«Йду на месу». Як у Польщі протест проти заборони абортів стає боротьбою з католицькою церквою

У Польщі шостий день тривають протести проти рішення Конституційного Трибуналу у справі абортів. Протестувальники та протестувальниці звинувачують керівну партію «Право і справедливість» та польську католицьку церкву у втручанні в їхнє приватне життя. Експерти прогнозують: рішення Трибуналу, замість зробити з Польщі опору консерватизму, в результаті може призвести до радикальної секуляризації.

22 жовтня Конституційний Трибунал Польщі, відповідаючи на звернення 119 депутатів від правоконсервативних партій, вирішив: переривання вагітності через важкі хвороби та генетичні патології плода суперечить польській Конституції.

Ще в 1993 році Сейм заборонив польським жінкам робити аборти з так званих соціальних причин (коли головною причиною переривання вагітності є матеріальне становище матері чи небажання мати дітей). Але дозволив, у разі якщо вагітність є наслідком зґвалтування, інцесту, загрожує життю або здоров’ю матері або плід має генетичні патології.

В результаті щороку кільканадцять тисяч польок, чия вагітність не вписана в ці виключення, роблять аборти за кордоном.

Рішення Трибуналу ж фактично призведе до повної заборони переривання вагітності. Бо серед понад тисячі абортів, зроблених у польських лікарнях минулого року, 98% зроблені саме через хвороби плоду.

Після рішення суддів Польщу лихоманить від протестів. Якщо прибічники заборони абортів — політики керівної партії «Право і справедливість» (ПіС), представники pro-life рухів, церковні ієрархи — говорять про «тріумф життя» та «повернення гідності ембріонам», то противники — про неприпустиме втручання влади у приватне життя, приречення на тортури сотень і тисяч важкохворих дітей та їхніх матерів.

До того ж протести дуже швидко набули не тільки антиурядового, а й антицерковного характеру. Фрустрація противників ПіС, помножена на непевність часів пандемії та втому від непослідовних антиепідемічних заходів, загрожує Польщі найбільшим за останні десятиліття соціальним вибухом.

Під домом пана К.

Симптоматично, що рішення про заборону абортів ухвалив Конституційний Трибунал, але протести під ним відбувалися лише в перший вечір. Опісля головною метою протестувальників став приватний будинок лідера ПіС, віднедавна віцепрем’єра Ярослава Качинського.

Саме його вважають головним автором перетворень, крізь які країна йде від 2015 року. Зокрема, за його ініціативою була обмежена незалежність Конституційного Трибуналу та загалом судової системи.

Питання доступу до абортів довго було для Качинського інструментом відвернення уваги від корупційних афер в уряді чи невдач на міжнародній арені. Хоча лише 15% поляків виступає за повну заборону абортів, тема викликає в суспільстві гострі емоції.

Останніми тижнями партія Качинського саме потребує гарячої теми: Польща показує одні з найвищих темпів зростання захворюваності на COVID-19 у ЄС, шпиталі переповнені, «швидкі» годинами не можуть знайти місця для пацієнтів. І це тоді як улітку замість підготовки до другої хвилі епідемії уряд хизувався весняними успіхами та розкручував кампанію проти «ідеології ЛГБТ».

«На жаль, усі ці події підтверджують класичну схему — що більше об’єктивна реальність чинить опір авторитарній владі, то більше ця влада затискає свою хватку там, де може сподіватися на слабку відповідь, — пише журналіст тижневика «Polityka» Едвін Бендик. — Зараз важливо утриматися при владі, тому ПіС потрібно радикалізувати центр, аби знизити конкуренцію з правого боку».

Під будинком Качинського 23 жовтня ввечері згромадилися понад 10 тисяч людей. Коли в соцмережах почали ширитися чутки, що Качинський на цей вечір перебрався до резиденції прем’єр-міністра в іншій частині Варшави, натовп рушив туди. Організатори заявляють, що в кульмінаційний момент в акції взяли участь понад 30 тисяч людей. Частина протестувальників атакувала поліцію. Десятки було затримано — у Польщі під час епідемії масові зібрання формально заборонені.

Гасла протесту незмінні від першого жіночого «чорного маршу» проти повної заборони абортів у 2016-му: «Це війна!», «Відчепіться від наших маток», «Моє тіло — моя справа». Проте з’явилося й нове — «Зйо...те звідси!»

Щодо останнього серед опозиційних політиків з «Громадянської платформи» та «Лівиці» точиться палка дискусія. Чи доречно використовувати нецензурну лексику під час громадських акцій? За подібні сюжети одразу хапаються проурядові ЗМІ, щоб дискредитувати протест.

З іншого боку, людей на вулиці вивела безсила лють; утома від ситуації, коли тіла жінок стають заручниками політично-церковних ігор. Саме цю лють вони хочуть викричати. Почуваєте себе незручно? І дуже добре. Нам набридло робити так, щоб ви почувалися зручно, вважають протестувальниці.

Демонстрації відбуваються не тільки у Варшаві, але й у 150 містах та містечках Польщі. 26 жовтня протестувальники по всій країні перекривали автомобільний рух, навіть у невеликих населених пунктах на акцію вийшли по кілька десятків осіб. Це робить теперішні протести хоч і не найбільш масовими — епідемія все-таки знеохочує багатьох до участі — але найбільш географічно розлогими в Польщі.

«Люди протестують не тільки через питання абортів. Протестують через те, що ми маємо цілковитий клінч безправ’я. Більшості з нас вже немає чого втрачати», — підсумувала лідерка протестного руху «Страйк жінок» Марта Лемпарт в ефірі радіо ТОК FM.

Друга Ірландія

На відміну від попередніх «чорних протестів», сьогоднішні мають яскраво виражену антиклерикальну спрямованість.

Польща є однією з найбільш релігійних країн ЄС. Католицька церква, яка має незаперечні заслуги у боротьбі за національну єдність в ХІХ та з комунізмом в XX столітті, сьогодні активно втручається у внутрішню політику. У Польщі є уроки релігії в школах, лікарі можуть відмовитися виписувати контрацептиви через релігійні погляди, у багатьох публічних інституціях є зображення розп’яття.

Однак ситуація останніми роками почала змінюватися: відсоток поляків, які регулярно відвідують месу, падає, зменшується й кількість тих, хто бажає стати ксьондзами та черницями.

При цьому польські єпископи не приховують незадоволення Папою Франциском, який обрав курс на лібералізацію церковного життя, визнання за представниками ЛГБТ-спільноти права на цивільні союзи, розслідування випадків педофілії серед ієрархів. Польські ж єпископи продовжують затінювати педофільські скандали та категорично висловлюватися про парафіян із негетеронормативними поглядами. Церква та афілійовані з нею громадські рухи були головними лобістами повної заборони абортів у Польщі.

Тому теперішні протести — це не тільки реакція на конкретне рішення Трибуналу, але й частина масштабного конфлікту старого й нового, глобалізації та консерватизму у Польщі. Зокрема — виступ проти впливу церкви на громадське життя.

У неділю по всій країні «Страйк жінок» провів акцію «Йду на месу». Під час недільної служби протестувальники та протестувальниці заходили до костьолів з плакатами, закликаючи до захисту прав жінок і повернення їм можливості самим вирішувати, чи переривати вагітність.

У Кракові маніфестанти кричали до вікон архієпископа Марека Єндрашевського) біля яких 15 років тому збиралися, щоб разом оплакувати смерть Папи Івана Павла ІІ), щоб він «зйо...ав звідси». У Познані пам’ятник Папі-поляку розмалювали та вдягли в шати з транспарантів маршу. У містечку Щецінек дівчата-підлітки на вулиці оточили ксьондза і кричали, щоб відчепився від них та їхнього тіла.

«Протест у церкві — це профанація? А чим є вирок Трибуналу, як не вульгарною профанацією прав та тіл жінок? — риторично запитував депутат «Лівиці» Франек Стерчевський. — Припиніть ставитися з більшою повагою до мертвих будинків, ніж до живих людей!»

Експерти порівнюють польський антицерковний бунт з ірландським. В Ірландії католицька церква теж довго й міцно трималася за свої позиції, не бажаючи зробити ні кроку назад. Але зрештою ірландці пройшли через швидкий процес секуляризації, церкви лише за десятиліття спорожніли, а два роки тому мешканці республіки у референдумі відмовилися від закону, що забороняє аборти.

На думку публіциста порталу Kultura Liberalna Войцеха Енгелькінга, у жовтні 2020-го в Польщі закінчився «час католицьких святош». Полякам набридло жити тим приватним життям, яким живуть їхні французькі чи британські однолітки, але при цьому публічно вдавати міщан минулої доби: «Підтримка, яку протести мають поза метрополіями, в малих і середніх містах, доводить, що ця подвійність стала нестерпною. Чимало людей припинили хотіти жити цим подвійним життям, у якому сучасність не є повною, бо традиційне її регулює».

Натомість консервативні поляки церкву захищають. При цьому польська держава втрачає монополію на насильство. У неділю варшавський костел Святого Хреста від протестувальників охороняла ОНР — організація правих радикалів, співорганізатор щорічного Маршу Незалежності. Чоловіки у характерній чорній формі та беретах, з пов’язками на рукаві не тільки не давали пройти, а й буквально викидали протестувальників. Одну з жінок скинули зі сходів, її забрала «швидка».

При цьому обидві сторони конфлікту називають дії опонентів «варварством», «неприпустимою агресією», «перетином усіх меж».

Пекло жінок

Рішення Конституційного Трибуналу набуде чинності після публікації в урядовому віснику. Це може статися вже цього тижня. Польські лікарні, побоюючись можливих юридичних наслідків, вже відкликають заплановані операції з переривання вагітності через генетичні вади плоду.

Ті польки, які хотітимуть зробити аборт з медичних причин, тепер мусять їхати до іншої країни ЄС. Що, звісно, можливо, але пов’язане з додатковими витратами. До того ж під час пандемії закордонні поїздки загалом є нелегкою й непередбачуваною справою.

Акції солідарності з польськими жінками проходять в усьому світі. Французький міністр у справах ЄС Клеман Бон назвав рішення польських суддів «серйозним порушенням прав жінок та наших цінностей» і запропонував, аби право на переривання вагітності було вписано до законодавства Євросоюзу. Шведки розпочали кампанію за те, аби Стокгольм зробив доступ до переривання вагітності для польок безкоштовним.

В Україні у понеділок пікети відбулися під польськими дипломатичними представництвами у Києві, Львові та Харкові. Водночас у Києві пройшла акція на підтримку «польської держави» проти «прихнюплених лібералів». Організатором стала ультраконсервативна організація «Традиція і порядок» за підтримки порталу Polonews, який називає себе приватною ініціативою членів польського проурядового Союзу журналістів та ентузіастів польсько-українського поєднання.

Перспективи польських протестів наразі обмежені. Рішення Трибуналу скасувати неможливо. Наступні парламентські вибори відбудуться за три роки. Серед опозиції кружляє ідея провести референдум щодо переривання вагітності, для цього потрібні 500 тисяч підписів. Але наразі вона не має популярності.

Натомість у довгій перспективі хвилинний тріумф може обернутися нищівною поразкою консерваторів.

«Рішення Трибуналу поклало край гнилому "абортаційному компромісу", якого політичні сили від правиці до центра трималися, як рятівної дошки, — наголошує Кайя Путо з порталу Krytyka Polityczna. — Цей компроміс було порушено, тому навіть консерваторам з «Громадянської платформи», виборці якої є прогресивнішими за своїх політиків у цьому питанні, буде важко повернутися до нього. Це крок на шляху до права, яке існує у всьому цивілізованому світі. Тобто — до абортів за бажанням».

Авторка: Олена Бабакова