Фото:

composita / pixabay

Група дослідників із Великої Британії, США та Японії виявила несподівану закономірність: легкоатлети з великими сідничними м’язами були набагато швидшими й витривалішими, ніж їхні колеги з меншими сідницями. Результати свого дослідження вчені виклали в науковому виданні Medicine & Science in Sports & Exercise.

Дослідники на чолі з Робертом Міллером з британського Університету Лафборо мали на меті визначити, як відмінність в об’ємі та силі різних м’язів впливає на витривалість та швидкість бігунів-професіоналів та аматорів. Для цього вони використовували МРТ-сканер, який відстежував активність 23 м’язів нижньої частини тіла.

У дослідженні взяли участь 42 чоловіків: п’ять професійних легкоатлетів, 26 напівпрофесійних бігунів і 11 непрофесійних спортсменів, які просто мали непогану фізичну форму. Аналіз м’язів чоловіків показав, що найбільш успішні бігуни мали одну спільну рису — значно більший великий сідничний м’яз.

У професійних бігунів він був у середньому на 32% більшим, ніж у напівпрофесійних легкоатлетів. А чим більший цей м’яз був у принципі, тим кращі результати показував легкоатлет. Для дослідників це виявилося несподіванкою.

«Швидкість бігу залежить від багатьох речей: психології, техніки, харчування — купи різних чинників. Ми виявили, що великий сідничний м’яз — тобто його розмір — на 44% пояснює відмінність (у результатах різних бігунів — ред.)», — говорить Джонатан Фолланд, співавтор дослідження.

Щоправда, аби стати успішним бігуном, недостатньо просто мати великі сідниці: м’язи мають бути натренованими, та й понад половина успіху залежить від інших чинників, застерігають автори дослідження. Нині вони готуються повторити його на жінках, аби перевірити, чи справджується викрита ними закономірність у їхньому випадку.

Поділитись: