Український праворадикальний рух налагоджує зв’язки з політиками-однодумцями та воєнними ветеранами в Хорватії, державі-члені ЄС. Про це свідчить розслідування Майкла Колборна в рамках проєкту Балканської мережі журналістських розслідувань BIRN.

43-річний Денис Шелер, що безперервно курив у загребському кафе, навряд чи виділявся б із натовпу. Якби не слово «Азов», написане кирилицею спереду його сірого светра.

Шелер — уродженець хорватської столиці та ветеран Хорватської війни 1991–1995 років. Однак його светр говорить про більш недавню війну. А також про вірність Шелера праворадикальному збройному руху з загальноєвропейськими амбіціями.

У 2014 та 2015 роках Шелер був серед 20–30 хорватів, які воювали в складі добровольчого батальйону «Азов» проти підтримуваних Росією бойовиків на сході України. Їх, із вірності Росії — православному союзнику Сербії, також підтримували сербські бойовики. Натомість хорватські націоналісти на кшталт Шелера знайшли спільну справу з праворадикальними представниками українського опору Москві.

Політичне крило «Азову» налагоджує зв’язки з праворадикальним хорватським політичним блоком, що продемонстрував хороший результат на європейських виборах у травні. Восени український рух має провести в Загребі конференцію.

«Рух «Азов» зростає. І зростає швидко», — каже Шелер.

Через п’ять років амбіції «Азова» знайшли родючий ґрунт у Хорватії. Там рух, як сказав Шелер, просуватиме свою мрію про створення «Європи націй».

Ревізіонізм Другої світової

У 2014 році, після народних протестів, які повалили тодішнього проросійського президента України Віктора Януковича, Росія анексувала Крим та розгорнула війну на Донбасі.

Добровольчі батальйони кинулися на захист країни. Серед них був і «Азов». Невдовзі підрозділ заробив репутацію одного з найвідданіших битві, а також такого, що впровадив політику відкритих дверей для неонацистів.

Зараз «Азов» — це полк, який входить до Національної гвардії України, яка підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. Він також має політичне крило — «Національний корпус», воєнізований молодіжний підрозділ «Національні дружини», спортивний бар, гімназії та «соціальний центр» — «Козацький дім» поблизу Майдану.

В Україні крайні праві певною мірою надихаються Степаном Бандерою — командиром підпільної Організації українських націоналістів (ОУН) під час Другої світової війни. Вбачають в них героїв, які захищали незалежність України, применшуючи роль деяких членів ОУН у сприянні вбивствам євреїв нацистами, і те, що низка провідних істориків Голокосту називають фашистськими прагненнями групи.

Хорватія теж бореться з ревізіонізмом Другої світової війни, який із маргінального перетворився на мейнстрім: під сумнів ставлять злочини, вчинені за недовгий час існування незалежної хорватської держави, якою керували фашистські лідери.

Націоналісти з Хорватії та України бачать багато спільного в нещодавній історії своїх країн. Для них боротьба Хорватії за незалежність на початку 1990-х проти сербських повстанців, яких підтримувала її більша сусідка Сербія, перегукується з нинішньою війною проти підтримуваних Росією сил на сході України.

«На більш сентиментальному, підсвідомому рівні Україна для хорватів є другом», — сказав хорватсько-американський письменник Томіслав Суніч, якого описують як «інтелектуального гуру» хорватських праворадикалів.

Намет, в якому записують до лав «Національного корпусу» на Майдані Незалежності у Києві, квітень 2019 року
Фото:

Michael Colborne

«Між морями»

Під керівництвом Олени Семеняки, міжнародного секретаря «Національного корпусу», «Азов» провів низку зібрань та конференцій, розвинув відносини та зв’язки з праворадикальними групами по всій Європі, включно з неонацистською Національно-демократичною партією Німеччини (NPD) та неофашистським рухом CasaPound в Італії.

У березні цього року Soufan Group, організація в Нью-Йорку, що проводить безпековий аналіз, описала «Азов» як «вирішальний вузол у транснаціональній праворадикальній насильницькій екстремістській мережі».

«Азов» проводить щорічну конференцію «Пан’Європа» для союзників із Західної Європи, а також щорічну конференцію «Інтермаріум», спрямовану на Центральну та Східну Європу — насамперед на країни, що колись були за залізною завісою або частиною соціалістичної Югославії.

Восени «Азов» уперше проведе конференцію «Інтермаріум» у Загребі.

Інтермаріум, або ж Міжмор’я, — це регіональна концепція безпеки, уперше розрекламована на початку 1930-х Юзефом Пілсудським — польським лідером після Першої світової війни.

Дослідниця з Києва Александра Вішарт каже, що «Азов» дав цій ідеї нове життя, просуваючи її як «трамплін» для створення східноєвропейської конфедерації правих націоналістичних «етнодержав», вільних від того, що Азов вважає «культурним марксизмом» ЄС та «необільшовизмом» Росії.

Вішарт, аспірантка Університету Глазго та Києво-Могилянської академії, вважає Хорватію ключовою в планах «Азова».

«Хорватія є ключовим гравцем на Балканах та достатньо центральним, щоби допомогти нейтралізувати вплив там Росії чи ЄС», — сказала Вішарт, яка відвідала як спостерігачка конференцію «Інтермаріум» у жовтні 2018 року в Києві.

Шелер підтвердив, що в Загребі відбудеться конференція, яка об’єднає делегатів з України, Польщі, країн Балтії, Норвегії, Данії та Швеції.

Це буде нагодою закріпити зв’язки між Азовом та «Хорватськими сувереністами» — об’єднанням праворадикальних партій, яке у травні несподівано посіло на виборах до Європейського парламенту в Хорватії третє місце з 8,5 % голосів. В альянсу є один депутат у парламенті Хорватії, однак його рейтинг становить майже 6 % перед парламентським виборами, що мають відбутися наступного року.

Єдиний депутат об’єднання в Європейському парламенті — це Ружа Томашич, колишня офіцерка поліції, яка в 15-річному віці переїхала із соціалістичної Югославії до Канади. Нещодавно вона потрапила в заголовки хорватських ЗМІ через фотографії, на яких вона за життя в Канаді зображена в нацистській уніформі та, вочевидь, прославляє хорватського фашистського лідера часів Другої світової Анте Павелича. Томашич сказала хорватському журналісту, що «не соромиться» цього, однак «зараз не підтримує деякі з цих речей».

У лютому профіль у соцмережі, яким керує Олена Семеняка, опублікував повідомлення, що «коаліція хорватських націоналістичних партій формується разом із підготовкою до чергової конференції «Інтермаріум» хорватськими та українськими ентузіастами».

Шелер заявив, що почесним гостем буде Андрій Білецький, лідер «Національного корпусу». Семеняка не підтвердила візит.

Протест у липні 2019 року
Фото:

Michael Colborne

Союзники «Азова» серед хорватських «Сувереністів»

Раніше Білецький очолював організацію «Патріот України» і провів у в’язниці 28 місяців за фактом замаху на вбивство. Його не судили, звільнили, а звинувачення зняли згідно з постановою парламенту про «політичних в’язнів» у 2014 році, після революції на Майдані.

Білецький зробив концепцію Інтермаріуму частиною «офіційної геополітичної доктрини» «Національного корпусу».

Шелер каже, що метою візиту Білецького було зустрітися з хорватськими праворадикалами, зокрема членами «Сувереністів».

Спершу Томашич сказала, що нічого не знала про запланований візит Білецького. Однак потім, здається, суперечила собі, сказавши BIRN, що хорватський чоловік, ім’я якого вона не пам’ятає, звернувся до неї щодо запланованого візиту Білецького до Загреба, який передбачав би зустріч із Томашич та іншими політиками-«сувереністами».

«Я сказала — гаразд, охоче поговорю з будь-ким», — сказала Томашич, але заперечила, що має якийсь стосунок до організації поїздки чи конференції «Інтермаріум».

Деякі «сувереністи», втім, більш відверті щодо своїх стосунків з «Азовом».

Сунич, праворадикальний автор та перекладач, який невдало балотувався до Європейського парламенту від «Сувереністів», повідомив BIRN, що планує взяти участь у конференції «Інтермаріум» і регулярно спілкується із Семенякою.

Денис Беванда, генеральний секретар Хорватської консервативної партії — однієї з головних партій «Сувереністів», раніше цьогоріч поширив в Instagram фотографію, де він зображений разом із Шелером.

У публікації був згаданий батальйон «Азов» та гасло «Слава Україні!».

Хорватсько-французький націоналістичний автор Юре Вуїч, який був сьомим у партійному списку «Сувереністів» до Європейського парламенту, узяв участь у конференції в Загребі в грудні 2017 року. Її організували Семеняка та Лео Марич із хорватської ідентаристської групи «Оновлення покоління».

Марич, який узяв участь у низці конференцій «Азова» в Києві, відмовився коментувати, та звинуватив BIRN у «непрофесійній журналістиці та політичній упередженості» у висвітленні Хорватії та націоналістичної політики загалом.

Учасник акції протесту Нацдружин із кельтським хрестом на рюкзаку, Київ, квітень 2019 року
Фото:

Michael Colborne

«Зулу» з Хорватії обіцяє допомогти

Головним оголошенням вересневої конференції, ймовірно, буде створення того, що «Азов» називає «іноземним легіоном». Хоча конкретики бракує, «Азов» у своїх публікаціях у соціальних мережах припустив, що таке формування сприятиме іноземцям, які бажають долучитися до війни на сході України.

BIRN з’ясував, що в лютому минулого року користувач голосової та текстової програми Discord, де є чати лише для запрошених та яка стала популярною серед расистів та неонацистів, перш ніж додаток стикнувся з низкою витоків, — написав, що «Азов» «створить іноземний легіон приблизно протягом найближчих 18 місяців».

BIRN проаналізував сотні тисяч оприлюднених повідомлень із Discord та не виявив нестачі прихильників «Азова». Один користувач расистського сайту Stormfront зауважив, що в Україні може початися «націонал-соціалістична революція».

Наступного місяця, у березні 2018 року, в інтерв’ю з членом неонацистського Руху нордичного опору Олена Семеняка заявила, що український уряд перешкоджає зусиллям «Азова» з залучення іноземних рекрутів для війни проти підтримуваних Росією повстанців. «Але в майбутньому ми сподіваємося створити іноземний легіон. Тоді ми могли б оголосити голосно й чітко, що шукаємо добровольців».

Після першої відповіді на запит про коментар Семеняка не відповіла на подальші повідомлення.

Майже рівно через 18 місяців підрозділ може набути обрисів у Загребі.

Бруно Зоріцу, офіцера хорватської армії у відставці та колишнього члена Французького іноземного легіону, згадували в публікаціях на сторінках «Азова» в соціальних медіа як ключову особу в створенні підрозділу.

Зоріца, відомий під військовим псевдонімом «Зулу», командував батальйоном «Франкопан» — спеціальним підрозділом хорватської армії під час війни проти повстанців, яких підтримував Белград, коли на початку 1990-х розпалася Соціалістична Федеративна Республіка Югославія.

Разом з іншими ветеранами Французького іноземного легіону Зоріца під час війни тренував новобранців хорватської армії. У 1991 році він розповів Washington Post: «Ми вчимо цих новобранців, що війна — це не стрічки про Рембо… Мої люди мають набагато нижчий рівень жертв у боях, ніж інші. Вони знають, коли битися, а коли окопатися».

У 2001 році Зоріцу арештували під час поліцейської операції проти групи, яку підозрювали в контрабанді зброї.

Сторінки «Азова» в соцмережах повідомляють, що Зоріца «пообіцяв сприяти розвитку українського іноземного легіону» і що «співпраця повинна вийти на новий рівень».

Спершу погодившись поговорити з BIRN, Зоріца переніс заплановане інтерв’ю, потім не з’явився і зрештою припинив спілкування.

У жовтні 2018 року Зоріца виступив на останній конференції «Інтермаріум» у Києві, сказавши, що «близько спілкувався» з керівником військового училища «Азова». 

«Ми готові поділитися своїм досвідом та знаннями з українськими військовими», — сказав він.

Неонацистський стікер WotanJugend, Київ, квітень 2019 року
Фото:

Michael Colborne

Зв’язки «Азова» з іноземними праворадикалами

У лютому 2019 року міжнародний розслідувальний сайт Bellingcat розповів, що «Азов» активно шукає іноземних ультраправих. Серед них норвежець Йоахім Фургольм, який характеризує себе як «націонал-соціалістичного революціонера».

У 2018 році «Національний корпус» доручив Фургольму спробувати залучити іноземних рекрутів, навіть забезпечивши йому житло за межами Києва. В інтерв’ю британскому режиссеру Эмилю Гессену для його фільму «Robin Hood Complex Ukraine — Europe’s Forgotten War» про іноземних добровольців в Україні Фургольм заявив, що його роботу можна охарактеризувати як «посередник терористів», і сказав, що після виїзду з України (яке вірогідно не обійшлося без втручання норвезьких дипломатів) він націлиться на власний уряд «будь-якими необхідними засобами».

Окрім зв’язків із німецькими та італійськими екстремістами, «Азов» також близький із колишніми членами французької радикальної організації Bastion social. Рух нордичного опору, польські «Штурмовики» та естонська праворадикальна партія EKRE також дружать з «Азовом».

У США «Азов» близький із членами насильницького Rise Above Movement (RAM) та білим націоналістом Ґреґом Джонсоном, який відвідав Київ у жовтні 2018 року.

Також «Азов» вітав і заохочував відкрито неонацистських членів у власних лавах. Серед них росіянин Олексій Льовкін — один із лідерів неонацистського угруповання Wotanjugend, яке базується в Києві.

Веб-сайт Wotanjugend містить російський переклад онлайн-маніфесту Брентона Тарранта, який застрелив 51 особу в мечеті в Новій Зеландії в березні 2019 року.

Автор: Майкл Колборн
Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile