Головна лікарка «Охматдиту»: «Важко керувати, коли не маєш грошей на елементарне господарство»

Ірина Садов’як — головна лікарка дитячої лікарні «Охматдит» уже майже 2 місяці. Її нелегко упіймати — перед інтерв’ю з нами вона спілкується з мамою одного з пацієнтів.

На столі — свіжі квіти та ікона Богородиці, привезена до Києва з Коломиї, де останні 14 років Садов'як керувала районною лікарнею.

За відкритим конкурсом керівника «Охматдиту» обирали вперше, але затвердити кандидатуру вдалося лише після повторного проведення конкурсу. За Садов’як члени конкурсної комісії проголосували одностайно.

«Охматдит» – найбільша дитяча лікарня в Україні, яка надає спеціалізовану медичну допомогу. Щороку тут роблять близько 7 тисяч операцій, водночас з’являються новини про недобудований конкурс, проблеми з ліками, корупційні скандали й небажання колишнього очільника  залишати посаду по закінченні контракту.

До Міжнародного дня лікаря Громадське поспілкувалося з новою очільницею «Охматдиту» про перші рішення на посаді, зовнішній аудит у лікарні, довгоочікуваний, досі недобудований корпус «Охматдиту» та медичну реформу.

Головна лікарка дитячої лікарні «Охматдит» Ірина Садов’як Фото: Микола Дондюк/Громадське

Ви працюєте вже майже два місяці. Чи зрозуміло, хто на своєму місці, хто ні? Чи були вже звільнення?

Я планувала познайомитися з усіма відділами. На жаль, ще не встигла цього зробити. За цей час особисто я за порушення нікого не звільняла. Люди самі звільняються, переважно середній медичний персонал. Шукають, зазвичай, краще оплачувану роботу. Зарплатня медичного персоналу невисока. Насправді лишаються ті, для кого ця робота є покликанням.

Ви 14 років керували районною лікарнею в Коломиї. Нині очолюєте лікарню національного рівня. У чому різниця?

Механізми в управлінні одні й ті ж. Звичайно, тут є певні особливості: у складності операцій, які тут здійснюються, у дуже важких дітках. Суворіші вимоги до персоналу. Так має бути всюди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Лікарка-управлінець з Коломиї: що відомо про нову очільницю «Охматдиту»

Мені, наприклад, морально важко заходити в реанімацію. Це наша професія, і вона не повинна накласти на нас відбиток звичності.

Часом батьки, відвідувачі, пацієнти можуть розказати набагато більше, ніж медперсонал. Що вони розповідають вам про Охматдит?

Одна з проблем, на яку часто скаржаться — багато чого доводиться купувати самостійно, без допомоги держави. Я не чула за цей час нарікань на медперсонал. Можливо, це було свідомо, можливо, вони ще не настільки відкриті. У цьому випадку звертаюся до батьків: треба довіряти лікареві й знати, що він також переживає за життя і здоров’я дитини.

На «Охматдит» чекає зовнішній аудит. Чи відомо, хто його проводитиме, коли і що саме перевірятимуть?

Ми звернулися з листом, щоб аудит проводила незалежна державна аудиторська установа. Оскільки наразі немає коштів на оплату, нам відповіли, що введуть це в план на наступний рік.

Головна лікарка дитячої лікарні «Охматдит» Ірина Садов’як Фото: Микола Дондюк/Громадське

В «Охматдиті» нещодавно проводилася планова перевірка фінансової інспекції. Ми спілкувалися, зокрема, і з представниками Світового Банку. Нині починаємо власний аудит статистичних даних. Це допоможе побачити проблеми структури, навантаження. Поза тим абсолютно безкоштовно.

«Охматдит» мав проблеми із простроченими ліками та залишками медикаментів. Як у майбутньому вирішуватимете цю проблему?

Я витратила близько тижня на те, щоби зрозуміти, як зазвичай відбуваються поставки, у яких об’ємах. Проблеми були. Коли тривають тендери, ми не можемо щось змінити. Подекуди я не побачила співпраці з Міністерством охорони здоров’я. Має бути координація. Бо в деяких лікарнях якогось препарату менше, а в нас може бути більше чи навпаки. Завжди має бути перерозподіл.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Персональний лікар, протокол лікування та e-health: що потрібно знати про реформу системи охорони здоров’я

Був символічний підхід раніше: мовляв, ми листа відправили, а яка його доля — невідомо. Цієї співпраці було недостатньо. Нині ми тісно співпрацюємо з МОЗ, але маємо «прив’язувати» кожному листу ноги.

