Епідемія, самотність і такий незвичний онлайн. Як карантин загострив проблеми літніх людей

Чи не найвразливішими перед нещодавніми карантинними обмеженнями виявилися літні люди. Багато з них не вміють користуватися сучасними гаджетами, платити за комунальні послуги онлайн. А деякі через ізоляцію взагалі залишилися без їжі.

На початку карантину таким людям суттєво допомагали волонтери. Зараз «перша хвиля» допомоги минула, грошей благодійники жертвують уже значно менше. Натомість карантин ще більше підкреслив самотність літніх людей і їхню непристосованість до життя в сучасному суспільстві.

Суворий карантин  

Першою людиною, яка померла від коронавірусу в Україні, була 71-річна жінка з Житомирщини. На початку березня вона повернулася з Польщі, симптоми хвороби відчула через три дні. 13 березня хвору підключили до апарата штучної вентиляції легень, а за кілька годин вона померла. В Італії того дня померло понад дві з половиною тисяч людей.

Щоб уникнути італійського сценарію, уряди більшості країн почали вводити суворий карантин. В Україні протягом двох з половиною місяців не працював громадський транспорт, було заборонено виходити в місця великого скупчення людей без маски.

Для літніх людей ці правила були ще суворішими. Їм рекомендували не контактувати зі сторонніми, забороняли виходити з дому, у магазини й аптеки — не далі, ніж за два кілометри від дому.

Працівникам у віці за 60 років керівники мали дати відпустку або перевести на дистанційний режим роботи.

У цей час літні люди зіштовхнулися з тим, що вони не вміють користуватися сучасними гаджетами, платити за комунальні послуги онлайн, отримувати пенсію в банкоматі. Їм фактично заборонили проводити дозвілля з однолітками: ходити на гуртки, танці, кінопокази, бачитися з дітьми та внуками. А дехто взагалі залишився без їжі.

«Люди не могли до нас дістатися, щоб отримати допомогу, тому що громадський транспорт не працював. Наші соціальні працівники розвозили продукти на автомобілях. Ми старалися допомогти навіть тим, хто не був підопічним нашого центру. Люди давали гроші, і ми закуповували для них продукти чи ліки», — розповідає Руслана Цибуляк, директорка територіального центру соціального обслуговування в Деснянському районі Києва.

Спершу, каже вона, у людей була паніка. Вони не знали, чого чекати, як діяти. На цей час у центрі запустили гарячу лінію для психологічної допомоги літнім людям.

«За весь час ми отримали приблизно 1200 дзвінків. Люди часто запитували, чи пускати до квартири соціального працівника, якщо їм ні з ким не можна контактувати. Ми пояснювали, що вони одягають маски, бахіли, обробляють руки антисептиками, боятися їх не потрібно».

Допомога волонтерів

Водночас на початку карантину до підтримки долучилися й волонтери. Благодійні фонди, які до цього готували обіди для людей старшого віку й роздавали їх на вулиці, змінили формат і почали приносити продукти до їхніх домівок.

«Спершу це була така хвиля допомоги. Нам надсилали гроші, з нами співпрацювали бізнеси», — розповідає Марія Новокщенова, співзасновниця благодійного фонду Starenki, який допомагає людям поважного віку.

Волонтери організації постачали їм пакети з їжею, ліки, антисептики.

«Ми приносили людям пакунки й залишали під дверима. Хоча до карантину ми могли допомогти й у хатніх справах. Навіть вкрутити лампочку або щось полагодити».

Усі активності, пов’язані з соціалізацією, довелося скасувати. Їх не відновили досі.

«Люди, якими ми опікуємося, не мають сучасних телефонів, щоб виходити в онлайн. Вони самотні, їм не допомагають діти чи онуки. Ми приносили їм пам’ятки про те, як себе поводити під час карантину, чому не варто виходити з дому, як не панікувати».

Валерія Кривошапка, засновниця та керівниця притулку для літніх людей «Затишна оселя» на Кіровоградщині, розповідає, що від початку карантину вони припинили дивитися телевізор, аби зменшити кількість новин. Довелося також не пускати відвідувачів до будинку.

«Раніше до нас постійно приходили діти з садочка, творчі колективи. Приїжджали родичі, близькі стареньких. З карантином усе припинилося, і вони це дуже відчули. Їм страшенно не вистачало спілкування».

Лише зараз до будинку починають поступово пускати гостей. А з нагоди Дня людей поважного віку, 1 жовтня, там організували персональну виставку картин одного з підопічних.

Психолог онлайн

«Під час карантину нічого не змінилося, просто їхні проблеми стали видимими», — каже Наталія Бондаренко, засновниця й голова Фундації підтримки осіб старшого віку «Вік щастя».

Декілька років тому, коли Наталі було 52, вона зіштовхнулася з ейджизмом — її через вік не хотіли брати на роботу. Наталя вирішила боротися з цим на місцевому рівні й створила в Слов’янську громадську організацію для літніх людей. Спершу вчила їх комп’ютерної грамотності, згодом організувала заняття з танців, йоги, пілатесу, скандинавської ходьби.

«Ми підрахували, що за минулий рік у наших заходах і гуртках взяли участь приблизно 600 людей. Зараз ми змогли відновити лише скандинавську ходьбу, яку знову потрібно скасовувати, тому що людей поважного віку зранку не пускають у громадський транспорт».

З початком карантину лише заняття з йоги почали відбуватися в онлайні. Решту активностей було складно адаптувати до дистанційного формату.

«Людям дуже важко пояснити, як користуватися всіма онлайн-сервісами. Але я вирішила ризикнути й подалася на грант, щоб люди під час карантину отримували психологічну допомогу».

Протягом трьох місяців із групами двічі на тиждень працювали психологи. Вони організовували для них і лекції, і практичні заняття.

«У людей старшого віку немає звички звертатися до психологів. Вони думають, що перемовчать, перетерплять, перемнуться. Так було з радянських часів. А тут вони нарешті почали розповідати, говорити, ділитися. І психолог значно покращує якість їхнього життя».

Основні проблеми — відчуття самотності на карантині, стосунки з дорослими дітьми, прийняття себе в такому віці, страх майбутнього.

Також під час карантину у фонді запустили гарячу лінію щодо домашнього насильства.

«Але люди туди дзвонили просто поговорити, розповісти про свої проблеми на карантині. Ми їх також навчали користуватися зумом, аби приєднатися до консультацій. Це було важко, але потрібно. Я хотіла б, щоб наші підопічні завжди могли поспілкуватися із психологами».

Хвиля допомоги літнім людям, яка була на початку епідемії, минає. Усе менше коштів жертвують на пакунки з продуктами та ліками. Заняття, які зараз вимушено проводять в онлайні, невідомо коли повернуться до звичного формату.

«Така самоізоляція триває для людей поважного віку вже багато років. А на карантині їхні проблеми ще більше загострилися», — підсумовує Наталя.