ENRU

«Щоб зберігати мир, його потрібно спершу досягти», — керівник спостережної місії ОБСЄ

Три з половиною роки спостережна місія ОБСЄ працює як на звільненій, так і на окупованій територіях Донецької та Луганської областей. За цей час спостерігачам неодноразово погрожували, на них тиснули, а цьогоріч 23 квітня їхній автомобіль підірвався на міні на території, контрольованій «ЛНР». Співробітник місії, американець Джозеф Стоун загинув.

Патрулі ОБСЄ далі фіксують порушення мінських домовленостей, а їхній фактичний керівник Александр Хуг — один із небагатьох публічних людей, хто весь цей час говорить про проблеми цивільного населення вздовж лінії зіткнення. Він завжди відверто розповідає про все, що не дає сторонам домовитися. Утім, у публічних інтерв’ю Хуг зважує кожне слово, щоби не зірвати досягнуті домовленості, приміром, щодо відкриття пункту пропуску в Золотому.

Чому «шкільне перемир’я» вкотре порушується, а дата відкриття пункту пропуску «Золоте» на Луганщині знову переноситься? Чому всі дороги через лінію зіткнення мають бути відкриті, та чи допоможуть миротворці ООН вирішити конфлікт на Донбасі — про все це заступник керівника спостережної моніторингової місії ОБСЄ Александр Хуг розповів в інтерв’ю Громадському.

Заступник керівника спостережної моніторингової місії ОБСЄ Александр Хуг Фото: Анна Цигима/Громадське

Ми бачимо, що ситуація на фронті загострюється. Скажіть, із чим це пов’язано?

Упродовж останніх кількох тижнів ми справді спостерігаємо збільшення кількості обстрілів. Лише за останній тиждень кількість порушень режиму припинення вогню зросла на 45%, порівняно з попереднім тижнем. Минулого тижня ми також зафіксували понад 300 випадків застосування важкого озброєння супроти близько 30 тижнем раніше.

Подібне ми вже бачили торік. Я маю на увазі ситуацію, коли після поновлення сторонами режиму припинення вогню ми бачили поступове зростання рівня насильства, кульмінацією якого стало різке загострення ситуації в кінці січня — на початку лютого цього року. Такий розвиток подій був цілком прогнозований і ми про це застерігали раніше, оскільки сторони зберігають важке озброєння там, де воно бути не повинно, на дальності ураження та веденню вогню. Питання занадто близького розміщення позицій не врегулювали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ані війна, ані мир»: генерал армії США Джек Кін про конфлікт в Україні

Але ми бачимо і позитивну динаміку після поновлення зобов’язань із дотримання режиму припинення вогню. Сукупна кількість зафіксованих порушень режиму тиші зменшилась із понад 22 тисяч у серпні до трохи більше 8 тисяч у вересні. Інакше кажучи, у той період прослідковувалася тенденція до покращення ситуації.

Відповідно зменшилась і кількість жертв серед цивільного населення майже на 60 відсотків, якщо порівнювати серпень і вересень. Тож сторони можуть зупинити насильство, якщо вони цього хочуть.

Чи було ефективним останнє «шкільне перемир’я»? Ви кажете, що сторони, якщо хочуть, можуть припинити конфлікт. Про кого власне йдеться?

У першу чергу необхідно дуже чітко розуміти: те, що відбулося в серпні та вересні — не нове оголошення припинення вогню, а поновлення зобов’язань із дотримання режиму припинення вогню, погодженого вже давно. Попри зменшення рівня насильства, ми щодня фіксуємо радше порушення режиму припинення вогню, аніж сам режим тиші. Не треба бути експертом, щоби розуміти — зброя не стріляє сама по собі. Нею керують люди, які виконують накази, або ж своїми діями порушують накази.

Ще у 2014 році сторони поставили підписи під зобов’язанням припинити застосування озброєння. Є інші структури, серед них — Спільний центр із контролю і координації, що відіграє важливу роль у забезпеченні всеохопного припинення вогню. Внесок СММ ОБСЄ полягає в наданні об’єктивної інформації про те, чи сторони дотримуються зобов’язань не відкривати вогонь.

Із самого початку документування та звітування бракує іншого: сторони повинні вживати заходів на основі наших звітів. Позаяк зафіксовані обстріли — не природне явище. Це вчиняють реальні люди. І реальні дії, учинені реальними людьми, потребують реального втручання з боку тих, хто взяв на себе відповідні зобов’язання. Як я вже казав раніше, є два Донбаси. Один із них той, який описують у Мінську, де люди, які взяли на себе зобов’язання, заявляють, що вони їх дотримуються. І є інший Донбас за 800 кілометрів звідси, де ми бачимо реалії Донбасу. Там реальне цивільне населення страждає від реальних дій. І там реальні люди, які підписали реальні домовленості в Мінську.

Александр Хуг (у центрі) спілкується з жителями села Трудівське у Волноваському районі Донецької області під час поїздки моніторингової місії ОБСЄ на схід України, 20 липня 2017 року Фото: OSCE/Mariia Aleksevych

Понад рік тому війська відвели в Петровському й Золотому, але цього не зробили в Станиці Луганській. Чи нині на цих ділянках є військові?

Ми зафіксували певне виконання розведення сил і засобів у районах населених пунктів Золоте та Петрівське. Однак сторони не дають нам повного і безперешкодного доступу до цих ділянок. Тому наразі ми не можемо в повному обсязі здійснити верифікацію та з’ясувати, чи позиції й техніка дійсно розведені.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ За завісою деокупації: Як Порошенко й Турчинов домоглися продовження дії закону про особливий статус Донбасу

Розведення сил і засобів не відбулося на запропонованій ділянці в районі Станиці Луганської. І ми дійсно фіксували наявність сил і техніки на ділянці розведення в районі Золотого по обидва боки лінії зіткнення. Про це ми належним чином доповідали.

Щойно в Станиці Луганській домовляються про розведення військ, обстріли поновлюються. Чому так відбувається?

Я не можу робити якісь припущення. На цій ділянці розведення мало розпочатися ще 21 вересня 2016 року. Утім, ці домовленості не виконуються, як і багато інших. Натомість у певні дні понад 8 тисяч українців перетинають зруйнований міст. І для того, щоби вони могли це робити безпечно, необхідно відвести війська, необхідно відремонтувати цей міст. Зараз у тому районі дві камери, поновлена робота передової патрульної бази. Патрулі СММ працюють там цілий день, моніторинг здійснюється цілодобово.

Люди переходять зруйнований міст у Станиці Луганській. Наразі це єдиний пропускний пункт на лінії розмежування в Луганській області, жовтень 2016 року Фото: OSCE/Evgeniy Maloletka

Колись вам закривали камеру на стороні, контрольованій «ЛНР».

Так, це правда. Це був чоловік, який світив, імовірно, лазером у камеру, тому кілька годин вона не працювала. «ЛНР» нас запевнили в тому, що стосовно порушника вжили заходів. Нині камера працює.

Повертаючись до контрольного пункту в’їзду-виїзду в Золотому. У Мінську нарешті домовилися про його відкриття 20 жовтня. Чому ж цього не відбулося?

У першу чергу треба чітко розуміти, що будь-яка дорога через лінію зіткнення повинна бути відкрита. Будь-яка, і в Щасті також. У жодних домовленостях немає положення, що дороги мають бути закриті. Це місцеві прояви.

Через ділянку розведення в районі Золотого йде автомобільна дорога, а неподалік проходить залізниця (зі сходу на захід). Ми регулярно використовуємо цю дорогу, водночас користуємося важкими броньованими автомобілями, тому не існує жодних технічних проблем для відкриття цієї дороги для проїзду. Минулого тижня я був там особисто. Ми сприяли розмінуванню узбіччя по обидва боки лінії зіткнення. Ми вважаємо позитивним знаком те, що це відбулося і впевнені, що сторони домовляться про відкриття цієї дороги.

Така ж ситуація має бути з будь-яким іншим пунктом пропуску. Цивільні, з якими ми постійно спілкуємось, кажуть, що вони не приймають цю лінію розмежування. Вони розуміють, звісно, що вона реальна. Але вважають, що вона повинна бути відкрита. Адже їм потрібно відвідувати рідних, вести дітей до школи, їздити за пенсіями тощо. У їхньому сприйнятті цієї лінії, що є трагічною реальністю, просто не існує.

Я дуже добре розумію позицію влади, яка прагне убезпечити перетин і не допустити, щоб озброєння й небажані особи перетинали цю лінію. Однак ця позиція не повинна перешкоджати українцям її перетинати й жити нормальним життям.

Що заважає зараз відкрити цей пункт пропуску? Проблема в «ЛНР»?

Зараз сторони мають бажання співпрацювати і координувати дії, щоби таки відкрити його. Дуже важливо, щоби була ця координація.  Адже траплялося так, що сторона відкривала пункт пропуску, люди проїжджали, але їх не пропустили далі й вони просто застрягли посередині. Зрозумійте мене правильно, я не намагаюся казати дипломатично, але просто тицяти пальцем на винного не зарадить ситуації. Треба, щоб обидві сторони були готові, бо інакше це не працюватиме. Це позитивний процес, треба його розглядати саме так.

Заступник керівника спостережної моніторингової місії ОБСЄ Александр Хуг Фото: Анна Цигима/Громадське

Останні кілька місяців обговорюється миротворча місія ООН. Згідно з російським варіантом, вона має охороняти спостерігачів ОБСЄ. Наскільки це буде безпечно для вас, коли озброєні люди охоронятимуть спостерігачів, які і так часто піддаються тиску й насильству?

Дуже важливе питання. Його активно обговорюють і тут, і в ширшому колі, відколи 5 вересня президент Російської Федерації озвучив цю пропозицію. Я чітко хочу сказати, що єдиний спосіб припинити конфлікт — це припинити вогонь, відвести сили й засоби за давно погоджені лінії. Також треба збільшити відстані між позиціями сторін. Усунення основних причин цієї ситуації в руках сторін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Але є одне але»: що означає заява Путіна про миротворців на Донбасі

Щоб зберігати мир, його спершу треба досягти. Ті основні ризики, з якими стикається СММ, — це міни, нерозірвані боєприпаси й перехресний вогонь. У силах сторін усунути ці ризики. Повне виконання Мінських домовленостей украй важливе для всіх цивільних осіб, зокрема й для СММ. Ми три з половиною роки працюємо на лінії зіткнення, набули досвіду й готові співпрацювати з будь-якими ініціативами, які сприятимуть урегулюванню ситуації. Але треба пам’ятати, що рішення про те, коли, де і як розмістити таку місію — це сфера повноважень Ради безпеки ООН.

Александр Хуг (у центрі) під час перевірки Донецької фільтрувальної станції, грудень 2016 року. Станція, розташована між Авдіївкою та Ясинуватим, забезпечує водою в цьому районі понад 400 000 людей. Через обстріли робота станції часто переривається, що спричиняє брак води в Авдіївці, Ясинуватому та деяких районах Донецька Фото: OSCE/Evgeniy Maloletka