Під час вашого представлення колективу народна депутатка Ганна Гопко (член опікунської ради «Охматдиту — ред.) казала, що заклад має навчитися заробляти на себе. Ви вже маєте ідеї, як це зробити?

Є ухвалений закон щодо автономізації закладів. Він дасть можливість  вести господарську діяльність ефективніше. Колектив дуже цього боїться, адже не знає, що це означає. В «Охматдиті» бояться змін. Ні про яку приватизацію не йдеться. У планах переведення на державне казенне підприємство. Бо навіть збільшити зарплатню працівникам я зараз не маю права, виключно постатейний підхід.

Сподіваємося, що медичну реформу ухвалять. Один закон про автономізацію є. Два наступних закони, наразі вилучені, мають пояснювати, що таке медична послуга, її вартість, роз’яснювати питання співфінансування, а також зміни до бюджетного кодексу. Без них ми просто не знатимемо, як фінансуємося.

Навчання за кордоном для лікарів у бюджеті лікарні передбачено?

Ні. У бюджеті це не передбачено і ніколи не було передбачено. Тому закордон завжди їздили лікарі, спроможні за це заплатити. Але молодих фахівців треба вчити. Нині ці питання обговорюються з благодійними фондами. Коли ми змінимо форму фінансування, це також може бути передбачено. Але навіть за умови ухвалення цих законопроектів, ми розуміємо, що за один день краще не стане.

Ще одна проблема «Охматдиту» — недобудований корпус, відкриття якого переносили вже 6 чи 7 разів. Коли усе ж це станеться? Ви вносили зміни в проект будівництва?

Я дуже сподіваюся, що проект ми завершимо. Терміни важливі не скільки будівельникам, скільки нам, лікарям, медичним сестрам. МОЗ, будівельники, усі на рівні уряду постійно збираються. Я вже двічі була на таких нарадах. На жаль, часто не відбуваються тендери через систему ProZorro. Не хочеться, аби комусь здалося, що це свідомо затягується.

Головна лікарка дитячої лікарні «Охматдит» Ірина Садов’як Фото: Микола Дондюк/Громадське

Про які терміни ми говоримо? Це може бути до кінця цього року?

Перша черга будівництва за планом мала завершитися до кінця року. Нині терміни посунулися, бо не відбувся тендер. Але ми робимо все, щоби до кінця року корпус здати.

На початку 2017 року була досить складна політична історія між Борисом Тодуровим і МОЗ. Тоді його підтримав один із завідувачів відділення «Охматдиту». Як ви ставитеся до участі в політичних дискусіях?

Негативно. Медицина не має бути політизованою. Те, що сьогодні стосується змін, реформ, зайняло політичну площину. Тому багато кажуть, що це політична воля країни, а не воля пацієнтів, медиків. Це дуже складний, непопулярний, важкий крок уперед. Але його треба зробити. Якщо б ми мали чіткий облік реєстру пацієнтів, реєстру медикаментів, електронну мережу, маніпуляцій би не було — все б відбувалося чітко й прозоро. Треба дати чіткі правила гри.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Невідкладна медична реформа: парламентський бар’єр

Я хочу знати, як і кожна мати хоче знати, скільки держава виділяє коштів на лікування певного захворювання, а скільки додатково треба заплатити. Ми не маємо права помилитися, гарантувати щось і не виконати. Нехай ми гарантуватимемо небагато, але це буде істинна гарантія.

Яке нині забезпечення в Охматдиту?

Заробітна плата в межах фонду і в межах існуючих тарифних ставок. Я не готова сказати, на який відсоток ми забезпечені медикаментами, але ви розумієте, що їх батьки купують. Ідеться про  препарати, яких недостатьно, щоб забезпечити стовідсоткове стаціонарне лікування.

Нині ми не маємо прорахунку витрат на те чи інше захворювання. У нас є автотранспорт у досить поганому технічному стані, він потребує заміни. У корпусах роками не робився ремонт, усе працює лише завдяки благодійникам.

Дуже важко керувати, коли ти не маєш видатків, щоби зробити елементарне по господарству. Не кажучи вже про медикаменти, а це найбільші витрати. Ми маємо думати про зміни, бо так далі продовжуватися не може.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram