українців уночі доставили військовим літаком з Харкова в аеропорт «Бориспіль», 28 грудня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

«Піщаний берег, порожнеча, возз’єднуються сім’ї. Як далі бути? Роботи немає, житла немає, грошей немає. У деяких немає навіть одягу. Вони ходять у лікарняному вбранні.

Деякі затримуються в лікарні трохи довше, щоб поїсти й звільниться від того стану, в якому вони перебували. Після тих камер, це просто фантастика. Увага, повага, приходять волонтери.

Учора ми були у Феофанії, прийшли із сином. Там були волонтери, вони розпитують, турбуються. Але волонтери ж не зроблять усе, вони можуть речі принести. І коли виходиш з лікарні, куди йти? Кажуть, існує якась програма, але нас з нею так і не ознайомили», — розповів відомий учений-релігієзнавець Ігор Козловський, 2 роки він провів у підвалах «ДНР», витерпівши страшні катування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мене повернули в мішку до підвалу, і я подумав: чи боюся я померти?» — інтерв’ю зі звільненим з полону вченим 

Учений-релігієзнавець Ігор Козловський. Звільнених з полону українців уночі доставили військовим літаком з Харкова в аеропорт «Бориспіль», 28 грудня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Напередодні Нового року прем’єр-міністр Володимир Гройсман  заявив, що вже готовий проект постанови про надання матеріальної допомоги звільненим з полону українцям, доручивши Міністерству соцполітики подбати про них та з'ясувати їхні потреби. Згодом очільник відомства звітував, що допомога може становити до 100 тисяч на особу.

На запитання Громадського, чим саме вже допомогли, в Мінісоці відповіли, що наразі «вивчають їхні потреби».

«Через те, що були відпустки і свята, робота ще триває», — пояснив директор Департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики України Віталій Музиченко.

«Треба розділяти військових і цивільних, — сказав він. — Особлива категорія — люди з непідконтрольних районів Донбасу. Спочатку треба встановити статус, адже по суті вони — внутрішньо переміщені особи, законодавчо іншого статусу в нас не передбачено.

Ми допоможемо оформити довідки переміщеної особи, потім обласні адміністрації, згідно із законом, зможуть надати соціальне житло й допомогти з оформленням соціальної допомоги як для переселенців. Відповідне доручення вже отримали обласні адміністрації».

Українських заручників звільнили з полону бойовиків самоназваної «ЛНР» на Донбасі, КПВВ «Майорське», 27 грудня 2017 року. На фото ліворуч — ультраси луганської «Зорі» Артем Ахмеров і  Владислав Овчаренко Фото: Костянтин Рєуцький/Громадське

Що стосується допомоги військовим, тут теж передбачена окрема процедура, — пояснили в профільному відомстві. Спершу треба встановити статус учасника бойових дій. Якщо людина має інвалідність, це інша стаття допомоги.

«Ми воліємо дати людям вудку, а не рибу, — розповів Музиченко. — Може, комусь потрібна допомога з дітьми, наприклад, улаштувати їх у садочок, може є питання соціальної адаптації, працевлаштування. Щодо фінансової допомоги, ми не проти її надати, якщо буде потреба. Але краще допомогти людині самій себе забезпечувати, ніж одноразово виплатити якусь суму».

Поза тим, у Мінсоці наполягають, що люди самі не до кінця розуміють, що їм потрібно:

«Ці люди у стресовому стані. І коли кожен орган починає телефонувати, з’ясовуючи, що їм потрібно, в них з’явиться відторгнення цієї допомоги».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Україна не передала жодної людини, в якої була кров на руках», — інтерв'ю з омбудсменом про обмін полоненими

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та переміщених осіб (далі — МінТОТ) буцімто теж отримало доручення з'ясувати потреби звільнених заручників. Там розробили порядок надання соціальної допомоги. Йдеться, зокрема, про лікування, реабілітацію та забезпечення житлом.

Але наразі порядок на узгодженні в міністерстві, пояснили в одному з управлінь МінТОТ, потім він ще повинен пройти узгодження в Кабміні.

На наше запитання, хто ж у такому разі нині опікується цими людьми, в МінТОТ відповіли — «ніхто»:

«Наш співробітник їздив 31 грудня, збирав інформацію щодо їхніх потреб, але загалом за них не відповідає ніхто. Жоден порядок не передбачає таких непересічних ситуацій, у нормативній базі не передбачена допомога внутрішньо переміщеним особам, чи там, наприклад, такій категорії, як звільнені з полону».

За реабілітацію вирішили взятися в Адміністрації президента, але йдеться передусім про військових.

Військові ЗСУ. Звільнених з полону українців уночі доставили військовим літаком з Харкова в аеропорт «Бориспіль», 28 грудня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Вадим Свириденко — уповноважений президента з питань реабілітації учасників антитерористичної операції, розповів Громадському, в чому саме полягатиме допомога:

«Насамперед це реабілітація. Спочатку медична допомога, потім обов'язкове обстеження — можливо хтось із хлопців потребує додаткового лікування або психологічної допомоги. З ними працює команда військових психологів. Я щодня буваю у військовому шпиталі. На сьогодні хлопці в дуже непоганому стані».

Також юристи допомагають з документами тим, хто втратив паспорт або військовий квиток. А от питання житла, за словами уповноваженого президента, — не їхня компетенція. Як і не Мінсоцу, де досі збирають інформацію щодо потреб звільнених.  

«На жаль, у законодавстві такого не прописано (надання житла — ред.). Знаю, що мають виділити якесь тимчасове житло, бо грошової компенсації точно не буде», — сказав Свириденко. Він називав проект допомоги пілотним, президентська канцелярія ще планує його вдосконалювати.

Досвід тих, кого звільнили раніше, свідчить, що нині держава таки допомагає більше. Утім, цього все одно недостатньо. Якщо військовим і раніше допомагали поновитися на службі або поновлювали втрачені документи, цивільним усе доводилося робити самотужки.

Марія Варфоломєєва, журналістка з Луганська, пробула в полоні самоназваної «ЛНР» понад рік. Коли в березні 2016 року її звільнили, колишнім заручникам допомагали ще менше, ніж тепер, розповіла вона. А ще раніше надавати допомогу могли хіба що волонтери або організації, які знали історії конкретних людей та опікувалися саме ними.

Журналістка Марія Варфоломєєва в день звільнення з полону, 3 березня 2016 року Фото: Громадське

У Варфоломєєвої в окупованому Луганську залишилися не тільки друзі, будинок, але й паспорт та інші необхідні документи.

«Наскільки я знаю, хлопцям, в яких немає житла, запропонували якісь гуртожитки або жити в Межигір’ї, — розповіла Марія. — Може не дуже зручно, але це бодай щось. Я кілька місяців прожила у знайомих. Почала винаймати житло, коли влаштувалася на роботу.

Тепер значно краще, бо коли мене звільнили, в тому жахливому стані я стояла в чергах, щоб поновити паспорт та ідентифікаційний номер. Зараз хоча б допомагають з документами. Але як і раніше, звільнені з полону не мають жодного статусу. У мене є довідка від СБУ, що я була в підвалах «ЛНР», але це ніякий не статус».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я була «особливо небезпечною» і готувалася до суду, а не до обміну» — Марія Варфоломєєва 

Пов`язані новини