«Для багатьох політиків заявити, що ти проти геїв — отримати додаткові бали на виборах», — американська правозахисниця

Що значить президентство Трампа для світового правозахисного руху? З одного боку, відкриті геї можуть служити в американській армії, а одностатеві шлюби стали законними й прийнятними.

Та як сталося, що за останні два роки в США вбито 55 трансгендерів? Чи йдеться про своєрідний відкат, і як на це дивитися з історичної перспективи? Про все це — у свіжому випуску Дуже важливої передачі розмова з ветеранкою правозахисного руху Джин Фрідберг.

Джин Фрідберг народилася й виросла в Південній Африці. Все життя намагається протистояти масовим вбивствам, антисемітизму, порушенням прав людини. Наразі є заступницею директора Human Rights Campaign Global – однієї з ключових світових організацій, що займаються захистом прав ЛГБТ у світі. До того 8 років була директоркою з комунікацій Музею пам’яті Голокосту в США.

Джин, з одного боку, становище ЛГБТ-спільноти поліпшується. З іншого — от нещодавно конгресмен з Бразилії, який є відкритим геєм, сказав, що має залишити країну, бо йому погрожують. У США дозволені та частково унормовані одностатеві шлюби. Водночас президент Трамп знову заборонив трансгендерам, що служать в армії, декларувати свою ідентичність...

Права ЛГБТ за останні 30, 40 чи 50 років неймовірно розширилися, представники ЛГБТ-спільноти по всьому світу стали більш видимими, вони відкрито висловлюються, залучені в політичні процеси, борються за рівність. Повільно, але їм вдалося досягти неймовірного прогресу.

Але коли дивишся на коротші відтинки часу, це нагадує маятник, або «крок уперед, крок назад». Ви досягаєте чогось, потім змінюється політичний курс — і вам дають відсіч. І причина того, що відбулося в Бразилії, також пов’язана з політичною ситуацією. Більшість з того, що ми бачимо сьогодні, спричинено протистоянням певним досягненням, їх намагаються відкотити назад.

У деяких країнах людей можуть навіть убити за одну лише підозру в гомосексуальності...

Візьмемо приклад Чечні. Там два роки тому оголосили, що гомосексуальні люди не можуть бути частиною суспільства. Їх заарештовували, катували. Люди були вимушені видавати одне одного. Дехто втік. Ми знаємо всі ці історії, бо чули їх від біженців. На жаль, люди навіть бояться казати свої імена та імена інших людей, тому що бояться за тих, хто досі в країні. Був величезний міжнародний протест проти винних у цих злочинах, але нікого не притянугли до відповідальності.

А крім Чечні?

Наприклад, у Танзанії лише кілька років тому відбувалися схожі речі — місцева влада постала проти геїв, і їх мали заарештовувати. Серед тамтешньої невеликої ЛГБТ-спільноти почалася паніка. Декого заарештували, почався міжнародний протест, їх відпустили. Та водночас там розігнали вечірку. Казали, що це було весілля геїв, але я думаю, це було просто зібрання людей з ЛГБТ-спільноти. 40 людей заарештували.

Та, на щастя, такі випадки відносно поодинокі.

Найбільша проблема — систематична гомофобія, коли людям не можна бути собою, коли вони незахищені, їх звільняють з роботи, не дозволяють знімати житло.

Що залежить від решти суспільства?

Це зміниться лише тоді, коли зміниться ставлення, коли люди прийматимуть людей такими, якими вони є. Коли толерантність стане цінністю. Нині ми бачимо гомофобію й ненависть до ЛГБТ часто через політичні причини, під час виборчого процесу. На жаль, багато де це переможний квиток — заявити, що ти проти геїв.

Обама скасував практику, що існувала в армії США, — «не питай, не кажи». Однак трансгендерів позбавили цього права.

Білл Клінтон придумав цю практику в 90-х — ти можеш служити в армії, якщо не зізнаєшся, що ти представник ЛГБТ-спільноти. А Обама дозволив ставати військовими відкритим геям та лесбійкам. Пізніше було ухвалено постанову про те, що і трансгендери можуть відкрито служити в армії. Трамп, щойно ставши президентом, це заборонив. Лише в січні цього року з'явилася постанова Верховного суду, яка фактично блокує заборону Трампа (Справа Карновськи проти Трампа, – ред.)

Довідка: відповідно до даних Інституту Вільямса, 21.4% американських трансгендерів служили в армії, попри заборону. Таким чином в американській армії та воєнних структурах працює більше трансгендерів, аніж у будь-якій іншій організації чи інституції світу: приблизно 15,500, з них 6 тисяч відбувають службу.

Чи є в США гомофобія?

Гомофобія є всюди. Статистика показує — якщо люди знайомі з представниками ЛГБТ-спільноти, вони їх приймають. Там, де є видима ЛГБТ-спільнота, є більше соціального сприйняття. Але в районах, де ЛГБТ-спільнота не відчуває, що може бути собою, гомофобних настроїв найбільше. У багатьох частинах США й досі поширене це вороже ставлення, ненависть до трансгендерів, особливо темношкірих. Протягом короткого відтинку часу в США вбили близько 20 трансгендерів.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ «Ми були тут»: фотопроект про військових-ЛГБТ

Чи влада визнає, що ці злочини скоєно саме на ґрунті ненависті?

Так, і якщо виявиться, що злочин було скоєно через ненависть до цієї людини через те, що вона — представник ЛГБТ-спільноти, покарання буде жорстокішим. Але це не зупиняє людей від вбивства.

Як стало можливим те, що відбулося в Шарлоттсвіллі?

(В американському місті Шарлоттсвіль 12 серпня 2017 року жінка загинула, шість людей поранені, коли неонацист на автомобілі в’їхав в учасників маршу проти праворадикалів. Дональд Трамп поклав відповідальність на «обидві сторони» – ред.)

Обрання Дональда Трампа показало все найгірше, що є в США. Ми знали, що білий націоналізм існує, і гомофобія, і антисемітизм. Трамп дає голос таким людям. Але це ж США! Те, що тут стається, має величезний вплив на решту світу.

Обрання Дональда Трампа показало все найгірше, що є в США

Те, що насильство — проблема, легше пояснити широкому загалу. Але багато хто не зрозуміє, наскільки критичним є, наприклад, не мати права відвідати партнера в лікарні.

Найлегший спосіб досягти повного визнання стосунків та всіх прав, які до цього додаються, — це шлюб. Але навіть там, де не дозволені одностатеві шлюби, люди повинні мати права, що їх захищають — право отримати спадок, все, що стосується дітей…

Іноді хтось каже: ні, не хочу здавати тобі квартиру, мені такі люди не подобаються. Або відмовляються обслуговувати в магазині — були й такі випадки. Люди мають право не бути дискримінованими в публічному просторі. Як щодо права не бути звільненим за те, ким ти є?

Навіть у США немає національної програми захисту ЛГБТ-спільноти від звільнення з роботи.

Як би ви описали ситуацію в Східній Європі?

Тут ті ж тенденції, що й в усьому світі. Люди роблять камінг-аути, вимагають права, організовуються, стають більш видимими, працюють, щоб змінити установи. В певних країнах це зробити легше. В деяких релігійні спільноти більш потужні. Змінюється рівень прийняття ЛГБТ-людей в їхньому середовищі. Коли батьки, співробітники, викладачі можуть сказати: я приймаю мого сина чи доньку, колегу. Часто стати відкритим союзником такої людини навіть складніше, ніж стати відкритим членом ЛГБТ. Мати таких поплічників, йти з ними поруч під час прайду — це прекрасний момент для ЛГБТ, котрі часто живуть у затінку.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ Тато може: про батьківство, свободу та ЛГБТ

Як ви приєдналися до руху за права ЛГБТ?

Я все своє життя була правозахисницею. Я виросла в Південній Африці, брала участь у русі проти апартеїду. Я вірю, що всі народжуються вільним та рівними. Я провела життя, намагаючись допомогти людям бути собою.

У мене в дитинстві було привілейоване життя. Ми жили в дуже сегрегованому середовищі, взагалі не контактували з темношкірими людьми — лише на роботі. Дякую своїм батькам — я виросла в будинку, де ми розуміли, що апартеїд — це неправильно, і ми маємо відмовитися від цього. Але кожен день ти є частиною цієї зневажливої, несправедливої системи...

Ви працювали в музеї Голокосту в США. Як би ви визначили геноцид в сучасному суспільстві?

Немислимо, що навіть попри всі зусилля міжнародної спільноти, попри Конвенцію про геноцид, ці речі продовжують існувати. Те, що сталося в Мьянмі, Руанді, Судані — геноцид.

Але немає політичної волі, щоб притягнути людей до відповідальності за те, що вони скоїли найгірші в світі злочини. Я не можу цього збагнути. Ми спостерігаємо за тим, як розвивається конфлікт у Сирії, бачимо, скільки людей тікають, а скільки помирають, і бачимо геополітичну гру. І, попри всі попередження, це продовжується.